Поняття і зміст правовідносин з парламентського контролю.

З точки зору загальної теорії права, реалізація норм права – це безпосередній результат правового регулювання, конкретний його прояв. Застосування права є однією із форм діяльності держави, її органів.

Діяльність парламенту України у сфері здійснення контрольної функції реалізується через застосування відповідних норм права, наслідком чого є виникнення контрольних правовідносин.

Що ж являє собою діяльність парламенту України з точки зору застосування ним правових норм, які визначають його контрольні повноваження та регламентують порядок їх здійснення?

Суспільні відносини, які виникають у зв'язку із контрольною діяльністю парламенту, тобто – в результаті застосування ним правових норм, які визначають його контрольні повноваження та регламентують порядок їх здійснення, складаються між Верховною Радою України, її органами і посадовими особами з одного боку та підконтрольними парламентові суб’єктами - з іншого. Вони утворюють коло правовідносин з парламентського контролю.

У контрольних правовідносинах, як і у всіх інших правовідносинах, завжди існує зв'язок між їх учасниками, які мають взаємні права і обов'язки. У нормах, що регулюють такі правовідносини, визначено обсяг суб’єктивних прав і юридичних обов'язків суб’єктів цих правовідносин та встановлена відповідальність за їх порушення.

Таким чином, для досягнення мети у здійсненні контролю суб'єкти парламентського контролю наділені законодавством відповідними державно-владними повноваженнями. Це характеризує правовідносини, що виникають внаслідок реалізації парламентом своїх контрольних повноважень, як такі, що мають державно-владний характер.

Правовідносини, що виникають у сфері здійснення контрольної функції парламенту, так само, як і всі інші правовідносини, характеризуються складною структурою за елементами, що до неї входять. Складовими такої структури є:

- суб'єкт правовідносин;

- об'єкт правовідносин;

- зміст правовідносин.

Учасниками правовідносин, які виникають у зв'язку із здійсненням парламентського контролю, правозастосовчого процесу реалізації Верховною Радою контрольної функції, виступають різноманітні суб'єкти, що зацікавлені в процесі, результатах і наслідках контролю.

Змістом правовідносин з парламентського контролю є юридичний зв’язок між їх суб’єктами у формі прав і обов’язків, передбачених відповідною правовою нормою законодавства, тобто соціальна поведінка учасників цих відносин.

Аналіз норм Конституції та законів України, що встановлюють обсяг контрольних повноважень Верховної Ради України, порядок їх здійснення показує, що у структурі розглядуваних правовідносин слід розрізняти їх учасників, суб'єктів, які уповноважені на здійснення парламентського контролю та суб'єктів, стосовно яких такий контроль здійснюється, тобто – підконтрольних суб’єктів.

До кола компетентних суб'єктів, які вправі здійснювати парламентський контроль слід відносити колективних та індивідуальних суб'єктів, що уповноважені законодавством чи на його основі спеціальним дорученням на проведення контролю або окремих контрольних дій. Серед уповноважених суб'єктів парламентського контролю прийнято виділяти:

а) загальний суб'єкт – парламент в цілому;

б) спеціальні суб'єкти – комітети, тимчасові комісії, депутати, органи, що утворюються парламентом для здійснення функції контролю – лічильні органи, омбудсмани тощо.

До кола підконтрольних парламентові суб'єктів слід відносити державні органи, органи місцевого самоврядування, установи, організації, підприємства, службових та посадових осіб, стосовно діяльності яких парламент, згідно із законом, уповноважений здійснювати контрольну функцію.

Виходячи із положень законодавства України до кола підконтрольних парламентові суб’єктів належать:

Президент України – глава держави; вищий орган виконавчої влади – Кабінет Міністрів України, центральні та місцеві органи державної виконавчої влади; органи судової влади та органи Прокуратури України; органи Автономної Республіки Крим; органи місцевого самоврядування; громадські об'єднання, підприємства, організації, установи незалежно від форм власності та господарювання.

Суб'єкти, що уповноважені законом на здійснення парламентського контролю, в межах визначеної в законодавстві власної компетенції, здійснюють контроль за виконанням Конституції і законів України, інших нормативних актів Верховної Ради України підконтрольними суб’єктами. Вони контролюють законність і порядок надходження доходів до Державного бюджету України, законність, доцільність і ефективність витрат з Державного бюджету; вивчають документи відповідних підконтрольних суб'єктів, досліджують практику виконання функцій та повноважень органів, підприємств, організацій, установ, визначають тенденції розвитку в певних галузях державного та громадського життя.

Підконтрольні парламентові суб'єкти зобов’язані надавати суб'єктам, що уповноважені здійснювати парламентський контроль відомчі, локальні нормативні акти, документи, на їх вимогу оригінали, повідомляти про результати розгляду запитів народних депутатів, комітетів парламенту і т. ін. Вони мають сприяти роботі суб'єктів контролю та їх представників, тобто особам, які залучаються до здійснення контрольних дій. Це має здійснюватися у чітко встановлені у законодавстві строки.

Так, наприклад, Президент України, керівники органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, до яких звернуто запит, зобов'язані повідомити народного депутата, групу народних депутатів, комітет Верховної Ради України у письмовій формі про результати розгляду його (їх) запиту у встановлений строк. У разі, коли запит з об'єктивних причин не може бути розглянуто у встановлений строк, суб’єкт, до якого звернуто запит, зобов'язаний письмово повідомити про це Голову Верховної Ради України та відповідного суб’єкта, яким внесено запит, і запропонувати інший строк, який не повинен перевищувати одного місяця після одержання запиту.

За виконання вимог суб'єкта, що здійснює контроль, персональну відповідальність несуть керівники органів, підприємств, організацій, установ, щодо яких проводився контроль. Невиконання, несвоєчасне або неповне виконання рішень, суб'єктів, що здійснюють парламентський контроль, тягне, відповідно із законодавством, дисциплінарну, адміністративну чи кримінальну відповідальність.

Другим елементом структури правовідносин у сфері здійснення парламентського контролю, як зазначалось, є об'єкт даних правовідносин.

Що ж становить об'єкт правовідносин з парламентського контролю?

В теорії права прийнято вважати, що об'єктами правовідносин виступають матеріальні і духовні цінності, які здатні задовольняти потреби людей, держави і суспільства.

При цьому слід розмежовувати об’єкт права - суспільні відносини, які можуть бути предметом регулювання і потребують такого регулювання та об’єкт правовідносин - частина суспільних відносин, елемент, з приводу якого взаємодіють суб’єкти, те, на що спрямовані суб’єктивні юридичні права і обов’язки осіб. Отже, об'єкти правовідносин не можна змішувати з предметами правового регулювання. Об'єкти правовідносин є компонентом (елементом) правовідносин. Вони характеризують матеріальний і духовний зміст правовідносин.

Засоби задоволення потреб та інтересів людини і суспільства надзвичайно різноманітні. Це і предмети зовнішнього світу, і результати діяльності людей, суспільних і державних інститутів, які відокремлені від самого процесу їх діяльності. Порід із тим, у багатьох випадках інтереси суб'єктів правовідносин, яким служить діяльність державної організації, задовольняються самими діями зобов'язаної особи. В силу цього такі дії виступають об'єктом правовідносин. В решті решт, об'єктом правовідносин може бути не сама діяльність, а її результат.

Стосовно визначення об'єкта правовідносин з парламентського контролю, в науковій літературі існують різні точки зору. Так, Н. Г. Плахотнюк, аналізуючи діяльність органів, які забезпечують здійснення парламентського контролю, стверджує: "Об'єктом парламентського контролю з боку Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини виступають органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи".

На думку С.В. Ківалова об'єкти парламентського контролю - це органи, підприємства, організації, установи.

Виходячи із положень загальної теорії права, таку трактовку питання щодо розуміння об'єкта правовідносин з парламентського контролю, очевидно не можна визнати достатньо обґрунтованою.

Державні і самоврядні органи, посадові і службові особи не можуть бути об'єктом правовідносин, оскільки вони не є тією категорією, з приводу якої виникають самі відносини. Об'єктом правовідносин з парламентського контролю є не самі по собі органи та їх посадові і службові особи, а діяльність зазначених суб'єктів та результати їх діяльності, щодо яких парламент уповноважений здійснювати контроль.

Таким чином, базуючись на положеннях загальної теорії права, поняття „об’єкт правовідносин з парламентського контролю” слід визначати так:

Об'єкт правовідносин з парламентського контролю – це визначені законом права, обов'язки і дії підконтрольних суб’єктів та результат, на досягнення якого спрямовується їх діяльність, стосовно яких парламент уповноважений законом здійснювати контрольну функцію.

За звичай, об'єкт контрольної діяльності парламенту отримує законодавче закріплення в конституціях, що обумовлено місцем парламенту в системі організації влади і відповідає принципові поділу влади.

Аналіз законодавства України показує, що в ньому не завжди чітко визначено об'єкт парламентського контролю. В той же час, спеціалізовані контрольні органи Парламенту – Рахункова палата, Уповноважений з прав людини не обіймають увесь обсяг відповідних об'єктів контролю. Так, компетенція Уповноваженого з прав людини не розповсюджується на права військовослужбовців, на стосунки в військових формуваннях України. Завданням Рахункової палати є здійснення контролю за виконанням доходної та видаткової частин Державного бюджету (ст. 98 Конституції України), однак її діяльністю не охоплюються деякі інші питання бюджетно-фінансової сфери.

Зрозуміло, що не чітке врегулювання на законодавчому рівні питання щодо об'єктів парламентського контролю негативно позначається на діяльності Верховної Ради України у цій сфері, не забезпечує належного рівня ефективності контрольної діяльності Українського парламенту.

В процесі здійснення контрольної діяльності парламенту застосовуються норми права, у результаті реалізації яких наступають певні юридичні наслідки. Парламенти вправі ставити питання перед уповноваженими органами про притягнення до відповідальності суб'єктів, що порушують законодавство або перешкоджають здійсненню парламентського контролю. Парламент і кожний із його парламентаріїв у процесі здійснення контрольної діяльності, вправі безпосередньо застосовувати норми права. Тому законодавство, що регламентує парламентську діяльність, повинно детально визначати обсяг контрольних повноважень парламенту, систему заходів відповідальності суб'єктів, які допускають порушення законодавства або перешкоджають здійсненню парламентом контрольної діяльності.

Однією із особливостей правовідносин з парламентського контролю є зміст матеріально-правових результатів, які отримуються при здійсненні такого контролю. Парламент, Реалізуючи свої владні повноваження, за результатами контрольної діяльності приймає певне рішення. Залежно від характеру розглядуваного питання та правового статусу уповноваженого суб'єкта парламентського контролю, прийняте рішення може мати обов'язковий або рекомендаційний характер.

Результати парламентського контролю як правило знаходять своє оформлення у відповідних офіційних документах. Це, зокрема: звіт Рахункової палати; щорічна доповідь Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини про стан дотримання і захисту прав людини і громадянина; отримання інформації у порядку запиту; проведення години запитань до уряду України та прийняття рішення за результатами, проведення парламентських слухань та прийняття рішень за підсумками їх проведення, тощо.

Слід відмітити, що у законодавстві як правило не передбачається обов'язкового оформлення всіх результатів контрольної діяльності парламенту у відповідних офіційних правових актах. Так, у більшості парламентів такий вид контрольної діяльності як запити і відповіді на них лише оприлюднюються, без ухвалення парламентом будь-якого акту. Проте, практика контрольної діяльності парламентів країн Європи свідчить, що як правило, результати їх контрольної діяльності отримують документальне оформлення.

Виходячи із вище викладеного та базуючись на положеннях загальної теорії права щодо визначення поняття й характерних рис правовідносин, можна сформулювати таке визначення поняття "правовідносини з парламентського контролю":

Правовідносини з парламентського контролю - це індивідуально-конкретні суспільні відносини, які врегульовані відповідними нормами права, наслідком чого є виникнення суб’єктивних прав і юридичних обов’язків у контролюючих і контрольованих суб’єктів, відносини, які виникають у зв'язку із реалізацією уповноваженими на здійснення парламентського контролю суб’єктами контрольних повноважень у межах, визначених Конституцією і законами України.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: