Парламентські функції: поняття, загальна характеристика.

Визначення і закріплення в Конституції України статусу Верховної Ради, як Українського парламенту означає, що на неї покладаються повноваження щодо здійснення всіх загальновизнаних юридичною наукою, підтверджених практикою державного будівництва та встановлених у Конституції функцій сучасного парламенту, серед яких провідними традиційно вважаються: представницька, законодавча, установча (державотворча), контрольна. Поряд із зазначеними загальновизнаними парламентськими функціями, в науці виділяють ще такі функції як: бюджетно-фінансову, зовнішньополітичну, територіальну, інформаційну функції Верховної Ради України. Хоч відмічені функції і не вважаються основними, але вони мають велике значення в діяльності парламенту. В. Ф. Погорілко підкреслює, що множинність функцій парламенту не суперечить його природі як органу законодавчої влади, що це обумовлено величезним змістом його діяльності. ^[27]

Проникнення у сутність конституційно-правової природи парламенту України, виокремлення його функцій серед функцій інших елементів державного механізму насамперед забезпечується через визначення поняття й ознак функцій Верховної Ради України.

Функції органів державної влади, зокрема парламентів, традиційно визначаються в науці як основні напрями і види їх діяльності.

Проте, зустрічається й визначення функцій парламентів лише як видів їхньої діяльності. Як уявляється, є підстави для того, що б погодитись з тими авторами, які вважають таке визначення поняття функцій парламентів дещо поверховим, оскільки, види, як правило, опосередко­вують насамперед саме форми діяльності органів держави, зміст же діяльності органів опосередковується напрямами їхньої діяльності.

Функції парламентів, як правило, розглядаються й характеризуються у взаємозв'язку із їхніми повноваженнями ^[28].

Зміст функцій парламенту, як і будь якого органу державної влади, обумовлюється його компетенцією, що встановлюється на конституційному та законодавчому рівні.

Розгляд питання парламентських функцій обумовлює необхідність виокремити основні юридичні ознаки, що властиві функціям парламенту України, через які розкривається його діяльність, як органу української держави та які дають можливість сформулювати визначення поняття "функції Верховної Ради України".

Верховна Рада України, передовсім, є органом державної влади, а отже, їй притаманні загальнотеоретичні ознаки функцій будь-якого органу держави. З огляду на це, при визначенні ознак функцій Верховної Ради України, слід спиратися на основні ознаки функцій органів державної влади.

Функції парламенту тісно взаємопов'язані між собою і в сукупності становлять цілісну систему діяльності парламенту. Кожна із функцій відіграє самостійну роль у діяльності парламенту, але між ними існує тісний зв'язок і взаємодія, які визначаються єдністю мети і завдань парламентаризму. Здійснення будь-якої із функцій обумовлює реалізацію інших парламентських функцій. Жодна із функцій парламенту не може існувати відокремлено від інших його функцій, які, як зазначалося, становлять цілісну систему. Зміст окремих функцій парламенту, їхні особливості з найбільшою повнотою розкриваються саме у їх взаємодії.

Особливості функцій Верховної Ради України, як одного із найвищих органів державної влади, знаходять прояв у специфічних їх ознаках, до яких слід віднести наступні:

1) функції Верховної Ради України – це основні напрями та види її діяльності;

2) функції парламенту України відображають сутність та соціальне призначення названого органу державної влади;

3) здійснення функцій Верховної Ради реалізується через її повноваження – права та обов'язки;

4) конституційно-правова регламентація повноважень парламенту України забезпечує легалізацію його функцій, є гарантією їх здійснення у визначених законодавством межах і тим самим зумовлює зміст функціонування Верховної Ради України;

5) функції Верховної Ради України є елементом системи функцій держави і виконуються відповідно до місця парламенту у державному механізмі України;

6) наявність у здійсненні функцій Верховної Ради України цільового фактору – досягнення певних завдань та мети, що є кінцевим результатом у виконанні функцій парламенту.

Викладене вище дає можливість сформулювати визначення поняття "функції Верховної Ради України":

Функції Верховної Ради України – це основні напрями та види її діяльності, як органу державної влади, в яких має свій вираз сутність, зміст та соціальне призначення парламенту, як провідної структурно-організаційної складової частини механізму української держави, представницького органу всього народу України, що здійснюються відповідно до визначеної Конституцією і законами України його компетенції.

Необхідно підкреслити, що на відміну від повноважень парламентів, які чітко встановлені у конституційно-правових нормах, функції парламентів регламентуються, переважно, опосередковано і прямо не визначені у відповідних правових нормах. Однак, навідь коли пряма регламентація функцій парламенту відсутня у конституційно-правовому акті, то функції парламенту можна виділити шляхом аналізу обсягу його повноважень. Регламентація функцій парламенту може також бути змішаною.

Аналіз положень законодавства України свідчить, що обсяг повноважень Верховної Ради України досить повно визначений в Конституції України та в інших законодавчих актах, які регламентують діяльність українського парламенту. Водночас, функції Верховної Ради не отримали чіткого оформлення на Конституційному рівні. Вони регламентуються Конституцією опосередковано. Визначення характеру діяльності парламенту та його функцій здійснюється через аналіз змісту його повноважень.

Підсумовуючи викладене можна зробити висновок, що функції парламенту, як і будь-якого органу державної влади, за своєю правовою сутністю є поняттям юридичним, тобто – оформленим безпосередньо або опосередковано у нормативно-правових актах.

Базуючись на вище викладених загальних положеннях, Верховну Раду України слід розглядати як владний орган, який здійснює управління державою реалізуючи свої різноманітні функції. Реалізацію парламентом своїх функцій можна представити як певний технологічний процес, у якому кожна із функцій може реалізуватися лише у взаємодії з іншими функціями.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: