Поняття та характерні риси функції парламентського контролю.

Змістом діяльності парламенту, поряд із здійсненням законодавчої діяльності шляхом прийняття правових законів, є, також, забезпечення парламентського контролю. Світова практика парламентаризму свідчить, що належне здійснення парламентом всіх його функцій можливе при умові забезпечення ефективного парламентського контролю.

Суто парламентським прийнято вважати саме такий контроль, який реалізується у певних, притаманних лише парламентові формах і який здійснюється виключно парламентом та через відповідні, створювані ним структури. Виходячи з цього, парламентським вважається такий контроль, який здійснюється:

а) парламентом безпосередньо;

б) депутатами парламенту (парламентаріями);

в) створеними парламентом, відповідно до його повноважень, структурними утвореннями: комітетами, постійними комісіями, тимчасовими спеціальними та слідчими комісіями, омбудсманом, рахунковими палатами і т. ін.

У Конституції України встановлено, що здійснення парламентського контролю належить до повноважень Верховної Ради України. Вона реалізує контрольну функцію через народних депутатів, через органи та структурні утворення парламенту, за допомогою різних форм і методів здійснення контролю.

Згідно із Конституцією України, Верховна Рада України здійснює парламентський контроль у межах, що визначені Конституцією та законом (п. 33 ст. 85 Конституції України). В Конституційних нормах визначено загальні засади, напрями, сфери та основні форми здійснення Верховною Радою контрольних повноважень.

Що ж слід розуміти під поняттям „парламентський контроль”, „функція парламентського контролю”?

В сучасній науковій юридичній літературі України існують різні визначення поняття "парламентський контроль" (В. С. Журавський, В. М. Шаповал, тощо).

Насамперед, контрольну функцію парламенту, як представницького органу в будь-якій державі, можна обґрунтувати тезою: парламент виступає представником народу і виразником його волі, а отже, повинен бути в змозі контролювати здійснення державної влади.

У найбільш загальних рисах контрольну функцію парламенту можна охарактеризувати як діяльність, що спрямована на здійснення постійної й ефективної перевірки з його боку стосовно виконання прийнятих ним актів у всіх сферах життєдіяльності країни. Здійснення цієї функції парламентом передбачає реалізацію права представників народу – парламентаріїв, парламенту в цілому, його органами та структурами висловлювати членам уряду та іншим посадовим особам будь-які зауваження, побажання, сумнів, незадоволення, права парламенту вимагати від підконтрольних йому органів та посадових осіб усунення виявлених порушень.

Наявність контрольних повноважень у парламенту стосовно діяльності виконавчої влади, інших владних структур не суперечить, а навпаки, випливає із суті принципу поділу влади. Світова теорія і практика свідчать, що парламентський контроль виступає важливим засобом, що запобігає безвідповідальній діяльності органів виконавчої влади, глави держави та інших владних установ.

Таким чином, парламентський контроль становить важливий елемент механізму стримувань і противаг у взаємодії із різними гілками влади, що забезпечує найбільш оптимальну побудову державного механізму країни і ефективну його діяльність.

Зміст контрольної функції Верховної Ради України, як будь-яких функцій різних органів державної влади, обумовлений і визначається насамперед основними напрямами та видами контрольної діяльності парламенту. Напрями контрольної діяльності Верховної Ради опосередковують насамперед зміст її контрольної діяльності, а види – форми, способи такої діяльності. Отже, зміст функції парламентського контролю обумовлений напрямами контрольної діяльності парламенту, а його повноваження вказують на те, що конкретно парламент може чи повинен робити стосовно конкретного предмета відання.

Важливим елементом, що визначає зміст функцій парламенту України і, зокрема, функції парламентського контролю, є встановлені в Конституції України повноваження Верховної Ради (ст. 85-89, 91,92, 96 - 98, 101, 115 та ін.).

Виходячи із визначеного вище поняття "функції Верховної ради України" та виявлених основних ознак парламентських функцій можна зробити висновок, що функція парламентського контролю охоплює, передбачені Конституцією та законами основні напрями та види контрольної діяльності парламенту, через які проявляються його сутність, зміст та соціальне призначення.

Парламент має здійснювати контрольну функцію у законодавчо визначених межах, узгоджувати її виконання із реалізацією інших своїх функцій.

Необхідно підкреслити, що парламентський контроль, виступаючи у якості самостійної функції парламенту, в той же час може бути частиною інших видів його діяльності і пронизує практично всі сфери і напрямки роботи парламенту. Так, згідно із пунктом 4 статті 85 Конституції України, до повноважень Верховної ради належить як затвердження Державного бюджету України та внесення змін до нього, так і здійснення контролю за виконанням Державного бюджету України, прийняття рішення щодо звіту про його виконання. Наведене є свідченням поєднання контрольної функції парламенту із його законодавчою та бюджетно-фінансовою функціями.

Відмічені якості та характеристика парламентського контролю дозволяють зосередити увагу на його функціональному призначенні, виділити як самостійний характер контролю, так і застосування його як допоміжної дії при здійсненні інших функцій.

Здійснюваний парламентом контроль, відзначається найбільшою ефективністю за умов забезпечення парламенту необхідною і достатньою достовірною інформацією з питань, стосовно яких він уповноважений здійснювати контрольну функцію. Важливе значення при цьому має інформація та статистичні дані, що отримуються з різних джерел. Необхідна інформація може отримуватись від органів виконавчої влади, від інших державних і не державних структур і установ. Джерела інформації можуть бути структурно чи організаційно пов'язані з парламентом чи працювати в ньому, або взагалі перебувати поза владними структурами. Наприклад, уряд Франції щороку надсилає до парламенту близько 200 звітів, до деяких законопроектів вноситься положення, за яким уряд повинен подати звіт з того чи іншого питання. Щорічно тисячі письмових запитань і відповідей уряду Франції публікуються в офіційному бюлетені. Якщо одна з палат парламенту Франції дійде висновку, що звичайні способи отримання інформації від виконавчої влади є недостатніми, вона може прийняти рішення про створення комітету з розслідування. Такі комітети наділені більш широкими повноваженнями у справах розслідувань, ніж постійні комітети: поява на їхніх слуханнях є обов'язковою для всіх; відмова або неправдиві свідчення є правопорушенням і підлягають покаранню.

Зазначене дає підстави для висновку про те, що сутність діяльності парламенту по реалізації контрольної функції, як однієї із основних його функцій, полягає у:

- виявленні об'єктивної і достовірної інформації щодо ситуації у підконтрольній йому сфері життєдіяльності суспільства і держави;

- у проведенні аналізу отриманої інформації, її співставленні із приписами законодавства;

- у оцінці такої інформації;

- у вжитті заходів щодо усунення виявлених порушень.

На основі здійснюваних контрольних дій парламент:

- Розробляє та висуває вимоги та пропозиції щодо ліквідації допущених підконтрольними суб'єктами порушень та недоліків у їхній діяльності;

- розробляє заходи щодо вдосконалення законодавства у підконтрольній сфері, заходи, спрямовані на запобігання допущенню аналогічних порушень.

Завдання контролю, як функції парламенту, полягає у здійсненні різного роду контрольних дій, відповідно до загальних та спеціальних напрямів діяльності підконтрольних суб'єктів та, при виявлені порушень – у застосуванні визначених у законодавстві заходів впливу з метою усунення допущених порушень.

Таким чином, сенс парламентського контролю полягає у встановленні, за допомогою застосування різноманітних організаційно-правових форм та засобів, ступеню законності діяльності підконтрольних суб'єктів, у визначенні наявності у їх діяльності відхилень від вимог чинного законодавства.

До найбільш характерних ознак та складових елементів контрольної функції парламенту, через які розкриваються її основні властивості, слід віднести наступні:

- плановий характер контрольної діяльності парламенту;

- цільове призначення парламентського контролю;

- здійснення парламентського контролю у чітко визначених Конституцією і законами України межах;

- спрямованість на виявлення та збір інформації стосовно діяльності підконтрольних суб'єктів з метою встановлення ступеню її відповідності приписам законів;

- обов'язковість узагальнення й аналізу отриманої інформації;

- обов'язковість співставлення отриманої інформації щодо діяльності підконтрольних парламентові суб'єктів із приписами чинних законів;

- обов'язковість об’єктивної оцінки отриманої інформації щодо діяльності підконтрольних суб'єктів;

- встановлення невідповідності, порушень, відхилень від вимог законів з боку підконтрольних суб'єктів, оцінка виявлених порушень;

- спрямованість на формулювання вимог та пропозицій щодо шляхів усунення допущених порушень і недоліків у діяльності підконтрольних суб'єктів;

- спрямованість на вжиття визначених законами України заходів щодо усунення виявлених порушень та притягнення винних у порушенні суб'єктів до відповідальності;

- спрямованість на розробку заходів щодо запобігання у майбутньому допущенню порушень законів України.

Зміст діяльності Верховної Ради України по здійсненню функції парламентського контролю можна розглядати через виявлення спрямованості такої діяльності. У цьому аспекті, контрольна діяльність парламенту виступає водночас і у якості правоохоронної діяльності. Про це свідчить спрямованість парламентської діяльності по здійсненню контролю, яка має своєю метою виявлення і припинення неправомірних дій підконтрольних суб’єктів, застосування до порушників заходів державного впливу.

Реалізація функції парламентського контролю, як й інших функцій парламенту, здійснюється через певні процедури, чітке дотримання яких є обов'язковим як для парламенту, так і для всіх інших суб'єктів правовідносин з парламентського контролю. Здійснення таких процедур відбувається у визначеному законом порядку і проходить через певні стадії. Процес здійснення функції парламентського контролю базується на вихідних положеннях загальної теорії і практики державного контролю.

Необхідно звернути особливу увагу, що парламентський контроль є однією із найважливіших і відповідальних функцій самого парламенту як колегіального органу влади, а не функцією його структурних складових: комітетів та комісій, депутатів тощо. Органи, структурні підрозділи парламенту, народні депутати, здійснюючи встановлені у законах, контрольні повноваження, мають спрямовувати свою діяльність на забезпечення реалізації розглядуваної парламентської функції.

Таким чином, функція парламентського контролю - це:

– одна із основних функцій Верховної Ради України, що охоплює всі напрями і види її контрольної діяльності, реалізується у визначених Конституцією та законами України межах і проявляється у здійсненні парламентом юридично значимих діянь, спрямованих на визначення ступеню відповідності діяльності та правових актів підконтрольних суб'єктів законам України, шляхом виявлення, отримання, аналізу, узагальнення отриманих даних, інформації з питань контролю, її оцінки на основі співставлення із приписами закону, та, при виявленні порушень, – застосуванні встановлених у законодавстві санкцій та інших заходів впливу щодо усунення виявлених порушень та запобігання їх у майбутньому.

Таким чином, парламентський контроль здійснюється на основі норм законодавства і тягне юридичну відповідальність суб'єктів правовідносин за невиконання вимог правових норм. Він являє собою один із важливих каналів отримання громадянами країни інформації про економічні, соціальні та політичні процеси у суспільстві та державі, про діяльність органів державної влади, владних структур і установ.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: