Розуміння природи душі Гераклітом

Слід підкреслити, що введена Гераклітом назва для позначення психічної реальності була першим власне психологічним терміном. На його основі у 1590 р. Гокленіусом буде запропонований термін психологія, який, починаючи з робіт Х. Вольфа Емпірична психологія (1732 р.) і Раціональна психологія (1734 р.) стане загальновживаним для позначення науки, яка вивчає психіку людини.

Гераклітом було дано не тільки загальне уявлення про Психею та її природу, він також спробував виділити і охарактеризувати окремі сторони душі.

Велике значення він надавав почуттям, а серед них особливо зору та слуху. Опції зору і слуху ставилися в залежність від загального стану душі і самих органів почуттів.

Хоча Геракліт відводив почуттям важливе місце в пізнанні, однак, провідним у людини визначає розум, оскільки органи чуття дозволяють встановити лише очевидну гармонію природи, тоді як розум, спираючись на почуття, відкриває її внутрішні закони. Думка людини саморозвивається, переходячи від однієї істини до іншої. Основна мета пізнання полягає в тому, щоб, відкривати істини, прислухатися до голосу природи і вчиняти по її законам.

Досить докладно розглядаються Гераклітом спонукальні сили, потяги, потреби. На думку Геракліта, потреби живих істот визначаються умовами їх життя: свині бруду радіють, осли - золоту воліють солому, птиці в пилу або золі купаються, морська вода - для риб придатна... Вказуючи на залежність пережитих станів організму від попередніх, філософ підкреслює, що пов’язані з потребами почуття задоволення і незадоволення пізнаються через свою протилежність. Голод приємним робить насичення, втома - відпочинок, хвороба-здоров'я.

Зловживання нижчими потребами послаблює Психею. Помірність у задоволенні потреб сприяє розвитку і вдосконалення інтелектуальних здібностей людини.

Щастя людини, за Гераклітом, полягає не в захопленні тілесними задоволеннями, а в тому, щоб виходити з голосу розуму, що дозволяє людині проявляти поведінку, будучи в гармонії з природою, які пов'язані з розумінням законів необхідності (Логосу).

Головним в людині є характер, зрозумілий Гераклітом як рок, як чільний психологічний фактор, що визначає долю людини протягом всього його життя.