Загальна топографія внутрішніх органів костистих риб

Всі внутрішні органи тулуба лежать у порожнині тіла — целомі (рис. 253-255), що тонкою поперечною перегородкою, яка лежить в ділянці пояса грудних плавців, розділяється на дві нерівні частини: невелику передню — серцеву сумку, де міститься серце, і задню — черевну, у якій лежать всі внутрішні органи. Поперечна перегородка складається з двох листків, що розділяються біля стінок тіла. Передній листок вистилає стінки перикардіальної, задній — черевної порожнини.
Безпосередньо по латеральних частинах перегородки проходять венозні судини, що несуть кров у серце.
Листок, що вистилає стінки черевної порожнини, називається паріетальним листком і має вигляд тонкої блискучої плівки. Його легко знайти, розглядаючи внутрішню поверхню вирізаної стінки тіла.

Рис. 253. Загальна топографія внутрішніх органів щуки (за Гуртовим М. М., 1976 p.): 1 — ротовий отвір; 2 — зябра; 3 — сполучення плавального міхура зі стравоходом; 4 — стравохід; 5 — місце розташування газової залози; 6 — плавальний міхур; 7 — шлунок; 8 — статева залоза; 9 — нирка; 10 — сечовий міхур; 11 — сечовий отвір; 12 — статевий отвір; 13 — анальний отвір; 14 — пряма кишка; 15 — селезінка; 16 — підшлункова залоза; 17 — кишечник; 18 — ворітна вена печінки; 19 — жовчна протока; 20 — печінкова протока; 21 — протока жовчного міхура; 22 — черевно-брижова артерія; 23 — печінка; 24 — жовчний міхур; 25 — шлуночок серця; 26 — передсердя; 27 — цибулина аорти

Рис. 254. Загальна топографія внутрішніх органів окуня (за Гуртовим М. М, 1976 p.): 1 — несправжня зябра; 2 — зябра; 3 — стравохід; 4 — місце розташування газової залози; 5 — шлунок; 6 — статева залоза; 7 — плавальний міхур; 8 — місце розташування овала; 9 — сечовий міхур; 10 — сечовий отвір; 11 — статевий отвір; 12 — анальний отвір; 13 — пряма кишка; 14 — селезінка; 15 — кишечник; 16 — пілоричні придатки; 17 — печінка; 18 — передсердя; 19 — шлуночок серця; 20 — цибулина аорти

Рис. 255. Загальна топографія внутрішніх органів коропа (за Гуртовим М. М., 1976 p.): 1 — ротовий отвір; 2 — головна нирка; 3 — плавальний міхур; 4 — статева залоза; 5 — нирка; 6 — сечовий отвір; 7 — статевий отвір; 8 — анальний отвір; 9 — кишечник; 10 — печінка; 11 — стравохід; 12 — передсердя; 13 — цибулина аорти
На дорсальній стінці черевної порожнини тіла листок переходить на внутрішні органи, які він окутує, і з його допомогою органи підвішені до стінки тіла. Тут він вже називається вісцеральним листком.
Вся верхня частина черевної порожнини зайнята плавальним міхуром. З боків і дещо нижче плавального міхура тягнуться статеві залози — гонади. В залежності від пори року вони можуть бути або невеликими стрічкоподібними утвореннями, або (у період розмноження) величезними мішками, що займають, особливо в самок, майже весь об'єм черевної порожнини.
Під статевою залозою лежить довгий відносно вузький шлунок, що тягнеться від передньої верхньої частини черевної порожнини до її нижнього заднього кінця. Шлунок риб може дуже сильно розтягуватися, тому форма його залежить від ступеня наповнення їжею. Нижче шлунка в черевній порожнині лежать петлі кишечнику. Далі кишечник тягнеться назад вздовж вентральної стінки черевної порожнини і закінчується анальним отвором.
У петлі між шлунком і початком кишечнику лежить жироподібне тіло — підшлункова залоза.
До заднього кінця шлунка прилягає бурувато-червона селезінка. Вона має трикутну форму і сплюснута у дорсовентральному напрямку.
З травною системою цей орган пов'язаний лише топографічно, тому що є органом кровотворення.
Передня і нижня частини черевної порожнини заповнені печінкою. Відтягнувши вгору задній кінець статевої залози, можна розглянути сечовий міхур, що лежить між каудальним кінцем плавального міхура і каудальною частиною кишечнику.
В окуня, на відміну від щуки, шлунок коротший і має вигляд сліпого виросту, тому що місця впадання стравоходу і виходу кишечнику лежать поряд. Безпосередньо біля шлунка від кишки відходять три сліпих вирости — пілоричні придатки.
Сам кишечник має більшу кількість вигинів і він довший, ніж у щуки.
Печінка розташовується не знизу, а ліворуч від шлунка. Бурувата селезінка лежить у петлі кишечнику під шлунком. Підшлункова залоза розсіяна по брижах у вигляді мікроскопічних часточок. Статева залоза у самців парна, а в самок — непарна. Сечовий міхур лежить у лівій половині задньої частини черевної порожнини, збоку від статевої залози.
У сазана (коропа) внутрішні органи покриті великою кількістю жиру, який приходиться видаляти, щоб їх розглянути. У верхній частині порожнини тіла видно плавальний міхур, вентральна частина якого прикрита великим жировим тілом. З-під останнього виступає нижній край гонади. Статева залоза може бути по-різному розвинена залежно від віку риби і сезону. Вентральна частина порожнини заповнена петлями порівняно довгого в коропових риб кишечнику, між ними лежать білуваті скупчення жиру. Від білуватого жиру відрізняються бурувато-червоним кольором часточки печінки. Печінка включає в себе також тканину підшлункової залози і тому називається гепатопанкреас. Вона має значні розміри і на препараті видно декілька її лопатей. Дві лопаті печінки, що мають вертикальний напрямок, видно на поверхні кишечнику в передній частині порожнини і одну — велику, що йде горизонтально, — у середній частині кишечнику під гонадою. Простежити весь хід кишечнику через велику кількість покриваючого його жиру важко.
Особливу увагу при розтині сазана (коропа) варто звернути на головну нирку. У дорослої риби вона є лімфоїдним органом. Це — тіло темно-червоного кольору, що лежить поза порожниною тіла під паріетальним листком очеревини. її задній кінець видно, якщо відтягнути назад передню стінку плавального міхура.
Передня частина йде під плечовий пояс і спускається майже до рівня верхнього краю грудного плавця, і розташовується дорсальніше перікардіальної порожнини, тому її добре видно при розгляді серця. Через неї проходить велика кровоносна судина — задня кардинальна вена. Необхідно запам'ятати форму і положення головної нирки.
Перикардіальна порожнина — відособлений передній відділ вторинної порожнини тіла, має форму трикутника, верхівка якого спрямована вперед. Так само, як і черевна порожнина, стінки її вистелені паріетальним листком, що тут називається перікард (pericardium). Переходячи на серце, цей листок окутує його відділи ззовні і називається епікард (epicardium). У вентральній частині перікардіальної порожнини лежить невеликий мускулистий шлуночок. З двох боків з-під нього виступають темно-червоні від крові, що їх заповнює краї передсердя.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: