Органи травлення осетрових риб

Травна система осетрових риб за своєю будовою займає проміжне місце між хрящовими і костистими рибами. Для всіх осетрових риб характерний висувний щелепний апарат у вигляді ротової лійки, здатної далеко висуватися назовні при збиранні їжі з дна. Для дорослих риб характерна відсутність зубів, вони є лише у личинок і заміщаються в дорослих форм роговими валиками.
Травний тракт осетрових риб характеризується наявністю двох пристосувань, що збільшують площу всмоктувальної поверхні травного епітелію: з одного боку, кишечник утворює систему петель, як у кісткових риб, з іншого боку — ділянка середньої кишки зберігає типову спіральну складку, властиву хрящовим рибам. Клоака відсутня, замість неї є окремі задньопрохідний і сечостатевий отвори.
Як і у всіх хребетних, травна система розділяється на головну кишку, до якої відноситься ротоглоткова порожнина, передню кишку, що включає стравохід і шлунок, середню кишку, яка утворює петлю дванадцятипалої кишки і нисхідний відділ спіральної кишки, і задню кишку, що відкривається анальним отвором.
Печінка — займає всю передню ділянку порожнини тіла за сполучнотканинною перегородкою, що відокремлює целом від присерцевої сумки. Ця залоза має неправильну форму. Заповнюючи всі вільні місця порожнини, вона охоплює травні органи краніально, латерально і дорсально. Відповідно до цього, зовнішня поверхня печінки опукла, а внутрішня — ввігнута. Вона може бути розчленована на три частки. Права частка печінки, опукла з зовнішнього боку й ввігнута з внутрішнього, охоплює округлий пілоричний відділ шлунка і спускається вниз до петлі дванадцятипалої кишки. На її передньому крилі міститься овальний жовчний міхур. Жовчний міхур з черевного боку і спереду прикритий маленькою центральною часткою печінки.
Від жовчного міхура йде жовчна протока, що обгинає пілоричний відділ шлунка ліворуч і впадає в дванадцятипалу кишку біля основи пілоричної залози. Ліва частка печінки ще довша, ніж права. Вона починається від місця відходження центральної частки і розташовується на дорсальному боці тіла.
Стравохід — є безпосереднім продовженням ротоглоткової порожнини, що звужується в трубку, яка лежить на дорсальному боці присерцевої порожнини, і продовжується далі каудально через перегородку присерцевої сумки в черевну порожнину. Початок стравоходу розташовується біля хребта, тягнеться назад, поступово розширюється і переходить у шлунок. Внутрішня епітеліальна вистилка стравоходу відрізняється присутністю епітеліальних ворсинок у вигляді листоподібних сосочків, розташованих поздовжніми рядами і розгалужених на вершинах на два-три додаткові сосочки. При переході в шлунок ці сосочки поступово змінюються в поздовжні хвилеподібні складки, що йдуть по всьому кардіальному відділі шлунка 6-7 рядами.
Плавальний міхур (vesica pneumatica) являє собою порожній мішок із щільними волокнистими стінками. Він займає всю дорсальну ділянку черевної порожнини і щільно зростається верхньою стінкою з очеревиною. У всіх осетрових риб плавальний міхур сполучається з травною трубкою широким каналом. У стерляді, як і у всіх осетрових, місце відходження плавального міхура з оточуючим його мускульним сфінктером лежить не в ділянці листоподібних сосочків стравоходу, а в шлунку між його поздовжніми складками.
Шлунок — в осетрових риб складається з двох відділів. Кардіальний відділ шлунка починається в ділянці відходження плавального міхура, тягнеться вниз до половини черевної порожнини, далі загинається петлею до зовнішнього боку порожнини тіла, піднімаєтеся догори до передньої стінки целома і переходить у пілоричний-відділ шлунка. Таким чином, весь шлунок має форму рукописної букви «р», де початком шлунка буде правий вигин, а кінцем (пілоричний відділ) — лівий вигин.
Пілоричний відділ — має форму лимона з дуже щільними потовщеними стінками. Він розташовується в поперечному напрямку у виїмці між правою і лівою частками печінки, загинається ліворуч (на* правий бік риби), де знову звужується і переходить у середню кишку.
Стінки шлунка покриті поздовжніми складками в 6-7 рядів, що з кардіального відділу переходять безпосередньо у пілоричний. У пілоричному відділі, що має товсті м'ясисті стінки, складки ці виражені сильніше. На місці переходу шлунка в кишечник утворюється могутній м'язовий сфінктер, яким він з'єднується з переднім відділом середньої кишки, що називається дванадцятипалою кишкою.
Пілорична залоза (glandula pylorica) — бобоподібний орган, що; лежить на межі пілоричного відділу шлунка і початку середньої кишки. Вона має структуру багаточасточкової залози з часточками, що розташовуються віялоподібно.
Дванадцятипала кишка — передній відділ середньої кишки. Вона починається біля пілоричної залози, йде вниз до середини порожнини тіла і, загинаючись вверх, дає висхідну петлю, що піднімається до рівня нижнього краю правої частки печінки або навіть до пілоричної залози, знову повертає ліворуч і переходить у розширену частину — спіральну кишку.
Стінки кишечнику покриті слизовою оболонкою, що має своєрідну структуру через наявність заглиблень. Отвір пілоричної залози, лежить поруч із сфінктером пілоричної частини шлунка.
Тут же впадає жовчна протока жовчного міхура.
Селезінка (lien) — у осетрових риб великий залозистий орган V-подібної форми, що обгинає праворуч і ліворуч петлю дванадцятипалої кишки і підстилає її. Починається селезінка окремою часткою, пов'язаною з пілоричною залозою, і далі переходить у подовжену частку, що утворює внизу виступ у формі клина. Потім вона піднімається по висхідній петлі до краю правої долі печінки, де вже з правої сторони, під нижньою часткою печінки, утворює окрему трикутну частку, що називається додатковою часткою селезінки. Ця додаткова частка прилягає безпосередньо до печінки і підшлункової залози, так що межу між ними можна визначити лише по кольору залоз. В осетра додаткова частка досягає значних розмірів. Селезінка, що розташовується під дванадцятипалою кишкою, має Z-подібну форму і підстилає кишку праворуч і ліворуч.
Підшлункова залоза — у осетрових риб разом з жировими скупченнями розташовується вздовж судин, що живлять дванадцятипалу кишку, і знаходиться в тісному контакті з лопатями правої частки печінки і додатковою часткою селезінки. Тому нерідко печінку осетрових риб називають hepatopancreas. Однак (особливо у великих осетрів) можна розрізнити окремі лопаті підшлункової залози. Вони розташовуються на місці переходу пілоричного відділу шлунка у дванадцятипалу кишку і тягнуться двома поздовжніми лопатями: одна лежить вздовж зовнішньої стінки разом з підкишковою веною (v. intestinalis), по внутрішньому краю вздовж кишкової артерії (a. mesenterica). Обидві лопаті підходять до центральної частки печінки.
Спіральна (товста) кишка — задній відділ середньої кишки, нисхідний відділ кишечнику — є безпосереднім продовженням вниз дванадцятипалої кишки. Цей відділ кишечнику має товсті м'язові стінки і навіть із зовнішньої його поверхні видні розташовані всередині складки спіральної складки (клапана). Спіральна складка утворюється скрученістю кишкової трубки і створенням всередині її закрученої високої складки слизової оболонки, яка звисає в порожнину, що можна бачити на поперечному розрізі. Всього є 7- 8 таких витків. На розкритій кишковій трубці створюється враження, що вона розділена на 7- 8 окремих камер, які сполучаються одна з одною. Крім спіральної складки, на внутрішніх стінках середньої кишки знаходяться дрібні складки слизової оболонки, що наприкінці переходять у гладкі стінки задньої кишки.
Задня кишка — прямий задній відділ кишечника, що закінчується анальним отвором. В осетрових риб немає сліпих відростків на межі середньої і задньої кишки, властивих іншим хребетним.
Анальний отвір — передній з чотирьох отворів анальної зони, розташований безпосередньо за поясом черевних плавців.
Брижі. Кишковий тракт у черевній порожнині і органи, що його оточують з'єднані зі стінками тіла і один з одним мезентеріями. Стравохід до місця відходження плавального міхура з'єднаний із хребтом дорсальним мезентерієм. Кардіальний і пілоричний відділи шлунка спаяні брижами з частками печінки. Селезінка прикріплена брижами до кардіального відділу шлунка і далі до дванадцятипалої кишки. Від додаткової частки селезінки і дванадцятипалої кишки йдуть мезентеріальні спайки до печінки, вздовж яких розташовуються часточки підшлункової залози. Спіральна кишка і пряма кишка мають дорсальний мезентерій, що зв'язує їх спочатку з плавальним міхуром, а позаду нього із хребтом. Нарешті, гонади і вивідні канали сечостатевої системи своїми брижами (mesovarium; mesotestis) прикріплені до дорсальної стінки порожнини тіла.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: