Органи дихання круглоротих

Зяброві мішки (saccus branchialis). Кожний із семи пар зябровимішків має по два отвори: зовнішній, що з'єднує мішок із зовнішнім середовищем, і внутрішній (рис. 308), що веде в дихальну трубку.. Внутрішній — зміщений вперед, щодо зовнішнього, тому мішки розташовані під кутом до поздовжньої осі тіла. Внутрішня поверхня зябрового мішка покрита численними виростами, або складками, — зябровими пелюстками (filum branchiale), що тягнуться паралельно, одна до одної від внутрішнього до зовнішнього зябрового отворуt Кожна з таких складок покрита дрібними пелюстками другого порядку, що тягнуться від основи до вільного краю пелюстки першого порядку. Зяброві пелюстки першого порядку стикаються одна з одною майже на всьому протязі і тільки в основі, де вторинні пелюстки невисокі, утворюються своєрідні канали, що розширюються в напрямку до латеральної стінки зябрового мішка.

Рис. 308. Поздовжній розріз зябрової ділянки не-вської міноги (за Гуртовим М. М. та ін., 1976 p.): 1 — зяброві пелюстки; 2, 9,12 — хрящі зябрової решітки; 3, 10 — констрік-тор зябрового апарата; 4 — внутрішній отвір зябрового мішка; 5 — виносна зяброва артерія; 6 — м'язовий сфінктер; 7 — констріктор зябрового мішка; 8 — призябровий синус; 11 — міжзяброва перегородка; 13 — канали зябрових мішків
На відміну від зябер інших водних хребетних зяброві мішки міноги ентодермального походження. Ззовні стінки зябрового мішка покриті тонким м'язом — стискачем зябрового мішка, що не має самостійного значення в акті дихання, а тільки підтримує стінки мішка і зяброві пелюстки у певному тонусі.
Призяброві синуси (sinus peribranchialis) — порожнини, що знаходяться між стінкою зябрового мішка і міжзябровими перегородками. Залежно від того, стиснуті або розтягнуті зяброві мішки у фіксованого екземпляра, вони можуть бути або дуже широкими, або мають вигляд вузької щілини. Синуси зв'язані з венозною системою і зазвичай заповнені рідиною із суміші лімфи і крові, що на фіксованому матеріалі має вигляд білуватої драглистої маси. Призяброві синуси відіграють роль у акті дихання, оскільки рідина, яка їх заповнює, завдяки своїй нестисливості, передає вплив зовнішньої м'язової стінки при її скороченні або стисненні на стінку зябрових мішків.
Міжзяброва перегородка (septum interbranchiale) розвивається під час метаморфозу з зябрової перегородки піскорийки в результаті відокремлення від неї зовнішнього шару разом із зябровими пелюстками. Внутрішній її край росте в медіальному і ростральному напрямку до злиття з розташованою попереду перегородкою. Таким чином, у дорослої міноги міжзяброві перегородки складають передню, задню і медіальну стінки камери, у якій лежить зябровий мішок. Зовнішній край міжзябрової перегородки зв'язаний із хрящами вісцеральної решітки, так що зовнішня стінка камери утворена латеральною стінкою зябрового апарата.
Кожен зябровий мішок складається з двох напівзябер — передньої і задньої, розділених вузькою смужкою стінки зябрового мішка без зябрових пелюстків. Таким чином, ціла зябра в міноги складається з задньої напівзябри переднього мішка, міжзябрової перегородки і передньої напівзябри заднього зябрового мішка. Перші й останній зяброві мішки несуть по одній самостійній напівзябрі.
На препараті у нижній і верхній частинах проміжків між зябровими мішками видні перерізані поперек хрящі скелета зябрових решіток (рис. 308 — 2, 9, 12). У верхній частині до їхнього каудального боку примикають невеликі отвори — виносні зяброві артерії (а. branchialis revehens). Зверху і знизу кожного зябрового мішка безпосередньо до зябрової перегородки прилягають досить могутні м'язові волокна констриктора зябрового апарата (m. constrictor branchialis).
Дихальна трубка (tuba respiratoria) (див. рис. 265), — орган, характерний тільки для міног. Дихальна трубка починається від задньої частини ротової порожнини, тягнеться назад над язиком і сліпо закінчується за останнім зябровим мішком. У неї відкривається сім пар внутрішніх зябрових отворів. На самому початку дихальна трубка відділена від ротової порожнини двостулковим клапаном, або вітрилом (velum). Передній край кожної стулки прикріплений до краю вхідного отвору, а задній вільний і спрямований назад так, що вода може легко проходити з ротової порожнини в дихальну трубку. При її зворотному русі стулки клапана стискуються і закривають тим самим вхід у ротову порожнину.
Акт дихання. У пливучої міноги обмін води в зябрових мішках може проходити завдяки її струмені через ротову лійку, дихальну трубку, зябровий мішок і зовнішні зяброві отвори. У міноги, що присмокталася, він здійснюється більш складно, тому що набір води в зябровий мішок і її виштовхування назад відбувається тільки через зовнішній зябровий отвір. Внутрішні зяброві отвори можуть перекриватися або через них може здійснюватися зв'язок між окремими зябровими мішками, тоді як доступ води в ротову порожнину перегороджений вітрилом. Дії описаного вище зовнішнього і ще пари внутрішніх клапанів, які лежать у зовнішньому зябровому отворі, зводиться до того, що вода, яка потрапила всередину зябрового мішка, при його скороченні не може вийти назад тим же шляхом, по якому вона надійшла, оскільки він перекривається клапаном. Тому вона просочується повз пелюстки в канали зябрових мішків, з яких вихід назовні вільний. Цим забезпечується примусове омивання зябрових пелюстків під час акту дихання.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: