Конституційне право Республіки Куба

Глава 26. Конституційне право Республіки

Куба

1 січня 1959 року Повстанська армія вступила в столицю республіки і скинула диктаторський режим президента Ф. Батісти. Влада перейшла до повстанців.

Завершилася довголітня боротьба кубинського народу проти колоніального панування Іспанії та імперіалістичних і феодальних сил за незалежність. Революція на Кубі перемогла без якої-небудь зовнішньої підтримки. Куба, — говорив Ф. Кастро, — не є однією з тих країн, де соціалізм був установлений внаслідок приходу дивізій Червоної Армії. На Кубі соціалізм був утворений самими кубинцями у справжній і героїчній боротьбі.

Нині діюча Конституція закріплює політичну владу і політичну систему. Республіка Куба, — констатує стаття її Конституції, — є соціалістичною державою робітників, селян та інших робітників фізичної та розумової праці. Вся влада в республіці Куба, згідно із ст. 4 Конституції, належить трудовому народові, який здійснює її через Асамблеї народної влади та інші утворювані ними державні органи або безпосередньо.

Конституція закріплює політичну систему, серед якої домінуюче положення належить Комуністичній партії Куби, яка є керівною і спрямовуючою силою суспільства та держави. У країні існує тільки одна політична партія, а керівництво партії та держави неодноразово заявляло, що не буде допущено ні багатопартійності, ні політичного плюралізму.

Конституція відносить до політичної системи Спілку молодих комуністів, кубинську державу, а також такі масові громадські організації, як Профцентр трудящих, Комітети захисту революції. Федерацію кубинських жінок та інші громадські організації. Вона закріплює завдання держави в сучасний період розвитку Куби, серед яких на перше місце поставлене завдання будівництва соціалізму.

Якщо перші після революції роки економіка країни розвивалася більш-менш позитивно, завдяки допомозі колишніх Радянського Союзу та інших соціалістичних країн, і за життєвим рівнем Куба посідала одне з перших місць, то тепер, позбавлена цієї допомоги, спустилася до одного з останніх місць на американському континенті. Навіть у цих важких соціально-економічних і політичних умовах кубинське керівництво не відмовляється від будівництва соціалізму і не стало на шлях розвитку ринкової економіки.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: