Тема 7. Значення етики для соціальної роботи

Соціальні працівники у своїй щоденній діяльності нерідко опиняються перед складними моральними проблемами, що змушує їх діяти відповідно до своїх моральних переконань, оскільки такі ситуації недос­татньо врегульовані законодавством. Це актуалізує зна­чущість для соціальної роботи етики — вчення про мораль, що аналізує її природу, характер і структуру (мо­ральна свідомість, моральні відносини, моральна діяль­ність), категорії моралі (добро і зло, справедливість і несправедливість, честь, гідність тощо), за допомогою яких формуються моральні принципи, норми, цінності, правила поведінки, теоретично обґрунтовується певна система моральних переконань.

Представники різних теоретичних напрямів, шкіл у філософії (засновником етики вважають давньогрець­кого мислителя Арістотеля, 384/383—322/321 до н. є.) свого часу по-різному пояснювали суть моралі, мораль­ної поведінки і свідомості людини, виокремлювали та обґрунтовували критерії морального і аморального бут­тя, пропонували різноманітні концепції загальнолюд­ських норм поведінки, найпомітнішими серед яких є:

— арістотелівська традиція (орієнтація на чесноти людей, визнання правомірності володіння благами від­повідно до заслуг людини);

— моральні імперативи Канта (доброчесна людина творить добро, оскільки це правильно, а не тому, що це приносить задоволення);

— утилітаризм (найкраща та дія, наслідком якої є якнайбільше благ для якнайбільшої кількості людей);

— релятивізм (добро і зло є відносними, що зале­жить від суспільного устрою і потреб особи).

У реальному житті люди, дотримуючись певних мо­ральних настанов, по-різному інтерпретують одну й ту саму ситуацію морального вибору, а тому неоднаково ді­ють. Вважають, що соціальний працівник, який є по­слідовником Канта, буде концептуалізувати ситуацію в термінах норм, що існують у даному суспільстві. Якщо випадок неординарний, то він зможе поставити себе на місце клієнта й запитати себе, якому рішенню соціаль­ного працівника він би надав перевагу. Утилітарист у критичній ситуації буде схильний міркувати в термінах соціальних наслідків. Прибічник Арістотеля буде керу­ватися тими уявленнями про професійні та громадян­ські цінності, які сприйняв від своїх учителів. При цьо­му він буде вимагати від себе розсудливості, мужності, справедливості та співчуття до клієнта.

Загалом знання етичних теорій дає змогу соціаль­ним працівникам приймати більш обґрунтовані рішен­ня, знаходити вихід із складних ситуацій. Однак у пев­ній ситуації вони можуть керуватися різними етичними концепціями, наслідком чого будуть їхні різні дії. Наприклад, у медико-соціальній службі з планування сім'ї вагітна жінка зізналася, що надзвичайно хоче ма­ти дитину, оскільки їй вже за 35 і вона довго не могла завагітніти. Однак під час обстеження у неї було виявле­но ген, який спричиняє розвиток невиліковної хвороби, що виникає у ЗО—40 років. її симптомами є посмикуван­ня м'язів кінцівок, тулуба, обличчя, прогресування ма-лоумства але до повного розладу особистості. Здебільшо­го таким людями доводиться доживати останні дні у психіатричних стаціонарах або у інтернатах для осіб із хронічними психіатричними захворюваннями. Ця хво­роба є спадковою. Попри все це, жінка хоче народити дитину й просить не розповідати про її проблеми чолові­ку та іншим членам родини, оскільки боїться, що, діз­навшись про результати обстеження, їй можуть заборо­нити мати дитину.

Дати конкретну пораду жінці за такої ситуації над­звичайно складно, адже доводиться враховувати взає-мовиключні чинники, але й обійти її увагою теж не можна. Соціальному працівнику доведеться виявити необхідний рівень знань, моральності, щоб обрати обг­рунтовану і морально виправдану лінію поведінки у спілкуванні з людиною, яка опинилися перед далеко не простим вибором.

Надзвичайно важливими для практичної соціальної роботи є віра в здатність людини до змін, визнання її са­мобутності і неповторності, запобігання соціальному виключенню, уміння вислухати її, надавши змогу ви­словитися про все, що хвилює. Часто клієнти соціаль­них служб потребують знань, інформації про особистіс-ні можливості, переваги і недоліки альтернативних спо­собів дій. Інколи доводиться організовувати спеціальне їх навчання щодо прийняття рішень у типових і нестан­дартних ситуаціях. У всіх цих ситуаціях фахівець соці­альної роботи має діяти із гуманістичних засад, уника­ти нав'язливості, авторитаризму у своїх судженнях і вчинках.

У практичній діяльності соціальних працівників ви­никають також моральні дилеми — необхідність вибору між двома, як правило непростими, неоднозначними, можливостями. Наприклад, дізнавшись про жорстоке поводження з людиною, їм доводиться вирішувати, чи поширювати інформацію задля вжиття відповідних за­ходів, чи промовчати, зважаючи на право людини на кон­фіденційність. Перед непростою дилемою вони опиняються також, аналізуючи доцільність здійснення колек­тивної та індивідуальної активізації (імпаурменту) чле­нів громади. Бо доводиться добирати адекватні ситуації і водночас ефективні засоби мобілізації членів громади на виконання певних дій, розвивати віру людей у власні си­ли, уникаючи при цьому тиску і контролю, дбаючи про збереження поваги й довіри до себе як до фахівця. Іноді у них не залишається іншої можливості, як вдатися до ба­лансування між фаховою орієнтацією на неоцінюванні судження та адміністративною необхідністю реалізову­вати визначену, погоджену стратегію втручання.

Безперечно, моральні засади людських відносин є основоположними у соціальній роботі. її фахівці спира­ються як на загальнолюдські моральні принципи й нор­ми, так і на професійну деонтологію (грец. сіеоп — по­трібне, необхідне) — систему моральних норм, виробле­них у межах професійного співтовариства. Особливість етики соціальної роботи полягає в тому, що її норми по­ширюються не тільки на діяльність соціальних праців­ників, але і на їхню позаслужбову поведінку. Як прави­ло, моральні норми поведінки соціальних працівників і принципи соціальної роботи фіксують програмні доку­менти, передусім етичні кодекси національних асоціа­цій соціальних працівників.

Сприйняття людини як найвищої цінності, прий­няття іншої людини такою, якою вона є, визнання того, що всі люди різні і саме цим вони цікаві, ідея співчуття до ближнього — на цьому ґрунтуються найкращі мо­ральні якості соціальних працівників. Для них важли­во не просто знати етичні вимоги, а глибоко усвідомлю­вати універсальні та особливі у контексті їхньої профе­сійної діяльності моральні цінності, у координатах яких формуються їхні життєві орієнтири, вибудовуєть­ся життєва філософія, розгортаються практичні дії.

Норми професійної етики окреслюють певні межі ді­яльності соціального працівника, сприяють усвідом­ленню того, що дозволено і чого не можна робити при виконанні своїх службових обов'язків. Запорукою до­тримання їх є наявність у соціального працівника та­ких моральних якостей, як гуманістичні установки, альтруїзм, особиста відповідальність, високий рівень інтелекту, емоційна врівноваженість, ввічливість, так­товність, простота, порядність, доброта й відчуття спра­ведливості, почуття власної гідності, високий рівень особистої культури та ін.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: