Тема 8. Методики аналізу та оцінювання якості підручників

1. Критерії оцінювання підручника

2. Методики аналізу

У різних країнах ставлення до проблеми перевірки якості підручників неоднакове. Наприклад, у Великобританії підручники не затверджуються державними регулюючими органами. У США лише в Каліфорнії примусили незалежних видавців створювати і поширювати навчальні книги з визначеним змістом та за певними стандартами. В решті штатів свою роль відіграє вільний ринок. Як результат – перевищення межі доцільного в оформленні підручників, акцентування суто зовнішньої привабливості такого типу видань. Натомість, у Франції, як зазначають дослідники, нічого не змінилось з часів Наполеона Бонапарта: всі важливі питання вирішує керівництво Міносвіти, воно ж встановлює однакові навчальні програми та екзаменаційні завдання. Подібна ситуація була й в СРСР та в Україні. Однак останнім часом відбулися суттєві зміни – через прискорення темпів підготовки підручників, часті зміни в програмах, значний прогрес у можливостях поліграфічних підприємств тощо. В результаті констатуємо погіршення якості вітчизняних підручників.

Побутує уявлення про те, що історія навчальної книги – це історія формування методик її аналізу. Однак вперше предметом обговорення, предметом широкої наукової дискусії означена проблема стала в 50-х роках минулого століття. Н.О.Менчинська та Є.Й.Перовський серед найважливіших методів „наукової перевірки” виділяли спостереження, бесіду, природний експеримент, вивчення думок безпосередніх користувачів – вчителів та педагогів. П’ятий випуск „Проблем шкільного підручника” був присвячений цій проблемі, починаючи з восьмого випуску у виданні з’явилась постійна рубрика „Результати аналізу і перевірки підручників та інших навчальних книг”, у якій публікувались роботи Н.І.Тупальського, В.Г.Бейлінсона, С.М.Бондаренко та ін. У сучасних дослідженнях Ф.М.Жерара та К.Роеж’єра, Т.Лукіної, А.Гречихіна пропонуються нові методики та комплексні дослідження і апробація вже існуючих.

1. Критерії оцінювання підручника

Перша проблема, з якою стикаються вчені, – відсутність єдиних критеріїв оцінювання. Серед основних критеріїв називають такі: відповідність навчальній програмі, науковість, переваги та недоліки методичної системи, виховна спрямованість, зміст (предметний та педагогічний, його наступність), побудова (архітектоніка, композиція, виклад), оформлення (художнє, технічне), ергономічні показники, відображення у змісті підручника рівня освіти, передбаченого державними стандартами; наявність оптимальної книжкової форми (гнучка внутрішня структура); відповідність книжки стандарту поліграфічного виконання, яке грунтується на санітарних вимогах до видання навчальної літератури; особливості апаратів видання.

На переферії залишаються такі важливі критерії: чи реалізує підручник сучасні підходи до вивчення предмета; якою мірою враховуються пізнавальні можливості дітей певного віку, індивідуальні можливості учнів; чи відповідає обсяг матеріалу часові, відведеному на його вивчення; чи дозволяє матеріал підручника використовувати різні методи навчання.

Природно, усі ці критерії потребували систематизації.

У 1977 році В.Г.Бейлінсон та Д.Д.Зуєв розробили стуктурно-функціональний підхід до аналізу навчальної літератури.

Структурний аналіз передбачає виявлення складу елементів навчальної книги і зв’язків між ними. Він дає змогу встановити необхідність і достатність компонентів підручника. Фактично складаються схеми аналізу кожного із структурних компонентів підручника.

Функціональний аналіз передбачає з’ясування того, якою мірою зреалізовані функції підручника в цілому і усіх його структурних елементів зокрема. Беруться до уваги, такі функції, як інформаційна, методична, мотиваційна, навчання самостійної роботи, розвивальна, виховна.

За такого підходу не аналізуються мова підручника, його оформлення і поліграфічне виконання.

Друга схема аналізу, запропонована В.Бейлінсоном та Д.Зуєвим, передбачала оцінку підручника за такою схемою: 1) відповідність програмі; 2) роль підручника в навчальному процесі; 3) структура книги.

Аналіз за результатами використання. Вперше такий підхід запропонував В.П.Беспалько. Він вважав, що об’єктивний критерій перевірки якості книги – якість засвоєних знань з урахуванням обсягу навчального матеріалу та коефіцієнтів науковості та усвідомленості. Нині вчені погоджуються: отримати найбільш повну інформацію щодо якості підручника можна на основі результатів використання видання у процесі навчання, узагальнення досвіду роботи з ним значної кількості вчителів.

Можливим є також дослідження підручника „на предмет відповідності педагогіко-ергономічним вимогам ” (запропоновано в одному з випусків „Проблем шкільного підручника”). Вчені аналізували два блоки – педагогічний та ергономічний.

Серед групи педагогічних показників виділяли такі блоки: цільовий, інформаційно-змістовий, структурно-компонентний, процесуально-діяльнісний, функціонально-інструментальний, контрольно-регуляційний.

Ергономічні показники поділяли на показники фізіолого-психологічної адаптивності (відповідність зоровим можливостям учня); показники дидактичного дизайну, простіше – естетичні; показники антропометричні (вага, розмір книги тощо).

Логіко-лінгвістичний аналіз. Провідні науковці інституту засобів навчання АПН України Ю.О.Жук, М.П. Шишкіна пропонуючи свій підхід до аналізу навчального видання, зазначають: „відсутність загальноприйнятих критеріїв, що могли б бути покладені в основу оцінювання... ускладнює пошук підходів до розв’язання цієї проблеми. Але, враховуючи той факт, що підручник є, зрештою, носієм певної системи знань, одним з можливих підходів до його оцінювання є використання структурно-номінативної реконструкції системи знання, а саме її логіко-лінгвістичної підсистеми”. Мається на увазі аналіз понять, термінів, означень, висновків, теорем, аксіом, доведень у їх кількісному та функціональному аспектах.

Свій підхід до систематизації запропонували Ф.М. Жерар та Р.Ксав’є. У будь-якому разі, зазначають дослідники, потрібно розуміти, що є критерії базові і динамічні (варіативні), які обираються у залежності від поставлених цілей аналізу. Таким чином, спочатку потрібно визначити цілі оцінювання (рішення про схвалення підручника; вибір серед багатьох найбільш прийнятного варіанту; пропозиції щодо удосконалення, тобто рецензування); розробити індивідуальну стратегію оцінювання і тільки після цього – обирати критерії оцінювання.

Невтішний, з огляду на сучасний стан теорії аналізу якості підручників, висновок робить Н.М.Буринська в статті „До проблеми оцінки якості підручника”: „Поки що слід визнати, що аналіз підручників здійснюється без дотримання єдиних науково обгрунтованих критеріїв всебічного та об’єктивного оцінювання. На жаль, такі критерії ще не розроблені. Ті ж прийоми і методи, які протягом багатьох десятиріч вироблялися вченими, методистами, науковцями, ще й досі не систематизовані і не осмислені, а інколи навіть втрачені”.

2. Методики аналізу якості підручників

У 50-х роках. Н.О.Менчинська та Є.Й.Перовський серед найважливіших методів „наукової перевірки” виділяли спостереження, бесіду, природний експеримент, вивчення думок безпосередніх користувачів – вчителів та педагогів. Пізніше дослідники робили акцент на теоретичних дослідженнях.

Виходячи з того, що навчальна книга аналізується на різних етапах її розробки і створення, найзручнішою є така класифікація: поділ на 1) теоретичні методи (методи аналізу рукопису); 2) емпіричні методи (методи оцінювання готового підручника).

Недолік теоретичних методів – відсутність зворотного зв’язку: не досліджується книга в процесі її функціонування в навчальному процесі. Недолік емпіричних – суб’єктивність: вчитель може негативно оцінити новий підручник лише через те, що звик працювати зі старим; учень може не виявити своїх знань через власний низький інтелектуальний рівень. Саме тому необхідно проводити інструктаж чи методичну підготовку вчителів і учнів, які беруть участь у експерименті.

До недоліків емпіричних методів відносять вірогідність інформації: не завжди можна довіряти отриманій інформації. Тому застосовують принцип тріангуляції – отримання однієї й тієї ж інформації з різних джерел чи за різних обставин. Наприклад, якщо учень заявляє, що він жодного разу не скористався підручником, дослідник повинен перевірити цю інформацію 1) опитавши ще трьох учнів; 2) опитавши вчителя, батьків; 3) змінити методики отримання інформації (анкета, відвідування уроку тощо).

В теоретичному аналізі розрізняють такі підвиди: описовий, порівняльний і матричний.

Описовий аналіз – це аналіз одного підручника за одним критерієм (характеристика методичної системи, реалізація розвивальної функції).

Порівняльний аналіз – це зіставлення відповідних показників якості одного підручника з однойменними показниками іншого, порівняння старих і нових підручників, альтернативних, вітчизняних і зарубіжних.

Матричний аналіз – повний облік критеріїв оцінювання шкільного підручника

Діагностичний аналіз постфактум – це оцінка книги після її виготовлення, але до запровадження у школи.

Серед найбільш поширених емпіричних методів вчені розрізняють спостереження, анкетування та тестування.

Спостереження та опитування вчителів та учнів, які користуються даним підручником, а також вивчення рівня знань школярів, рецензування. Враховуються робота з підручником на уроці, а також можливості самостійного опрацювання підручника учнем, конспекти уроків, питома вага роботи з підручником на уроці, використання додаткових матеріалів.

При опитуванні бажано не використовувати „навіювальних” запитань; задавати запитання, різні за характером.

Анкетне опитування вчителів і учнів, які працюють з підручником. Ефективність його використання зумовлюється правильним формулюванням запитань. Саме тому варто дотримуватись рекомендацій: 1) в анкеті пропонувати як закриті запитання – з переліком можливих відповідей, так і відкриті – вони дадуть змогу вчителеві проаналізувати власний досвід і досвід колег, висловити свої міркування; 2) анкета повинна містити запитання, які стосуються і узагальнених характеристик підручника, і окремих його структурних елементів, і можливостей роботи з ним у навчальному процесі.

Рівень засвоєння учнями знань, умінь, навичок. Фактично, це перевірка через контрольні роботи та тестування.

Один з ефективних методів – використання єдиних текстів для школярів, які навчалися за різними підручниками.

Інший метод – метод порівняння за кількістю безпомилкових відповідей (розв’язків). Результати контрольної за новим підручником порівнюються з результатами контрольної, яка проводилась кілька років тому за старим.

Список рекомендованої літератури

[8; 12; 15; 25; 32; 37; 40; 43; 64]

ПРАКТИКУМ

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: