Тема 7. Художнє редагування навчальних видань

1. Фактори, які впливають на особливості оформлення НВ

2. Художнє оформлення текстового матеріалу підручника

3. Особливості ілюстрування навчального видання

Історія вивчення проблеми художнього оформлення підручника. Протягом тривалого часу художньому оформленню підручника приділялась незначна увага. Лише з початку XX століття ця проблема почала в теоретичному ключі висвітлюватись у працях книгознавців, мистецтвознавців, педагогів.

Одна з найперших праць, присвячених питанням художнього оформлення навчальних видань, – „Ілюстрування навчальної книги” К.С. Кузьминського (1933). Вчений зазначав: „Педагогіка вже давно і грунтовно вирішила питання про те, якою мовою повинен складатись той чи інший підручник. Натомість, не так добре досліджено питання про те, якою повинна бути в підручнику ілюстрація”.

50-70-ті роки XX століття позначились пожвавленою зацікавленістю науковців проблемами художнього оформлення підручника. У цьому напрямку працювали Б.Кисин, В.Пахомов, А.Гончарова, В.Ляхов. Але всі ці дослідники розглядали ілюстрації шкільного підручника як проблему, підпорядковану загальним проблемам книгознавства.

Робота, цілковито присвячена проблемам оформлення шкільного підручника, з’явилась лише в 1969 році. У кандидатській дисертації Н.Гончарової „Основні проблеми оформлення радянського шкільного підручника” був запропонований комплексний підхід до художнього конструювання видань такого типу. Дослідниця стверджувала, що не лише ілюстрація повинна бути предметом вивчення. Будь-який елемент підручника – шрифт, зображення, п’ятно, лінія – повинен виконувати свою функцію і таким чином сприяти ефективності видання в цілому. Це дослідження мало велике значення ще й тому, що вперше було поставленно завдання ув’язувати проблеми конструювання шкільного підручника з вимогами дидактики і вікової психології школярів. Н.Гончаровою вперше були запропоновані також підходи до типології ілюстративного матеріалу в навчальних виданнях. Базовий поділ ілюстрацій на описові та понятійні не втратив своєї актуальності досьогодні, хоч і конкретизований у дослідженнях інших вчених.

Значною віхою в дослідженні проблем художнього оформлення підручника стало дослідження групи науковців Московського поліграфічного інституту „Шляхи покращення художнього конструювання і оформлення підручників для середньої школи”. Дослідники поставили собі за мету розробити методику аналізу і типові схеми оформлення підручників. Але, як зазначає Д.Зуєв, ця робота окрім позитивів мала ще й значний негативний резонанс. Зокрема, широка наукова полеміка розгорнулась довкола питання доцільності художнього оформлення підручників для старших класів. Безсумнівно, помилкова концепція „дорослішає дитина – дорослішає підручник”, а отже, не потребує ілюстрування, надовго закріпилась у свідомості художників і видавців.

Серйозно проблемами художнього оформлення навчальних видань займався В.Ривчін, С.Добкін, Г.Донской, Н.Попова. Вони розглядали проблеми санітарно-гігієнічних норм оформлення навчального видання, якості його поліграфічного відтворення, типології зображального матеріалу, ефективних засобів увиразнення тексту. Результати цих досліджень узагальнені та доповнені в роботах сучасних російських дослідників (С.Антонова, А.Болховітінова).

В Україні на сьогоднішній день питаннями художнього та технічного дизайну навчальних видань займаються М.Тимошик, В.Різун, В.Шевченко, Н.Любарщук, А.Лойченко, В.Волинський, Л.Городенко. Аналізуючи історичний досвід видання навчальної книги в Україні, а також основні напрямки розвитку цієї галузі за кордоном, проводячи експериментальні дослідження в школах, науковці пропонують цілком визначені рекомендації щодо поліпшення художнього оформлення текстових і зображальних матеріалів у сучасних підручниках.

1. Фактори, які впливають на особливості оформлення НВ

Як зазначає Л.Болховітінова, для того, щоб грамотно сконструювати та проілюструвати навчальне видання, варто знати, які саме фактори і яким чином впливають на ті чи інші характеристики оформлення”.

Тираж обумовлює певний „аскетизм” видання.

Для підручника тираж є принциповим, надзвичайно важливим показником. Наклади підручників визначаються кількістю учнів в навчальних закладах. Найбільші наклади підручників для початкової та середньої школи. Для вищих навчальних закладів вони значно нижчі.

Величезний тираж потребує колосальної кількості паперу. Отже, на високоякісний папір і матеріали розраховувати не варто. Окрім того, виготовлення великих накладів потребує значних витрат часу навіть за умови абсолютної механізації поліграфічних процесів. Отже, жодних елементів, які б потребували використання ручної роботи, планувати не можна.

Таким чином, можливості промисловості багато в чому визначають „якісні” показники підручника, „адже промисловість може тиражувати лише те, що „вміє”” [11].

Економічні можливості

Підручники для шкіл, як відомо, видаються переважно за рахунок держави. В будь-якому випадку, рентабельність їх низька – особливо, якщо видання кольорове. Видавництво прагне отримати такий проект, який би міг забезпечити найбільшу кількість умовно-видавничих аркушів на найменшій кількості друкованих.

Організація навчального процессу

Наприклад, доводиться враховувати умови роботи з підручником. Навчальне видання, з яким учень буде працювати самостійно, повинно оформлюватись „активніше”.

Особливості читача навчальних видань

Потрібно враховувати фізичні, інтелектуальні, вольові можливості читача, запас його знань, а також його запити.

За віковою ознакою розрізняють групи читачів – молодші школярі (до 9 років), середні (до 12-13 років) і старші. Всі вони характеризуються різними можливостями в роботі з книгою, по-різному сприймають колір, ілюстративний матеріал тощо.

Художник перед початком роботи над виданням повинен скласти „портрет” читача. Суттєвим питанням є з’ясування того, за якими ознаками складати такий портрет.

· Фізичні можливості школяра визначаються часом роботи з НВ, а конкретніше – як довго він може працювати без перевтоми А) з текстом; Б) з текстом із шрифтовими виділеннями; В) з повнокольоровими ілюстраціями з деталями не менш як 2 мм; Г) з чорно-білими ілюстраціями з деталями 2 мм.

· Інтелектуальні можливості учня визначаються 1) часом найбільш результативної роботи; 2) найбільш активною роботою пам’яті – механічною, асоціативною, логічною; 3) ступенем навичок логічного мислення; 4) можливостями комбінаторного мислення; 5) ступенем навичок роботи з виданням; 6) запасом знань, уявлень, навичок, понять, необхідних для вивчення матеріалу.

Особливості побудови НВ для перших кроків навчання:

· учні ще не вміють читати, тому в виданнях для них мало тексту, письмових описів, формулювань, визначень. Основна опора в навчанні – ілюстрація та схеми, які і відіграють роль тексту;

· досить чіткими є межі сприймання інформації. Саме тому повинні бути ясно визначені початок і кінець кожної „порції” інформації. Найчастіше матеріал групують так, щоб кожна така „порція” займала одну сторінку;

· вимога щодо поступовості в навчанні обумовлює двоступінчату структуру підручника: у другій частині збільшується текстова частина, ілюстрації вже не просто заміщають текст, а його доповнюють. Зберігається і роль ілюстрації, яка виконує емоційну, декоративну роль, а також ілюстрації-завдання.

Особливості побудови НВ для початкової школи:

· ілюстративний матеріал, як і в попередньому випадку, переважає над текстовим матеріалом;

· збільшується текстова частина підручників; з’являються тексти різних видів і призначень (основний текст, текст задач, зразки, приклади, питання, завдання, підписи), ускладнюється система заголовків і підзаголовків, які не входять до Змісту. Перед художником постає питання, які частини тексту варто акцентувати, а які ні.

Особливості побудови підручників для середньої школи:

· збільшується функціональне навантаження на ілюстрації;

· більш складною стає система рубрикації;

· урізноманітнюються засоби оформлення тексту (основного і додаткового).

Особливості побудови підручників для старшої школи

Підручники ці видаються менш складними за будовою: читач досвідчений, текстовий матеріал значний за обсягом, основний акцент робиться на виклад, на повноту, точність.

2. Художнє оформлення текстового матеріалу підручника

Оформлення таких структурних елементів видання, як частини та розділи, досить активне: зі шмуцтитулом чи зі спускової сторінки, з великою узагальнювальною ілюстрацією чи заставкою.

Параграфи подаються з окремої сторінки. У випадках, коли параграф призначено для вивчення протягом кількох уроків, необхідно подати загальний заголовок, чітко розділити текст параграфу на підпункти, продумати спеціальну систему рубрикації і знаки-символи для позначення цієї рубрикації.

Заголовки підпунктів не повинні „губитись” серед решти шрифтових виділень. Заголовки для допоміжних матеріалів, а також до запитань та вправ мають зовнішньо відрізнятись від усіх „основних” заголовків і бути „слабшими” за активністю. Їх мета – лише подати сигнал.

Художній редактор повинен продумати систему шрифтових та нешрифтових виділень у тексті. Як зазначає В.Ривчін, „один з визначних факторів, яким повинен керуватись художник-конструктор, – процес читання” [50]. Цей процес потрібно максимально полегшувати. Це можна зробити за допомогою використання шрифтів різних гарнітур, накреслень, кеглів (єдине застереження – таких виділень не повинно бути занадто багато), декоративних елементів (рамок, лінійок, знаків-символів), таблиць, діаграм, карт, а також – класифікаційних списків.

Використання шрифтових виділень. Розглянемо текст із підручника: „ Орган зору – очі. Очима ми можемо бачити кольори, форму і величину предмета; визначати, рухається він чи стоїть на місці, де знаходиться – справа чи зліва. За допомогою очей ми читаємо підручники, книги, газети” В.Ривчин пропонує наступний варіант художнього редагування:

„Орган зору – очі.

Очима ми можемо бачити

- кольори, форму і величину предмета;

- визначати, рухається він чи стоїть на місці,

- де знаходиться – справа чи зліва.

За допомогою очей ми читаємо підручники, книги, газети”.

Пропоную знайти помилки в редакції В.Ривчина і запропонувати свій варіант. Наприклад, цей варіант може бути таким:

„ Орган зору – очі.

Очима ми можемо

- бачити кольори, форму і величину предмета;

- визначати, рухається він чи стоїть на місці, де знаходиться – справа чи зліва.

- за допомогою очей ми читаємо підручники, книги, газети”.

Використання класифікаційних увиразнень тексту. Розглянемо ще один приклад із підручника: пояснення нового для учнів поняття „електричний ланцюг” подається послідовно – спочатку розкриваються значення інших термінів. Читач не розуміє спочатку, до якого саме висновку його підводять: „В будь-якому джерелі струму електрична енергія отримується за рахунок якогось іншого виду енергії. Електродвигуни, лампи, плитки, які працюють від електричного струму, називаються приймачами. Щоб ввімкнути або вимкнути в потрібний час приймач, використовують „вмикач”. Джерело струму, приймач і вмикач, з’єднані між собою, складають „ електричний ланцюг ”.” Відредагований варіант може бути таким:

„В будь-якому джерелі струму електрична енергія отримується за рахунок якогось іншого виду енергії.

1. Електродвигуни, лампи, плитки, які працюють від електричного струму, називаються приймачами.

2. Щоб ввімкнути або вимкнути в потрібний час приймач, використовують „вмикач”.

3. Джерело струму (див.1), приймач (див.2) і вмикач (див.3), з’єднані між собою, складають „ електричний ланцюг ”.”

3. Особливості ілюстрування навчального видання

Основні проблеми в ілюструванні матеріалів навчального видання пов’язані зі специфічними ознаками останнього.

Складна композиція сторінки та розвороту. Ілюстрації повинні розміщуватись безпосередньо поряд із текстом, тексти ж невеликі за обсягом і різножанрові (наприклад: правила, текст параграфа, уривок з художнього твору тощо) – в результаті в межах розвороту потрібно ретельно продумувати композицію різножанрових, різнотипових ілюстрацій.

Складність у відображенні низки понять. Принципове значення має та обставина, що абсолютний „переклад” словесного тексту в зображення неможливий – у кожному випадку характер і обсяг відомостей будуть збігатися лише частково.

В шкільних підручниках предмет пізнання часто не відповідає предмету зображення на ілюстрації. Наприклад, якщо в підручнику з математики намальовані слони й папуги, то це не означає, що саме вони є предметом пізнання. Якщо в підручнику з мови зображена вулиця, то, очевидно, що не відомості про цю вулицю є головними, а якісь властивості мови, яка вивчається. Якщо в підручнику з фізики описується дослід, а зображено пристрій, це означатиме, що предметом пізнання є певна фізична закономірність, що з’ясовується під час досліду. Пристрій, хоч і є важливою частиною досліду, не розкриває в певному обсязі предмету пізнання.

Розглянемо більш детально деякі конкретні випадки таких розбіжностей і, як наслідок, специфічні риси ілюстрації.

· Схематичність (умовність) і викривлення (свідоме спотворення). Матеріл ілюстрування – предметно-описовий. Потрібно зобразити об’єкти, недоступні за своїми розмірами для безпосереднього сприймання органами відчуттів. Такими мажуть бути – частина світу (при вивченні георгафії), клітина (біологія), атом (фізика). Вихід – схематичні зображення з цілком свідомим викривленням реалій (за масштабами, реалістичністю, пропорціями).

· Абстрактність. Підміна предмету зображення. Виникає, коли потрібно зобразити абстрактні явища – процеси, характери зв’язку між предметами, закономірності. Справді, як можуть виглядати землетрус, рух, виробничі відносини. Зображення фіксують, як правило, прояви цих явищ, закономірностей, явищ, зв’язків, а не самі явища.

Такі ілюстрації дуже важливі: наприклад, розгорнута в ілюстрації система тваринного світу демонстурує прийняту на сьогоднішній день класифікацію тваринного світу. Основна перевага зображення у даному випадку полягає в тому, що групи тварин і відносини між ними сприймається просторово, наочно, що і сприяє запам’ятовуванню.

Але саме з цією групою ілюстрацій, вважають художники, пов’язані певні ризики. Відомий приклад: у підручнику з історії ілюструються класові відмінності між боярством та селянством. Зображений добре вдягнений, у високій шапці і з бородою боярин, і зморений, без шапки селянин. Замість того, щоб зробити правильний висновок про рівень статків першого і другого персонажа, учень може дійти висновку: бояри в шапках, селяни – без.

· Аналітичність ілюстрації. Найбільш складним типом ілюстрації вважають ту, яка відтворює логіку роздумів або сприяє роздумам. Найчастіше такі ілюстрації трапляються в підручниках з математики, фізики, але не лише. Наприклад: „Міркуйте так: 7 – це сума чисел 5 і 2. Якщо від суми двох доданків відняти один із них, отримаєм інший доданок”.

· Вибірковість і різноплановість. Неможливо одночасно показати об’єкт різнобічно, з усіма його особливостями. Рішення багатьох навчально-виховних завдань передбачає дослідження певних об’єктів різнопланово. Наприклад, при вивченні рослини можна розглядати її зовнішній вигляд, будову окремих її частин. Тому деякі предмети в підручниках зображаються в серії зображень.

Це надзвичайно важливо. Психологи довели, що моделювання в свідомості учня поняття про якийсь предмет лише за одним зображенням призводить до „помилок узагальнень”, коли за окремим випадком починають судити про загальне. Так, зображення одного варіанту тупокутного трикурника закріплюється в пам’яті як властивість усіх видів такого трикутника. В таких випадках потрібно збільшувати кількість варіантів зображення.

· Просторовість зображення. У підручнику надзвичайно складні відношення зображення до зображуваного простору. Як правило, це площинні, лінійні зображення, в яких втрачено перспективу, втрачено зв’язки з іншими предметами реальності (що зверху, знизу, зліва, ближче, далі).

· Тісний зв’язок з текстом. Редактор обов’язково повинен відслідковувати збіги й розбіжності слова та зображення, слідкувати за точністю описів зображень. В підручниках для наймолодших такі збіги повинні бути буквальними, оскільки картинка створює умови для наступного оперування словом.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: