Відредагуйте текст, здійснивши поділ на основний і додатковий тексти

Вдосконалення демократії за Перікла

Ставши наймогутнішою державою Греції, Афіни досягли свого розквіту за часів Перікла. Він належав до відомого аристократичного роду. Перікл мав добру освіту, багато талантів. Будучи гарним оратором, тобто людиною, яка майстерно вміє виголошувати промови, він швидко завоював повагу афінян. У 462 р. до н.е. Перікл провів реформу ареопагу, найвищого органу судової і політичної влади у Стародавніх Афінах, позбавивши при цьому аристократію привілеїв.

За Перікла найвищим органом влади стала еклесія – так називались народні збори в демократичних державах Стародавньої Греції. У її роботі мали право брати участь усі громадяни, яким виповнилося 20 років.

Реформи Перікла сприяли вдосконаленню в Афінській державі демократії.

Мандрівка по загадковому і неіснуючому місту

У загадкову уявну подорож ми вирушаємо по місту Володимира – великого князя, який правив Києвом у другій половині 10 сторіччя. Саме він, як ти пам’ятаєш, прийняв християнство на Русі. У розповіді про прийняття християнства є цікаві рядки, з яких дізнаємося, що русичі добре розумілися у мистецтві і вміли його цінувати.

„І прийшли ми до німців, – доповідали князю Володимиру Святославовичу його посли, – і бачили їх службу, а краси не бачили ніякої. А як прийшли до греків (у Візантію), і повели нас туди, де вони служать богу своєму, то не знали ми, де знаходимося, чи на небі, чи на землі. Ніде на землі немає такого вигляду чи такої краси”, – свідчить стародавній Іпатіївський літопис.

Прийнявши християнство, саме візантійський його варіант, русичі запозичили зразок православного з храму та релігійного обрядового дійства. На будівництво перших кам’яних храмів запросив Володимир майстрів із Візантії.

Десятинна церква правила за родову усипальницю київських князів та членів їхніх родин. Тут покоївся прах Володимира Великого, його дружини Анни, великої княгині Ольги та інших.

Церква мала величний святковий вигляд.

Доля церкви трагічна. 6 грудня 1240 року татари прорвали оборону киян біля Лядських воріт і увірвалися в дітинець, укріплену частину в центрі міста.

Кияни нашвидку пристосували для оборони Десятинну церкву,,де і стояли насмерть аж до того часу, коли татари підвезли облогові машини – „пороки” – і стали бити ними по стінах споруди. За літописом склепіння церкви завалилося від великої кількості народу (дехто забрався навіть на храм зверху). Під руїнами загинули тоді останні захисники Києва.

Згодом рештки церкви кілька разів розкопували і досліджували, проте архітектура цього храму багато в чому лишається загадкою. Залишки храму, викладені червоним камінням, можна побачити на території Історичного музею.

Додатковий текст 1.

Перша відома мурована церква Успіння Пресвятої Богородиці знаходилася у центрі княжого двору міста Володимира. Літопис повідомляє: „Потім же, коли Володимир жив у законі християнському, надумав він спорудити камінну церкву святої богородиці, і. Пославши (послів), привів майстрів із греків, (і) почав зводити... Він дав сюди все, що взяв у Корсуні, - ікони, і начиння церковне, і хрести”. Будівництво церкви тривало з 989 до 996 року. Вона вражала своєю красою, її було оздоблено фресками, мозаїками, великою кількістю мармурових прикрас та напівдорогоцінного каміння... В народі її ласкаво називали „церквою мармуряною”. Довкола спорудили муровані будинки, а на майдані перед фасадом встановили вивезені з Корсуня статуї та квадригу (четвірку) бронзових коней. На утримання церкви князь Володимир призначив десяту частину (десятину) своїх прибутків, від чого вона здобула назву Десятинної.

Додатковий текст 2.

Поряд із десятинною церквою розміщувався великий ансамбль кам’яних палаців. Цікаво, що билинний епос і літопис часто згадують про торжества та бенкети в палацах Володимира. Серед споруд князівського двору часто згадують „гридниці” – великі зали, де збиралася князівська дружина. Київські гридниці своїми розмірами та багатством оформлення вражали сучасників. Арабський письменник 10 сторіччя Ібн-Фадлан розповідає про тронний зал руського князя, де разом з ним перебувало 400 воїнів. Про парадну залу князя Ярослава Володимировича розповідається в одній із скандинавських саг. Знамениті бенкети князя Володимира були своєрідним залученням воїнів у дружину, що було дуже важливо в часи, коли військова оборона Київської Русі була однією з найважливіших проблем часу. Ні князівські палаци, ні святкові гридниці не збереглися.

Територія Київського дітинця або Кремля за часів Володимира становила 10 гектарів. Його могутні укріплення охороняли княжі палаци та церковні споруди, всі вони поховані часом, але залишилися в спогадах літописців та нашій пам’яті.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: