Поняття морського права. Предмет морського права. Етапи кодифікації та розвитку морського права. Джерела морського права

РЕКОМЕНДОВАНІ ДЛЯ ВИВЧЕННЯ НОРМАТИВНО-ПРАВОВІ АКТИ ТА СПЕЦІАЛЬНА ЛІТЕРАТУРА

НОРМАТИВНО-ПРАВОВІ АКТИ

1. Копенгагенский трактат о режиме Балтийских проливов 1857 года / Международно-правовой режим важнейших проливов и каналов // Бараболя П.Д., Иванащенко Л.А., Колесник Д.Н. – М.; Юрид. лит., 1965. – С. 35-39.

2. Конвенция относительно обеспечения свободного плавания по Суэцкому каналу 1888 года / Сборник договоров России с другими государствами, 1856 - 1917// [сост.: Козьменко И.В.]; Под ред. Адамов Е.А. - М.: Госполитиздат, 1952. - С. 271-276.

3. Договор союзных государств с Германией (Версальский договор) 1919 г. / Ключников Ю.В., Собачин А.В. Версальский мирный договор. - М., 1925. - С. 92, 98-99.

4. Международная конвенция об унификации некоторых правил о коносаменте 1924 года / Правила перевозки грузов морем: Гаагские правила, Гаагско-Висбийские правила, Гамбургские правила: учеб.-метод. пособие / [сост. Е.В. Додин, С.А. Кузнецов]. - О., Библиотека журнала «Торговое мореплавание» (Серия: Рабочие тетради). - 1999. - № 12/IV.- С. 5-12.

5. Конвенция о режиме Черноморских проливов от 27 июля 1936 года / Международное право в документах. - М.: Международные отно­шения, 1982. - С. 508-514.

6. Устав Организации Объединённых Наций и Устав Международного Суда 1945 года / Устав ООН - инструмент мира / Ефимов Г.К. - М.: Наука, 1986.- 136 с.

7. Конвенція про Міжнародну морську організацію 1948 року в редакції 1982 року // Зібрання чинних міжнародних договорів України. - 2004. - №4. - Книга 1.- Ст. 871.

8. Конвенція про режим судноплавства на Дунаї 1948 р. // Офіційний вісник України. – 2005. – № 21. - Ст. 1178.

9. Конвенция об открытом море 1958 года // Женевские конвенции по морскому праву / [сост. Е.В. Додин, С.А. Кузнецов]. - О., Библиотека журнала «Торговое мореплавание» (Серия: Правовое регулирование торгового мореплавания). - 1998. - № 5/ІІ. - С. 5-9;

10. Конвенция о территориальном море и прилежащей зоне 1958 года // Женевские конвенции по морскому праву / [сост. Е.В. Додин, С.А. Кузнецов]. - О., Библиотека журнала «Торговое мореплавание» (Серия: Правовое регулирование торгового мореплавания). — 1998. - № 5/ІІ. - С.10-14.

11. Конвенция о континентальном шельфе 1958 года // Женевские конвенции по морскому праву / [сост. Е.В. Додин, С.А. Кузнецов]. - О., Библиотека журнала «Торговое мореплавание» (Серия: Пра­вовое регулирование торгового мореплавания). - 1998. - № 5/ІІ.- С. 15-16.

12. Конвенция о рыболовстве и охране живых ресурсов открытого моря 1958 года // Женевские конвенции по морскому праву / [сост. Е.В. Додин, С.А. Кузнецов]. - О., Библиотека журнала «Торговое мореплавание» (Серия: Правовое регулирование торгового мореплавания). - 1998. - № 5/ІІ. - С. 17-19.

13. Международная конвенция об унификации некоторых правил о пе­ревозке пассажиров морем 1961 года / Правила морской перевозки пассажиров: учеб.-метод. пособие / сост. Е.В. Додин, С.А. Кузнецов]. - О., Библиотека журнала «Торговое мореплавание» (Серия: Рабочие тетради). - 1999. - № 15/IV. – С. 5-9.

14. Конвенія про полегшення міжнародного морського судноплавства 1965 р. // Офіційний вісник України. - 2006. - № 8. - Ст. 492.

15. Протокол об изменении Международной конвенции об унификации некоторых правил о коносаменте, подписанной в Брюсселе 25 августа 1924 года (Правила Висби) 1968 года / Правила перевозки грузов морем: Гаагские правила, Гаагско~Вис6ийские правила, Гамбургские правила: учеб.-метод. пособие / [сост. Е.В. Додин, С.А. Кузнецов]. - О., Библиотека журнала «Торговое мореплавание» (Серия: Рабочие тетради). - 1999. - № 12/IV. - С. 21-22.

16. Международные правила предупреждения столкновений судов в море, 1972 = International Regulations for Preventing Collisions at Sea, 1972. - М.: РосКонсульт; МГАВТ, 2001. - 96 с.

17. Міжнародна конвенія по запобіганню забрудненню з суден 1973 року // Зібрання чинних міжнародних договорів України. - 2004 р. - № 4. - Книга 1. - Ст. 832.

18. Афінська конвенція про перевезення морем пасажирів та їх багажу 1974 року // 3ібрання чинних міжнародних договорів України. - 2006. - № 5.- Книга 1,- Ст. 1103.

19. Конвенция о Международной организации морской спутниковой связи (ИНМАРСАТ) // Безопасность судоходства. Правовое регули­рование поиска и спасания на море: учеб. пос.: в 2 ч. / [сост. Е.В. Додин, С.А. Кузнецов]. - О.: ИНКО Сервис, 1998. - Ч. 1. - 1998. - С. 11-28.

20. Эксплуатационное соглашение международной организации мор­ской спутниковой связи (ИНМАРСАТ) // Безопасность судоходства. Правовое регулирование поиска и спасания на море: учеб. пос.: в 2 ч. / [сост. Е.В. Додин, С.А. Кузнецов]. - О.: ИНКО Сервис, 1998. - Ч. 1 - 1998.- С. 29-38.

21. Договор о постоянном нейтралитете и эксплуатации Панамского канала 1977 года / Действующее международное право. Документы в 2-х т. - Т. 2. Составители: Ю.М. Колосов, Э.С. Кривчикова. Учебное пособие - 2002. - С. 405-407.

22. Протокол к Договору о постоянном нейтралитете и эксплуатации Панамского канала 1977 года // Действующее международное право. Документы в 2-х т. - Т. 2. Составители: Ю.М. Колосов, Э.С Кривчикова. Учебное пособие. - 2002. - С. 408-410.

23. Конвенция Организации Объединенных Наций о морской перевозке грузов 1978 года (Гамбургские правила) / Правила перевозки грузов морем: Гаагские правила, Гаагско-Висбийские правила, Гамбургские правила: учеб.-метод. пособие / [сост. Е.В. Додин, С.А. Кузнецов]. - О., Библиотека журнала «Торговое мореплавание» (Серия: Рабочие тетради). - 1999. - № 12/IV. - С. 23-42.

24. Міжнародна конвенція про підготовку і дипломування моряків та несения вахти 1978 року // Офіціний вісник України. - 2009. - № 60. - Ст. 2148.

25. Міжнародна конвенція про пошук і рятування на морі 1979 року // Офіційний вісник України. - 2005. - № 23. - Ст. 1335.

26. Конвенція про збереження морських живих ресурсів Антарктики 1980 року // 3ібрання чинних міжнародних договорів України. - 2004. - № 4. - Книга 1. - Ст. 921.

27. Конвенция ООН по морскому праву от 10 декабря 1982 года / Конституция для океанов (UNCLOS 82): учебно-методическое пособие // [сост. Е.В. Додин, С.А. Кузнецов]; под ред. С.В. Кивалова. - О., Библиотека журнала «Торговое мореплавание» (Серия: Правовое регулирование торгового мореплавания). - 1998. - № 5/ІІ. - 250 с.

28. Конвенция ООН об условиях регистрации судов (Женева, 7 февраля 1986 года) = United Nations Convention on Conditions for Registration of Ships 1986 // Советский ежегодник морского права. - М.: В/О «Мортехинформреклама», 1987. - С. 141-153.

29. Соглашение о международной программе КОСПАС-САРСАТ 1988 года / Безопасность судоходства. Правовое регулирование поиска и спасания на море: учеб. пос.: в 2 ч. / [сост. Е.В. Додин, С.А. Кузнецов]. - О.: ИНКО Сервис, 1998. – Ч. 1. - 1998. - С. 47-60.

30. Конвенція про боротьбу з незаконними актами, спрямованими проти безпеки морського судноплавства 1988 року // 3ібрання чинних міжнародних договорів України. - 2004. - № 4. - Книга 2. - Ст. 952.

31. Международная конвенция по охране человеческой жизни на море 1974 г.. - СПб, ЦНИИМФ, 2002. - 928 с.

32. Правила плавання і перебування в територіальному морі, внутрішніх водах, на рейдах та в портах України іноземних військових кораблів, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 1996 р. № 529 // Зібрання постанов Уряду України. - 1996. - № 12. - Ст. 334.

33. Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів), затверджене наказом Міністерства економіки та з питань європей­ської інтеграції України від 06 вересня 2001 р. № 201 // Офіційний вісник України. - 2001. - № 39. - Ст. 1784.

СПЕЦІАЛЬНА ЛІТЕРАТУРА

1. Аверочкина Т.В. Двухсторонние договорьі о морском торговом судоходстве как основа правового режима пребьівания судов в иностранных портах / Т.В. Аверочкина // Правове життя сучасної України: Тези доповідей Всеукраїнської наукової конференції «Пра­вове життя сучасної України» / Відп. ред. д-р юрид» наук., проф. Ю.М. Оборотов // Одеська національна юридична академія. - О.: Фенікс, 2008. - 568 с. (С. 223-225).

2. Аверочкина Т.В. К вопросу о правовом режиме судна в морском порту / Т.В. Аверочкина // Материалы докладов XVI Международ­ной конференции студентов, аспирантов и молодых ученых «Ломо­носов» / Отв. ред. И.А. Алешковский, П.Н. Костылев, А.И. Андреев. [Электронный ресурс] — М.: МАКС Пресс, 2009. - С. 5-7.

3. Аверочкина Т.В. Режим морского порта, судоходных путей и транзита в документах Лиги Наций / Т.В. Аверочкина // Митна справа. - 2008. -№4.-С. 47 - 48.

4. Багрий-Шахматов Л.В. Некоторые вопросы уголовной ответствен­ности лоцманов за нарушения правил безопасности мореплавания, допущенные при проводке судов / Багрий-Шахматов Л.В., Дришлюк И.А. // Актуальные правовые вопросы борьбы с преступностью / Редкол.: Ведерников Н.Т., Свиридов М.К., Филимонов В.Д. (Отв. ред.) - Томск: Изд-во Том. ун-та - 1988. - С. 101-106.

5. Балобанов А., Бианко Р. Очерки по гражданскому процессуальному арбитражу: Учебное пособие. – О., 2001. – 226 с.

6. Балобанов А., Бианко Р., Рейно Ж. Очерки по юридической ответственности на транспорте: Учебное пособие. – О., 2001. – 85 с.

7. Балобанов А.О. Деятельность Европейского Союза по правовому обеспечению безопасности мореплавания. – Одесса: ОНМУ, 2003. – 228 с.

8. Балобанов А.О., Логинов О.В., Жюльен О., Бюссо В. Гражданский и арбитражный процесс Франции. Морское право Франции. – Одесса: ОГМУ, 2002. – 172 с.

9. Бекяшев К.А. Правовые вопросы безопасности мореплавания в деятельности международной морской организации (ИМО) / К.А. Бекяшев // Сборник научных трудов ВЮЗИ. Актуальные вопросы теории современного международного права / Архилюк В.Н., Бекяшев К,А., Комарова Л.А., Макаров О.И. и др.; Отв. ред.: Мелков Е.М. - М.: РИО ВЮЗИ, 1988. – С. 101-115.

10. Бергстранд С. Оффшорная регистрация судов (обзор и комментарии по ситуации с «удобными» флагами) / С. Бергстранд // Ежегодник морского права. - 1997. - Ч. 3. - С. 79-98.

11. Бойцов Ф.С. Морское право / Ф.С. Бойцов, Г.Г. Иванов, А.А. Маковский. - М. Транспорт, 1984. - 261 с.

12. Брухис Г.Е. Коммерческая эксплуатация морского транспорта: учеб. / Г.Е. Брухис, Н.А. Лущан. - М.: Транспорт, 1985. - 95 с.

13. Бурмистров М.М. Организация фрахтовых и внешнеторговых транспортных операций / М.М. Бурмистров. – М., 1982. - 80 с.

14. Горшков Г.С. Правовое положение военных кораблей в иностранных водах и портах / Г.С. Горшков, И.Е. Тарханов // Вопросы международного морского права. - 1965. - С. 75-83.

15. Гуреев С.А. Проблема иммунитета государственных морских торговых судов на современном этапе / С.А. Гуреев // Ежегодник морского права. - 1997. - С. 55-63.

16. Гуреев С.А. Свобода судоходства в открытом море. Исключительная юрисдикция государства над судами своего флага / С.А. Гуреев // Мировой океан и международное право. Открытое море. Международные проливы. Архипелажные воды. – М., 1988. - С. 45-46.

17. Демиденко В.В. Понятие судна в морском праве / В.В. Демиденко // Торговое мореплавание и морское право: сб. статей и материалов / Торгово-промышленная палата СССР. -1987. - Вып. 14. - С. 25-33.

18. Джавад Ю,Х. Морское право: учеб. [для студентов вузов] / [Джавад Ю.Х., Жудро А,К,, Самойлович П.Д.]. - М.: Транспорт, 1964. - 318 с.

19. Додин Е.В. Санкционированное вмешательство в сфере торгового мореплавания: учеб. пос. / Е.В. Додин, В.В. Серафимов. - О.: Юридическая литература, 2001. - 149 с.

20. Егиян Г.С. Национальность морского судна в современном международном праве / Г.С. Егиян // Советский ежегодник морского права. - 1985. - С. 100-104.

21. Егиян Г.С. Проблема регистрации морского судна в современном международном праве: дис.... кандидата юрид, наук: 12.00.10 / Егиян Григорий Сергеевич. - М., 1989. - 191 с.

22. Ермолаев В.Г. Морское право: учеб. пособие / В.Г. Ермолаев, О.В. Сиваков. - М., 2001. - 255 с.

23. Ефимов С.Л. Морское страхование. Теория и практика: учеб. [для студ. вузов] / С.Л. Ефимов. - М.: РосКонсульт, 2001. - 448 с.

24. Жаркова О.А. Некоторые вопросы обеспечения безопасности мореплавания / О.А, Жаркова, М.В. Кротов // Морское право. Научные записки. - М.: ТК Велби, 2003. - С. 24-37.

25. Жаркова О.А. Правовое положение судна в открытом море (юрисдикционный аспект) / О.А. Жаркова // Правоведение. - 2000. – № 3- С. 232-239.

26. Жудро А.К. Неправомерное распространение национальной юрисдикции на пространства открытого моря / А.К. Жудро // Материалы по морскому праву и международному торговому мореплаванию. Нормативные материалы, практика, комментарий. - Вып. 15. - М.: Транспорт, 1978. - С. 45.

27. Забелин В.Т. БИМКО - крупнейшая международная организация судовладельцев / В.Т. Забелин, Д.Д. Дмитриев // Международное сотрудничество в области морского судоходства. - 1972. - № 5 (10). - С. 5-7.

28. Калпин А. Правовая природа тайм-чартера / А. Калпин // Морской флот. - 2001. - № 1. – С. 24-25.

29. Кивалов С. В. Торговое мореплавание: проблемы и перспективы правового регулирования / С.В. Кивалов // Торговое мореплавание. - 1999. - № 1. - С. 5-7.

30. Клешкова О. Правова природа коносамента / О. Клешкова// Господарське право. - 2001. - № 10. - С. 29-32.

31. Коваленко И. И. Международные неправительственные организации // Коваленко И.И.; Отв. ред.: Морозов Г.И. - М.: Междунар. отноше­ния, 1976. - 167 с.

32. Колодкин А.Л. Мировой океан. Международно-правовой режим. Основные проблемы / Колодкин А.Л., Гуцуляк В.Н., Боброва Ю.В. - М.: Статут, 2007. - 637 с.

33. Колодкин А.Л. Новая Конвенция ООН / А.Л. Колодкин, Г.С Егиян // Морской флот. - 1986. - № 9. - С. 50-51.

34. Коломбос Д. Международное морское право. Перевод с английского / Коломбос Д.; под ред.: Жудро А.К., Лазарев М.И.; пер.: Зайцева В.В., Кузьминский Н.И. - М.: Прогресс, 1975. - 782 с.

35. Короткий Т.Р. Правовое регулирование морской перевозки грузов и пассажиров / Короткий Т.Р., Шемякин А.Н. - Одесса: Латстар, 1999. -172 с.

36. Липавский В.Б. Договор морской перевозки груза с условием предоставления всего судна, части его или определенных судовых помещений (чартер) / В.Б. Липавский // Транспортное право. - 2004. - № 4. - С. 19-25.

37. Маковский А.Л. Об унификации норм морского права / АЛ. Мако­вский // Проблемы международного частного права. - М.: Издатель­ство ИМО, 1960. – С. 105-122.

38. Никитюк М,В. Этапы международно-правового регулирования регистрации морских торговых судов (Конвенция ООН об условиях регистрации морских судов 1986 года) / М.В. Никитюк // Актуальні проблеми політики: зб. наук. пр. / ОНЮА. - О., 2008. - Вип. 34. – С. 213-220.

39. Никитюк М.В. Организация регистрации морских судов в портовых таможнях / М.В. Никитюк // Митна справа, - 2009. - № 1. - С. 66-70.

40. Никитюк М.В. Регистрация торговых судов: правовое содержание и практическое значение / Никитюк М.В.// Сучасний вимір держави та права: зб. наук. пр. - Миколаїв: Вид-во «Мон», 2008. - С. 407-408.

41. Пассажирский чартер «INCHARPASS»: учеб.-метод, пос. / [сост. Е.В. Додин, С.А. Кузнецов] // Библиотека журнала «Торговое море­плавание» (Серия: Рабочие тетради). - 1999. - № 14/IV. - 24 с.

42. Перельс Ф. Современное морское международное право. Состояние мира / Перельс Ф.; пер. и доп.: Г.К. Лилиенфельд. - СПб: Типография Морского министерства, 1884. - 615 с.

43. Позолотин Л. А. Международные организации в сфере судоходства: справочник / Л.А. Позолотин, В.Г. Торский. - Одесса, 1999. - 135 с.

44. Проформы коносаментов «Congendill», «Conlinebill», «Intankbill»: учеб.-метод. пос. / [сост. Е.В. Додин, С.А. Кузнецов] // Библиотека журнала «Торговое мореплавание» (Серия: Рабочие тетради). - 1999.- № 11 /IV. - 24 с.

45. Свинертон Э. Порты и лоцманы в Англии / Свинертон Э. // Морское право. Научные записки / Отв. ред.: Кротов М.В., Сидорченко В.Ф. - М.:ТК Велби, 2003. - С. 117-121.

46. Селезнев В. А. Управление безопасностью судоходства (организа­ционно-правовые аспекты) / В.А. Селезнев; под ред. Ю.Е. Полянского // Библиотека журнала «Торговое мореплавание» (Серия: Правовое регулирование торгового мореплавания). - 1998. – № 2/ІІ. - 73 с.

47. Серафимов В.В. Понятие и правовая природа актов административ­ного принуждения в сфере торгового мореплавания (таможенно-правовые аспекты) / В.В. Серафимов // Митна справа. - 2003. - №1. - С.18-21.

48. Серафимов В.В. Принцип свободы судоходства в открытом море - основа осуществления торгового мореплавания / В.В. Серафимов // Суспільство. Держава. Право. - 2004. - Вип. 4. – С. 6-9.

49. Стандартный бербоут-чартер «Вагесст 89»: учеб.-метод. пос. / [сост. Е.В. Додин, С.А. Кузнецов] // Библиотека журнала «Торговое мореплавание» (Серия: Рабочие тетради). - 1999. - № 9/1V. - 28 с.

50. Тимохин К.В. Роль островных территорий при разграничении мор­ских пространств /К.В. Тимохин // Московский журнал международ­ного права. - 2008. - № 3. - С. 151-170.

51. Универсальный тайм-чартер «Baltime 39»: учеб.-метод. пос. / [сост. Е.В. Додин, С.А. Кузнецов] // Библиотека журнала «Торговое мореплавание» (Серия: Рабочие тетради). - 1999. - № 8/IV. - 20 с.

52. Федоров А.Ф. Морское право / Федоров А.Ф. / [сост. Т.В. Аверочкина, Е.В. Додин, С.А. Кузнецов]. - О.: Фенікс, 2008. - 332 с.

53. Ханин М.С. Международное морское судоходство: экономика. Политика / Ханин М.С. - М.: «РосКонсульт», 2001. - 334 с.

54. Ханин М.С. Современное состояние и перспективы развития международных морских транспортных связей / М.С. Ханин // Международно-правовые проблемы мирового океана на современ­ном этапе. - М.: Транспорт, 1976. - С. 139-143.

55. Чартер «Gencon»: учеб.-метод. пос. / [сост. Е.В, Додин, С.А. Кузнецов] // Библиотека журнала «Торговое мореплавание» (Серия: Рабочие тетради). - 1999. - № 10/IV. - 24 с.

56. Шемякин А.Н. Коммерческие аспекты информационного обеспече­ния грузоперевозок: возможные проблемы и правовые решения / Шемякин А.Н.// Актуальные проблемы российского права. Сборник научных трудов. Вып. 2 / Отв. ред.: Есаков Г.А., Мацкевич И.М. - М.: Полиграф ОПТ, 2005. - С. 100-107.

57. Шемякин А.Н. Реализация норм международного морского пра­ва во внутреннем праве государств / Шемякин А.Н. // Проблемы защиты прав: история и современность. Материалы международно-практической конференции 19 мая 2006 г. / Отв. ред.: Иванчак А.И. - СПб: Изд-во ЛГУ им. А.С. Пушкина, 2006. - С. 103-105.

58. Шемякин А.Н. Современное международное морское право и перспективы его развития. Монография / Шемякин А.Н. - Одесса: ОНМА, 2003. - 316 с.

59. Шемякін О.М. Проблеми державної реєстрації морських торговельних суден у сучасному міжнародному морському праві / О.М. Шемякін // Держава і право: юридичні і політичні науки. - 2005. - Вип. 28. - С. 543-548.

60. Щипцов А. А. К вопросу о контроле государства порта / А. А. Щипцов / Система контроля судов государством порта в Украине: семинар-совещание (Киев, 3 сентября 2002 г.). - 2002. - С. 5-10.

61. Юридический справочник по торговому мореплаванию / [под ред. А.С Кокина]. - М,: Спарк, 2002. - 480 с.

62. Abraham G. Das Seereht. – W. Berlin, 1960.

63. Edward E.J. Shipbrokers and the Law. – Glasgjw, 1957. – O. 143-144.

64. Fairplay Book of International Organization. Fairplay Publication. – London, 1990.

65. Federation of National Assotiation of Shipbrokers and Agents: Objects and Rules. – London: Baltic Exchange Chambers, 1969.

66. Osboran P.G. A Concise Law of Dictionary. – L., 1964.

67. Restatment of the Lawr of Contract. – American Law Institute, 1932.

68. Revue de Droit Maritime compare (R. D. M. C.). – 1936. – T. 33.

69. Stoljar S.J. The Law of Agency. – L., 1961. – P. 20-29, 88-105.

70. Svensk forfattningssamlung. – 1934. – № 119. – § 1, 2, 4, 7.

71. The Shipbroker// The Journal of the Institute of Chartered Shipbrokers. – London, 1949. - Vol. XIV. – P. 42.

72. Voitovish S.A. Normative Acts of International Economic Organization in International Law-Marking //The Journal of Word Trade. - 1990.Vol.24.

73. Wustendorfer. Das Shiffahrtsreht (Handbuch des gesamten Handelsrechts). –Ehrenberg, 1923. – B. VII. – T. 2.

Поняття морського права. Морськє право базується на международно-правой основі і безпосередньо пов'язано з економічним прогресом людства, зокрема, з розвитком мореплавання і морської торгівлі. Для регулювання відносин, що складаються в цих областях людської діяльності, поступово вироблялися загальні норми морського права, яким пропонувалося регулювати ці відносини.

Розвиток морської торгівлі сприяв бурхливому розвитку мореплавання. Перевезення різних вантажів у різних напрямках стали однієї з причин росту і могутності морських держав. Поступово з'явилися морські судна складних конструкцій, призначені для використання їх у море для різних цілей. Діяльність держав у Світовому океані зв'язувалася вже не тільки з морською торгівлею, але і з морськими промислами, науковими дослідженнями, морським буксируванням, веденням воєнних дій, боротьбою з піратством, работоргівлею та ін. Усе це зобов'язувало держави піклуватися про вироблення таких правил поведінки у Світовому океані, які б сприяли прогресу людства.

В даний час в Україні з'являються монографії, книги, статті різних авторів про морське право України, наприклад, А.А. Щипців (керівник авторського колективу), Г.А. Анцелевич, А.Ф. Висоцький, В.В. Демиденко, А.В. Ищенко, С.С. Переверзєв "Сучасне міжнародне морське право і практика його застосування Україною"; В.В. Демиденко "Міжнародно-правова основа національного морського права України; Г.А. Анцелевич "Від морського права — до морської політики України" і ін., однак у них не розкриваються такі важливі питання, як поняття морського права України і його місце в правовій системі України. Тому, нам представляється, у даний час доцільне і необхідно проаналізувати процес становлення морського права України і визначити його місце в правовій системі України. Дуже актуальним є і питання приєднання України, як незалежної держави, до Конвенції ООН по морському праву 1982 року, оскільки зазначена конвенція є в даний час найголовнішим джерелом морського права. На її базі розвиваються національні морські закони.

У колишньому СРСР питання про поняття морського права і його місці в системі радянського законодавства був широко освітлений відомими вченими Кейлиним В.П., Виноградов П.П., Жудро А.К., Волков Л.А., Джавад Ю.Х, Маковским А.Л., Іванов ГГ, Мешерой У Ф, Висоцьк А.Ф., Демиденко А.А., Анцелевичем Г.А., Зориным А.С. і іншими. Так, наприклад, Кейлин В.П. і Виноградов П.П. визначали морське право як самостійну галузь права, зміст якої визначалося відносинами, що складаються на морському транспорті в і торговому мореплаванні. А. А. Волков розумів під морським правом сукупність установлених радянською державою норм, що регулюють суспільні відносини, що випливають з торгового мореплавання. А.К. Жудро і Ю.Х. Джавад розуміли під морським правом сукупність установлених Радянською державою норм, що регулюють суспільні відносини радянських, а в ряді випадків і іноземних організацій і громадян, що беруть участь у торговому мореплаванні й у здійсненні інших питань використання Світового океану. На їхню думку радянське морське право не було самостійною галуззю права нарівні з такими галузями, як державне, цивільне, трудове, карне і т.п. Воно носило комплексний характер, тому що для регулювання відносин, що виникають в області торгового мореплавання, воно застосовувало методи, властиві різним іншим, основним галузям права. Вони думали, що наявність у морському праві адміністративних, трудових, цивільних і ін. норм, не дозволяє вважати його самостійною галуззю права. Бійців С.С., Іванов Г.Г. і Маковский П.Л. внесли у визначення морського права новизну. Визначення морського права, на їхню думку, зв'язане з тим, що воно регулює такі відносини, що виникають у процесі використання Світового океану для різних цілей, і насамперед, у торговому мореплаванні, що мають потребу в спеціальному правовому регулюванні через особливості цих відносин". Їхній підхід у визначенні морського права базувався на наявності в ньому норм, що носять специфічний характер, що не дозволяють застосовувати до фізичних і юридичних осіб, що здійснюють діяльність у Світовому океані, у тому числі й у торгової мореплаванні, звичайних норм цивільного, адміністративного, трудового, процесуального й ін. галузей права. Мешера В.Ф. розглядав морське право як комплексну галузь у системі радянського права, підкреслюючи при цьому, що коло суспільних відносин, що виникають у зв'язку з мореплаванням, має винятково велику суспільну значимість для Радянської держави, що виступає на міжнародній арені як велика морська держава. Демиденко В.У визначає морське право України, як систему понять і правил соціального поводження в області використання Світового океану і морського дна, установлених чи санкціонованих державою, дотримання яких гарантується державою шляхом примуса. Вищевказані автори зв'язували поняття морського права в основному з торговим мореплаванням. Під торговим мореплаванням згідно ст. 1 КТМ України, мається на увазі діяльність з використанням судів для перевезення вантажів, пасажирів, багажу і пошти, рибних і ін. морських промислів, розвідки і видобутки корисних копалин, виконання буксирних, криголамних і рятувальних операцій, прокладок кабелю, а також для інших господарських, наукових і культурних цілей. Однак, на практиці, як відомо, діяльність на море зв'язана не тільки з експлуатацією судів. Це підтверджується наявністю в КТМ України ряду статей, що визначають правовий статус і функції морського порту (ст. ст. 73-91), порядок діяльності лоцманської служби (ст. ст. 92—109), морських агентів (ст. ст. 116—119), що регулюють діяльність по морському страхуванню (ст. ст. 239-276), порядок пред'явлення претензій і позовів (ст. ст. 379-393). Ряд законів і підзаконних актів України регулюють порядок польотів літальних апаратів над відкритим морем, порядок плавання різних судів у морських просторах, порядок використання трубопроводів, прокладених у море, як транспортних засобів, кабелів, як засобів зв'язку, регулюють порядок розробки морського дна континентального шельфу і відкритого моря і т.п. Враховуючи вищевикладене нам представляється, що поняття морського права України необхідно сформулювати наступним чином: " Морське право України - це сукупність правових норм і звичаїв, санкціонованих державою, покликаних регулювати суспільні відносини, що виникають між фізичними, юридичними особами і державою в зв'язку з їхнє море господарською діяльністю у Світовому океані".

З огляду на те що морське право України є комплексним, тому що воно містить у собі ряд правових норм встановлених і санкціонованих державою і вхідних в інші галузі законодавства, доцільно думати, що воно не може носити самостійного характеру. Але говорити про його самостійне місце в правовій системі України необхідно.

Морське право України, поряд з іншими галузями законодавства, такими як трудове, цивільне, карне право й ін. має джерела, сутність, мету, регулює визначене коло суспільних відносин, зв'язаних з морегосподарською діяльністю, за допомогою спеціальних правових норм, прийнятих державою спеціально для регулювання цих відносин.

Під морським право країн ЄС слід розуміти існуючу у міжнародному та національному морському праві, сукупність правових норм, що регулюють діяльність пов’язану з використанням суден для перевезення вантажів, пасажирів та багажу, здійснення різного роду морських промислів, рятувальних та буксирних операцій, забезпечення охорони навколишнього середовища, а також інші господарські, адміністративні та цивільні правовідносини які виникають з приводу мореплавства.

Предмет морського права. Якщо наблизитись до з’ясування предмета морського права у його загальному розумінні, то очевидно, що під ним можна розуміти те коло питань, яке дана наука вивчає. Саме тому предметом морського права є сам транспортний процес, загальні та специфічні закономірності виникнення, розвитку і функціонування морського транспорту, як специфічного суспільного явища.

Ці закономірності розглядаються в нерозривному зв’язку із законами розвитку суспільства, тому можна казати про те, що предметом морського права є також вивчення загальних і специфічних закономірностей розвитку суспільства в тій мірі, в якій вони впливають на розвиток морського транспорту. Очевидно, що предмет науки морського права не може бути постійним і незмінним. Йому притаманний характер постійного розвитку; предмет морського права вдосконалюється; до сфери наукового пізнання залучаються нові явища і тим самим йде постійне здобуття нових знань про всі сторони морського транспортного процесу.

В той же час вирішите усі названі питання і дати найбільш конкретну відповідь щодо досліджуваного явища можливо лише за допомогою специфічних прийомів, способів та операцій, які в юридичній науці здобули свого визначення у вигляді методів морського права.

Так під методами морського права можна розуміти сукупність прийомів, способів і операцій практичного та теоретичного засвоєння морського транспорту, як специфічного суспільного явища. Метод морського права є вихідною базисною категорією методології, яка являє собою науку про методи морського права – складне утворення, що характеризує систему різних методологічних рівнів, систему різноманітних підходів, методів, логічних прийомів та інших можливих засобів пізнання і вдосконалення транспортно-правових явищ.

Розглянемо основні методи морського права.

Порівняльний метод. Він дає змогу вивчати транспортно-правові явища, порівнюючи їх, визначаючи їх подібність, тотожність або різність як на національному рівні, так і на рівні різних країн. Так за допомогою порівняння можна пізнати одиничне, особливе і загальне в транспортно-правових явищах. Слід зазначити, що науковості порівняння набуває лише тоді, коли порівнюються типові факти, а випадкові виключаються з цього процесу; тут повинні враховуватися конкретні обставини та взаємозв’язок між ними; причини виникнення і динаміка розвитку відношень.

Статистичний метод. Його призначенням є вивчення кількісних показників і їхніх змін у транспортно-правовому процесі, обробка отриманих результатів для наукових і практичних цілей.

Спеціально-юридичний метод. Цьому методу притаманний опис морської-правової науки, юридичних норм, які стосуються морської сфери тощо. Даний метод надає допомогу встановлювати зовнішні ознаки морських правових явищ, виробляти не тільки поняття але і їхнє формулювання. Завданням даного методу є аналіз змісту чинного законодавства, яке стосується морського транспорту, та практики застосування цього законодавства державними органами.

Історичний метод. Суть даного методу полягає в тому, що транспортно-правові явища вивчаються у контексті їх історичного розвитку.

Метод аналізу. Забезпечується вивчення юридичних особливостей транспортно-правових явищ, провадиться їх класифікація, просліджується взаємозв’язок з іншими явищами суспільного життя.

Одною з основних категорій морського права є його функції. Саме через них проявляються зміст і сутність морського права, завдання і мета цієї юридичної науки. У такому контексті під функціями морського права розуміються основні напрями науково-пізнавальної та навчальної діяльності, що характеризують сутність, зміст, соціальне призначення морського права, його завдання і мету в системі правових наук.

Можна виділити наступні функції морського права:

Евристична – наукова діяльність у сфері морського права базується на значній кількості теоретичних положень, сукупність яких дозволяє спрямовувати дану діяльність на відкриття нових закономірностей, що виникають в процесі розвитку морського транспорту і морського права. Ці відкриття дають змогу з іншого боку поглянути на сучасне, зробити оцінку минулого та подивитися у майбутнє.

Онтологічна – цій функції властиве те, що вона призначена пізнати морські транспортно-правові явища, тобто здійснити дослідження предмета морського права. І як наслідок цього можна вважати пояснення даного дослідження.

Прогностична – охоплюючи певну систему знань, оволодіваючи певними закономірностями розвитку суспільних відносин у сфері транспорту, наука “Морське право” визначає тенденції розвитку цих явищ, робить погляд у майбутнє, передбачаючи напрямки розвитку даних явищ.

Комунікативна – дає змогу вирішити такий момент, як застосування нових знань і досягнень інших галузей знання у сфері юридичних наук та навпаки.

Системоутворююча – визначає місце, роль і значення морського права в системі правових наук та зазначає певну побудову самого морського права, як системи.

Даний перелік функцій не є вичерпним, функцій значно більше й вони знаходять свій вираз і в інших правових науках, що, у свою чергу, є істотним для загальноправової науки. Але в морському праві ці функції знаходять свій особистий вираз, обумовлений сутністю науки “Морське право”.

З’ясування морського права не можливе без роз’яснення його принципів. Принципи морського права це об’єктивно притаманні праву вихідні засади, керівні ідеї і вимоги, яким притаманні універсальність й загальна значущість і які відображають суттєві положення морського права. Сутність принципів полягає в тому, що вони виражають основу організації і діяльності у сфері морського транспорту, визначають сутність складних взаємовідносин усередині цієї системи. Іншими словами, принципи надають транспортній морській сфері правову стабільність і стійкість.

До принципів морського права можна віднести:

Принцип відповідальності. Сутність цього принципу полягає в тому, що за невиконання чи неналежне виконання обов’язків усі учасники транспортного морського процесу несуть юридичну відповідальність.

Принцип законності. Він полягає в тому, що кожний суб’єкт – учасник транспортного морського процесу діяв у межах наданих йому прав, виконував би передбачені обв’язки, суворо керувався б приписами законів й інших нормативних актів.

Принцип планування. Планування являє собою засновану на врахуванні об’єктивного закону свідомо цілеспрямовану діяльність щодо визначення пропорцій розвитку в галузі морського транспорту і на їх основі розробку та затвердження планів, а також доведення цих планів до виконавців.

Принцип доцільності. Його сутність полягає в тому, що морський транспортний процес повинен забезпечувати своєчасне, повне і якісне задоволення потреб населення та суспільного виробництва в перевезеннях.

При визначенні морського права, як цілісної галузі, що має складне утворення, ми не можемо обійти увагою такої первинної його категорії, якою є норма морського права. Така норма є передумовою існування морського права, її слід розглядати, насамперед, первинний фактор усієї морської транспортної правової системи.

Норма морського права – це загальнообов’язкове, формально-визначене правило поведінки, яке встановлюється і санкціонується державою в якості регулятора суспільних відносин, та забезпечується усіма заходами державного впливу.

Етапи кодифікації та розвитку морського права. Цілком очевидно, що в морському праві проглядається певна єдність предмета регулювання, що стосується правовідносин, пов'язаних з морем. Вузловим питанням регулювання правовідносин тут є судноплавство (або мореплавство), що представляє собою використання морів та океа­нів з метою пересування, транспортування, господарською, науковою та іншою метою.

Потреба в універсальній кодифікації норм міжнародного права з'явилася після Другої світової війни, коли промислово розвинені країни приступилися до розвідки та експлуатації природних ресурсів континен­тального шельфу, а також проведення морських наукових досліджень. Це викликало проведення в 1958 р. в Женеві Першої Конференції ООН з морської о права, до завдання якої входив розгляд і прийняття на основі проекту, розробленого Комісією міжнародного права ООН, конвенції або конвенцій з питань, що стосуються інтересів всіх держав.

В результаті роботи цієї конференції були прийняті конвенції про відкрите море, про територіальне море та прилеглу зону, про континенталь­ний шельф, про рибальство та охорону живих ресурсів відкритого моря.

Проте на І Конференції не вдалося вирішити питання про макси­мальну ширину територіального моря й рибальської зони за його межами.

Ціль II Конференції ООН з морського права, скликаної в Женеві в 1960 р., полягала в розробці міжнародно-правових норм з питань, не ви­рішених на І Конференції стосовно ширини територіального моря. Проте через виниклі розбіжності між учасниками Конференції вирішити на ній це питання не вдалося.

Навіть після невдалого завершення роботи II Конференції ООН з морського права процес кодифікації та прогресивного розвитку окремих його інститутів продовжився. Кодифікаційні роботи торкнулися окремих інститутів морського права: безпека мореплавства та охорона людського життя на морі, захист та охорона морського середовища, включаючи за­бруднення моря з суден та боротьба із забрудненням, режим рибальства та охорони живих морських ресурсів; режим морських портів та іно­земних суден та ін.

Однак згодом почали наростати негативні тенденції, пов'язані насам­перед з тим, що після конференції деякі держави, особливо нові незалежні держави, що виникли в результаті деколонізації, почали розширювати свої територіальні води аж до 200 морських миль або ж встановлювати прибережні економічні та рибальські зони, підлеглі їхньої виняткової юрисдикції, шириною до 200-300 миль. Виникла досить складна й небез­печна ситуація в справі дослідження та використання Світового океану на рівноправній основі всіма державами з належним урахуванням їхнього географічного положення та інтересів. З метою вирішення глобальної проблеми щодо розширення меж територіального моря, відповідно до резолюцій Генеральної Асамблеї ООН від 17 грудня 1970 року та від 16 листопада 1973 року, була скликана III Конференція ООН з морського права.

III Конференція, що проходила з 1973 по 1982 рік, стала найваж­ливішим етапом кодифікації та прогресивного розвитку міжнародного морського права. В результаті проведення Конференції вдалося винести на голосування погоджений текст Конвенції ООН з морського права.

В перший день відкриття до підписання Конвенцію підписали 119 делегацій, які представляли 117 держав, Острова Кука та Рада Організації Об'єднаних Націй по Намібії.

Конвенція характеризується значною новелізацією, вона ввела нові норми та інститути, які відображають сучасні тенденції розвитку в освоєнні Світового океану (виключна економічна зона, архипелажні води, міжнародний район морського дна та ін.).

Джерела морського права. Одним із невід’ємних атрибутів морського права є його джерела.

Юридичній природі джерел права присвячена значна кількість наукових праць, хоча, на наш погляд, ця складова будь-якої галузі права і дотепер має такі властивості, які суттєво ускладнюють процедуру визначення цих джерел.

У свою чергу, успішному розв’язанню цього питання щодо джерел морського права сприятиме компетентний підхід, побудований на основі дослідження системи знань, що стосуються джерел права, та визначення за цією схемою найоптимальніших напрямків розв’язання даної проблеми.

Так, одним із найважливіших питань правової науки є, зокрема, те, що в ній, як правило дається визначення джерел права у виді їхніх правових форм.

Очевидно, що така постанова питання щодо розуміння джерел права в якості відповідних форм певною мірою звужує зміст даного поняття і може вважатися розумінням джерел права в “вузькому (юридичному) смислі слова”.

В той же час визначення для “широкого розуміння” джерел права перебуває ще в стадії розвитку. В цьому контексті вважається слушним звернути увагу на думки тих вчених, які в тій чи іншій мірі присвячували цьому питанню свої наукові праці.

Наприклад, на думку Скакун О.Ф. є юридичні джерела (форми) права та загальносоціальні джерела права. Саме такі загальносоціальні джерела права – економічні, соціальні, політичні, моральні, культурні та інші – породжують (стають джерелом) або об’єктивно обумовлюють виникнення правових норм.

Цікаво, також, є думка В. Гайворонського, який, досліджуючи концепції, що склалися щодо джерел права в таких країнах, як Англія, вказує на розум, що є основою права. Узагальнюючи свій підхід, наведений автор визначає юридичну науку, як важливе джерело вітчизняного та іноземного права. Важко не погодитися з цією думкою.

У свою чергу, як узагальнення, під джерелами морського права можна розуміти такі вихідні чинники із яких беруть свої витоки норми морського права.

Джерелами морського права е міжнародні договори, звичаї, націо­нальне законодавство держав та судова практика.

Мореплавство, а особливо торговельне, носить значною мірою між­народний характер. Воно потрапляє під дію національного та іноземного законодавств, здійснюється на морських просторах з різним правовим режимом, що заснований на міжнародно-правових звичаях та міжна­родних угодах.

В той же час для відповідного виразу і закріплення норм морського права застосовуються форми, або юридичні джерела морського права. Так, під юридичними джерелами (формами) морського права слід розуміти вихідні від держави і нею визнаваємі офіційно-документальні форми виразу і закріплення норм морського права, які їм надають юридичне загальнообов’язкове значення. Саме у такому контексті у сьогоднішньому та наступних лекційних обговореннях і будуть розумітися джерела морського права.

Розмаїття джерел морського права передбачає їх класифікацію, за якою до джерел морського права належать:

Нормативно-правовий акт – це офіційний акт-документ компетентних органів, що містить норми права, які забезпечуються державою (наприклад, закони, Укази Президента України, постанови і т. ін.).

Нормативно-правовий договір – це сумісний акт-документ, що містить норми права, які встановлюються за взаємною достовірністю поміж правотворчими суб’єктами з метою врегулювання якоїсь життєвої ситуації та забезпечуються державою. Нормативно-правовий договір розрахований на багаторазове застосування, а його зміст складають норми-правила поведінки загального характеру. Прикладом нормативно-правових договорів є колективні, трудові, типові договори.

Правовий звичай – акт-документ в якому містяться правила поведінки, що склалися в результаті багаторазового повторювання людьми визначених дій та санкціоновані і забезпечені державою. Особливо широке розповсюдження здобули звичаї в торгівельному мореплавстві, одним із прикладів яких є норма, зафіксована в ст. 64 Кодексу торговельного мореплавства України про те, що, “капітан залишає судно останнім”.

Міжнародно-правовий акт – сумісний акт-документ двох чи декількох держав, який містить норми права про встановлення, зміну чи припинення прав і обов’язків в сфері транспортних відносин між ними.

Прикладами міжнародно-правових актів можуть бути пакти або конвенції, які набули в Україні чинності. Зокрема, такими є закон України від 19 березня 1999 р. “Про ратифікацію Угоди між Урядом України та Урядом Литовської республіки про морське торговельне судноплавство”, або Закон України від 3 червня 1999 р. “Про ратифікацію Конвенції Організації Об’єднаних Націй з морського права 1982 року та Угоди про імплементацію Частини ХІ Конвенції ООН з морського права 1982 року”.

Усі наведені акти-документи у своїй сукупності складають систему юридичних джерел (форм) морського права, проте в їхньому середовищі особливе місце посідають саме нормативно-правові акти.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: