Правове поняття судна. Державний прапор судна. Проблема ”зручних” прапорів. Назва судна. Державна реєстрація судна. Суднові документи. Екіпаж морського судна. Капітан судна 7 страница

Обов'язки капітана в управлінні, в тому числі судноводіння визначаються діючим законодавством України, міжнародними договорами, а також прийнятими на їх виконання інструкціями і положеннями судновласника.

Згідно Статуту служби на суднах морського флоту (ст. 89) капітан зобов'язаний вимагати від своїх помічників визначення місця судна всіма доступними заходами і здійснювати контроль за якістю і своєчасністю цих визначень. Капітан призначає курс і швидкість, спосіб управління і режим роботи головного двигуна. Ніхто без дозволу капітана не має право змінювати призначений ним курс (за виключенням вахтового помічника в умовах небезпеки). Капітан повинен постійно здійснювати контроль за отриманням навігаційних повідомлень мореплавцям і навігаційних попереджень, за своєчасною коректурою карт, лоцій і інших посібників для плавання (ст. 93). При вході в порт і виході з порту капітан повинен знаходитися на мостику і особисто управляти судном. Капітан повинен прийняти всі заходи до спасіння людини, яка впала за борт, і може покинути район пошуку тільки після того як переконається, що пошуки є безрезультатними. Статут також детально регламентує обов'язки капітана судна під час його стоянки в порту, під час ремонту тощо.

Відповідно до ст. 239 ЦК України правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє. Таким чином, капітан судна в силу закону є представником судновласника і вантажовласника і не потребує отримання довіреності від цих осіб. Проте, представництво капітана має обмежений характер, оскільки здійснюється тільки:

1. щодо дій, викликаних потребами судна, вантажу або плавання;

2. щодо позовів, які стосуються довіреного йому майна.

При цьому, якщо на місці є представники судновласника або вантажовласника, капітан не має право здійснювати дії, що передбачені ч. 2 зазначеної статті.

В якості представника судновласника капітан судна має право укладати необхідні договори, пов'язані із забезпеченням судна паливом, запасними частинами, продовольством, водою тощо. В разі необхідності проведення термінового ремонту судна, капітан може укладати від імені судновласника відповідний договір з судноремонтним підприємством. Також капітан може укладати відповідні договори буксирування при заході в порт і виході з порту судна, договори найму лоцмана тощо.

Капітан судна як представник судновласника у відношенні позовів, що стосуються ввіреного йому майна, може виступати в суді самостійно або надати довіреність іншим особам, в тому числі адвокату, якщо ці особи не були призначені безпосередньо судновласником. Для здійснення зазначених функцій на капітана судна покладається також обов'язок документального оформлення аварійних морських подій, а також у випадку зіпсуття, пошкодження і втрати вантажу або багажу, що перевозиться, заподіяння травм людям та інших випадків, у результаті яких можуть бути пред'явлені претензії або позови до судновласника. Зазначені обставини засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми (див. коментар до ст. 381), які виступають в якості доказів по заявлених претензіях та позовах. Крім того, в разі необхідності негайного з'ясування обставин виникнення аварійної морської події, капітан судна може провести попереднє розслідування незалежно від її класифікування, про що вказує ч. 3 зазначеної статті.

Проте, на практиці, більшість положень цієї статті про представництво на сьогодні не застосовуються, враховуючи сучасний стан розвитку засобів зв'язку, що надають можливість капітану судна в будь-який момент отримати від судновласника розпорядження про те як діяти в тій чи іншій ситуації.

Відповідно до ст.59 КТМ України капітан судна зобов'язаний, якщо це він може зробити без серйозної загрози для свого судна та осіб, які перебувають на ньому:

1) подати допомогу будь-якій виявленій у морі особі, якій загрожує загибель;

2) прямувати з найбільшою швидкістю на допомогу гинучим, якщо йому повідомлено, що вони потребують допомоги, і якщо на такі дії з його боку можна розумно розраховувати. За невиконання зазначених у цій статті обов'язків капітан судна несе відповідальність згідно з чинним законодавством України. Судновласник не несе ніякої відповідальності за невиконання капітаном судна обов'язків подання допомоги.

Положення даної статті щодо надання допомоги людям, які зазнали лиха в морі, є правовим звичаєм і закріплене на міжнародному рівні. Так, згідно Міжнародної конвенції з охорони людського життя на морі (СОЛАС-74) капітан судна, що знаходиться в морі, отримавши від будь-якого джерела повідомлення про лихо, зобов'язаний повним ходом слідувати на допомогу людям, які терплять лихо. Якщо він позбавлений можливості зробити це або в силу особливих обставин даного випадку не вважає необхідним або зайвим слідувати на допомогу, він зобов'язаний зробити в судновому журналі запис про причини, в силу яких він не послідував на допомогу людям, що терплять лихо. Капітан судна, що терпить лихо, має право обрати одне або декілька суден, які відповіли на його заклик про допомогу, і обов'язок капітана або капітанів обраних суден підкоритися такому вибору. Капітан судна звільняється від обов'язку надання допомоги, якщо його судно не обрано, а якщо було обрано - коли він отримав повідомлення від людей, що терплять лихо, або від капітана іншого судна, що прибув на місце події, що допомога більше не потрібна.

Згідно Міжнародної конвенції про рятування 1989 року капітан судна зобов'язаний наскільки він може це зробити не піддаючи серйозній загрозі своє судно і осіб, що на ньому знаходяться, надавати допомогу особі, якій загрожує загибель в морі (ст. 11 Міжнародної конвенції по уніфікації деяких правил відносно надання допомоги і спасіння на морі 1910 року після слів "будь-якій особі" містить уточнення - "навіть ворогу").

Держави - учасниці Конвенції 1989 року зобов'язані приймати необхідні заходи для забезпечення виконання капітаном обов'язку по наданню допомоги людям. Такий обов'язок передбачений також Статутом служби на суднах морського флоту.

Згідно ст. 284 Кримінального кодексу України ненадання допомоги капітаном судна в разі зіткнення з іншим судном екіпажу та пасажирам останнього, а також зустрінутим у морі або на іншому водному шляху особам, які зазнали лиха, якщо він мав можливість надати таку допомогу без серйозної небезпеки для свого судна, його екіпажу і пасажирів, карається штрафом до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років. Злочин має місце у випадку, якщо: люди терплять лихо; капітану відомо про це і він має реальну можливість надання допомоги; відсутня серйозна небезпека його судну, екіпажу та пасажирам. При цьому, як закон, так і міжнародні договори не згадують про загрозу вантажу, що перевозиться. Така загроза не є перепоною для надання допомоги людям, оскільки перевізник в цьому випадку не несе відповідальність за втрату або пошкодження вантажу (ст. 176 Кодексу).

Положення ч. 3 зазначеної статті відтворює ст. 10 Конвенції 1989 року, згідно якої судновласник не несе відповідальності за порушення капітаном обов'язків по наданню допомоги людям, яким загрожує загибель на морі.

Відповідно до ст.60 КТМ України капітан кожного із суден, що зіткнулися, зобов'язаний після зіткнення, наскільки він може зробити це без серйозної загрози для своїх пасажирів, екіпажу і судна, подати допомогу іншому судну, його пасажирам і екіпажу. Капітани суден зобов'язані, наскільки це можливо, повідомити один одному назву своїх суден, порти приписки, а також порти відправлення і призначення або найближчий порт, в який судно зайде. За невиконання зазначених у цій статті обов'язків капітан несе відповідальність згідно з чинним законодавством України.Судновласник не несе відповідальності за невиконання капітаном судна обов'язків щодо подання допомоги після зіткнення суден.

Цією статтею встановлений обов'язок капітана судна після зіткнення подати допомогу іншому судну, його пасажирам і екіпажу за умов, якщо такі його дії не створюють серйозної загрози для своїх пасажирів, екіпажу і судну. Це єдиний випадок, коли рятування майна (судна і вантажу, що на ньому знаходиться) є обов'язком, що випливає із закону. В інших випадках заходи по рятуванню судна, вантажу і іншого майна капітан може прийняти лише зі згоди судна, що зазнало лиха, яке повинно підписати договір про спасіння, що передбачено Статутом служби на суднах морського флоту Союзу РСР. У випадку, якщо капітан судна, що зазнало лиха, не може підписати договір про спасіння за стихійними або іншими обставинами, капітан заручається його згодою на підписання договору за першою можливістю, про що робить запис в судновому журналі.

Слід відмітити, що хоча Міжнародною конвенцією про рятування зобов'язано держави прийняти законодавство, яке вводить відповідальність капітана за порушення його обов'язку по наданню допомоги після зіткнення суден, діючий Кримінальний кодекс України такої відповідальності не передбачає, обмежуючись лише відповідальністю за ненадання допомоги людям та екіпажу, що зазнали лиха в морі.

По аналогії зі ст. 59 Кодексу та враховуючи положення ст. 10 Конвенції 1989 року, судновласник не несе відповідальності за порушення капітаном обов'язків по наданню допомоги після зіткнення суден.

Відповідно до ст.61 КТМ України якщо особа, що перебуває на борту судна, потребує невідкладної медичної допомоги, яку неможливо подати в морі, капітан зобов'язаний зайти в найближчий порт, повідомити про це судновласника, а у разі заходження в іноземний порт - також консула України.

Даною статтею встановлюється обов'язок капітана судна надати особам, що перебувають на судні, невідкладну медичну допомогу, яку неможливо подати в морі. При цьому на капітана судна покладається обов'язок повідомити про це судновласника у разі заходження в найближчий порт України, а також консула України - в разі заходження судна в іноземний порт. Положення даної статті відтворені в ст. 110 Статуту служби на суднах морського флоту Союзу РСР.

Щодо положень ст. 61 Кодексу необхідно зазначити, що міжнародна практика більшості держав розглядає захід судна в порт з метою надання невідкладної медичної допомоги як вимушений, в якому не може бути відмовлено. Це зрозуміло, оскільки в світовій практиці в галузі транспорту, в тому числі й морського, життя і здоров'я людей переважає над майновими інтересами власника транспортного засобу, самого транспортного засобу тощо.

Відповідно до ст.62 КТМ України у випадку воєнної небезпеки, піратських дій капітан судна зобов'язаний вжити всіх необхідних і можливих заходів до рятування людей, які перебувають на судні, і недопущення захоплення судна, документів, вантажу та іншого майна, що знаходяться на ньому.

Даною статтею передбачений обов'язок капітана судна по вжиттю заходів для недопущення захопленню судна, людей, що на ньому знаходяться, вантажу і документів. Такий обов'язок капітана судна передбачений й ст. 76 Статуту служби на суднах морського флоту Союзу РСР.

Відповідно до ст.63 КТМ України капітан судна має право на володіння табельною вогнепальною зброєю і застосування її для забезпечення особистої безпеки і безпеки людей та майна, що перебувають на судні, у порядку і межах, установлених чинним законодавством України.

На відміну від попередніх Кодексів, ця стаття є новелою і внесена вперше. Так, оскільки під час плавання на судні можуть виникнути ситуації, що можуть загрожувати небезпекою самому капітану судна, людям, що на ньому знаходяться, і майну, законодавець надав право капітану судна володіння табельною вогнепальною зброєю. Це пов'язано із тим, що останнім часом зафіксовані непоодинокі випадки нападу на морські судна під час їх плавання, що при певних обставинах вимагають від капітана судна рішучих дій, в тому числі із застосуванням зброї. Безумовно, такою зброєю капітан судна може скористатися лише за наявності обставин, які дійсно цього вимагають. В кожному конкретному випадку рішення про застосування зброї приймається ним самостійно в межах, що визначені чинним законодавством України. Питання про те, чи перевищив капітан встановлені межі, може бути з'ясовано лише в судовому порядку.

Відповідно до ст.64 КТМ України якщо, на думку капітана, судну загрожує неминуча загибель, після вжиття всіх заходів для рятування пасажирів капітан дозволяє судновому екіпажу залишити судно.

Капітан залишає судно останнім після вжиття всіх можливих заходів для рятування суднового, радіо- і машинного журналів, карт цього рейсу, документів, цінностей.

У разі загибелі судна, куди б його екіпаж не було доставлено, капітан зберігає свої права і виконує обов'язки стосовно екіпажу.

Кожен член екіпажу повинен піклуватися про безпеку судна. Саме тому при виявленні будь-яким з членів екіпажу небезпеки, що загрожує людям, судну або вантажу, він повинен негайно повідомити про це вахтовому помічнику капітана (вахтовому механіку) та прийняти всі заходи для її ліквідації.

У випадку небезпеки для судна і людей капітан вживає всіх необхідних і можливих заходів для її усунення та всіма засобами, що є на судні. Якщо ж судну, на думку капітана, загрожує неминуча загибель і воно потребує допомоги, капітан зобов'язаний вжити всіх заходів для їх своєчасного отримання. Після прийняття всіх заходів до спасіння пасажирів капітан може дозволити екіпажу покинути судно.

Відповідно до ст. 106 Статуту служби на суднах морського флоту Союзу РСР капітан зобов'язаний забезпечити в першу чергу спасіння дітей, хворих, людей похилого віку. Залишаючи судно останнім, капітан попередньо приймає заходи до спасіння морських карт з нанесеною на них прокладкою і інших навігаційних документів, які відображають маневрування судна, а також суднового, машинного, радіотелеграфічного журналів, суднових документів. Положення ч. 2 зазначеної статті відноситься до правового звичаю, оскільки такі правила поведінки історично склалися, передаються з покоління до покоління, багато разів застосовувалися в транспортному процесі.

У випадку загибелі судна, куди б його екіпаж не було доставлено, капітан зберігає свої права і виконує обов'язки стосовно екіпажу. Якщо екіпаж судна доставлений в іноземний порт, капітан повинен прийняти заходи до якнайшвидшої доставки його в один з українських портів.

Відповідно до ст.65 КТМ України розпорядження капітана судна в межах його повноважень повинні беззаперечно виконуватися всіма особами, які перебувають на судні.

У разі невиконання ким-небудь з осіб, які перебувають на судні, законних розпоряджень капітана він вживає щодо цих осіб необхідних заходів.

Капітан судна має право застосовувати заходи заохочення і накладати дисциплінарні стягнення на осіб суднового екіпажу аж до усунення від виконання службових обов'язків у випадках і в порядку, передбачених чинним законодавством України про працю.

Якщо дії особи, яка перебуває на судні, не містять кримінально караного діяння, але загрожують безпеці судна або людей і майна, що на ньому перебувають, капітан судна має право ізолювати цю особу в окремому приміщенні. За незаконне утримання в окремому приміщенні або інше перевищення повноважень щодо підтримання порядку на судні капітан несе відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Для виконання обов'язків, що передбачені цим Кодексом, капітан судна наділяється значними правами по відношенню до людей, які знаходяться на судні, незалежно від того чи відносяться вони до членів екіпажу чи ні. Розпорядження капітана судна в межах наданих йому повноважень підлягають безперечному виконанню. У випадку невиконання будь-яким із осіб, що знаходяться на судні законних розпоряджень капітана судна, капітан може вжити у відношенні цих осіб відповідних заходів. Так, капітан судна має право накладати на осіб суднового екіпажу дисциплінарні стягнення і, в разі необхідності, усунути від виконання службових обов'язків будь-яку особу суднового екіпажу у випадках і в порядку, передбачених чинним законодавством України.

Крім того, капітан має право застосовувати до членів суднового екіпажу заходи заохочення у вигляді оголошення вдячності в наказі, нагородження грошовими преміями, відзнаками тощо.

Ч. 3 зазначеної статті передбачається право капітана судна у разі вчинення особою дії, що загрожує безпеці судна або людей і майна, що на ньому перебувають, і не містить ознак кримінально караного діяння, ізолювати цю особу в окремому приміщенні. При цьому законом не встановлюється час, на який ця особа може бути ізольована. Вважається, що це питання відноситься також на вирішення капітана судна і залежить від обставин кожного окремого випадку, і може тривати навіть при прибутті судна в порт.

Однак, особа, щодо якої були вжиті вищевказані заходи, може оскаржити такі дії в суді, якщо доведе, що капітан діяв незаконно або з перевищенням своїх повноважень. В такому випадку після отримання відповідного рішення суду капітан повинен відшкодувати такій особі завдану шкоду, а також несе іншу, в тому числі дисциплінарну відповідальність, що передбачена діючим законодавством України.

Відповідно до ст.66 КТМ України ніхто з осіб суднового екіпажу не може бути призначений на судно без згоди капітана.

Відмова капітана судна прийняти до складу екіпажу особу, яку направив на судно судновласник, повинна бути обгрунтованою. Така відмова з відповідним обгрунтуванням оформляється у письмовій формі та передається судновласникові та особі, якій відмовлено у прийнятті на роботу.

Як вже зазначалося в коментарі до ст. 54 Кодексу, яка регулює питання трудових відносини на судні, специфіка діяльності морського транспорту передбачає особливі правила, які регулюються нормами цього Кодексу. Підтвердженням цього є норма ч. 1 зазначеної статті. Так, хоча судно не є самостійним суб'єктом господарювання і капітан судна не має повноважень на приймання й звільнення членів екіпажу судна, тем не менше Кодекс передбачає, що ніхто з осіб суднового екіпажу не може бути призначений на судно без згоди капітана.

Таке положення ґрунтується на тому, що оскільки Кодексом встановлена відповідальність капітана судна перед судновласником, третіми особами тощо про всі дії, що вчиняються на судні, капітан повинен бути впевнений в кожному із членів суднового екіпажу, перш за все з точки зору відповідності його займаній посаді. З метою уникнення з боку капітана зловживання в даному питанні Кодексом встановлюється положення про те, що відмова капітана судна прийняти до складу екіпажу особу, яку направив на судно судновласник, повинна бути обґрунтованою. Така відмова з відповідним обґрунтуванням оформляється у письмовій формі та передається судновласникові та особі, якій відмовлено у прийнятті на роботу. І тільки після розгляду судновласником відмови капітана приймається остаточне рішення.

Відповідно до ст.67 КТМ України якщо на судні, що перебуває у плаванні, вчиняються діяння, передбачені кримінальним законодавством України, капітан судна виконує функції органу дізнання, керуючись при цьому кримінально-процесуальним законодавством України та Інструкцією про проведення дізнання на морських суднах, що перебувають у плаванні, яка затверджується Генеральним прокурором України за погодженням з центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту та центральним органом виконавчої влади в галузі рибного господарства.

Капітан судна має право затримати особу, яка підозрюється у вчиненні кримінально караного діяння, до передачі її відповідним правоохоронним органам у першому порту України. У разі необхідності капітан судна може направити цю особу і матеріали дізнання в Україну на іншому судні, зареєстрованому в Україні.

У разі вчинення діяння, передбаченого кримінальним законодавством України, під час перебування судна в порту України капітан судна зобов'язаний передати особу, яка підозрюється у вчиненні цього діяння, відповідним правоохоронним органам у порядку, встановленому кримінально-процесуальним законодавством України.

Капітан судна, не дивлячись на те, що юридично він є тільки найманим працівником судновласника, наділений законодавством особливими правами у відношенні осіб та майна, що знаходяться на судні, і здійснює певні функції, які притамані лише державним органам.

Так, відповідно до ст. 101 Кримінально-процесуального кодексу України (далі - КПК) та зазначеної статті капітан морського судна відноситься до органів дізнання. Згідно ст. 103 КПК на органи дізнання покладається вжиття необхідних оперативно-розшукових заходів з метою виявлення ознак злочину і осіб, що його вчинили. При цьому ч. 1 зазначеної статті крім положень КПК, якими повинен керуватися капітан судна під час виконання функцій дізнання, вказує на Інструкцію про проведення дізнання на морських суднах, що перебувають у плаванні, яка затверджується Генеральним прокурором України за погодженням з центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту та центральним органом виконавчої влади в галузі рибного господарства. Проте, наразі така інструкція в Україні не прийнята.

Капітан, що виконує функції органу дізнання на судні, не здійснює дізнання в повному обсязі до пред'явлення обвинувачення, а лише виконує невідкладні слідчі дії: огляд, обшук, виїмка, затримання, допит підозрюваного, потерпілого і свідків, а також інші дії, які в умовах плавання можуть мати значення невідкладних.

Таким чином, в процесі виконання функцій органу дізнання капітан судна, керуючись нормами КПК, повинен встановити наступні обставини:

- чи дійсно був вчинений злочин і який саме;

- коли був вчинений злочин;

- місце вчинення злочину на судні і де саме знаходилося судно в момент вчинення злочину;

- за яких обставин, якими способами, із застосуванням яких заходів вчинений злочин;

- хто вчинив злочин, відомості, що характеризують особу, що вчинила злочин;

- які причини і з якою метою вчинений злочин;

- які умови сприяли вчиненню злочину;

- наслідки вчинення злочину;

- інші обставини, що мають значення для справи.

Як орган дізнання капітан судна має право затримати особу, яка підозрюється у вчиненні кримінально караного діяння, до передачі її відповідним правоохоронним органам у першому порту України. У разі необхідності капітан судна може направити цю особу і матеріали дізнання в Україну на іншому судні, зареєстрованому в Україні.

Частина 3 зазначеної статті передбачає обов'язок капітана судна у разі вчинення діяння, передбаченого кримінальним законодавством України, під час перебування судна в порту України передати особу, яка підозрюється у вчиненні цього діяння, відповідним правоохоронним органам у порядку, встановленому кримінально-процесуальним законодавством України. Про свій намір передати вказану особу правоохоронним органам капітан судна зобов'язаний їх повідомити, а також надати всі необхідні докази вчиненого злочину.

Положення ч. 3 цієї статті відповідає Конвенції про боротьбу з незаконними актами, спрямованими проти безпеки морського судноплавства 1988 року. Згідно ст. 3 цієї Конвенції будь-яка особа вчиняє злочин, якщо вона незаконно і навмисно: a) захоплює судно або здійснює контроль над ним силою чи загрозою сили, або шляхом будь-якої іншої форми залякування; або b) вчиняє акт насильства проти осіб на борту судна, якщо цей акт може загрожувати безпечному плаванню даного судна; або c) руйнує судно або спричиняє судну чи його вантажу пошкодження, яке може загрожувати безпечному плаванню даного судна; або d) розміщує або вчиняє дії з метою розміщення на борту судна яким би то не було чином пристрій чи речовину, яка може зруйнувати це судно, завдати цьому судну чи його вантажу пошкодження, що загрожує чи може загрожувати безпечному плаванню даного судна; або e) руйнує морське навігаційне обладнання чи завдає йому серйозні пошкодження, чи створює серйозні перешкоди в його експлуатації, якщо будь-який такий акт може загрожувати безпечному плаванню судна; або f) повідомляє завідомо брехливі відомості, створюючи цим загрозу безпечному плаванню судна; або g) наносить рану будь-якій особі чи вбиває її в зв'язку з вчиненням чи спробою вчинення якого-небудь із злочинів, зазначених у підпунктах "a" - "f".

Капітан судна держави-учасниці ("держава прапора") може передати компетентним органам будь-якої іншої держави-учасниці ("приймаюча держава") будь-яку особу, щодо якої у нього є розумні підстави вважати, що вона вчинила один із злочинів, зазначених у статті 3.

Відповідно до ст.68 КТМ України якщо усі життєві припаси, у тому числі незнижуваний запас продовольства, вичерпані, з метою загального розподілу капітан судна має право провести реквізицію необхідної кількості продовольства, що є в розпорядженні осіб, які перебувають на судні, і реквізицію вантажу, що знаходиться на судні і який може бути використаний для харчування. Про реквізицію складається акт.

Вартість реквізованих продовольства та вантажу відшкодовується судновласником.

Оскільки капітан судна відповідає за наявність на судні всіх необхідних припасів, в тому числі продовольства, коментована стаття надає право капітану судна провести реквізицію необхідної кількості продовольства, що є в розпорядженні осіб, які перебувають на судні, і реквізицію вантажу, що знаходиться на судні і який може бути використаний для харчування в разі, якщо всі життєві припаси вичерпані. Законодавець покладає на капітана судна право обирати який саме вантаж він може реквізувати, в якій кількості. В будь-якому випадку вартість реквізованих продовольства та вантажу відшкодовується судновласником. Для отримання такого відшкодування капітан судна повинен надати судновласнику відповідний акт.

Відповідно до ст.69 КТМ України якщо під час рейсу виникла невідкладна потреба в грошах для продовження плавання, особливо для ремонту судна або утримання екіпажу, у разі відсутності можливості або часу для отримання розпорядження судновласника, капітан судна має право продати частину дорученого йому майна, яка не є необхідною для продовження плавання.

Капітан судна має право обрати той спосіб придбання коштів для продовження плавання, який є найменш збитковим для судновласника і вантажовласника.

Вартість проданого вантажу повинна бути відшкодована його власнику, за винятком випадків, коли викликані цим збитки підпадають під ознаки загальної аварії або коли продаж було проведено тільки в інтересах вантажу.

Цією статтею закріплюється право капітана судна продати ввірене йому майно лише в тому випадку, якщо немає можливості або часу для отримання розпорядження судновласника. Під "відсутністю можливості" слід розуміти як неможливість зв'язатися з судновласником за допомогою будь-яких засобів зв'язку, так і відсутність відповіді від судновласника в розумний строк.

Питання про те, наскільки спосіб придбання коштів для продовження плавання є найменш збитковим для судновласника і вантажовласника відноситься також на вирішення капітана судна, виходячи з обставин конкретного випадку і оцінки цих обставин капітаном з урахуванням у нього відповідної інформації в момент прийняття рішення, а також досвіду роботи.

В подальшому власнику вантажу повинна бути відшкодована вартість проданого вантажу, про що вказує ч. 3 зазначеної статті. Проте, при загальній аварії, якщо продаж майна відбувався з метою збереження від загальної небезпеки майна, що бере участь в загальному морському підприємстві - судна, фрахту і вантажу, що перевозився судном, вантажовласнику відшкодовується лише частина вартості проданого вантажу.

Відповідно до ст.70 КТМ України про кожний випадок народження дитини, укладення шлюбу на судні капітан зобов'язаний скласти акт у присутності двох свідків, а також зробити запис у судновому журналі.

Цей акт підлягає поданню до органів реєстрації актів громадянського стану для одержання свідоцтва про народження чи шлюб.

Кодекс вимагає від капітана судна складання акта при народженні дитини на судні та укладання шлюбу. При цьому, ці факти повинні бути також обов'язково відображені в судновому журналі.

Так, відповідно до Положення про реєстрацію актів громадянського стану в Україні, яке затверджене наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 року, підставою для реєстрації народження є акт, складений відповідними посадовими особами (капітаном судна, командиром, начальником потяга тощо) за участю двох свідків і лікаря або фельдшера (якщо лікар або фельдшер були на транспортному засобі), у випадку народження дитини на морському, річковому, повітряному судні, у потязі або в іншому транспортному засобі. У разі відсутності лікаря або фельдшера реєстрація народження провадиться на підставі вказаного акта та медичної довідки про перебування дитини під наглядом лікувального закладу.

Вказаним Положенням передбачено, що факт реєстрації шлюбу на судні засвідчується актом, який складається капітаном судна в присутності двох свідків та підлягає поданню до державного відділу реєстрації актів цивільного стану для отримання свідоцтва про шлюб. У цьому випадку державним відділом реєстрації актів цивільного стану за спільною заявою подружжя про реєстрацію шлюбу встановленої форми та на підставі акта, складеного капітаном судна, у присутності обох з подружжя провадиться запис про реєстрацію шлюбу в книзі поновлених актових записів про шлюб. В актовому записі про шлюб проставляються підписи осіб, які зареєстрували шлюб, а також дані їх паспортів або паспортних документів, а в графі "Для відміток" зазначаються підстави його складання: місце, дата складання акта, а також прізвище посадової особи, яка його склала. На підставі складеного поновленого актового запису про шлюб в день реєстрації державним відділом реєстрації актів цивільного стану видається відповідне свідоцтво про шлюб із штампом "Поновлено". У таких випадках у графі "Для відміток" актового запису та у графі "Зареєстрували шлюб" свідоцтва про шлюб дата реєстрації шлюбу зазначається відповідно до дати складання акта капітаном судна.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: