Правове поняття судна. Державний прапор судна. Проблема ”зручних” прапорів. Назва судна. Державна реєстрація судна. Суднові документи. Екіпаж морського судна. Капітан судна 8 страница

Відповідно до ст.71 КТМ України капітан судна зобов'язаний засвідчити складений особою, яка перебуває на судні, заповіт, взяти його на зберігання і зберігати по одному примірнику посвідчених ним заповітів до передачі начальникові порту України або консулові України в іноземному порту для наступного надсилання їх до державного нотаріального архіву за місцем проживання заповідача.

Про кожний випадок смерті на судні капітан зобов'язаний скласти акт у присутності двох свідків, а якщо на судні є лікар або фельдшер, то і в його присутності, а також зробити запис у судновому журналі.

До акта про смерть додається опис майна померлого на судні. Капітан судна вживає заходів до збереження майна померлого.

Капітан судна передає акт про смерть і опис майна консулу України, якщо судно прибуває в іноземний порт, де є консул України, або судновласнику, якщо судно прибуває в порт України, і вживає заходів до поховання померлого. У надзвичайних випадках, коли судно має тривалий час перебувати у відкритому морі і тіло померлого не може бути збережено, капітан судна має право віддати тіло морю згідно з морськими звичаями, про що складається відповідний акт і вноситься відповідний запис до суднового журналу.

Заповіт відповідно до Цивільного кодексу України є одностороннім правочином, тобто дією однієї особи, яка може бути представлена однією або кількома особами. Кожен громадянин України може залишити за заповітом своє майно або його частину одному або декільком фізичним особам незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних стосунків, а також іншим учасникам цивільних відносин (ст. 1235 ЦК). При цьому заповідач має право позбавити права спадкування одного, декількох або всіх спадкоємців за законом. Відповідно до вимог діючого законодавства України при засвідченні заповіту від заповідача не вимагається надання доказів, що підтверджують його права на спадкове майно.

Згідно ч. 1 зазначеної статті, а також ст. 1252 ЦК право на засвідчення заповіту особи, яка перебуває під час плавання на судні, що ходить під прапором України, належить капітану цього судна. В такому випадку, капітан судна повинен дотримуватися тайни заповітів, що ним засвідчуються. Зміст заповіту не може бути повідомлений ніякій іншій особі, в тому числі особам, які вказані в ньому. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо фізична особа у зв'язку з хворобою або фізичною вадою не може підписатися власноручно, за її дорученням текст правочину у її присутності підписує інша особа. Засвідчення заповіту через представників не допускається. При засвідченні заповіту капітан зобов'язаний встановити особу заповідача і перевірити його дієздатність (досягнення особою 18-річного віку).

Заповіт складається і засвідчується в двох примірниках. В ньому вказуються місце і час складання, прізвище, ім'я і по батькові заповідача, його адреса. Засвідчення заповіту складається із здійсненням на ньому запису такого змісту (по аналогії із відповідним записом, що здійснюється нотаріусом):

"__" ___________ _____ року даний заповіт засвідчено мною, капітаном _________________________________ (вказується назва судна, прізвище, ініціали капітана). Заповіт підписано громадянином ________________________ (вказується прізвище, ім'я та по батькові заповідача) в моїй присутності. Особа заповідача встановлена, дієздатність його перевірена. Зареєстровано в судновому журналі під реєстраційним номером _____, сторінка _______.

Суднова печатка. Капітан судна ___________

Про засвідчення заповіту капітаном судна здійснюється відповідний запис в судновому журналі. Реєстраційний номер і номер сторінки журналу вказуються на обох примірниках заповіту. Один примірник заповіту передається заповідачу, а інший направляється начальникові порту України або консулові України в іноземному порту для наступного надсилання їх до державного нотаріального архіву за місцем проживання заповідача.

Кодекс вимагає від капітана складання акта про смерть на судні, а також встановлює обов'язок зробити в судному журналі відповідний запис. Крім того, в разі смерті на судні на капітана покладається обов'язок збереження майна померлого, опис якого додається до акта про смерть. Акт про смерть та опис майна передається капітаном судна консулу України, якщо судно прибуває в іноземний порт, де є консул України, або судновласнику, якщо судно прибуває в порт України, і вживає заходів до поховання померлого.

Відповідно до Положення про реєстрацію актів громадянського стану в Україні, яке затверджене наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 року, смерть особи, яка померла в дорозі (у потягу, на судні, у літаку та ін.), може бути зареєстрована в найближчому органі реєстрації актів цивільного стану.

Частиною 4 зазначеної статті надається право капітану судна у надзвичайних обставинах прийняти рішення і віддати тіло померлого морю згідно з морськими звичаями, про що складається відповідний акт і вноситься відповідний запис до суднового журналу. Таке положення Кодексу також є одним із правих звичаїв, що діють в морському праві.

Відповідно до ст.72 КТМ України взаємовідносини капітана судна та інших осіб суднового екіпажу з консулами України регулюються Консульським статутом України.

Діючий Консульський статут України від 2 квітня 1994 року містить чотири глави, що присвячені взаємовідносинам консула з капітаном судна і іншими особами суднового екіпажу. Це глава XIV. Функції консула при приході і стоянці суден; XV. Функції консула при відплитті суден; XVI. Функції консула у разі корабельної катастрофи при аварії судна; XVII. Функції консула у разі хвороби або смерті членів екіпажу судна.

Так, консул стежить за тим, щоб у портах, територіальних і внутрішніх водах держави перебування в межах його консульського округу суднам надавалися у повному обсязі права та імунітети відповідно до законодавства держави перебування і міжнародних договорів, учасниками яких є Україна і держава перебування.

Відповідно до ст. 69 Консульського статуту консул вправі вимагати явки капітана в консульську установу і подання доповіді про обставини плавання судна, а також пред'явлення суднової ролі. Капітан судна повинен сповіщати консула про прибуття судна в порт держави перебування і подавати відомості про обставини плавання. При цьому слід підкреслити, що мова йде не про обов'язкову явку капітана судна до консула, а про обов'язок капітана направити консулу відповідне повідомлення. Лише після вивчення повідомлення консул має право вимагати явки капітана судна до консульської установи.

Консул має право в будь-який час відвідати судно; сприяти входу судна в порт, виходу з нього і перебування судна в порту; з'ясовувати обставини подій, що мали місце на судні, опитувати капітана і членів екіпажу судна; сприяти вирішенню трудових спорів, що можуть виникнути між капітаном і членами екіпажу судна.

У разі придбання судна за кордоном консул видає тимчасове свідоцтво на право плавання під Державним Прапором України. Консул має право одержувати, складати або засвідчувати будь-яку декларацію чи інший документ щодо суден України, передбачений законодавством України або міжнародними договорами України.

Консул у разі необхідності видає капітанові судна свідоцтво, в якому зазначаються час прибуття і відплиття судна, день явки капітана в консульську установу, порт призначення, кількість пасажирів, а також кількість, вид і місце призначення вантажу. Якщо за наявними у консула відомостями захід судна в якийсь порт може бути небезпечним, небажаним чи неможливим, консул зобов'язаний попередити про це капітана судна, що відпливає. У разі крайньої необхідності консул вправі затримати готове до виходу в море судно або вимагати відплиття його раніше наміченого капітаном строку, навіть до закінчення вантажно-розвантажувальних операцій. При цьому робиться відповідна відмітка в судновому журналі із зазначенням причини затримання чи вимоги негайного відплиття судна.

У випадку корабельної катастрофи або аварії судна консул зобов'язаний вживати всіх залежних від нього заходів для врятування пасажирів, екіпажу, судна і вантажу. Консул приймає від капітана заяву про загибель або пошкодження судна чи вантажу, або про допущене пошкодження іншого судна і вантажу, а також складає на прохання капітана судна акт про морський протест.

Згідно ст. 81 Консульського статуту у разі хвороби когось із членів екіпажу судна в період плавання чи перебування в іноземному порту консул зобов'язаний надати допомогу у влаштуванні хворого члена екіпажу до лікувального закладу держави перебування. У разі залишення тяжко хворого члена екіпажу судна на лікування в державі перебування консул повинен стежити за ходом лікування і забезпечити його відправлення в Україну. У разі смерті члена екіпажу судна консул вживає заходів для поховання з належними почестями або відправлення тіла померлого в Україну. Документи і особисте майно померлого надсилаються в Україну.

Командний склад морського судна організує управління судном, тому важливість якісної професійної підготовки осіб саме командного складу важко переоцінити, особливо в умовах подальшого вдосконалення технічного оснащення флоту, зменшення кількості членів екіпажів та взаємозв’язку між рівнем морської освіти та кількістю аварійних морських пригод.

Як зазначають С.Л. Єфімов, В.М. Гуцуляк, В.А. Конталєв, танкер класу VLCC (Very large crude oil carrier – вельми крупний перевізник сирої нафти), що має екіпаж у складі 23 осіб та перевозить за один рейс більше 2 млн барелів нафти, оцінюється у десятки мільйонів доларів США. Це величезне за вартістю майно та одночасно транспортний засіб, який виступає джерелом підвищеної небезпеки, протягом значного відрізку часу експлуатації знаходиться практично в руках одного вахтового помічника капітана. Рівень професійної освіти та практичних навичок цих людей є єдиною гарантією безпеки стосовно цього майна. Крім того, водночас він є й гарантією безпеки з точки зору охорони навколишнього середовища [61].

Правилом І/1 «Визначення та роз’яснення» Додатка до Конвенції STCW’78 до осіб командного складу судна належать: капітан, помічники капітана, старший та другий механіки.

Відповідно до цього правила, капітан – це особа, яка командує судном, особа ж командного складу – член екіпажу судна, який не є капітаном, але призначений таким згідно з національним законом чи правилом або, за їх відсутності – з колективним договором чи зі звичаєм.

Як зазначалося вище, Конвенція STCW’78 поділяє команду судна (екіпаж) на палубну та машинну. Отже, як у палубній, так і в машинній команді присутні особи командного та рядового складу.

Командний склад палубної команди морського судна складають капітан та помічники капітана. У цьому підрозділі будуть також розглянуті вимоги до радіоспеціалістів, яких, згідно з Правилом І/1 Додатка до Конвенції STCW’78, хоча і не віднесено до командного складу, визнаються такими згідно зі ст. 29 КТМ України. Отже – вимоги Конвенції STCW’78 до кожного з них.

Слід погодитися з А.К. Жудро та Ю.Х. Джавадом, які зазначають, що капітан посідає особливе місце серед осіб командного складу палубної команди судна. Це у першу чергу пов’язано з характером виконуваних ним обов’язків та функцій, а також умовами морського плавання. Роль капітана визначається великою відповідальністю, виключною широтою, складністю та різноманітністю обов’язків. У складних та деколи небезпечних умовах морського плавання капітан є тією людиною, від знань, досвіду та вольових якостей якої залежать безпека довірених їй осіб, судна та майна, що знаходиться на ньому, а також кінцеві результати плавання. Капітан – прямий начальник всього екіпажу судна [62].

У першу чергу на капітана покладаються обов’язки з управління судном, що включають безпосередньо судноводіння та здійснення всіх заходів, що необхідні для забезпечення безпеки плавання. Без відома капітана ніхто на судні не має права змінити призначений ним курс судна, крім випадків, коли судну раптово та неминуче загрожує небезпека чи виникла необхідність негайно надати допомогу людям, що терплять біду на морі [62, с. 71 – 72].

Капітан управляє судном на основі єдиноначальності особисто або через підлеглих йому осіб, підкоряється безпосередньо власникові судна чи керівникові організації-судновласника, є у необхідних випадках представником судновласника чи вантажовласника, з огляду на закон наділений адміністративними та господарськими повноваженнями, функціями з посвідчення актів цивільного стану та виконання нотаріальних дій, криміналь-

но-процесуальними повноваженнями та виконує під час плавання функції органів дізнання.

При цьому, слід зазначити, що термін «управляє судном» розуміється не у чистому вигляді – як знаходження на мостику та безпосереднє управління маневрами судна, а у дещо ширшому значенні, зокрема, капітан віддає накази екіпажу, приймає рішення про приймання та видачу вантажів, про рух та зупинення судна та про всі ті дії, що необхідні для судноводіння, забезпечення безпеки плавання, підтримання порядку на судні, запобігання заподіяння будь-якої шкоди судну, людям та вантажу, що на ньому перебувають, забезпечення захисту та збереження морського середовища [63].

Крім функцій з судноводіння та управління судном, на капітана покладається забезпечення рентабельної, економічно правильної експлуатації судна, виконання встановлених планів, економії засобів, а також раціонального використання та безпечної організації праці членів екіпажу. Капітан відповідає також за технічний стан судна та своєчасний ремонт [62, с. 72].

Як зазначає Є.П. Передерієв, обов’язки капітана сьогодні зводяться, в основному, до судноводіння і спостереження за виконанням щоденних робіт і навіть традиційного контролю за укладанням вантажу, що є цікавим тільки з погляду стосовно безпеки судна. Комерційна, адміністративна, пов’язана з плануванням завантаження судна, робота та інші обов’язки передано на берег, включаючи зміни у складі команди, питання дисципліни, підготовку кадрів тощо [64]. Проте з нівелюванням повноважень капітана щодо змін у складі команди неможливо погодитися, оскільки законодавчо закріпленою є норма ч. 1 ст. 66 КТМ України, відповідно до якої, нікого з осіб суднового екіпажу не може бути призначено на судно без згоди капітана.

Капітан судна здійснює загальне управління судном та несе виключну відповідальність за його безпеку. Обов’язки капітана в управлінні, у тому числі судноводінні є багатогранними та визначаються міжнародними договорами та національними законодавствами держав, а також інструкціями судновласника [65].

З результатів аналізу норм міжнародного права можна зробити висновок, що кожна особа командного складу судна може бути допущена до виконання своїх обов’язків лише за наявності у неї належної кваліфікації, офіційно підтвердженої дипломом про відповідне морське звання, що видається компетентними державними органами. Це випливає з умов Женевської конвенції про відкрите море 1958 року, Конвенції МОП № 53 та Конвенції STCW’78.

Вперше міжнародні вимоги, що стосуються кваліфікації командного складу торговельних суден набули закріплення у Конвенції МОП № 53, відповідно до ч. 1 ст. 4 якої право на отримання свідоцтва про кваліфікацію мають лише особи:

- що досягли віку, встановленого для видачі такого свідоцтва;

- що мають мінімальний професійний стаж, який встановлено для видачі такого свідоцтва;

- що успішно витримали іспити, які організовані відповідним органом влади та проведені під його контролем для перевірки наявності необхідної кваліфікації для несення служби, що відповідає свідоцтву, на отримання якового вони є кандидатами.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 закони чи правила держави:

- встановлюють мінімальний вік та професійний стаж, що вимагаються від кандидатів на отримання свідоцтва про кваліфікацію кожної категорії;

- передбачають організацію та контроль, що здійснюються відповідним органом влади над іспитом чи іспитами для перевірки наявності кваліфікації до несення служби, що відповідає свідоцтву, на отримання якого вони є кандидатами.

Тобто міжнародні вимоги Конвенції МОП № 53 зводяться до визначення віку (конкретний вік не зазначено), професійного стажу (без зазначення його тривалості) та іспитів (без зазначення їх змісту). Всі ці вимоги мають бути встановлені державами. Отже, в Конвенції МОП № 53 були відсутніми чіткі вимоги до віку, змісту та тривалості стажу роботи та іспитів.

Меншою мірою це було характерно і першій редакції Конвенції STCW’78, що, як зазначалося вище, було виправлено у 1995 р.

Отже, сьогодні Конвенція STCW’78 містить розгорнуті характеристики вимог до кваліфікації та дипломування командного складу морського судна.

Що стосується вимог Конвенції STCW’78 до підготовки та дипломування осіб командного складу палубної команди морського судна, то Глава ІІ «Капітан та палубна команда» Додатка до Конвенції STCW’78 включає в себе чотири правила, якими встановлюються обов’язкові мінімальні вимоги до підготовки та дипломування капітанів; вахтових помічників капітана; старших помічників капітана суден різної валової місткості та рядового складу палубної команди.

Відповідно до ст. 6 Конвенції STCW’78 дипломи капітанів, осіб командного складу видаються тим кандидатам, які відповідають вимогам стосовно роботи, віку, стану здоров’я, підготовки, кваліфікації та іспитів згідно з відповідними положеннями Додатку до Конвенції. Дипломи капітанів та осіб командного складу, що видаються згідно з цією статтею, підтверджуються Адміністрацією, що їх видає за формою, згідно з Правилом І/2 Додатку. Якщо підтвердження складено не англійською мовою, воно повинно містити переклад цією мовою.

Відповідно до ст. 8 Конвенції STCW’78, капітану може бути видано пільговий дозвіл за форс-мажорних обставин та на короткий термін. Пільгові дозволи видаються Адміністрацією у випадках виключної необхідності, якщо це не викликає небезпеки для людей, майна чи навколишнього середовища. Ці пільгові дозволи дають можливість певному морякові працювати на певному судні впродовж певного строку, що не перевищує шість місяців, на посаді, на зайняття якої він не має відповідного диплому, за умови, що він повинен мати кваліфікацію, яка відповідає вимогам Адміністрації стосовно забезпечення безпеки.

Будь-який пільговий дозвіл на зайняття будь-якої посади видається тільки особі, яка на законних підставах є володарем диплома для заняття посади одним ступенем нижче. Якщо за Конвенцією не потрібний диплом для зайняття посади ступенем нижче, пільговий дозвіл може бути виданий особі, чиї кваліфікація і досвід, на думку Адміністрації, явно відповідають вимогам для заміщення такої посади, причому, якщо така особа не має відповідного диплома, вона має пройти перевірку, визначену Адміністрацією, для підтвердження того, що видача такого пільгового дозволу не може зменшити рівень безпеки. Крім того, Адміністрація якнайшвидше забезпечує зайняття згаданої посади власником належного диплома (ч. 2 ст. 8).

Відповідно до Правила ІІ/1 «Обов’язкові мінімальні вимоги для дипломування вахтових помічників капітана суден валовою місткістю 500 і більше» Додатка до Конвенції STCW’78, кожен вахтовий помічник капітана морського судна валовою місткістю 500 та більше повинен мати відповідний диплом. Кожен кандидат на отримання диплома повинен бути не молодше 18 років, мати схвалений стаж роботи на судні не менше одного року, що є частиною схваленої програми підготовки, яка включає підготовку на судні, що відповідає вимогам розділу А-ІІ/1 Кодексу STCW, та документально підтверджена у схваленій книжці реєстрації підготовки, або іншим чином схвалений стаж роботи на судні не менше трьох років, у ході цього стажу роботи на судні виконувати обов’язки з несення ходової вахти на мостику під спостереженням капітана чи кваліфікованої особи командного складу впродовж періоду не менше шести місяців, відповідати вимогам щодо виконання призначених обов’язків з радіослужби, закінчити схвалену освіту та відповідати вимогам до компетентності, що передбачені у Розділі А-ІІ/1 Кодексу STCW.

КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: