ЗАПИТАННЯ ДЛЯ ОБГОВОРЕННЯ. Видання підготовлено за підтримки Програми розвитку фінансового сектору (USAID/FINREP-II)

ББК 65.261

Ф 59

Видання підготовлено
за підтримки Програми розвитку фінансового сектору (USAID/FINREP-II)

За загальною редакцією доктора економічних наук, професора Т. С. Смовженко

В. М. Мадзігон, доктор педагогічних наук, академік АПН України,

перший віце-президент АПН України, заслужений діяч науки і техніки України;

В. І. Кириленко, доктор економічних наук, професор кафедри політекономії

факультетів економіки та управління і управління персоналом та маркетингу

ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана»;

Г. Д. Беженар, заслужений працівник освіти України,

директор Слов’янської гімназії м. Києва;

Я. Й. Бухней, методист навчально-методичного центру освіти м. Львова

Гриф «Схвалено для використання у загальноосвітніх навчальних закладах»

(лист Інституту інноваційних технологій і змісту освіти МОН України
№ 1.4/12-Г-30 від 08 лютого 2012 року)

Ф 59 Фінансова грамотність: навчальний посібник / авт. кол.; за ред. д-ра екон. наук, проф. Т. С. Смовженко. – К., 2014. – 436 с.

Навчальний посібник для вчителя із фінансової грамотності дасть знання про фінансові інститути і пропоновані ними продукти, а також уміння їх (за потреби) використовувати
з розумінням відповідальності за наслідки власних дій.

Для вчителів загальноосвітніх шкіл.

Видання третє, доповнене.

УДК 336:371(076)

ББК 65.261

Погляди і думки, висловлені в цій публікації,
необов'язково стверджують або відображають погляди і думки USAID чи уряду США

© Авторський колектив, 2014

©

Програма розвитку фінансового сектору (USAID/FINREP-II), 2014

ЗМІСТ

ВСТУП....................................................................................................... 5

РОЗДІЛ 1. Історія і теорія грошей..................................................... 7

УРОК 1. Для чого потрібні гроші........................................................ 8

РОЗДІЛ 2. Введення до власних фінансів........................................ 27

УРОК 2. Надходження............................................................................ 28

УРОК 3. Витрати...................................................................................... 41

УРОК 4. Планування значних фінансових подій.................................. 54

РОЗДІЛ 3. Податки і податкова культура........................................ 65

УРОК 5. Що таке податки і для чого вони потрібні............................. 66

РОЗДІЛ 4. Платіжні картки, банкомати і грошові перекази.... 79

УРОК 6. Види платіжних карток........................................................ 80

УРОК 7. Здійснення платежів................................................................. 93

УРОК 8. Грошові перекази..................................................................... 103

РОЗДІЛ 5. Іноземна валюта і валютні операції.............................. 115

УРОК 9. Обмін валюти........................................................................... 116

РОЗДІЛ 6. Власна фінансова безпека............................................... 141

УРОК 10. Фінансова документація....................................................... 142

УРОК 11. Обачлива фінансова поведінка............................................ 151

РОЗДІЛ 7. Депозити............................................................................ 167

УРОК 12. Банківські депозити............................................................. 168

УРОК 13. Небанківські депозити......................................................... 179

УРОК 14. Окремі види депозитів......................................................... 189

РОЗДІЛ 8. Інвестиції........................................................................... 197

УРОК 15. Ринки капіталу...................................................................... 198

УРОК 16. Колективне інвестування..................................................... 217

УРОК 17. Окремі види інвестицій........................................................ 232

РОЗДІЛ 9. Пенсійні заощадження..................................................... 247

УРОК 18. Державна і приватна пенсії................................................. 248

РОЗДІЛ 10. Види кредитів.................................................................. 255

УРОК 19. Види кредитів: споживчі кредити,

автокредити, кредити на житло.......................................... 256

РОЗДІЛ 11. Види кредиторів.............................................................. 275

УРОК 20. Банки....................................................................................... 276

УРОК 21. Небанківські фінансові установи......................................... 286

РОЗДІЛ 12. Фінансова складова запозичень................................... 303

УРОК 22. Прямі витрати на запозичення.............................................. 304

УРОК 23. Відповідні платежі................................................................. 321

УРОК 24. Реструктуризація кредиту..................................................... 335

РОЗДІЛ 13. Юридична складова запозичень.................................. 351

УРОК 25. Кредитні договори................................................................. 352

УРОК 26. Відповідальність позичальника........................................... 360

УРОК 27. Права і обов’язки споживача фінансових послуг............ 368

РОЗДІЛ 14. Страхування..................................................................... 377

УРОК 28. Страхування відповідальності громадян............................ 378

УРОК 29. Майнове та особисте страхування громадян...................... 394

РОЗДІЛ 15. Власний бюджет і фінансове планування.................. 411

УРОК 30. Планування вашого фінансового життя

з використанням наявних можливостей.............................. 412

Список використаних і рекомендованих літератури і джерел....... 426

Індексний покажчик.............................................................................. 432

ВСТУП

Сучасний світ неможливо уявити без фінансів. Вони забезпечують функціонування усіх сфер людського суспільства. Використання фінансової інформації, застосування фінансових знань є необхідними елементами будь-якого напряму діяльності людини.

Фінансова грамотність допомагає зрозуміти ключові фінансові поняття і використовувати їх для прийняття рішень про доходи, витрати і заощадження, для вибору відповідних фінансових інструментів, планування бюджету, нагромадження коштів на майбутні цілі тощо.

Фінансово грамотні люди більшою мірою захищені від фінансових ризиків і непередбачуваних ситуацій. Вони відповідальніше ставляться до управління особистими фінансами, здатні підвищувати добробут за рахунок розподілу наявних грошових ресурсів і планування майбутніх витрат.

Навчальний посібник для вчителя «Фінансова грамотність» дасть знання про фінансові інститути і пропоновані ними продукти, а також уміння їх за потреби використовувати з розумінням відповідальності за наслідки власних дій.

Посібник складається з 15 розділів, які об’єднують 30 взаємо­пов’язаних уроків. Опрацювання всіх розділів допоможе вчителям донести до учнів знання про гроші і для чого вони потрібні, персональні фінанси, податки та податкову культуру, платіжні картки, грошові перекази, іноземну валюту та валютні операції. Опра­цювання таких тем, як власна фінансова безпека, депозити, інвестиції та пенсійні заощадження, допо­можуть розвинути практичні навички щодо правильного розпоряджання влас­ним капіталом. Вивчення видів кредитів і кредиторів, а також ознайомлення з фінансовою та юридичною складовими запозичень, страхуванням та особливостями фінансового і бюджетного планування допоможуть навчити пра­вильно формувати власний бюджет і захищатися від ризиків.

Oкрім здобуття необхідних фінансових знань, посібник зорієнтований на розвиток практичних навичок, застосування яких дозволить комфортно почуватися молоді в сучасному світі та приймати правильні самостійні фінансові рішення.

РОЗДІЛ 1

Історія і теорія грошей

Урок 1. ДЛЯ ЧОГО ПОТРІБНІ ГРОШІ

Мета уроку

Ознайомлення із сучасною теорією грошей, історією виникнення грошей та української гривні зокрема, а також з поняттями, що стосуються купівельної спроможності грошей, їх вартості в часі, з основними правилами користування грошима, з елементами захисту сучасних грошей, вироблення навичок розрізняти справжні купюри від фальшивих.

Тип уроку

Комбінований урок із виробленням практичних навичок.

Основні компетентності учня

Знає і розуміє: що таке гроші, яких видів вони бувають і які функції вони виконують; які типи законних платіжних засобів використовують в Україні та у світі.

Уміє і застосовує: правильно поводитися, коли потраплять до рук пошкоджені дійсні або підроблені фальшиві гроші.

Виявляє ставлення елементи захисту сучасних грошей, справжні

і оцінює: купюри від фальшивих.

Орієнтовний план уроку

1. Що таке гроші?

2. Які вихідні ознаки та концепції походження грошей?

3. Як відбувалась еволюція грошей?

4. Які основні етапи еволюції грошей?

5. Що таке суспільна та економічна корисність грошей?

6. У яких формах люди можуть зберігати гроші?

7. Які функції виконують гроші?

8. Сучасна гривня та елементи її захисту.

9. Які форми грошей перебувають сьогодні в обігу?

Ключові тези

1. Гроші – багатогранне унікальне явище. Еволюція грошей пов’язана

з розвитком людства та зростаючими вимогами до якості, кіль­кості та ролі грошей.

2. На кожному етапі розвитку суспільства виникали нові форми грошей, проте попередні не зникали і на сьогодні всі вони існують і можуть за певних обставин виконувати функції грошей.

3. Суспільна та економічна корисність грошей полягає в тому, що гроші дозволяють здійснювати обмін товарами та послугами, а також є вимірником корисності інших товарів і послуг.

4. Функції грошей можна ототожнювати з роботою, яку вони ви­ко­нують для суспільства. З часом функції грошей змінювалися відповідно до їхньої суспільної корисності.

5. У результаті грошової реформи в Україні створено один із не­від’ємних атрибутів державності – національні гроші. Введення української валюти – гривні – стало запорукою стабілізації української економіки.

ІНФОРМАЦІЙНА ЧАСТИНА

? Що таке гроші

Гроші – одне з найдавніших явищ у житті суспільства, які привер­­-тають до себе особливу увагу вчених.

ЦЕ ЦІКАВО!

Слово «гріш» походить від латинського «гроссус» – великий. Уперше монету з такою назвою відкарбували в ХІІ ст. у Генуї, Флоренції, Венеції. Пізніше ця назва перейшла до великих срібних монет Франції, Угорщини, Польщі. У Росії 654 року з’явився мідний гріш, що відповідав копійкам.

Першими монетами, якими користувалися наші предки, були грецькі монети, що поширювалися на українських землях Північного Причорномор ’я з IV ст. до н. е. У І ст. н. е. на території України з’являються монети Римської імперії. Більшість римських монет потрапляла на наші землі в результаті торгівельних операцій в обмін на продукти місцевого виробництва.

В останній чверті X ст. розпочинається карбування найдавніших українських монет – златників і срібляників. На лицьовому боці монет було зображено князя Володимира на троні і тризуб – родовий знак Рюриковичів.

Люди з давніх-давен проявляли неабиякий інтерес до грошей, навколо яких існує багато таємниць і парадоксів. Незважаючи на багатовікові дослідження і велику кількість визначень грошей, сьогодні також існує багато думок щодо їх сутності та виконання ними функцій, а також їх ролі в житті кожного з нас і суспільстві в цілому.

Очевидно, усе це можна пояснити тим, що суть грошей змінюється адекватно змінам характеру суспільних відносин, в яких вони функціонують. Тому для визначення суті грошей потрібно з’ясувати питання про їх походження, про причини, що зумовлюють виникнення та існування грошей в економічному житті суспільства та їх еволюцію.

Нині грошима називають усе, що є носієм купівельної спро­можності і приймається як плата за товари й послуги. Ось чому до грошей відносять банкноти, монети, банківські активи, боргові зобов’язання, а також товарні гроші, тобто споживчі товари, що можуть використовуватися як засіб обміну та платежу.

? Які вихідні ознаки та концепції походження грошей

Ще на первісних сходинках історії людства виникла потреба у грошах як засобі обміну. Для цього використовували найрізноманітніші предмети в усіх куточках світу. Пір’я, мушлі, боби, какао, срібло, золото, паперові знаки – лише деякі з цих предметів.

Вихідні ознаки грошей:

· суспільне визнання;

· забезпечення збереження вартості;

· можливість використання як посередника при обміні.

Гроші не здатні прямо задовольнити будь-які фізичні чи духовні потреби людини, а тільки опосередковано – гроші потрібно обміняти на товари або послуги, які потрібні людині для задоволення потреб.

Маючи здатність обмінюватись на будь-які цінності, гроші пере­тво­рюються в абстрактного носія вартості, в абсолютну ліквідність як абстрактну цінність чи багатство. У цій якості гроші здатні переносити вартість не тільки у просторі, а й у часі.

Розглядають такі дві концепції виникнення грошей: еволюційна і раціоналістична.

Представники еволюційної концепції вважали, що гроші виникли в результаті еволюційного процесу, який, незалежно від волі людей, призвів до виділення із загальної маси деяких предметів, що зайняли особливе місце, тобто отримали можливість обмінюватись на будь-які інші блага, стали загальним еквівалентом.

Представники раціоналістичної концепції стверджували, що гроші виникли внаслідок згоди між людьми. Вони називали гроші «продуктом правопорядку», творінням державної влади, встановленим законом платіжним засобом. На думку прихильників цієї концепції, створені державою гроші приймаються незалежно від їх металевого змісту, є умов­ними знаками, наділеними державною владою певною платіжною силою.

ü Для того, щоб закріпити матеріал, розгорніть робочий зошит
і дайте відповідь на проблемне запитання 1 (стор. 5).

ЦЕ ЦІКАВО!

Чому існувало декілька поглядів на походження і сутність грошей?

Починаючи з часів Аристотеля і до XVIII ст. у теорії грошей досить поширеною була думка, що гроші виникли внаслідок угоди між людьми або запроваджені законодавчими актами держави задля полегшення обміну товарів. Проте домовленість між людьми надто невагома, щоб стати підставою виникнення і функціонування грошей, адже гроші в їх найпростіших проявах виникли на ранніх ступенях розвитку суспільства, коли ні фактор взаємної домовленості, ні державна влада просто не могли відігравати істотної ролі у формуванні економічних відносин, тим більше запровадити таку складну їх форму, як гроші.

Визнання еволюційної концепції походження грошей не знімає зовсім питання про роль раціонального чинника у творенні грошей, насамперед держави. Завдяки своїй суспільній природі і надзвичайно важливій економічній та соціальній ролі гроші і держава існують у тісному взаємозв ’язку. Але не держава створює гроші як економічне явище, хоча вона може визначати та змінювати зовнішні атрибути грошей (форму грошей тощо).

На ранніх етапах розвитку людського суспільства відбувався без‑

посередній обмін товару на товар (бартер). Спочатку це був випадковий і епізодичний обмін, коли в первісних людей унаслідок щасливого збігу обставин (наприклад, вдале полювання, риболовля) з’являлися деякі надлишки продуктів, якими можна було обмінятись.

ЦЕ ЦІКАВО!

У назвах сучасних грошей деяких країн збереглася старовинна назва тварин. Так, у Стародавній Індії худоба називалася «рупа», а сучасна грошова одиниця Індії – рупія.

Розвиток суспільного поділу праці, зокрема виділення скотарства і землеробства, сприяв подальшому розвиткові товарних відносин. Відбувся перехід від випадкового, епізодичного обміну до регулярного. Поступово із загальної маси товарів стихійно виділялися такі, які почали відігравати роль головних предметів обміну. Такими товарами в одних місцевостях була худоба, в інших – зерно, у третіх – хутро та інші найбільш ходові товари, які виконували роль загального еквіваленту.

У процесі подальшого розвитку обміну виділяється один товар на роль загального еквіваленту.

Слід зазначити, що ці дві концепції – еволюційна і раціоналістична – не виключають, а взаємодоповнюють одна одну. Отже, можна стверджувати, що гроші виникли у процесі еволюції, а люди прийняли закони, які забезпечують їх ефективне функціонування.

? Як відбувалась еволюція грошей

Історія грошей по суті є процесом поступового відбору окремих товарів, які виконували функції грошей у певних умовах. Загальний процес еволюції форм грошей схематично показано на рис. 1.1.

? Які основні етапи еволюції грошей

Еволюція форм грошей відбувалася в напрямі від повноцінних грошей (які мають внутрішню вартість) до неповноцінних (не мають внутрішньої вартості), якими є сучасні гроші і які дістали назву кредитні. Повноцінними були гроші, що мали внутрішню реальну вартість, адекватну вартості товару, який виконував функції грошей, чи вартості того матеріалу, з якого гроші були виготовлені, наприклад золоті чи срібні монети. Неповноцінними є гроші, які набувають своєї вартості виключно в обігу. При цьому вона може істотно відхилятися від вартості того матеріалу, з якого вони виготовлені (банкноти, білонна монета, депозитні та електронні гроші). У сучасний період усі країни світу користуються виключно неповноцінними грошима.

ЦЕ ЦІКАВО!

На території Київської Русі найбільш поширеним різновидом товарних грошей було хутро. Слово «гроші» тут з’я­вилося лише в XIII ст., а до цього загальний еквівалент називався словом «куна», що означало «хутро». Саме хутро в цій ролі широко застосовувалося кілька століть.

Протягом тривалого часу в обігу використовували повноцінні монети, реальний вміст металу яких відповідав їх номінальній вартості.

Моне́та (від лат. moneta – гроші) – грошовий знак, викарбуваний зі золота, срібла, міді, інших металів чи їх сплавів, має законодавчо визначені форму, вагу, склад металу, певні зображення та написи, включаючи номінал вартості, і використовується як засіб обігу та платежу.

ЦЕ ЦІКАВО!

Від 2-ї половини XIX ст. в обігу з’явилися розмінні монети, номінальна вартість яких значно перевищувала їхню вагову вартість, вони отримали назву білонних монет.

Золотий обіг проіснував до Першої світової війни. Поступово золото зникло з обігу.

Між періодами використання повноцінних і неповноцінних грошей – епоха використання їх мішаних форм. У той період в одних країнах використовували повноцінні гроші, в інших – неповноцінні. Крім того, в одних і тих самих країнах, поряд із повноцінними монетами, нерідко використовувалися неповноцінні – білонні – монети, а також паперові гроші, які не мали внутрішньої вартості. Проте вони тривалий час вільно обмінювалися на повноцінні монети і їх вартість, що формувалася в обміні, зближувалася з вартістю металу, на який вони обмінювалися. Тому такі банкноти були тотожні повноцінним грошам.

Неповноцінні гроші – це гроші, які не мають власної вартості. Основними формами неповноцінних грошей є білонна (розмінна) монета, паперові гроші (казначейські зобо­в’язання), банківські зобов’язання (банкноти), депозитні вклади, квазігроші. Не маючи внутрішньої вартості, усі вони застосовуються як гроші лише тому, що в людей, які їх одержують як платіж, є віра в можливість використати їх для здійснення своїх майбутніх платежів. Довіра до цих форм стає вирішальною для їх функціонування як грошей, тому часто їх називають кредитними грішми.

Кредитні гроші – це узагальнена назва різних видів грошей, що виникла внаслідок розвитку кредитних відносин. Залежно від форми виділяють паперові гроші, монети, депозитні гроші, квазігроші. Залежно від статусу емітента і характеру емісії – казначейські зобов’язання та банкноти.

Паперові гроші – вид нерозмінних на дорогоцінні метали знаків вартості, наділених примусовим курсом, і є обов’язковими до приймання для всіх видів платежів.

Депозитні гроші – різновид кредитних грошей, які існують у формі записів у бухгалтерських книгах банків на рахунках клієнтів і вико­ристовуються для платежів у безготівковій формі.

Електронні (цифрові) гроші – різновид депозитних грошей, платіжні засоби, що представлені й обертаються в електронному форматі, що зберігаються у формі записів у спеціалізованих системах електронних платежів.

«Квазігроші», або майже гроші, – специфічні грошові форми, в яких грошова суть істотно послаблена, відхиляється від загальноприйнятих, стандартних форм. До них відносять векселі, чеки. Вексель з’явився і почав використовуватися як платіжний інструмент раніше, ніж банкнота, яка бере свій початок з векселя. Чек з’явився після того, як банки стали приймати гроші на вклади, тобто приблизно одночасно з банкнотою.

? Що таке суспільна та економічна корисність грошей

Вартість грошей пов’язана з характеристикою їх економічної корисності. Корисність певного блага характеризується його здатністю задовольняти відповідні потреби людини. З урахуванням цього корисність грошей визначається опосередковано – через корисність інших товарів та послуг, що їх можна отримати на ці гроші.

Суспільна корисність грошей полягає у здатності бути загальним еквівалентом і формою вартості товарів, виражати затрати суспіль­но необхідної праці, що втілена в товарі, опосередковувати рух і обмін товарів, забезпечувати еквівалентність обміну між товаровиробниками.

Економічна корисність грошей полягає в тому, що вони виступають реальним зв’язком між товаровиробниками і визначають ефективність господарського механізму.

Наявність у розпорядженні окремої особи чи господарської структури певної суми грошей уже як така приносить їх власникові безпосередню користь. Це, по-перше, можливість з урахуванням абсолютної ліквідності грошей будь-коли замінити їх на інший товар; по-друге, гроші є найзручнішою формою нагромадження, а його зберігання в такій формі потребує мінімальних витрат; по-третє, безпосередня корисність грошей пов’язана з реалізацією їхньої унікальної функції – забезпечення зв’язку сучасного і майбутнього.

Корисність грошей безпосередньо пов’язана з їхньою купівельною спроможністю. Купівельна спроможність грошей – це кількість товарів і послуг, які можна придбати за грошову одиницю.

Маса товарів, які можна купити за одиницю грошей, визначається рівнем їх цін: що вищі ціни, то менше товарів можна купити на грошову одиницю, і навпаки. Отже, між вартістю (купівельною спроможністю) кредитних грошей і рівнем цін на товари існує обернена залежність.

Зміна вартості грошей – надзвичайно важливий економічний показник, що відчутно впливає на економіку України в цілому і добробут кожної людини.

А тому слід зосередити увагу на тому, що попит на гроші як на специфічний товар формується на засадах «портфельного підходу», володіння активами.

? У яких формах люди можуть зберігати гроші

Кожна людина визначає для себе залежно від поставленої мети, на що витрачати гроші та в яких формах їх зберігати: або покласти на депозит у банк чи іншу фінансову установу, чи в пенсійний фонд, чи застрахувати життя або ж тримати як готівку, цінні папери, золото тощо. Це формує портфель активів, які визначають потребу в доході і стимулюють трудову активність (рис. 1.2).

Отже, порт­фельний підхід розглядається індивідуально для кожного власника, який володіє певним фондом багатства і вирішує, в якій формі його зберігати протягом певного періоду.

Рис. 1.2. Схема портфельного підходу

Для грошей притаманні внутрішня і мінова вартість, що пов’язані між собою. Вартість – це виражена в грошах цінність будь-чого або величина витрат на будь-що.

Щоб показати, у скільки разів зросли ціни за певний період часу, обчислюється індекс цін. Індекс цін – це показник, що характеризує динаміку зміни середнього рівня цін у часі, або територіально-регіональному аспекті. Для оцінки динаміки ціни (P) конкретного товару обчислюється інди­відуальний індекс цін (І).

де P ₀, P ₁ – ціна товару в базовому періоді, з яким робимо порівняння, та у звітному періоді.

Індекс споживчих цін – це показник динаміки вартості споживчого кошика, що містить фіксований набір товарів і послуг, які потрібні для задоволення мінімальних першочергових потреб людини й орієнтовані для встановлення мінімального прожиткового мінімуму. Індекс споживчих цін є основним показником рівня інфляції у країні.

ЦЕ ЦІКАВО!

Поняття споживчого кошика існує в багатьох країнах світу. Ціна і національні особливості споживчого кошика в кожній країні свої: споживчий кошик американця нараховує 300 продуктів і послуг, француза – 250, англійця – 350, німця – 475. Український споживчий кошик нещодавно був розширений до 297 найменувань.

У нашій державі згідно з чинним законодавством розмір прожиткового мінімуму щорічно затверджується Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів і періодично переглядається з урахуванням індексу спо­живчих цін разом з уточненням показників Державного бюджету України.

В умовах зростання загального рівня цін купівельна спроможність кожної окремої грошової одиниці буде зменшуватись, тобто на кожну грошову одиницю можна буде придбати все менше товарів. Знецінення грошей, що супроводжується зростанням цін на товари і послуги, називається інфляцією.

? Які функції виконують гроші

Функція – це прояв основного призначення грошей і її ототожнюють з роботою, яку вони виконують. Коли гроші мали внутрішню вартість, науковці визначали п’ять функцій грошей. На сьогодні ж виділяють три основні функції грошей (рис. 1.3).

Рис. 1.3. Еволюція функцій грошей

Гроші як засіб рахунку. У цій функції гроші є вимірником вартості, у них виражаються ціни товарів і послуг, і вони служать посередником при визначенні ціни.

Не гроші роблять товари порівнюваними. Товари порівнювані за допомогою грошей тому, що вони, як і гроші, є продуктами людської праці. Виражена у грошах вартість товару є ціною.

Гроші як засіб обігу та платежу. Процес обміну товарами породжує потребу в грошах як засобу обігу і виражається формулою Т – Г – Т (товар –гроші – товар). Для виконання цієї функції гроші завжди повинні бути в на­явності, тобто цю функцію можуть виконувати лише реально існуючі гроші.

Товари не завжди продають за готівку. Часто виникає необхідність купівлі-продажу товару з відстроченням платежу, тобто в кредит. Гроші як засіб платежу мають специфічну форму руху: Т – З, а через заздалегідь установлений строк: З – Г (де З – боргове зобов’язання). За такого обміну немає зустрічного руху грошей і товарів, погашення боргового зобов’язання є кінцевою ланкою у процесі купівлі-продажу.

У сучасних умовах господарство є кредитним за своєю суттю, тому кре­­дитні гроші виконують функцію – гроші як засіб обігу і платежу водночас.

Гроші як засіб нагромадження. Гроші являють собою загальне втілення багатства, тому виникає прагнення до їхнього накопичення. У процесі виконання грошима функції обігу за продажем одного товару йде купівля іншого товару, проте певна частина грошей випадає з обігу і відкладається власниками, утворюючи заощадження в різних формах (готівка, депозити, золото, кредитні гроші, акції, предмети мистецтва, автомобілі, земля тощо).

Виконання грошима функції засобу нагромадження є важливою передумовою розвитку кредитних відносин, за допомогою яких стає можливим використання тимчасово вільних коштів, що утворюються в різних сферах господарства і населення для надання їх у позику під­при­ємствам і організаціям інших галузей та окремим кредиторам. Кредитні відносини, що виникають і постійно відновлюються, сприяють доцільному використанню ресурсів господарства, розвиткові виробництва і більш повному задоволенню потреб населення. Такі результати використання грошей у функції засобу нагромадження в межах народного господарства.

При вирішенні проблеми доцільності нагромадження коштів слід ураховувати таке:

- можливість безперешкодного використання розміщених грошових коштів;

- надійність вкладень;

- мінімізація ризику;

- можливість отримання доходу від вкладених коштів.

Гроші на світовому ринку виконують функції загального платіжного засобу, загального купівельного засобу і засобу перенесення багатства з однієї країни в іншу. Отже, світові гроші – це комплексна функція, що повторює, по суті, усі функції, властиві грошам на внутрішньому ринку. Ця обставина дала підстави взагалі не виділяти світові гроші як окрему функцію.

Усі функції грошей є проявом їх єдиної сутності як загального еквіваленту товарів і послуг, перебувають у тісному зв’язку та єдності. Логічно та історично кожна наступна функція є результатом розвитку попередніх функцій.

? Сучасна гривня та елементи її захисту

ЦЕ ЦІКАВО!

Перші руські монети (златники і срібники) були викарбувані наприкінці X – на початку XI ст., у часи правління князів Володимира Святославовича (978–1015), Святополка Окаянного (1018), Ярослава Мудрого (1019–1054 pp.). За зразок для їхнього карбування було прийнято візантійські монети.

Мета випуску златників і срібників була суто пропагандистською і політичною, насамперед – проголосити на весь світ про суверенність Давньоруської держави. Ці монети були доволі поширені у грошовому обігу як на території Київської держави, так і поза її межами, а отже, мету возвеличення князя та його держави, можна вважати, було досягнуто.

Історія грошей незалежної України починається 1991 року з відривних купонів. Після розпаду СРСР Україна залишилася з рублями – грошима вже неіснуючої держави, емісія яких перейшла до Російської Федерації.

З вересня 1991 року Центральний банк РФ перестав постачати в Україну готівку і молода незалежна дер­жава, крім низки еконо­мічних проблем, постала перед проблемою відсут­ності власної грошової одиниці. У січні 1992 року паралельно з рублем в обіг було випущено тим­часову (як пла­нувалося, на 4–6 місяців) грошову оди­ницю – купоно-карбо­ванець ба­га­то­разового вико­рис­тан­ня, який витіс­нив рубль і перебував в обігу до ве­ресня 1996 року, до вве­ден­ня гривні.

Через гіперінфля­цію – швидке знеці­нення грошей, – коли ціни зростали за день по кілька разів, виникла потреба в заміні тимчасової грошової одиниці на сталу. Національний банк підго­ту­вав і провів грошову рефор­му, і 2 вересня 1996 року було введено в обіг гривні. Відповідно до Указу Пре­зи­­дента України «Про гро­шо­ву реформу», грошова ре­фор­ма проводилася з 2 до 16 вересня 1996 року. Початком реформи стало впровадження в обіг гривні, яка обмінювалась у співвідношенні 1 гривня за 100 000 купоно-карбованців.

ЦЕ ЦІКАВО!

Термін «гривня» був пов ’язаний із нашийним обручем – жіночою прикрасою (гривна) із дорогоцінного металу. Пізніше він набуває нового значення – еквіваленту певної кількості (ваги) срібла, тобто з’являється срібна гривня. Найпоширеніші гривні – як платіжно-грошові одиниці – були трьох типів: київська, чернігівська, новгородська; іноді трапляються литовські й татарські гривні.

ЦЕ ЦІКАВО!

У 1992 році перші зразки української гривні були виготовлені в Канаді компанією Canadian Bank Note Company (105 контейнерів номіналами до 20 гривень) і британською компанією De La Rue plc, яка роз­мі­щувалася на Мальті (номіналами 50, 100 і 200 гривень) за ескізами В. Лопати за участі Б. Максимова.

У 1994 році на Банкнотній фабриці Національного банку України була введена в дію перша лінія з виготовлення банкнот. Банкнотну фабрику відкрито 1994 року, розташована вона у м. Києві. Монетний двір був заснований 1998-го. Тоді ж Національний банк України отримав власну виробничу базу з виготовлення монет масового обігу, пам ’ятних і ювілейних монет, нагородної продукції.

Перші українські монети в 1992 році були виготовлені на Луганському заводі з виготовлення набоїв і на монетному дворі Італії. Були сумніви також щодо назви української монети: пропонувалися назви «сотий», «різана», «списівка», але 2 березня 1992 року Президія Верховної Ради затвердив назву «копійка».

Позитивні наслідки грошової реформи ще довгий час сприятимуть розвиткові економіки і ринковим перетворенням у господарському механізмі незалежної України.

? Які форми грошей перебувають на сьогодні в обігу

· банкноти номінальною вартістю 1, 2, 5, 10, 20, 50, 100, 200 і 500 гривень;

· розмінні монети номінальною вартістю 1, 2, 5, 10, 25 і 50 копійок;

· обігові монети номінальною вартістю 1 гривня.

Гривня має сім основних захисних елементів.

Водяний знак – зображення світлими лініями тризуба, яке повторюється по всій площі банкноти і видиме за розглядування проти світла (1, 2, 5, 10, 20 гривень); зображення портрета на білому полі, що повторює портрет на лицьовому боці банкноти і видиме за розглядування проти світла (50, 100 гривень).

Захисна нитка – вертикальна темна смужка шириною 0,8 мм у товщі паперу, видима проти світла, що має напис «Україна», який можна прочитати за допомогою збільшувального скла (50, 100 гривень).

Мікротекст – слова або цифри, що повторюються, які можна прочитати за допомогою збільшувального скла (1, 2, 5, 10, 50, 100 гривень).

Суміщений малюнок розташований в одному місці на лицьовому і зворотному боці банкноти, усі елементи якого збігаються за розглядування проти світла (50, 100 гривень).

Рельєфні елементи – елементи зображення, які виступають над поверхнею паперу і відчутні на дотик (2, 5, 10, 20, 50, 100, 200, 500 гривень).

Знак для сліпих – рельєфний елемент, розміщений у лівому нижньому куті банкноти, який відчувається кінчиками пальців і визначає номінал банкноти (50, 100, 200, 500 гривень).

Кодовий малюнок – малюнок, зображення на якому змінюється за розглядування під різними кутами до поверхні банкноти (2, 5, 10, 20, 50, 100, 200, 500 гривень).

Платіжність банкнот і монет – це їх здатність бути законним засобом платежу за товари та послуги. Тут ідеться про те, що до ваших рук можуть потрапити фальшиві банкноти. Вартість перевірки банкнот на платіжність здійснюють банки і коштує практично в усіх однаково – 50 копійок за одну купюру. За значних сум перевірки на платіжність банки, як правило, надають знижки. Якщо при обміні в банку стодоларової купюри вам повідомили,

що банкнота фальшива (не платіжна), а ви переконані у протилежному – обов`язково направте свою банкноту через банк в НБУ для отримання письмового висновку про фальшивість (для цього з банком складається окрема угода та акт приймання-передавання сумнівної банкноти).

ЦЕ ЦІКАВО!

Основні правила користування грошима:

· згідно зі статтею 99 Конституції України, гривня виступає єдиним законним платіжним засобом в Україні, який приймається всіма юридичними і фізичними особами без будь-яких обмежень на території країни;

· не розраховуйтеся за товари та послуги іноземними грошовими знаками (карається чинним законодавством України);

· гроші – не мета, а лише засіб досягнення мети;

· перераховуйте гроші, не відходячи від каси (інструкція НБУ);

· не виконуйте ніяких операцій із грішми без отримання під­тверджувального документа (чек, квитанція тощо);

· не зберігайте гроші вдома;

· користуйтеся банківськими платіжними картками;

· багатство визначається не тим, скільки грошей ви заробляєте, а тим, наскільки добре ви можете прожити на зароблені гроші;

· ведіть облік своїх грошей;

· не витрачайте грошей більше, ніж заробляєте;

· частину зароблених грошей відкладайте.

ПІДСУМКИ

1. Грошима називають усе, що є носієм купівельної спроможності і приймається як плата за товари і послуги. До грошей відносять банкноти, монети, банківські активи, боргові зобо­в’я­зання, а також товарні гроші, тобто споживчі товари, що можуть вико­ристо­вуватись як засіб обміну.

2. Гроші в сучасній ринковій економіці виконують такі основні функ­ції: засобу рахунку, засобу обігу та платежу, засобу нагромадження.

3. Гроші пройшли тривалий і складний шлях розвитку – від звичайних товарів широкого вжитку до сучасних електронних грошей. Кожна зміна форми грошей зумовлювалася більш високим рівнем розвитку суспільних відносин та істотним ускладненням вимог ринку до грошового еквіваленту.

4. У 1996 році національною грошовою одиницею стала гривня. Порядок її виготовлення і введення в обіг та підтримання товарно-грошової рівноваги розроблено Національним банком України. Усі гривні є банківськими білетами, тобто банкнотами, що дуже важливо. Банкноти забезпечені всіма активами Національного банку (золотом, коштовностями, іноземною валютою) і обмежено випускаються в обіг під реальні товарно-грошові угоди.

ЗАПИТАННЯ ДЛЯ ПЕРЕВІРКИ ЗНАНЬ

1. Які існують концепції походження грошей?

2. Чим гроші відрізняються від звичайного товару?

3. Чим відрізняються неповноцінні гроші від повноцінних?

4. Які функції виконують гроші?

5. Звідки походить назва української національної валюти?

ЗАПИТАННЯ ДЛЯ ОБГОВОРЕННЯ

1. Який спосіб обміну продуктами вигідніший і зручніший для учасників ринку – у формі бартеру чи з допомогою грошей? Чому?

2. Чому золото було найпоширенішим законним платіжним засобом у багатьох країнах?

3. Чому змінюється купівельна спроможність грошей? Порівняйте, що ви могли придбати за 100 гривень торік і тепер. Що стало дешевше і що стало дорожче? Чому?

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1. Прочитайте матеріал параграфа 1 розділу 1.

2. Вивчіть головні поняття за матеріалом цього параграфа, подані в словнику основних термінів.

3. Виконайте у робочому зошиті домашні завдання 1–3 (стор. 6–7).

ВІДПОВІДІ ДО ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ

Завдання 1. Тести

1. – в); 2. – г); 3. – г); 4. – а); 5. – в).

Завдання 3.

Якщо банкнота викликає підозру, краще відразу повернути її касирові магазину чи банку. Відповідно до інструкції НБУ «Про валютно-обмінні операції», претензії з приводу платоспроможності і кількості банкнот приймаються тільки в тому разі, якщо вони були перевірені і перераховані безпосередньо перед віконцем каси.

А от якщо підробка вже виявлена в гаманці, відповідно до інструкції Нацбанку, касир зобов’язаний примусово вилучити у клієнта фальшиві гроші. Більше того, якщо виявлено хоча б дві сумнівні банкноти або більше, касир повинен негайно телефоном (і не пізніше наступного робочого дня – письмово) повідомити про це міліцію. Такі вимоги Нацбанку. Гроші можуть бути відібрані в їх власника тільки в обмін на касовий ордер, скріплений підписом і печаткою працівника банку, що прийняли банкноти на експертизу, і довідку про вилучення банкноти для дослідження.

Так що в обмін на вилучені фальшивки потрібно прямо біля віконця касира отримати всі ці документи. Тільки в цьому разі є шанс, по-перше, повернути гроші в повному обсязі, і, по-друге, захистити себе від підозр правоохоронних органів в умисному злочині (спробі збуту фальшивих купюр).

Визначати, фальшива банкнота чи ні, протягом п’яти днів буде територіальне управління НБУ. Після цього банк зобов’язаний поінфор­мувати клієнта про результати експертизи і ознайомити його під розпис з відповідним актом. Якщо банкноти виявилися дійсними, то їх сума повністю відшкодовується. Фальшиві банкноти передають у Міні­стерство внутрішніх справ і збиток, завданий йому їх власником, не компенсується.

Якщо власником фальшивок усе ж таки зацікавиться міліція (а це більш ніж реально), краще не ризикувати і скористатися послугами досвідченого адвоката. Навіть за зберігання фальшивих купюр в Україні передбачена кримінальна відповідальність, не кажучи вже про збут та інші операції.

Якщо фальшиву купюру видав банкомат, юристи радять звернутися в банк-емітент, якщо термінал розміщений у будівлі банку. Якщо банк уже закритий або банкомат стоїть у віддаленому місці, потрібно викликати міліцію і запротоколювати факт отримання фальшивої купюри з банкомата. Також варто зателефонувати на «гарячу лінію» банку, що обслуговує банкомат, і на «гарячу лінію» НБУ в Києві. Після розгляду гроші зобов’язані повернути в повному обсязі. Утім банкіри стверджують, що «підкласти» фальшивку в банкомат практично неможливо, адже купюри перед цим проходять потрійну перевірку: касира, контролера і ультра­фіолетового випромінювання.

СЛОВНИК ОСНОВНИХ ТЕРМІНІВ

Банкноти (банківські білети) – грошові знаки, які випускають в обіг центральні емісійні банки, вони забезпечені всіма активами цих банків та масою то­ва­рів, що належить державі.

Вексель – цінний папір, що засвідчує безумовне грошове зобов’язання боржника (векселедавця) сплатити в певний термін зазначену суму грошей власникові векселя (векселетримачеві). Векселі бувають прості і переказні. Простий вексель містить зобов’язання векселедавця сплатити власникові векселя після вказаного терміну певну суму. Переказний вексель містить письмовий наказ векселетримача, адресований платникові, сплатити третій особі певну суму грошей у певний термін.

Грошова реформа – повна або часткова структурна перебудова чинної грошової системи країни з метою оздоровлення грошей і поліпшення регулювання грошового обігу.

Грошові реформи необхідні в разі:

• зміни державних устроїв;

• глибоких економічних криз фінансової системи;

• коли гроші перестають виконувати свої функції.

Інфляція – знецінення паперових грошей, що супроводжується зрос­танням цін на товари та послуги.

Казначейські білети – різновидність паперових грошей. Випускались для покриття бюджетних видатків і не обмінювалися на золото.

Квазігроші (або майже гроші) – специфічні грошові форми, в яких грошова суть істотно послаблена, відхиляється від загальноприйнятих, стандартних форм.

Моне́та (від лат. moneta – гроші) – грошовий знак, викарбуваний із золота, срібла, міді, інших металів чи їх сплавів, має законодавчо визначені форму, вагу, склад металу, певні зображення та написи, включаючи номінал вартості, і використовується як засіб обігу та платежу.

Споживчий кошик – набір товарів і послуг, що характеризує типовий рівень і структуру місячного (річного) споживання людини або сім’ї. Використо­вується для розрахунку мінімального споживчого бюджету (прожиткового мінімуму), виходячи з вартості споживчого кошика в чинних цінах. Застосовується як база для порівняння розрахункових і реальних рівнів споживання.

РОЗДІЛ 2

Введення

до власних фінансів

Урок 2. НАДХОДЖЕННЯ

Мета уроку

Ознайомлення з поняттям і видами доходів сім’ї, вивчення базових термінів, які при цьому використовуються, розширення уявлення щодо місця домашнього господарства в сучасній економіці, одержання практичних навичок щодо прогнозування доходів сім’ї та раціонального ведення господарства, ощадливості.

Тип уроку

Комбінований урок з виробленням практичних навичок, із використанням мультимедійного графопроектора, SMART-дошки, робочих зошитів учнів.

Основні компетентності учня

Знає і розуміє: що таке доходи сім’ї, їх види та характерис-
тику; за рахунок яких джерел формуються
доходи сім’ї.

Уміє і застосовує: прогнозувати доходи сім’ї та робити відповідні висновки щодо їх зміни з урахуванням впливу
різних факторів.

Виявляє ставлення місце домашнього господарства в сучасній
і оцінює: економіці

Орієнтовний план уроку

1. Поняття і класифікація доходів сім’ї.

2. Характеристика окремих видів доходів сім’ї.

3. Необхідність прогнозування доходів сім’ї.

4. Напрями збільшення доходів громадян.

Ключові тези

1. Кожна сім’я є об’єднанням людей, що пов’язані між собою родинними або шлюбними відносинами, спільно проживають і ведуть домашнє господарство.

2. Для того, щоби забезпечити нормальну життєдіяльність сім’ї, потрібно мати відповідні джерела надходження грошових коштів. При цьому важливим питанням є формування дохідної частини сімейного бюджету, класифікація доходів сім’ї та визначення джерел їх отримання, а також прогнозування цих доходів на перспективу.

3. Грошові надходження характеризують ступінь фінансової стійкості сім’ї, її фінансову силу та фінансовий потенціал.

4. Фінансовий добробут сім’ї багато в чому залежить від припливу грошових коштів, які забезпечують покриття його витрат.

5. Доходи сім’ї – це сукупність надходжень грошових коштів та матеріальних цінностей, які отримує сім’я впродовж певного проміжку часу (тиждень, місяць, квартал, рік).

ІНФОРМАЦІЙНА ЧАСТИНА

? Поняття і класифікація доходів сім’ї

Доходи сім’ї – це сукупність надходжень із різних джерел, які отримує сім’я як у грошовій, так і натуральній формах.

Залежно від регулярності отримання доходи сім’ї поділяють на чотири категорії: доходи від поточної діяльності, доходи від активів, соціальні та інші доходи.

Величина сімейних доходів є однією з найважливіших характеристик рівня життя населення. Водночас рівень доходів, а також обсяг і структура споживання слугують показником соціального статусу людини, її становища в суспільстві.

ü Розгорніть навчальний посібник на стор. 25 і зверніть увагу на
рис. 2.1 з матеріалу параграфа.

Рис. 2.1. Види доходів сім’ї за джерелами їх отримання

? Характеристика окремих видів доходів сім’ї

Перша група доходів – доходи від поточної діяльності – містить усі надходження, які члени сім’ї заробляють у процесі застосування своєї праці за основним і додатковим місцями роботи або від сімейного бізнесу (заробітна плата за основним і додатковим місцями роботи, премії, бонуси, надбавки, а також доходи від ведення підсобного господарства та власного бізнесу).

У більшості випадків саме на доходи від поточної трудової діяльності припадає переважна частина доходів сім’ї. Саме тому важливо, щоби члени сім’ї мали місце роботи, яка є джерелом отримання таких доходів.

ЦЕ ЦІКАВО!

В останні роки одним із важливих факторів збільшення доходів домогосподарств (особливо західних областей України) стала трудова міграція за кордон. Статистика свідчить, що в середньому один мігрант, який перебуває в Італії, щорічно пересилає додому близько
6 тис. дол. США, а в Карпатському регіоні (Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська і Чернівецька області) щорічні доходи тільки сільських домогосподарств від трудових мігрантів сягають 9 тис. дол. США. Якщо взяти до уваги той факт, що масштаби зовнішньої трудової міграції становлять 15–20% від загальної чисельності населення, можна стверджувати, що доходи від трудової міграції в сучасних умовах є суттєвим джерелом формування сукупних доходів домогосподарств. Заробітки трудових мігрантів витрачаються насамперед на поліпшення житлових умов, освіту, медичне обслуговування, придбання автомобілів, складної побутової техніки, тобто кошти в основному витрачаються на споживання.

До другої групи сукупного сімейного доходу – доходів від активів –

слід відносити ті надходження, які члени сім’ї отримують без будь-якого втручання та застосування власної робочої сили тощо. Такі доходи людина отримує, незважаючи на те, працює вона чи не працює. Сюди відносять доходи від надання в оренду майна, надходження від інвестицій на фінансовому ринку (вкладень в акції, корпоративні облігації, облігації внутрішньої державної позики, депозитні сертифікати банків та інші цінні папери), проценти за депозитами та інші. Для того, щоб отримувати такі доходи, сім’я або її окремі члени повинні володіти відповідними активами, що висту­пають джерелами отримання таких доходів: нерухомістю, транспортними засобами, депозитами в банках і небанківських фінансових установах, вкладеннями в цінні папери та іншими активами фінансового ринку, авторськими правами чи свідоцтвами, патентами на винаходи тощо, які передаються іншим економічним суб’єктам у тимчасове користування.

Одним із видів доходів від активів є накопичена приватна пенсія. При цьому важливо знати, що в Україні є три рівні пенсійного забезпечення.

Перший рівень – державна солідарна система, за якої дохід теперішніх пенсіонерів забезпечується за рахунок внесків теперішніх працівників і роботодавців.

Другий рівень – обов’язкова накопичувальна система, перед­бачає, що певна частина коштів буде вкладатися в цінні папери. На ці вкладення будуть отримані доходи, які будуть спрямовані на додаткові виплати громадянам-пенсіонерам.

Третій рівень – добровільна система недержавного пенсійного забезпечення, що передбачає здійснення працівниками і роботодавцями добровільних грошових внесків у недержавні пенсійні фонди для отримання додаткового доходу – так званої недержавної пенсії.

Саме надходження від пенсійних внесків за другим і третім рівнями пенсійного забезпечення належать до цієї групи доходів, у той час як загальнодержавна солідарна пенсія (перший рівень) належить до наступної групи, яку розглянемо далі.

Людина повинна знаходити такі варіанти, за яких величина доходів від активів зростатиме, оскільки це дасть змогу знизити ризик втрати працездатності, місця роботи тощо. У такому разі людина матиме дохід не залежно від здатності до праці і добробуту компанії – роботодавця. Саме життя на доходи від активів свідчить про фінансову незалежність цієї людини.

Третя група доходів – соціальні доходи (солідарні пенсії, субсидії, пільги, стипендії та інші соціальні допомоги). Такі доходи у грошовій формі отримують громадяни для забезпечення власних потреб, що виникли у зв’язку з певними подіями чи обставинами (наприклад, хворобою, безробіттям, втратою працездатності, виходом на пенсію, житловими умовами, здобуттям освіти, народженням дитини та іншими сімейними обставинами). У більшості випадків їх обсяги є надто незначними, щоби забезпечити нормальний рівень життя на ці доходи.

Такі доходи отримують ті члени сім’ї, які належать до певних соціальних категорій: студенти, пенсіонери, інваліди, батьки багатодітних сімей, ветерани війни і праці, учасники бойових дій та інші.

Особливістю четвертої групи доходів – інших доходів – є те, що вони, як правило, мають одноразовий або випадковий характер і в більшості випадків суттєво не впливають на сімейний бюджет. Хоча в окремих випадках їхній вплив може бути суттєвим (отримання спадщини, значний авторський гонорар чи виграш у лотерею тощо). Ми відносимо до цієї групи гроші, які отримані в борг, – кредити, отримані в банках та інших фінансових установах (фінансових компаніях, кредитних спілках); позичені кошти та інші матеріальні цінності в родичів, друзів, знайомих; від’ємний залишок на картковому рахунку (в результаті придбання товарів на суму, що перевищує залишок). На момент отримання таких коштів їх слід відносити до сімейних доходів, однак при поверненні таких боргів і процентів за ними їх відносять до сімейних витрат.

За черговістю отримання сімейні доходи поділять на дві групи: постійні (повторювані) і одноразові (неповторювані). Постійні доходи сім’я отримує регулярно через однакові проміжки часу – заробітна плата, дохід від підприємництва, пенсії, стипендії, субсидії, проценти за депозитами, доходи від підсобного господарства (у т. ч. продажу сільськогосподарської про­дукції), дивіденди за акціями. Відповідно, одноразові доходи мають неповторюваний або випадковий характер (премії, спадщина, авторський гонорар, подарунки, грошова допомога, виграші в лотереях тощо).

ü Розгорніть робочий зошит і розв’яжіть задачу 1 з уроку 2 (стор. 8).

Задача 1

Умова. Сім’я Іваненків, що складається з п’яти осіб, мала впродовж року такі доходи: заробітна плата за основним місцем роботи – 60 000 грн; заробітна плата за сумісництвом – 20 000 грн; винагорода за професійні послуги – 15 000 грн; державна пенсія – 12 000 грн; накопичена приватна пенсія – 500 грн; доходи від підсобного господарства – 11 000 грн; стипендія – 8 000 грн; авторські гонорари – 8 000 грн; доходи від інвестицій на ринку цінних паперів – 5 200 грн; проценти за депозитом – 1 200 грн; доходи від здачі в оренду майна – 15 000 грн; спадщина – 80 000 грн; подарунки – 5 000 грн.

Завдання:

1) прокласифікуйте доходи сім’ї на постійні та одноразові;

2) визначте обсяги та питому вагу кожної категорії в загальних доходах сім’ї.

Розв’язок

Перш за все розрахуємо загальну величину доходів, яку отримала сім’я Іваненків за рік:

8 000 + 5 200 + 60 000 + 5 000 + 12 000 + 500 + 1 200 + 20 000 + 11 000 +
+ 8 000 + 15 000 + 15 000 + 80 000 = 240 900 (грн).

Наступним нашим кроком буде визначення величин постійних та одноразових доходів сім’ї. До постійних доходів відносимо – доходи від інвестицій на ринку цінних паперів, заробітну плату за основним місцем роботи, державну і приватну пенсії, проценти за депозитом, заробітну плату за сумісництвом, доходи від підсобного господарства, стипендію, доходи від здачі в оренду майна, винагороду за професійні послуги:

5 200 + 60 000 + 12 000 + 500 + 1 200 + 20 000 + 11 000 + 8 000 + 15 000 +
+ 15 000 = 147 900 (грн).

Одноразові доходи включають – авторські гонорари, подарунки, спадщину:

Грн).

Тепер можемо визначити частку одноразових і постійних доходів у сукупних доходах сім’ї.

Частка постійних доходів становитиме 61,4%
(147 900 / 240 900 × 100%).

Частка одноразових доходів становитиме 38,6%
(93 000 / 240 900 × 100%).

На сімейні бюджети впливає таке явище, як сезонність виробництва – нерівномірність і нерегулярність випуску продукції окремими підпри­ємствами та галузями економіки впродовж року, що спричинено природними явищами тощо. Це слід враховувати при прогнозуванні сімейних доходів. Якщо члени сім’ї працюють на будівельних та сільсько­господарських підприємствах, то їхня заробітна плата не буде однаковою в різні місяці року. Якщо в літній період часу вона, як правило, буде стабільною, то в зимовий період може бути нижчою, а в окремих випадках її зовсім не виплачуватимуть, оскільки може відпасти потреба у працівниках на таких підприємствах.

? Необхідність прогнозування доходів сім’ї

Прогнозування доходів сім’ї – це процес передбачення, якою буде величина сімейних доходів у майбутньому на основі аналізу їх появи в минулому і на даний момент часу. Результатом такого прогнозування є прогноз – знання про майбутнє і про ймовірний розвиток сьогочасних тенденцій.

Об’єкти прогнозування при цьому такі:

· доходи і витрати сім’ї;

· капіталовкладення та інші форми інвестування;

· кредити банків, одержані з метою здійснення інвестування;

· поточні потреби сім’ї у грошових коштах і джерела їх покриття.

Доцільність прогнозування грошових надходжень на рівні сім’ї зумовлена такими основними причинами:

· необхідністю інформованості про наявність у сім’ї грошових кош­­-

тів для здійснення трудової, підприємницької та інвестиційної діяльності;

· можливістю синхронізувати наявні грошові потоки для забезпечення фінансової рівноваги сім’ї;

· здатністю забезпечення сім’ї необхідними ресурсами;

· спроможністю раціонального використання грошових ресурсів;

· можливістю вирівнювання коливань грошових потоків з метою уникнення ризику втрати платоспроможності;

· здійсненням контролю за надходженням і використанням грошових коштів.

Доходи сім’ї можуть з різних причин змінюватися, і це обов’язково потрібно враховувати під час планування сімейного бюджету. Причинами зміни як окремих видів доходів сім’ї, так і їх сукупного обсягу є:

· зміна норм оподаткування доходів, спадщини, дарувань, рухомого і нерухомого майна;

· зміна системи пенсійного забезпечення, виплати стипендій, умов безоплатного чи пільгового навчання, пільг для малозабезпечених верств населення;

· зміна ринкової вартості та умов використання об’єктів рухомого і нерухомого майна (активів), якими володіє сім’я;

· зміна рівня та умов виплати заробітної плати;

· зміна попиту на продукцію, яка виготовлена в межах підсобного господарства чи бізнесу сім’ї;

· сезонність виробництва;

· демографічні причини: вік, стать, стан здоров’я і працездатності членів сім’ї, соціальний статус, рівень освіти та вміння управляти власними фінансами;

· інші.

Слід зазначити, що ці причини впливають на доходи сім’ї як у бік їх збільшення, так і зменшення. А зміна доходів сім’ї залежить від напряму впливу перелічених вище причин.

Залежно від термінів реалізації прогнозування сімейних доходів може бути короткостроковим (до 1 року) і довгостроковим (від 1 року і більше).

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: