Главная | Случайная
Обратная связь

ТОР 5 статей:

Методические подходы к анализу финансового состояния предприятия

Проблема периодизации русской литературы ХХ века. Краткая характеристика второй половины ХХ века

Ценовые и неценовые факторы

Характеристика шлифовальных кругов и ее маркировка

Служебные части речи. Предлог. Союз. Частицы

КАТЕГОРИИ:






ЗАПИТАННЯ ДЛЯ ОБГОВОРЕННЯ




 

1. У якому разі ви б звернулися до інститутів спільного інвестування?

2. Який інвестиційний фонд краще обрати інвесторові, котрий не любить дуже ризикувати? Відповідь обґрунтуйте.

3. Чому, на вашу думку, інвесторові важливо, перш ніж придбати цінні папери ІСІ, ознайомитися з Регламентом та Інвестиційною декларацією фонду?

 

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

 

1. Прочитайте матеріал параграфа 16 розділу 8.

2. Повторіть хід розв’язування задач 1– 2, які ви опрацювали під час уроку в робочому зошиті.

3. Вивчіть головні поняття за матеріалом цього параграфа, подані в словнику основних термінів.

4. Виконайте в робочому зошиті домашні завдання 3–5 (стор. 67–68).

 

ВІДПОВІДІ ДО ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ

 

Завдання 3. Тести

1. – б); 2. – в); 3. – б); 4. – г); 5. – а).

Завдання 4.

1. КУА займається управлінням коштами інвестиційного фонду. Вона вирішує, в які фінансові активи (акції, облігації, нерухомість тощо) вкладати залучені фондом кошти.

2. ... інвестиційну стратегію фонду (куди планує вкладати кошти, акції яких підприємств буде купувати тощо). Також там міститься інформація про комісійну винагороду КУА, термін дії фонду та ін.

3. ... до КУА або до торгівця ЦП (брокера).

Завдання 5.

Тому що вони вкладають найменше коштів в акції (якщо порівнювати з іншими видами фондів).

СЛОВНИК ОСНОВНИХ ТЕРМІНІВ

 

Активи інституту спільного інвестування – майно, яким володіє фонд (цінні папери, депозити, грошові кошти тощо).

Акція корпоративного інвестиційного фонду– прості акції, які отримує акціонер (інвестор) в обмін на вкладені ним гроші в корпоративний інвестиційний фонд.

Інвестиційна декларація інституту спільного інвестування – документ, який є складовою частиною регламенту інституту спільного інвестування, в якому визначаються основні напрями й обмеження інвестиційної діяльності інституту спільного інвестування.

Інвестиційний сертифікат – цінний папір, який випускає компанія з управління активами пайового інвестиційного фонду, він підтверджує право власності інвестора на частку в пайовому інвестиційному фонді.

Інститути спільного інвестування (ІСІ)– інвестиційні фонди, в яких акумулюються кошти інвесторів для подальшого отримання прибутку. В Україні до ІСІ належать пайові та корпоративні інвестиційні фонди.

Компанія з управління активами інституційних інвесторів – компанія, що професійно управляє інвестиційним фондом, вкладаючи кошти інвесторів фонду в різні фінансові інструменти.

Цінні папери інституту спільного інвестування – акції корпора­тивного інвестиційного фонду або інвестиційні сертифікати пайового інвестиційного фонду.

Чиста вартість активів ІСІ – ринкова вартість активів фонду за вирахуванням його зобов’язань.



 

Урок 17. ОКРЕМІ ВИДИ ІНВЕСТИЦІЙ

Мета уроку

 

Ознайомлення з особливостями вкладення коштів у рухоме і нерухоме майно, дорогоцінні метали та предмети мистецтва, вивчення базових термінів, які при цьому використовуються, виховання навичок прийняття раціональних рішень щодо інвестування.

 

 

Тип уроку

 

Комбінований урок з виробленням практичних навичок із застосу­ванням мультимедійної презентації та робочих зошитів учнів.

 

 

Основні компетентності учня

 

Знає і розуміє: які існують можливості для інвестування коштів поза межами фінансового ринку та особливості їх здійснення.

Уміє і застосовує: оцінювати результати вкладення коштів у рухоме і нерухоме майно, дорогоцінні метали, предмети мистецтва.

Виявляє ставлення доцільність здійснення таких інвестицій.

і оцінює:

 

 

Орієнтовний план уроку

 

1. Інвестиції в рухоме і нерухоме майно.

2. Інвестиції в дорогоцінні метали.

3. Арт-інвестиції – інвестиції в предмети мистецтва.

 

 

Ключові тези

 

1. Людина, яка володіє вільними коштами, може їх вкласти у відповідні активи: відкрити в банку депозит, придбати цінні папери, а крім того, придбати рухоме і нерухоме майно, дорогоцінні метали і вироби з них, предмети мистецтва. Метою таких інвестицій є отримання доходу на вкладення коштів (процентів, дивідендів), а також за рахунок зростання вартості таких активів у майбутньому.

2. Такі вкладення, як придбання житла та іншої нерухомості, транспортних засобів, дорогоцінних металів та виробів з них, предметів мистецтва, також є інвестиціями, оскільки за рахунок таких вкладень людина може задовольнити свої довгострокові потреби (у житлі, пересуванні, веденні власного бізнесу), а також отримувати доходи від них.

 

 

ІНФОРМАЦІЙНА ЧАСТИНА

 

Сучасний економічний стан та обмеженість фінансових інвестицій спонукають громадян до пошуку альтернативних шляхів вкладення коштів, щоби отримувати доходи та знижувати інвестиційні ризики. Саме тому не всі інвестиції здійснюються як у фінансовому секторі, так і через придбання таких активів, як нерухоме майно, автомобілі, дорогоцінні метали та предмети мистецтва.

 

? Інвестиції в рухоме і нерухоме майно

 

Вкладення громадянами коштів у предмети рухомого і нерухомого майна є інвестиціями, оскільки від їх використання можна отримати дохід.

Відповідно до чинного законодавства України рухомим майном є всі речі, які можна переміщувати у просторі без заподіяння їм шкоди. Іншими словами – це будь-які матеріальні цінності, які безпосередньо не пов’язані із землею і не прикріплені до неї, а їх переміщення не викликає суттєвої зміни їх властивостей.

До предметів рухомого майна належать:

· транспортні засоби;

· цінні папери;

· обладнання для виготовлення продукції в межах підсобного господарства;

· готова продукція, виготовлена в межах підсобного господарства;

· меблі, побутова техніка та інші предмети тривалого користування;

· дорогоцінні метали;

· інші товарно-матеріальні цінності, які перебувають у власності окремої особи чи сім’ї.

З предметами рухомого майна можна проводити різноманітні операції – купівлі, продажу, дарування, успадкування, обміну, розподілу та передання в заставу за кредитами.

 

Операції з рухомим майном (продаж або обмін) оподатковуються за ставкою 5% від величини доходу, який отримано від продажу чи від обміну предметів рухомого майна (статті 167.2, 173.1 Податкового кодексу України). При цьому дохід від продажу предметів рухомого майна визначається виходячи з ціни, зазначеної в договорі купівлі-продажу, але не нижчевід оціночної вартості такого предмета. Така ставка оподаткування стосується всіх операцій, крім однієї: дохід від продажу одного з об’єктів рухомого майна у вигляді легкового автомобіля, мото­цикла, моторолера не частіше ніж один раз протягом року – за ставкою 1% від величини отриманого доходу (стаття 173.2 Податкового кодексу України).

 

ü Щоб краще зрозуміти суть оподаткування рухомого майна, розглянемо конкретний приклад. Розгорніть робочий зошит і розв’яжіть задачу 1 (стор. 69).

 

Задача 1

 

 

Умова.Ви володіли такими предметами рухомого майна, як автомобіль «Лада – 2115», автомобіль «Жигулі», мотоцикл «Ява». Від надання в оренду автомобілів ви отримали 2 500 і 500 гривень відповідно. Упродовж року ви продали всі транспортні засоби, що перебували у вашій власності: автомобіль «Лада – 2115» вартістю 50 000 грн; автомобіль «Жигулі» вартістю 8 000 грн; мотоцикл «Ява» вартістю 3 000 грн.

Розрахуйте величину податків, яку повинні сплатити державі, а також суму доходів, яку ви отримаєте на руки після надання в оренду автомобілів і продажу всіх транспортних засобів.

 

Розрахуємо величину доходів, яку отримаємо від надання автомобілів в оренду:

Грн).

У першу чергу будемо продавати автомобіль «Лада – 2115». При цьому слід звернути увагу на те, що ставка оподаткування становитиме 1% від ціни, зазначеної в договорі купівлі-продажу.

Величина податку становитиме: 50 000 × 1% / 100% = 500 (грн).

Визначаємо величину податку від продажу автомобіля «Жигуль». Оскільки це другий автомобіль, який продаємо за рік, податок стягу‑ватиметься в розмірі 5% від вартості автомобіля:

Величина податку становитиме: 8 000 × 5% / 100% = 400 (грн).

Визначаємо величину податку від продажу мотоцикла «Ява».

Величина податку становитиме: 3 000 × 5% / 100% = 150 (грн).

Розрахуємо суму грошей, яку отримаємо на руки після надання авто­мобілів в оренду та сплати всіх податків від продажу транспортних засобів:

Грн).

При цьому черговість продажу спланована правильно. Бо якщо ми б продавали автомобіль «Лада – 2115» у другу чергу, то ставка податку становила б не 1%, а 5%. Відповідно ми б сплатили не 500 гривень податку, а 2 500 грн (50 000 ´ 5% / 100%), що, у свою чергу, призвело б до зменшення суми коштів, яку ми отримали на руки.

Однією з важливих умов економічного розвитку України та вирішення широкого кола соціальних проблем є розвиток операцій із нерухомим майном, через яке реалізуються інтереси кожної людини.

Нерухоме майно сім’ї – це земельні ділянки, житлові і нежитлові будинки, споруди або їхні окремі частини. Майно належить до нерухомого за обставини, якщо його неможливо перенести без заподіяння значної шкоди.

Сьогодні досить багато людей прагне вкласти свої кошти в різні підприємства або ж у приватну нерухомість (будинки, квартири, котеджі тощо) з метою отримання додаткового прибутку або ж будь-якої іншої вигоди, а також для збереження своїх власних коштів на тлі економічної нестабільності.

Інвестиції в об’єкти нерухомості дозволяють отримати такі вигоди:

· отримання максимальної користі в результаті використання нерухомості;

· отримання доходу при перепродажу об’єктів нерухомості;

· отримання доходу при наданні нерухомості в оренду;

· отримання пасивного доходу за стабільного підвищення цін на нерухомість.

За своїм призначенням нерухомість поділяють на житлову і комерційну. Житлова нерухомість включає квартири, будинки, котеджі, тобто будь-які об’єкти, призначені для використання як житло. До комерційної нерухомості належать будинки і при­міщення, які використовуються для здійснення виробничої діяльності, торгівлі, офіси, підприємства сервісу, громадського харчування тощо.

 

Існують різні методи інвестування коштів у житлову і комерційну нерухомість.

 

ü Розгорніть навчальний посібник і зверніть увагу на методи інвестування в житлову та комерційну нерухомість, вказані на рис. 17.1 з матеріалу параграфа.

 


 


Рис. 17.1.Методи інвестування коштів у житлову і комерційну нерухомість

 

Розглянемо деякі з них:

· купівля комерційної нерухомості через посередництво агенцій нерухомості – купівля через спеціалізовані фірми, яким клієнт сплачує комісійні за інформаційні, консультаційні та юридичні послуги, пов’язані з придбанням нерухомості;

· інвестування коштів через посередництво девелоперських компаній. Кваліфікована девелоперська компанія залучає до роботи над об’єктом кваліфікованих підрядників, планує роботи з підготовки проекту й раціо­нальне їх фінансування, прораховує можливі ризики та контролює виконання;

· інвестування коштів через механізм інвестиційних фондів (фондів спільного інвестування). Інвестиційний фонд дає можливість кожному інвесторові прямо чи опосередковано через цінні папери стати співвласником сучасного офісного чи торгівельного центру та через акції фонду отримувати регулярний дохід від передання його в оренду. Вклавши кошти в нерухомість через інвестиційний фонд, інвестор отримує дохід з ринку нерухомості та позбувається ризиків, які притаманні для нього за самостійного ін­вес­тування;

· участь у приватизації обєктів державної або комунальної власності, пряма купівля обєктів комерційної нерухомості у фізичних осіб та субєктів господарювання. Участь у приватизації та пряму купівлю можуть дозволити собі фірми, які володіють вільними фінансовими ресурсами;

· використання механізму іпотечного кредитування. З юридичного погляду, іпотека – це застава земельних ділянок, а також об’єктів, розташованих на земельній ділянці і невід’ємно пов’язаних з нею. Головна перевага іпотечного кредитування – те, що заставою за наданим кредитом є нерухомість, на придбання якої видають кредит.

Оподаткування операцій із нерухомістю громадян, відповідно до Податкового кодексу України, має свої особливості.

1. Дохід від продажу (обміну) не частіше ніж один раз протягом року житлового будинку, квартири або їх частини, кімнати, садового (дачного) будинку, а також земельної ділянки та за умови перебування такого майна у власності платника податку понад три роки – не оподатковується (п. 172.1).

2. Дохід від продажу протягом року більш як одного з об’єктів нерухомості, зазначених вище, або таких, які не зазначені в
п. 172.1, оподатковується у розмірі 5% (абзац 1 п. 172.2).

3. Дохід від продажу (обміну) об’єктів незавершеного будів­ництва оподатковується в розмірі 5% (абзац 2 п. 172.2).

 

 

ü Щоб краще зрозуміти суть оподаткування нерухомого майна, розглянемо конкретний приклад. Розгорніть робочий зошит і розв’яжіть задачу 2 (стор. 69).

 

Задача 2

 

Умова. Ви володієте двома квартирами і будуєте особняк. Упродовж 12 місяців ви здавали ці квартири в оренду, відповідно, за 5 000 і 3 000 грн за місяць. Після цього ви продали за рік усі об’єкти нерухомого майна, що перебували у вашій власності: за першу квартиру – 500 000 грн; другу –

350 000 грн; незавершене будівництво особняка – 300 000 грн.

Розрахуйте величину податків, яку повинні сплатити державі, а також суму коштів, яку ви отримаєте на руки після проведення всіх операцій.

 

Перш за все розрахуємо величину доходів, яку отримано від надання в оренду квартир:

(5 000 × 12) + (3 000 × 12) = 96 000 (грн).

Відповідно до чинного законодавства операція з продажу першої квартири не оподатковуватиметься, оскільки ви продаєте перший об’єкт нерухомості за рік, а тому податок не сплачуватиметься.

Визначаємо величину податку від продажу другої квартири. Оскільки це друга квартира, яку продаємо за рік, податок стягуватиметься в розмірі 5% від її вартості.

Величина податку становитиме: 350 000 × 5% / 100% = 17 500 (грн).

За тією ж ставкою (5%) оподатковується операція з продажу незавершеного будівництва.

Величина податку становитиме: 300 000 × 5% / 100% = 15 000 (грн).

Розрахуємо суму доходів, яку отримаємо на руки після сплати всіх податків:

Грн).

 

Ліквідність інвестицій – це здатність за короткий час і без суттєвих фінансових втрат перетворити інвестиції на грошові кошти. Найкращим показником, за яким можна судити про ліквідність інвестицій, є кількість днів, потрібних для продажу на ринку того чи іншого активу. Так, наприклад, готівку, яка перебуває на руках, можна використати відразу, тоді як для предметів рухомого і нерухомого майна потрібен деякий час, щоби провести рекламу, знайти покупця, продати їх та оформити відповідні документи.

 

ü Розгорніть навчальний посібник і зверніть увагу на рівень ліквідності окремих активів, що відображено на рис. 17.2 з матеріалу параграфа.

 

Високий рівень ліквідності   Готівка на руках, кошти на поточних рахунках
Дорогоцінні метали та вироби з них
Цінні папери з коротким періодом обігу (короткострокові ощадні сертифікати, короткотермінові облігації, короткотермінові векселі)
Строкові депозити
Цінні папери із тривалим періодом обігу (довгострокові облігації, довгострокові ощадні сертифікати, акції підприємств)
Обладнання, машини, механізми
Нерухомість споживчого призначення (дачі, квартири, котеджі)
Низький рівень ліквідності Приміщення і споруди виробничого призначення, виробничі об’єкти незавершеного будівництва

 

Рис. 17.2.Ліквідність інвестиційних активів

Для інвестицій у предмети рухомого і нерухомого майна є характерним вплив різноманітних ризиків. Такі активи потрібно зберігати в належному стані, дбайливо використовувати їх, а найбільш цінні з них – застрахувати.

? Інвестиції в дорогоцінні метали

 

Нестабільна соціально-економічна ситуація в країні та пов’язані з нею очікування примушують людей постійно шукати способи захисту своїх коштів від знецінення. Одним із таких способів є інвестиції в дорогоцінні метали – золото, срібло, платину і паладій.

Дорогоцінні метали є хорошим вибором для інвестицій, оскільки вони володіють значною цінністю, не схильні до кредитних ризиків, не під­даються інфляції (справді, не можна надрукувати більше золота або срібла, на від­міну від грошей) і не залежать від інших об’єктів інвестицій, напри­клад, акцій чи облігацій. Крім того, дорогоцінні метали дають можливість захис­ту і від економічної нестабільності та військово-політичних заворушень.

За цей час вартість металу може суттєво зрости, а інвестор – отримати значні доходи як різницю між цінами придбання і продажу. А якщо ціна знижується, навпаки – понести збитки. Саме це дає підстави вважати вкладення в дорогоцінні метали інвестиціями. В Україні найпоширеніші строки інвестування громадянами своїх коштів у банківські метали становлять один – три роки, тоді як за кордоном вони значно триваліші – до десяти і більше років.

Українські банки пропонують клієнтам кілька варіантів інвестування в дорогоцінні метали.

1. Відкриття «металевих» рахунків («золотих» вкладів). Це банківські вклади, які призначені для зберігання дорогоцінних металів. Відкриваючи подібний рахунок у банку, людина оплачує ринкову вартість металу, який вноситься на її рахунок, але реального металу «на руки» не отримує. Процентні ставки за депозитами в цінних металах, порівняно зі ставками за депозитами в іноземній валюті або тим більше в національній, є набагато меншими і в середньому становлять 2–3% річних. Але при цьому прибутковість депозитів у металах формується перш за все не за рахунок процентів, а за рахунок зміни його вартості. За останні вісім років така прибутковість становила в середньому від 7 до більш ніж 30% річних у доларовому еквіваленті.

2. Купівля монет і виробів із дорогоцінних металів. При цьому слід урахувати те, що за якістю та вартістю слід розрізняти такі монети: звичайні монети, які є поширеними платіжними засобами і ними можна розрахо-вуватися за придбані товари і послуги; монети, раніше не використані в обігу; монети найвищої якості карбування. Особливо цікавляться колекційними монетами, які дорожчають із часом. Але при інвестуванні коштів у колекційні монети і вироби з дорогоцінних металів слід урахувати довгостроковість цього методу. Безперечним плюсом такого роду монет (так само як й інших подібних виробів із дорогоцінних металів) є їхня додаткова вартість як творів мистецтва.

3. Купівля золотих злитків. Це один із найпоширеніших способів інвестування в дорогоцінні метали. Значні партії цінних металів купують, як правило, ювеліри у виробничих цілях; а злитки невеликої вартості (і ваги, відповідно – 5, 10, 20 грамів) найбільш поширені як подарунки. При купівлі в банку золотих злитків слід укласти договір купівлі-продажу, в якому обов’язково вказується проба, кількість злитків, загальна маса дорогоцінного металу в сплаві, ціна за один грам і загальна вартість.

Проба – це вміст (кількість грамів) чистого золота (або іншого дорогоцінного металу) в одному кілограмі пропонованого сплаву.

 

Однак вкладення в дорогоцінні метали, окрім своїх переваг, мають певні недоліки, а саме: може впасти ціна в майбутньому; у разі банкрутства банку вклади в цінних металах не відшкодовуються Фондом гарантування вкладів фізичних осіб; банк може купити злитки за невигідним курсом.

§ Придбавши монети або вироби з дорогоцінних металів, треба подбати про їх зберігання, оскільки будь-які пошкодження можуть істотно вплинути на ціну. Зазвичай монети зберіга­ються в пластикових пакетиках або прозорих пласт­масових контейнерах. Вироби з дорогоцінних металів слід зберігати у спеціальних скриньках і футлярах.

§ Найкраще традиційно зберігається золото, а срібні монети швидко втрачають свій товарний вигляд. Купуючи монету найвищої якості із дзеркальною поверхнею, важливо не торкатися її поля – втрата чистоти поверхні істотно зменшує цінність монети.

§ При відкритті рахунків у банківських металах слід бути дуже уважними. Треба поцікавитися у працівників банку, що конкретно розуміє їхній банк під безготівковим відкриттям депозиту в металі. Бувають випадки, коли банкіри пере­раховують ціни металу за курсами купівлі-продажу мірних злитків або з незначною знижкою.

§ Злитки дорогоцінних металів найкраще зберігати в бан­ківських сейфах.

? Арт-інвестиції – інвестиції в предмети мистецтва

 

Одним з альтернативних напрямів інвестування є арт-інвестиції, суть яких полягає у здійсненні грошових вкладень у специфічні об’єкти – твори мистецтва (твори живопису та скульптури, раритетні фотографії, старовинні меблі, посуд та інші предмети вжитку, старовинна зброя та інші).

ЦЕ ЦІКАВО!

За даними аналітиків, на світових аукціонах понад 75% лотів, які купують інвестори, – твори живопису. Така тенденція є характерною й для України, де впродовж 2004–2009 років найпривабливішими для колекціонерів були роботи українських художників ХІХ–ХХ століть. При цьому обсяги продажів сягають до 3 млн доларів США впродовж одного аукціону, а на вторинному ринку (через спеціалізовані магазини і дилерів) – близько 100 млн доларів США. Дещо менший попит мають такі предмети мистецтва, як раритетна зброя, роботи відомих фотографів, друковані видання, ювелірні вироби тощо.

 

Варто зазначити, що колекціонування предметів мистецтва завжди вважалося прерогативою заможних людей, політиків і великих підприємців. У сучасних умовах з появою та розвитком відповідної інфраструктури (аукціони, мистецькі галереї тощо) професійне мистецтво, поряд із при­та­манною йому естетичною функцією, розглядається також як стабільний та ефективний напрям інвестування.

 

ЦЕ ЦІКАВО!

Дослідження таких компаній, як Арт Маркет Рісерч, Казн енд Компані, Габріус, переконливо засвідчили, що вкладати гроші у твори мистецтва перспективно і вигідно. Сам ринок вельми місткий (його обороти становлять десятки мільярдів доларів США), а також специфічний – існує окрема розвинута інфраструктура, оператори, джерела інформації і вироблені правила бізнесу. Так, за деякими оцінками, щорічний обсяг ринку антикваріату і живопису становить 27 млрд доларів США. За останні 50 років ціни на твори мистецтва в середньому зростали на 12,6% щорічно, тоді як курс «блакитних корінців» (високоліквідних акцій) зростав у середньому на 11,7%. Обсяг українського ринку мистецьких творів, за різними оцінками, становить від 200 млн до
1 млрд доларів США.

За оцінками компанії Арт Маркет Рісерч, упродовж останніх 30 років найвигіднішими об’єктами інвестування стали вкладення у твори західноєвропейського живопису і скульптури: вони можуть принести дохід у розмірі 10–25% річних; раритетні фотографії – близько 9,3%; старовинні меблі – 8,5%; китайська порцеляна і скульптура – відповідно 6,7 і 3,2% річних.

 

Особливості інвестицій у предмети мистецтва:

· кожен мистецький твір є унікальним, тобто незамінним, і ціна на такі об’єкти інвестування визначається інакше, ніж на «звичайні» товари;

· вкладення грошей у мистецтво розраховане на довготривалу перспективу (35–40 років і більше);

· для продажу твору мистецтва потрібен певний час, а деякі твори не завжди можна продати;

· необхідно мати спеціальні знання та постійно їх поновлювати або повністю довіряти професіоналам у сфері мистецтва.

Саме остання особливість спонукає громадян, які не володіють достатніми знаннями у сфері мистецтва, звертатися за порадами до відповідних установ (аукціонних домів, арт-фондів, окремих банківських установ) і професійних консультантів – знавців ринку мистецтва, які можуть допомогти у виробленні раціональних рішень для інвесторів.

Особливу увагу звернемо на діяльність окремих із них – арт-фондів і комерційних банків.

Арт-фонди – один із різновидів інвестиційних фондів, який залучає кошти інвесторів на тривалі терміни і здійснює вкладення в перспективні твори мистецтва з метою отримання прибутку. Мотивація таких установ – купити дешевше і продати дорожче.

До сфери мистецтва мають дотичність і деякі банки, надаючи при­-

ватним особам комплекс послуг, який називається арт-банкінг.

Арт-банкінг – надання банками відповідних консультацій та допомоги у здійсненні інвестицій у мистецькі твори, що передбачає їх експертну оцінку, підбір і формування індивідуальних колекцій, реставрацію та страхування, а також вироблення раціональних рішень щодо інвестування коштів у відповідні твори з метою отримання прибутку в майбутньому.

 

ЦЕ ЦІКАВО!

У 1904 році з’явився синдикат La Peau l’Ours, який зробив ставку на відомих того часу французьких художників. Вибір був ризикованим– тоді їхні роботи продавалися мало. Але вже через десять років деякі картини Пікассо і Матісса було продано в десять разів дорожче від початкової ціни. Сьогодні ж роботи імпресіоністів і модерністів коштують у десятки, а деякі в сотні разів дорожче.

Інший знаменитий приклад – британський інвестиційний арт-фонд, створений 1974 року на базі пенсійних заощаджень компанії British Rail. При вкладених у цілому 40 млн фунтів стерлінгів середньорічний дохід фонду з 1974 до 1999 рр. становив 11,3%. Колекція імпресіоністів і модерністів British Rail була продана наприкінці 1980-х років, коли ціни на їхні роботи були найвищими.

Зараз один із найуспішніших фондів на Заході – лондонський Fine Art Fund із відділеннями по всьому світу, створений Ф. Хоффманом 2001 року. Діяльність фонду розрахована на 10 років, мінімальний розмір вкладень становить 250 тис. дол., які не можуть бути відкликані протягом трьох років. Серед його напрямів – живопис старих майстрів, імпресіоністів і модерністів, а також сучасне мистецтво. Арт-фонд Хоффмана грає на скачках цін на сучасних художників – найбільш спекулятивної частини ринку, але одночасно, щоб убезпечити свої активи, вкладає гроші в незмінно дорогий антикваріат.

 

Послуги, які пропонують банки в цій сфері, – різноманітні й охоплюють такі напрями:

· надання консультацій з питань формування колекцій творів мистецтва на основі побажань й уподобань клієнтів, їх готовності до ризику, а також можливого рівня ліквідності й прибутковості;

· аналітичний опис колекцій чи окремих предметів мистецтва;

· консультування з питань управління колекціями та довгострокового підтримання їх цінності;

· організація експертиз щодо визначення оригінальності об’єкта інвестицій;

· надання допомоги в реставрації, зберіганні, транспортуванні та страхуванні колекцій.

 

ЦЕ ЦІКАВО!

Полотно постімпресіоніста Поля Сезанна «Кар’єр Бібемус» було придбано за 3,19 млн доларів США, а через три роки ціна його продажу становила вже 6 млн доларів США. А після вирахування комісії продавець отримав чистий прибуток у сумі 2,76 млн доларів США.

 

Таким чином, вкладення коштів у мистецькі твори має низку переваг:

· подібні вкладення є альтернативними інвестиціями, а їхній стан жодним чином не пов’язаний із подіями, які відбуваються на фінансових ринках. Тому ціни на твори мистецтва практично не залежать від при­бутковості цінних паперів, курсів іноземних валют і залежать зде­більшого від уподобань і вимог колекціонерів-інвесторів та шанувальників мистецтва;

· якщо правильно передбачити тенденції ринку мистецьких творів через десять і більше років, то прибутковість здійснених вкладень упродовж цього періоду може бути суттєвою, оскільки впродовж 5–10 років (оптимальний строк інвестування) ціна конкретного твору мистецтва може зрости в декілька разів;

· для інвестицій у мистецькі твори характерна ще низка переваг не лише економічних (розподіл інвестицій з метою зниження ризиків, захист коштів від впливу економічних криз і несприятливих суспільних подій тощо), а й естетичних (можливість придбання оригінальних речей, налагодження контактів з іншими колекціонерами та шанувальниками мистецтва).

 

ПІДСУМКИ

1. Вкладення громадянами коштів у предмети рухомого і нерухомого майна також є інвестиціями, оскільки від їх використання можна отримати дохід або відповідну вигоду.

2. Рухомим майном вважаються будь-які матеріальні цінності, які безпосередньо не пов’язані із землею і не прикріплені до неї, а їх переміщення не викликає суттєвої зміни їх властивостей.

3. Сьогодні досить багато людей прагне вкласти свої кошти в різні підприємства або у приватну нерухомість (будинки, квартири, котеджі і т. д.) з метою отримання додаткового прибутку або

будь-якої іншої вигоди, а також для збереження своїх власних коштів на тлі економічної нестабільності.

4. Дорогоцінні метали є хорошим вибором для інвестицій, оскільки вони володіють значною цінністю, не схильні до кредитних ризиків, не піддаються інфляції (справді, не можна надрукувати більше золота або срібла, на відміну від грошей) і не залежать від інших об’єктів інвестицій, наприклад, акцій чи облігацій, хоча ціни на них можуть змінюватися.

5. Арт-інвестиції – це здійснення грошових вкладень у специфічні об’єкти – твори мистецтва (твори живопису та скульптури, раритетні фотографії, старовинні меблі, посуд та інші предмети вжитку, старовинна зброя та інші).

 

ЗАПИТАННЯ ДЛЯ ПЕРЕВІРКИ ЗНАНЬ

 

1. В які об’єкти можна вкладати кошти поза фінансовим сектором? Чому їх варто відносити до інвестицій?

2. Які ризики існують при вкладенні коштів у матеріальні активи?

3. Які предмети відносять до рухомого майна, а які – до нерухомого?

4. Яким чином оподатковуються доходи, отримані від продажу рухомого і нерухомого майна?

 




Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском:

vikidalka.ru - 2015-2019 год. Все права принадлежат их авторам! Нарушение авторских прав | Нарушение персональных данных