4 страница. 5) другий міжребровий про­міжок зліва, другий міжреб­ровий проміжок справа, вер­хівка, мечоподібний відрос­ток?

5) другий міжребровий про­міжок зліва, другий міжреб­ровий проміжок справа, вер­хівка, мечоподібний відрос­ток?

15. Який клапан вислуховується на верхівці серця:

1) правий передсердно-шлу-ночковий;

2) лівий передсердно-шлуноч-ковий;

3) аортальний;

4) клапан легеневого стовбура;

5) легеневих вен?

16. Який клапан вислуховується

в другому міжребровому проміж­ку зліва біля груднини:

1) аортальний;

2) лівий передсердно-шлуноч-ковий;

3) клапан легеневого стовбура;

4) правий передсердно-шлу-ночковий;

5) клапан легеневих вен?

17. Характеристика І тону на верхівці серця:

1) тихий, короткий, високий;

2) голосний, довгий, низький;

3) голосний, високий, довгий;

4) тихий, довгий, низький;

5) тихий, високий, довгий.

18. Характеристика І тону на основі серця:

1) тихий, високий, короткий;

2) голосний, низький, довгий;

3) тихий, низький, довгий;

4) голосний, високий, довгий;

5) голосний, низький, корот­кий.

19. Хто запропонував 5-ту точку вислуховування серця:

1) Стражеско;

2) Ланг;

3) Боткін і Ерб;

4) Стражеско і Василенко;

5) Гіппократ?

20. У кого можна деколи аускуль-тативно виявити III і IV фізіоло­гічні тони в нормі:

1) у дітей;

2) у людей похилого віку;

3) у людей середнього віку;

4) у жінок;

5) у чоловіків?

21. За допомогою якого обсте­ження можна виявити НІ і IV фізіологічні тони:

1) балістокардіографії;

2) електрокардіографії;

3) векторкардіографії;

4) фонокардіографії;

5) рентгенографії?

22. Як у патологічних випадках, коли звучність змінюється, розрізнити І і II тони:

1) нахилити хворого вперед;

2) провести аускультацію хворого на лівому боці;

3) вислухати тони в точці Боткіна—Ерба;

4) І тон збігається з верхів­ковим поштовхом, пульсом аорти і сонної артерії;

5) II тон збігається з верхів­ковим поштовхом, пульсом аорти і сонної артерії?

23. Для яких станів характерне ослаблення обох тонів серця:

1) тиреотоксикозу;

2) емоційного збудження;

3) ексудативного плевриту зліва;

4) зловживання кавою;

5) після тяжкої фізичної праці?

24. Яке захворювання може спри­чинити ослаблення обох тонів серця:

1) базедова хвороба;

2) дилатація камер серця, зумовлена серцевою недостат­ністю;

3) екстрасистолія;

4) запальна інфільтрація пе­редніх країв лівої легені;

5) зловживання кавою?

25. Ослаблення обох тонів серця відбувається внаслідок:

1) аортальних вад;

2) мітральних вад;

3) міокардиту;

4) гіпертонічної хвороби;

5) тиреотоксикозу.

Література.

Василенко В.Х. Пропедевтика внутренних болезней. М.,1989, с.165-177.

Децик Ю.І. Пропедевтика внутрішніх хвороб. К.:”Здоров`я”, 1998, с.139-154.

Короткий В.В., Новосад А.Б. Комп’ютерні тести з пропедевтики внутрішніх

хвороб, К, 2001, с. 71-85.

ЗАНЯТТЯ № 9

Тема.

Аускультація серця|. Механізм| утворення| шумів|, класифікація|. Діагностичне| значення|. Фонокардіографія|, Ехо-КГ|.

Вид заняття: практичне.

Навчально-виховна мета заняття: вивчити механізм утворення органічних, функціональних і позасерцевих шумів серця; оволодіти методикою вислуховування органічних, функціональних (систематичних і діастолічних) шумів серця, вміти їх розрізняти і вміти застосовувати отримані дані з діагностичою метою; вивчити методику і техніку запису фонокардіограми, оволодіти методикою аналізу фонокардіограми; ознайомитись з методом ехокардіографії і змінами показників при серцево-судинній атології.

Вихідний рівень знань: Загальні знання про систему кровообігу. Рух крові по судинам. Регуляція су­динного тонусу.

Зміст теми:

1. Класифікація шумів.

2. Органічні шуми серця (набуті, вроджені).

3. Функціональні шуми (систолічні, діастолічні).

4. Екстракардинальні (позасерцеві) шуми, диференційна діагностика.

5. Ознайомлення з методами обстеження: фонокардіографією, ехокардіогра-

фією.

Хід виконання заняття:

1. Перевірка підготовки студентів до заняття.

2. Оволодіння студентами методикою аускультації серця з метою виявлення органічних, функціональних і позасерцевих шумів.

3.Самостійна робота студентів коло ліжка хворого для формування вміння вислуховувати шуми.

4. Практичне ознайомлення з методами фонокардіографії ЕХО-кардіографії.

5. Підведення підсумків заняття.

Практичні навички: вміти провести аускультацію серця, застосувати принципи лікарської деонтології при обстеженні хворих з захворюваннями серця.

Контроль засвоєння теми, контрольні запитання.

1. Вказати класифікацію шумів за місцем їх утворення.

2. Дати класифікацію шумів за фазою серцевої діяльності.

3. Вказати відмінності в механізмі утворення органічних і функціональних шумів серця.

4. Які особливості шумів враховуються для їх диференціації?

5. Від чого залежить сила шуму?

6. Які причини виникнення систолічного шуму на верхівці серця?

7. Які причини виникнення діастолічного шуму на верхівці серця?

8. Які причини виникнення шуму коло мечоподібного паростка?

9. Які причини виникнення систолічного шуму на основі серця (в II-му міжребер’ї справа і зліва від грудини).

10. Який механізм виникнення систолічного шуму на сонних артеріях?

11. Які причини виникнення діастолічного шуму на основі серця?

12. У чому полягає відмінність функціональних і органічних шумів?

13. Який шум виникає при анемії і в яких місцях вислуховується?

14. Які механізми виникнення і характеристика шуму тертя перикарду, в яких місцях він вислуховується?

Домашня самопідготовка:

Схема порушень кровообігу при клапанних вадах серця, в тому числі у обстежуваного хворого.

Латинські терміни.

Murmur cardiacum – серцевий шум

Murmur itracardiacum – внутрішньосерцевий шум

Мurmur extracardiacum – позасерцевий шум

Murmur systolicum – систолічний шум

Murmur diastolicum – діастолічний шум

Murmur cardicum organicum – органічний серцевий шум

Murmur cardicum functionale – функціональний серцевий шум

Murmur progrediens(crescendo – ital.) – наростаючий шум

Murmur regrediens(decrescendo – ital.) – спадаючий шум

Murmur holosystolicum – голо систолічний шум, що займає всю систолу

Murmur tacniatum (s.vittatum) – стрічкоподібний шум

Murmur rhomboiduim – ромбовидний шум

Murmur spirans – дуючий шум

Murmur molk – м’який шум

Murmur radens – скребучий шум

Murmur rude – грубий шум

Locus irradiationis – місце іррадіацій

Murmures affrictum pericardicus – шум тертя перикарду

Тести:

1. Де розташований лівий передсердношлуночковий клапан:

1) в аорті;

2) у легеневому стовбурі;

3) у легеневих венах;

4) між лівим передсердям і лівим шлуночком;

5) між правим передсердям і правим шлуночком?

2. Де розташований правий передсердношлуночковий клапан:

1) в аорті;

2) у легеневому стовбурі;

3) між правим передсердям і правим шлуночком;

4) між лівим передсердям і лівим шлуночком;

5) у легеневих венах?

3. Як називається шум, який вислуховують між І і II тонами серця:

1) діастолічний;

2) систолічний;

3) шум тертя перикарда;

4) пресистолічний;

5) мезодіастолічний?

4. Як називається шум, який вислуховують між II і І тонами:

1) систолічний;

2) діастолічний;

3) перикардіальний;

4) плевро-перикардіальний;

5) функціональний?

5. Як називається шум, який вислуховують між її і І тонами серця:

1) систолічний;

2) діастолічний;

3) шум тертя перикарда;

4) плевро-перикардіальний;

5) екстракардіальний?

6. В якій фазі роботи серця вини­кає пресистолічний шум:

1) у систолі;

2) у кінці діастоли;

3) у середині діастоли;

4) на початку діастоли;

5) на початку систоли?

7. В якій частині діастоли вислу­ховують протодіастолічний шум:

1) на початку;

2) у середині;

3) у кінці;

4) займає всю діастолу;

5) займає 2/3 діастоли?

8. В якій частині діастоли вини­кає мезодіастолічний шум:

1) на початку;

2) у середині;

3) у кінці;

4) займає всю діастолу;

5) перед систолою?

9. В якому положенні хворого найкраще вислуховуються систо­лічні шуми:

1) стоячи;

2) лежачи; 3)сидячи;

4) коли тулуб нахилений впе­ред;

5) коли тулуб нахилений назад?

10. В якому положенні хворого краще вислуховуються діасто-лічні шуми:

1) стоячи;

2) лежачи;

3) коли тулуб нахилений впе­ред;

4) лежачи на спині;

5) лежачи на правому боці?

11. Як називається графічна реєстрація тонів і шумів серця:

1) балістокардіографія;

2) електрокардіографія;

3) векторкардіографія;

4) фонокардіографія;

5) ультразвукова діагностика?

12. Для яких захворювань харак­терні органічні шуми серця:

1) вад серця;

2) гіпертонічної хвороби;

3) анемії;

4) міокардіодистрофії;

5) тиреотоксикозу?

13. Для яких захворювань серця характерні функціональні шуми серця:

1) набутих вад клапанів;

2) природжених вад;

3) інфаркту міокарда;

4) анемії;

5) стенокардії?

14. Як змінюються органічні шуми після фізичного наванта­ження:

1) посилюються;

2) ослаблюються;

3) зникають;

4) не змінюються;

5) змінюється місце вислу­ховування шуму.

15. Як змінюються функціональ­ні шуми під час фізичного наван­таження:

1) посилюються;

2) ослаблюються або зникають;

3) не змінюються;

4) різко посилюються;

5) покращується провідність шуму в інші точки?

16. Який органічний шум нагадує

котяче муркотіння в другому міжребровому проміжку справа біля груднини:

1) систолічний шум унаслідок недостатності лівого перед-сердно-шлуночкового клапа­на;

2) діастолічний шум унаслідок стенозу лівого передсердно-шлуночкового отвору;

3) систолічний шум унаслідок стенозу отвору аорти;

4) діастолічний шум унаслідок недостатності клапана аорти;

5) систолічний шум унаслідок недостатності правого перед-сердно-шлуночкового клапа­на?

17. Який з органічних шумів серця є найголоснішим:

1) систолічний шум на верхів­ці серця;

2) систолічний шум клапана аорти;

3) діастолічний шум на верхів­ці серця;

4) діастолічний шум клапана аорти;

5) діастолічний шум клапана легеневого стовбура?

18. Функціональний систолічний шум відрізняється від органіч­ного тим, що:

1) на нього не впливає фаза дихання;

2) він грубий, голосний, довго­тривалий;

3) не змінюється внаслідок фізичного навантаженння;

4) не має зон проведення (де виникає, там і вмирає);

5) нагадує котяче муркотіння.

19. Гемодинамічний функціо­нальний шум характерний для:

1) базедової хвороби;

2) стенозу лівого передсердно-шлуночкового отвору;

3) міокардиту;

4) міокардіосклерозу;

5) гіпертонічної хвороби.

20. Гемодинамічний функціо­нальний шум характерний для:

1) нервового збудження;

2) стенозу лівого передсердно-шлуночкового клапана;

3) міокардиту;

4) міокардіосклерозу;

5) гіпертонічної хвороби.

21. Для якої патології характер­ний гемодинамічний функціо­нальний шум:

1) гіпертонічної хвороби;

2) міокардіосклерозу;

3) міокардиту;

4) стенозу лівого передсердно-шлуночкового отвору;

5) у разі значного підвищення температури тіла?

22. Анемічний (гідремічний) шум вислуховується краще:

1) над клапаном легеневого стовбура;

2) у точці Боткіна;

3) над усіма клапанними отво­рами;

4) на верхівці серця;

5) над клапаном аорти.

23. Анемічний (гідремічний)

функціональний шум частіше буває:

1) систолічним;

2) діастолічним;

3) протодіастолічним;

4) пресистолічним;

5) мезодіастолічним. 24. Що таке шум Флінта:

24. Що таке шум Кумбса:

1) органічний систолічний шум;

2) органічний діастолічний шум;

3) функціональний систоліч­ний шум;

4) функціональний діастоліч­ний шум;

5) органічний мезодіастоліч-ний шум?

25. Що таке шум Грехема— Стілла:

1) органічний систолічний шум;

2) органічний діастолічний шум;

3) функціональний систоліч­ний шум;

4) функціональний діастоліч­ний шум;

5) органічний мезодіастоліч-ний шум?

Література.

1. Василенко В.Х. Пропедевтика внутренних болезней. М.,1989, с.177-189.

2. Децик Ю.І. Пропедевтика внутрішніх хвороб. К.:”Здоров`я”, 1998, с.154-169.

3. Короткий В.В., Новосад А.Б. Комп’ютерні тести з пропедевтики внутрішніх хвороб, К, 2001, с. 85-90.

ЗАНЯТТЯ № 10

Тема.

Дослідження| артеріального тиску| і периферійного пульсу|, венозного| тиску|, венозного| пульсу|, швидкість| кровопливу|. Електрокардіографія|. Розшифровки | нормальної| ЕКГ|. Нормативи| зубців|, інтервалів|, сегментів|. Положення| електричної| осі| серця|. Діагностичне| значення|. ЕКГ-ознаки гіпертрофії| передсердь| і шлуночків|.

Вид заняття: практичне.

Навчально-виховна мета заняття: ознайомлення студентів з технікою запису ЕКГ та навичками розшифрування ЕКГ у здорових людей, засвоєння основних елементів ЕКГ, навчитися методиці дослідження судин. Визначення з допомогою пальпації властивостей периферичного артеріального пульса; вимірюван­ня артеріального тиску за методом Короткова. Ознайомлення з методикою визначення венозного тиску, осцилогра­фією, тахіосцилографією, реєстрацією сфигмограми, флебограми, реовазографією, капиляроскопією, методами визначення швидкості кровоплину, кількості циркулюючої крові, серцевого викиду, загального периферійного опору, швидкості пульсової хвилі. Значення функціональної діагностики при розпізнаванні захворювань серцево-судинної системи. Ознайомлення з технікою запису і навичками розшифрування ФКГ у здорових людей, засвоєнням основних елементів ФКГ та Ехо-КГ.

Вихідний рівень знань.

Діяльність серця: автоматизм, збудливість, провідність та скоротливість. Електрокардіограма. Загальні знання про систему кровообігу. Рух крові по судинам. Регуляція су­динного тонусу.

Зміст теми.

1. Ознайомлення студентів з роботою електрокардіографа.

2. Реєстрація ЕКГ в стандартних (двополюсних), підсилених від кінцівок та грудних відведеннях (однополюсних).

3. Опис ЕКГ за схемою: визначення ритму, частоти серцевих скорочень, вольтажу, положення електричної осі серця.

4. Знайомлення з основними типами ЕКГ за допомогою таблиць. альбомів та наборів ЕКГ.

5. Дослідження артеріального пульсу у здорових (студен­тів).

6. Визначення артеріального тиску у здорових.

7. Визначення пульса і артеріального тиску у хворих артеріальною гіпертензією і гіпотонією. Підрахунок дефіціту пульсу у хворих з миготливою аритмією.

8. Дослідження пульса і артеріального тиску у хворих з синдромом відсутності пульсу на променевій артерії (синдром Такаясу).

9. Разбір типових сфігмограм, осцилограм, тахіосцилограм, реограм, флебограм.

10. Діагностична ціність капіляроскопії, ангіографії; зондування серця, визначення систолічного викиду, периферійного опору, швидкості кровопливу, кількості циркулюючої крові, швидкості пульсової хвилі.

Хід виконання заняття.

1. Контроль домашньої підготовки студентів.

2. Ознайомлення з роботою електрокардіографа і фонокардіографа.

3. Самостійний запис ЕКГ в стандартних (двополюсних), підсилених, від кінцівок та грудних відведеннях (однополюсних).

4. Самостійний опис нормальної ЕКГ (див. схему електрокаріографічного дослідження).

5. За допомогою таблиць, альбому і набору ЕКГ ознайомитися з основними типами ЕКГ.

6. Контроль домашньої підготовки.

7. В учбовій кімнаті студенти один на одному визначають артеріальний пульс, досліджують його властивості, вимірюють артері­альний тиск аускультативним за методом Короткова.

8. Визначення пульса і артеріального тиску у хворих артеріальною гіпертензією і гіпотонією. миготливою аритмією, синдромом відсутності пульсу на променевій артерії (синдром Такаясу). Підрахунок дефіціту пульсу у хворих з миготливою аритмією.

9. Розбір типових сфігмограм, осцилограм, тахіосцилограм, реограм, флебограм, фонокардіограм у здорових людей і при вадах серця.

10. Перевірка практичних навиків обстеження серцевого хворого.

Практичні навички: вміти інтерпритувати ЕКГ у здорових, людей; вміти визначити серцевий ритм, частоту серцевих скорочень, вольтаж, положення електричної осі серця, вміти провести дослідження пульса і артеріального тиску. Ознайомлення з методами осцилографії, тахіосцилографії, сфігмографії, реовазографії, флебографії, капіляроскопії, визначення швидкості кровопливу, кількості циркулюючої крові, швидкості пульсової хвилі.

Контроль засвоєння теми, контрольні запитання.

1. Що таке електорокардіографічний і фонокардідження

2. Назвіть основні відведення, за допомогою яких реєструється ЕКГ.

3. Назвіть основні зубці та інтервали ЕКГ, вкажіть їх значення.

4. Що таке вольтаж ЕКГ і як він визначається?

5. Чим характеризується правильний синусовий ритм?

6. Визначення частоти серцевих скорочень за допомогою ЕКГ.

7. Що таке електрична вісь серця? Діагностичне значення істинної ліво- та правограми.

8. Властивості пульсу, які визначаються пальпаторно.

9. Характеристика пульсу при недостатності клапанів аорти.

10. Характеристика пульсу при стенозі устя аорти.

11. Дефіціт пульсу, методика його визначення і його диагностичне значення.

12. Діагностичне значення альтернуючого і дикротичного пульсу.

13. Діагностичне значення «капілярного» пульсу (пуль­сація артеріол).

14. Діагностичне значення визначення швидкості поширення пульсової хвилі.

15. Аускультативний метод визначення артеріального тиску за Коротковим.

16. Артеріальна осцилографія, сфігмографія, флебографія, реовазографія, капіляроскопія.

17. Діагностичне значення позитивного і від`єм­ного венозного пульсу.

18. Методи визначення венозного тиску.

19. Методи визначення швидкості кровопливу, кількості циркулюючої крові, швидкості пульсової хвилі, серцевого викиду, периферійного викиду і їх діагностичне значення.

20. Діагностичне значеня проби з затримкою «дихання» і ортостатичної проби.

21. Діагностичні можливості зондування серца та ангіографії.

22. Діагностичні можливості ФКГ і Ехо-КГ.

Домашня самопідготовка.

1. Намалювати провідну систему серця. Замалювати нормальну ЕКГ, істинні ліво- та правограми.

2. Методика дослідження властивостей артеріального пульсу.

3. Методика дослідження артеріального тиску.

4. Замалювання сфігмограм і флебограм в нормі та при різноманітних заххворюванях, сфигмограм дикротичного, альтернуючого пульсу.

5. Схематичне пояснення винекнення дефіціту пульсу.

6. Замалювати нормальну ФКГ, ФКГ з наявністю систолічного і діастолічного шумів, тона відкриття мітрального клапана (-“OS”).

Латинські терміни

Aughmented (А) (англ.) — підсилений

Electrocardiographia, ae — записелектричних явищ в серці

Foot (F) (англ.) — нога

Gramma, atis (греч.) — запис

Left (L) (англ.) — лівий

Opening snap („OS") (англ.) — тон відкриття мітраль­ного клапану

Right (R) (англ.) — правий

Aequalis, e — рівний, рівномірний

Alter, era, erum — другий, один з двох

Alternans, antis — переміний

Altus, a, urn — високий

Celer, eris, ere — швидкий

Deficiens, entis — дефіцитний

Dicroticus, a, um — двійний, дикротичний

Differens, entis — різний

Durus, a, um — твердий

Filum, i — нитка

Filiformis, e — нитковидний

Frequens, entis — частий

Grapho (греч.) — пишу

Homo pulsans — пульсуючалюдина

Hyper (греч.) — над, вище

Hypertensio, onis; hypertonia, ae — підвищення тонусу (судин)

Hypertonia arterialis — тривале підвищення артеріального тиску

Hypo (греч.) — під, нижче

Hypotensio, hypotonia, ae — зни­ження тонусу (судин)

Hypotonia arterialis — зниження артеріального тиску

Irregularis, e — неправильний

Magnus, a, um — великий

Mollis, e — м`який

Oscillatio, onis — коливання

Parvus, a, um — малий

Plenus, a, um — повний

Pulsus, us — удар, пульс

Pulsus aequalis — рівномірний пульс

Pulsus altus — високий пульс

Pulsus alternans — переміжний пульс

Pulsus celer — швидкий пульс

Pulsus deficiens — дефіцитний пульс

Pulsus dicroticus — подвійний, дикротичний пульс

Pulsus durus — твердий пульс

Pulsus filiformis — нитковидний пульс

Pulsus frequens — частий пульс

Pulsus inaequalis — нерівномірний пульс

Pulsus irregularis — нерегулярний, неправильний пульс

Pulsus magnus — великий пульс

Pulsus mollis — м`який пульс

Pulsus parvus — малий пульс

Pulsus plenus — повний пульс

Pulsus rarus — рідкий пульс

Pulsus regularis — правильний пульс

Pulsus saliens — скачучий пульс

Pulsus tardus — повільний пульс

Pulsus vacuus — пустий пульс

Тести:

1. Яку частоту пульсу прийнято за норму у дорослих людей:

1) 70 за 1 хв;

2) 60—70 за 1 хв;

3) 70—90 за 1 хв;

3) на мечоподібний відросток;

4) на аорту;

5) у другий міжребровий про­міжок зліва?

2. Де вислуховується систоліч­ний шум унаслідок стенозу отво­ру аорти:

1) на верхівці серця;

2) у 5-й точці;

3) у другому міжребровому проміжку справа;

4) у другому міжребровому проміжку зліва;

5) на мечоподібному відрос­тку?

3. Де розташована зона мак­симального звучання шуму в разі недостатності лівого передсердношлуночкового клапана:

1) на верхівці серця;

2) у другому міжребровому проміжку справа;

3) у другому міжребровому проміжку зліва;

4) у місці прикріплення мечо­подібного відростка;

5) у точці Боткіна — Ерба?

4. Якщо вадою уражений тільки один клапан серця, то в разі пе­ресування стетоскопа по лінії, що з'єднує точки вислуховування аналогічного шуму, гучність шуму буде:

1) посилюватись або ослаблю­ватися;

2) перериватися на середині відстані між точками;

3) ослаблюватися на середині відстані між точками;

4) посилюватися на середині відстані між точками;

5) не змінюватиметься.

5. Якщо уражені одночасно два клапани серця, то в разі пересу­вання стетоскопа по лінії, що з'єднує точки вислуховування клапанів, гучність шуму буде:

1) зменшуватися;

2) збільшуватися;

3) перериватися;

4) не змінюватиметься;

5) посилюватиметься на сере­дині відстані між точками.

6. Як визначити, уражений один клапан чи два, якщо в двох різних точках одночасно вислуховується аналогічний шум в одній і тій самій фазі серцевої діяльності:

1) нахилити хворого вперед;

2) вислухати в положенні лежачи;

3) вислухати в положенні стоячи;

4) пересувати стетоскоп по лінії, що з'єднує дані точки вислуховавуння, і стежити за зміною гучності шуму;

5) сильніше притиснути стето­скоп до грудної клітки?

7. Шум тертя перикарда виникає в разі:

1) уремії;

2) гідроперикарду;

3) бичачого серця (кардіо-мегалії);

4) стенокардії;

5) зрощення шарів перикарда з пристінковою плеврою.

8. Де найкраще вислуховується шум тертя перикарда:

1) на верхівці серця;

2) над клапаном аорти;

3) над клапаном легеневого стовбура;

4) у ділянці абсолютної глухо­сті серця;

5) у точці Боткіна — Ерба?

9. Який серцевий шум дає пальпа-торні відчуття над зоною абсо­лютної тупості серця, що поси­люються, якщо хворий нахиляє тулуб уперед:

1) систолічний шум на верхів­ці серця;

2) діастолічний шум на верхів­ці серця;

3) систолічний шум над клапа­ном аорти;

4) діастолічний шум над кла­паном аорти;

5) систолодіастолічний шум тертя перикарда?

10. Шум тертя перикарда відріз­няється від систолічного і діасто­лічного органічних шумів тим, що він:

1) більш ніжний, ніж органіч­ний;

2) його чути ніби здалеку;

3) його чути близько біля вуха;

4) він завжди збігається із сис­толою;

5) добре проводиться на інші точки вислуховування.

11. Як називається запис пульсу:

1) осцилографія;

2) флебографія;

3) сфігмографія;

4) балістокардіографія;

5) капіляроскопія?

12. Що таке анакрота:

1) пульсовий тиск;

2) висхідне коліно сфігмо­грами;

3) повільний пульс;

4) швидкість поширення пуль­сової хвилі;

5) низхідне коліно сфігмо­грами?

13. Яка послідовність обстеження пульсу:

1) ритм, частота, синхронність, наповнення, напруження;

2) частота, ритм, синхронність, наповнення, напруження;

3) синхронність, ритм, часто­та, напруження, наповнення;

4) наповнення, напруження, частота, ритм, синхронность;

5) напруження, наповнення, частота, ритм, синхронность?

14. Якого параметра слід розпоча­ти вивчення властивостей пульсу:

1) ритму;

2) частоти;

3) наповнення

4) напруження;

5) синхронності пульсу на обох променевих артеріях?

15. Нерівномірний пульс найчас­тіше характерний для:

1) стенозу отвору аорти;

2) міокардиту;

3) миготливої аритмії;

4) ексудативного перикардиту;

5) аортальних вад серця.

16. Коли ритм ЕКГ називають правильним:

1) інтервали R-R відрізня­ються більше ніж на 10 %;

2) інтервали R-R відрізня­ються не більше ніж на 0,1 с;

3) інтервали R-R відрізня­ються більше ніж на 0,1 с;

4) інтервали R-R відрізня­ються більше ніж на 0,2 с;

5) інтервали R-R відрізня­ються більше ніж на 0,3 с?

17. Що таке правильний синусовий ритм:

1) зубець Р перед кожним ком­плексом QRS негативний;

2) зубець Р позитивний перед кожним комплексом QRS, тривалість R-R коливається в межах 0,15—0,45 с;

3) зубець Р перед кожним комплексом QRS позитивний, тривалість R-R коливається в межах до 0,10 с;

4) зубець Р перед кожним комплексом QRS — не одна­ковий за амплітудою і фор­мою;

5) зубець Р є не перед кожним

комплексом QRS, інтервал P-Q коливається від 0,25 до 0,35 с?

18. В якому місці провідної систе­ми серця в нормі виникає імпульс збудження:

1) у пазухо-передсердному (синусовому) вузлі;

2) у передсердно-шлуночково-му вузлі;

3) у лівій ніжці передсердно-шлуночкового пучка (пучка Пса);

4) у правій ніжці передсердно-шлуночкового пучка;

5) у серцевих провідникових міоцитах (волокнах Пуркіньє)?

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: