6 страница. 2. Децик Ю.І. Пропедевтика внутрішніх хвороб

2. Децик Ю.І. Пропедевтика внутрішніх хвороб. К., 1998, с.256-273.

3. Короткий В.В., Новосад А.Б. Комп’ютерні тести з пропедевтики внутрішніх хвороб, К, 2001, с. 95-103

ЗАНЯТТЯ 14

Тема.

Лабораторні| та інструментальні| методи| дослідження| органів| травлення|. Лабораторне| дослідження| шлункового| секрету|, калу|. Рентгенологічне| дослідження| травного| тракту|. Фіброгастроскопія|.

Вид заняття: практичне.

Навчально - виховна мета заняття: оволодіти методиками лабораторного дослідження шлункового та дуоденального вмісту; макро-мікроскопічним дослідженням калу; ознайомитися з методом рН - метрії: з технікою проведення гастрофіброскопії та колоносконії.

Вихідний рівень знань.

З курсу нормальної фізіології: методика дослідження шлункової секреції; утворення, виділення та участь у травленні жовчі.

Зміст теми.

1. Багатомоментне (фракційне) дослідження шлункової секреції тонким зондом.

2. Дослідження фізичних, хімічних властивостей шлункового соку. Мікроскопічне дослідження. Діагностичне значення.

3. Дослідження дуоденального вмісту: забір матеріалу, дослідження фізичних властивостей.

Мікроскопічне дослідження жовчі. Діагностичне значення.

4. Макро - мікроскопічне та хімічне дослідження калу. Діагностичне значення.

Хід виконання заняття.

1. Забір шлункового соку за допомогою тонкого зонду.

2.Визначення кислотності шлункового соку дебіт-години НС1, мікро­скопії шлункового соку, молочної кислоти в шлунковому соці. Інтерпретація отриманих результатів.

3.Ознайомлення з беззондовими методами дослідження шлункової секреції (уропепсин сечі).

4.Ознайомлення з результатами макро- та мікроскопічного дослідження жовчі.

5.Ознайомлення з результатами макро- та мікроскопічного та хімічного дослідження калу.

6.Ознайомлення з методикою проведення РН-метрії, гастрофіброскопії та колоноскопії.

Практичні навички: знати основні властивості шлункового соку та жовчі; методику визначення молочної кислоти в шлунковому соці та уропепсину в сечі; вміти дати клінічну оцінку отриманим результатам дослі­дження.

Контроль засвоєння теми, контрольні запитання.

1. Методи дослідження шлункового соку.

2. Перерахувати пробні сніданки, які застосовують для стимуляції шлункової секреції.

3. В яких одиницях визначається кислотність шлункового соку.

4. Що таке дебіт-година НС1 і як вона визначається?

5. Що ми розуміємо під базальною секрецією? Яка її величина у здорової людини?

6. Яке діагностичне значення наявності молочної кислоти в шлунковому соці?

7. Яка техніка дуоденального зондування?

8. Яке походження та характер окремих порцій жовчі?

9. Що можна виявити при мікроскопічному дослідженні жовчі в нормі та патології?

10. Яка форма та консистенція калу в нормі і як вона змінюється при патології?

11. На яких випадках проводять пробу на наявність прихованої крові в калі і як потрібно підготувати хворого для дослідження?

12. Що таке гельмінти? Назвіть основні гельмінтози людини.

13. Мікроскопічне дослідження калу в нормі і патології.

Домашня самопідготовка.

1. Дослідження шлункового соку.

2. Дослідження дуоденального вмісту.

3. Загальний клінічний аналіз калу.

4. Езофагогастродуоденоскопія.

Латинські терміни.

Chylus, i — сік

Hyperaciditas, atis — підвищена кислотність шлункового соку

Hyperchlorhydria, ae — підвищення вмісту соляної кислоти в шлунковому соці

Hypersecretio, onis — надмірне виділення соку (шлункового соку тощо)

Тести:

1. Гострий нападоподібний біль у правому підребер'ї називається:

1) спленомегалією;

2) метеоризмом;

3) гепатолієнальним синдро­мом;

4) меленою;

5) печінковою колікою.

2. Для якого захворювання харак­терна печінкова коліка:

1) хвороби Боткіна;

2) жовчнокам'яної хвороби;

3) алкогольного гепатиту;

4) раку печінки;

5) раку головки пілшлункової залози?

3. Найтиповіша іррадіація болю у разі синдрому печінкової коліки:

1) у ліву руку;

2) у праве стегно;

3) у праву лопатку;

4) у нижній відділ живота;

5) у ліве підребер'я.

4. Характер болю у разі збільшен­ня печінки:

1) постійний тупий;

2) нападоподібний, коротко­часний;

3) нападоподібний, трива­лий;

4) оперізувальний.

5. Висока температура тіла може бути проявом:

1) виразкової хвороби шлунка;

2) хронічного персистуючого гепатиту;

3) калькульозного холециститу;

4) хронічного гастриту.

6. Свербіння шкіри найбільш характерне для:

1) механічної жовтяниці; і t»

2) паренхіматозної жовтяниці;

3) гемолітичної жовтяниці;

4) властиве всім типам жовтя­ниці.

7. Виникнення жовтяничного забарвлення шкіри пов'язане з підвищенням вмісту:

1) жовчних кислот у крові;

2) уробіліногену;

3) стеркобіліногену;

4) білірубіну в крові.

8. Асцит у хворих пов'язаний:

1) з підвищенням вмісту білі­рубіну в крові;

2) зі збільшенням селезінки;

3) зі збільшенням печінки;

4) із портальною гіпертензією.

9. Скарги на метеоризм бувають у хворих на:

1) холецистит;

2) вірусний гепатит;

3) у разі переходу хронічного гепатиту в цироз;

4) гострий гастрит.

10. Блювання масами кольору кавової гущі буває у хворих:

1) на хворобу Боткіна;

2) із пухлиною товстої кишки;

3) на цироз печінки, ускладне­ний кровотечею з вен страво­ходу;

4) на туберкульоз легенів;

5) із жовтяницею.

11. Схильність до проносів харак­терна для:

1) виразкової хвороби дванада цятипалої кишки;

2) ерозивного дуоденіту;

3) хронічного панкреатиту;

4) хронічного гастриту з під­вищеною кислотністю шлун­кового соку.

12. Мелена може свідчити про:

1) хворобу Боткіна;

2) геморой;

3) хронічний панкреатит;

4) цироз печінки, ускладнений кровотечею з вен стравоходу;

5) пухлину сечового міхура.

13. За допомогою якого методу можна найточніше визначити нижню межу печінки:

1) перкусії;

2) пальпації;

3) аускультації;

4) рентгенологічного;

5) стетоакустичної перкусії?

14. Де розташована в нормі ниж­ня межа печінки по середньо-ключичній лінії:

1) на рівні правої ребрової дуги;

2) на 1 см вище від правої ребровоїдуги;

3) на 2 см нижче від правої ребрової дуги;

4) на рівні пупка;

5) нижче від пупка на 2 см?

15. Який метод звичайно застосо­вують для визначення верхньої межі печінки:

1) аускультацію;

2) пальпацію;

3) перкусію;

4) огляд;

5) стетоакустичну перкусію?

16. Розміри печінки за Курловим у нормі (в сантиметрах):

1)10,8,9; 2)12,11,10; 3)9,8,7; 4) 8, 7, 6.

17. Для якого захворювання характерна різко збільшена болю­ча печінка:

1) важкої декомпенсації серце­вої діяльності;

2) цирозу печінки;

3) сифілітичних гум печінки;

4) лейкозу?

18. Горбкувата, дуже щільна болюча печінка буває у:

1) хворих із тяжкою серцевою декомпенсацією;

2) хворих із синдромом гост­рого гепатиту;

3) хворих на рак печінки або за наявності метастазів у пе­чінці;

4) хворих із синдромом жовтя­ниці.

19. Для якого захворювання характерно зменшення розмірів печінки:

1) цирозу печінки;

2) підгострої жовтої дистрофії печінки;

3) гострого гепатиту;

4) хронічного гепатиту;

5) персистуючого гепатиту?

20. Гепатолієнальний синдром:

1) зменшення печінки і селе­зінки;

2) збільшення печінки і селе­зінки;

3) зменшення печінки і збіль­шення селезінки;

4) збільшення печінки і змен­шення селезінки.

21. Для якого захворювання печінки характерний гепатолі­єнальний синдром:

1) гострого гепатиту;

2) хронічного гепатиту;

3) цирозу печінки;

4) холангіту;

5)холециститу?

22. Для якого захворювання характерний синдром портальної гіпертензії:

1) хвороби Боткіна;

2) хронічного гепатиту;

3) цирозу печінки;

4) холангіту;

5) холециститу?

23. Який із симптомів є найбільш типовим для портальної гіпер­тензії:

1) блювання незміненою кро­в'ю;

2) збільшення печінки;

3) блювання масами кольору кавової гущі;

4) біль у животі?

24. Найхарактерніший симптом портальної гіпертензії:

1)закрепи;

2) метеоризм;

3) проноси;

4) асцит.

25. Збільшення жовчного міхура характерне для:

1) виразкової хвороби;

2) хронічного панкреатиту;

3) гострого гастриту;

4) механічної жовтяниці;

5) дуоденіту.

Література

1. Василенко В.Х. Пропедевтика внутренних болезней. М.,1989, с.282-287, с. 313-317, с. 340-344.

2. Децик Ю.І. Пропедевтика внутрішніх хвороб. К., 1998, с.287-290.

3. Короткий В.В., Новосад А.Б. Комп’ютерні тести з пропедевтики внутрішніх хвороб, К, 2001, с. 103-106

ЗАНЯТТЯ 15

Тема.

Розпитування та огляд хворих із патологією печінки та жовчного міхура. Перкусія печінки за Курловим. Пальпація печінки, жовчного міхура. Діагностичне значення лабораторних методів дослідження функції печінки, показними пігментної, вуглеводної, білковоутворюючої, ферментної, видільної і дезінтоксикаційної функційпечінки. Методика проведення і діагностичне значення дуоденального зондування.

Вид заняття: практичне.

Навчально-виховна мета заняття:

· навчитися за допомогою опиту­вання виявляти суб’єктивну симптоматику даної патології;

· оволодіти перкуторним методом визначення абсолютної печінкової тупості за Курловим, пальпації нижнього краю печінки та жовчного міхура;

· ознайомитися з лабораторними методами дослідження функції печінки та методикою проведення дуоденального зондування;

· визначити план обстеження пацієнтів з патологією печінки та жовчного міхура.

Міжпредметна інтеграція:

Зміст теми заняття

1. Розпитування і огляд при хворобах печінки, жовчовидільних шляхів.

2. Перкусія печінки за Курловим.

3. Пальпація печінки, жовчного міхура, селезінки.

4. Знаходження больових точок і зон Захар’їна-Геда, характерних для гепатобіліарної патології.

5. Нормальні константи показників основних функцій печінки.

6. Дослідження дуоденального вмісту: забір матеріалу, дослідження фізичних властивостей. Мікроскопічне дослідження жовчі. Діагностичне значення.

7. Макро-мікроскопічне та хімічне дослідження калу. Діагностичне значення.

Організаційна структура заняття

Підготовчий етап (10-20% робочого часу):

· постановка навчальної мети, контроль вихідного равня знань.

Основний етап (60-90% робочого часу):

· формування професійних вмінь і навичок.

Заключний етап (10-20% робочого часу):

· контроль і корекція рівня професійних вмінь і навичок, організаційні підсумки заняття, інтегральне оцінювання студентів.

Хід виконання

1. Біля ліжка хворого провести розпитування і загальний огляд.

2. Провести перкусію печінки (за Курловим).

3. Провести пальпацію печінки та жовчного міхура.

4. Визначити больові точки і зони Захар'їна-Геда, характерні для захворювання жовчовидільної системи.

5. Ознайомитися з даними лабораторно-інструментальних досліджень хворих, результатами макро- та мікроскопічного дослідження жовчі.

Практичні навички:

1. Вміти проводити розпитування, огляд хворих з гепатобіліарною патологією, оволодіти методами перкусії і пальпації печінки та жовчного міхура.

2. Вміти визначити больові точки і зони Захар'їна-Геда при даних захворюваннях.

Контроль засвоєння теми, контрольні запитання

1. Назвати основні скарги при захворюваннях гепатобіліарної системи.

2. Особливості огляду хворих при даній патології.

3. Які інструментальні методи дослідження при хворобах гепатобілі­арної системи?

4. Які лабораторні дані найбільш показові для гепатобіліарної патології?

5. В якій послідовності проводиться перкусія печінки за Курловим?

6. Техніка пальпації печінки та жовчного міхура.

7. Яка техніка дуоденального зондування?

8. Яке походження та характер окремих порцій жовчі?

9. Що можна виявити при мікроскопічному дослідженні жовчі в нормі та патології?

Матеріали методичного забезпечення заняття

Тестовий контроль

1. Виникнення жовтяничного забарвлення шкіри пов'язане з підвищенням вмісту:

1) жовчних кислот у крові;

2) уробіліногену;

3) стеркобіліногену;

4) білірубіну в крові.

2. Скарги на метеоризм бувають у хворих на:

1) холецистит;

2) вірусний гепатит;

3) у разі переходу хронічного гепатиту в цироз;

4) гострий гастрит.

3. Свербіння шкіри найбільш характерне для:

1) механічної жовтяниці;

2) паренхіматозної жовтяниці;

3) гемолітичної жовтяниці;

4) властиве всім типам жовтяниці.

4. Що таке симптом Кера:

1) болючість у точці проекції жовчного міхура під час пальпації, особливо на вдихові;

2) болючість під час постукування ребром кисті по правій ребровій дузі;

3) болючість у зоні Шоффара;

4) болючість у точці Дежардена?

5. Що таке симптом Ортнера:

1) болючість у точці проекції жовчного міхура під час пальпації;

2) болючість під час постукування ребром кисті по правій ребровій дузі;

3) болючість в зоні Шоффара;

4) болючість у точці Дежардена?

6. Що таке симптом Мюссі— Георгієвського, або френікус-симптом:

1) болючість у точці прекції жовчного міхура під час пальпації, особливо на вдихові;

2) болючість під час постукування ребром кисті по правій ребровій дузі;

3) болючість у зоні проекції жовчного міхура під час надавлювання на діафрагмовий нерв між ніжками правого груднинно-ключично-соскоподібного м'яза;

4) болючість у зоні Шоффара;

5) болючість у точці Дежардена?

7. Розміри печінки за Курловим у нормі (в сантиметрах):

1) 10,8,9;

2) 12,11,10;

3) 9, 8, 7;

4) 8, 7, 6.

8. Яким чином звичайно отримують міхурову жовч під час дуоденального зондування:

1) витікає самостійно через зонд;

2) після ін'єкції атропіну;

3) після введення через зонд магнію сульфату;

4) після застосування на ділянку печінки грілки?

9. Жовч порції «В» має колір:

1) світло-жовтий;

2) золотисто-жовтий;

3) колір маслини;

4) темно-жовтий.

10. Про що свідчить наявність лейкоцитів у жовчі порції «А»:

1) холецестит;

2) гепатит;

3) дуоденіт;

4) гастрит?

11. Ознака хронічного запального процесу в жовчному міхурі:

1) наявність у жовчі стеркобіліну;

2) зниження рівня холієвої кислоти;

3) підвищення рівня уробіліну;

4) зниження кількості еритроцитів;

5) зниження рівня уробіліну.

12. Ознака хронічного запалення в жовчних протоках:

1) наявність лейкоцитів у жовчі під час І фази дуоденального зондування;

2) зниження лейкоцитів у жовчі під час II фази дуоденального зондування;

3) підвищення кількості лейкоцитів у жовчі порції «А»;

4) підвищення кількості лейкоцитів у жовчі порції «В»;

5) підвищення кількості лейкоцитів у жовчі порції «С».

13. Про що свідчить наявність кристалів холестерину в жовчі?

1) холелітіаз;

2) нефролітіаз;

3) бронхолітіаз;

4) гастролітіаз?

14. Ознака хронічного запального процесу в жовчному міхурі:

1) зниження рівня білірубіну в жовчі з жовчного міхура;

2) зниження кількості еритроцитів;

3) зниження кількості циліндрів;

4) підвищення рівня білірубіну;

5) підвищення рівня уробіліну.

15. Який білірубін у нормі визначають у крові:

1) прямий;

2) 75 % непрямого від загальної кількості;

3) 75 % прямого від загальної кількості;

відсутній;

4) 25% непрямого від загальної кількості?

16. Яка функціональна проба краще характеризує вуглеводну функцію печінки:

1) навантаження глюкозою;

2) подвійне навантаження глюкозою;

3) навантаження галактозою;

4) навантаження левулозою?

17. Яку функцію печінки характеризують осадові проби (Вельтмана, тимолова, Таката—Ара):

1) антитоксичну;

2) вуглеводну;

3) ферментну;

4) білкову?

18. Який із ферментів належить до органоспецифічних ферментів печінки:

1) альдолаза;

2) кисла фосфатаза;

3) лужна фосфатаза;

4) сорбітдегідрогеназа?

19. Якою пробою користуються для вивчення антитоксичної функції печінки:

1) Ван ден Берга;

2) з натрію бензоатом;

3) з бромсульфалеїном;

4) з навантаженням галактозою?

20. Про що свідчить зміна активності лужної фосфатази:

1) механічну жовтяницю;

2) порушення вуглеводної функції печінки;

3) порушення антитоксичної функції печінки;

4) порушення білковотворної функції печінки;

5) регуляцію білкового обміну внаслідок патології печінки?

Домашня самопідготовка.

1. Meтоди дослідження хворих з патологією гепатобіліарної системи.

2. План обстеження хворих із захворюваннями печінки та жовчних шляхів.

Латинські терміни.

Chloasma — пігментна пляма

Cholemia — холемія

Fel fellis — жовчний міхур

Icterus — жовтяниця

Література

1. Василенко В.Х. Пропедевтика внутренних болезней. М.,1989, с.386-398.

2. Ю.І. Децик. Пропедевтика внутрішніх хвороб. К., 1998, с.319-339, с.353-358.

3. Короткий В.В., Новосад А.Б. Комп’ютерні тести з пропедевтики внутрішніх хвороб, К, 2001, с. 106-119

ЗАНЯТТЯ 16

Тема

Розпитування і огляд хворих із захворюваннями підшлункової залози. Пальпація підшлункоавої залози. Діагностичне значення лабораторних та інструментальних методів дослідження хворих з патологією органів травлення.

Вид заняття: практичне

Навчально-виховна мета заняття:

· навчитися проводити розпитування хворих із захворюваннями підшлункової залози;

· оволодіти навичками пальпації підшлункової залози, виявлення больових точок, характерних для захворювань підшлункової залози%

· ознайомитися із методикою і діагностичним значенням сучасних лабораторно–інструментальних методів обстеження хворих з патологією підшлункової залози. Визначити адекватний план обстеження таких хворих.

Міжпредметна інтеграція:

Зміст теми

1. Розпитування хворих із захворюваннями підшлункової залози.

2. Особливості анамнезу за наявності патології підшлункової залози.

3. Методика огляду, перкусії та пальпації підшлункової залози.

4. Діагностичне значення патологічних даних пальпації підшлункової залози.

5. Знаходження больових точок і зон, характерних для патології підшлункової залози.

6. Діагностичне значення лабораторних методів дослідження зовнішньо – секреторної функції підшлункової залози.

Дослідження активності панкреатичних ферментів в дуоденальному вмісті, крові, сечі.

Визначення еластази 1 в калі.

Копрологічне дослідження калу (макроскопічне, мікроскопічне, хімічне).

7. Ознайомлення з інструментальними методами дослідження підшлункової залози.

Рентгенографія, - скопія верхніх відділів травного каналу.

Ендоскопічна ретроградна холецистохолангіопанкреатографія.

Ультразвукове дослідження органів черевної порожнини.

Комп’ютерна томографія підшлункової залози.

Організаційна хід виконання заняття

Підготовчий етап (15 % часу):

1. Організація заняття.

2. Визначення навчальних цілей та їх мотивація.

3. Контроль вихідного рівня.

Основний етап (75% часу):

1. У палатах профільного відділення студенти самостійно збирають анамнез у тематичних хворих біля ліжка хворого.

2. Розбір результатів самостійної роботи студентів.

3. Оволодіння студентами методикою огляду, перкусії та пальпації підшлункової залози.

4. Визначити больові точки і зони характерні для захворювань підшлункової залози.

5. Ознайомлення студентів з результатами лабораторно-інструментальних обстежень хворого з патологією підшлункової залози за даними історій хвороби.

6. Інтерпретація даних лабораторних та інструментальних обстежень тематичних хворих.

Заключний етап 10 % часу:

Контроль, корекція і оцінка професійних знань і вмінь.

Практичні навички:

1. Вміти проводити розпитування, загальний і детальний огляд хворих з патологією підшлункової залози.

2. Оволодіти навичками перкусії та пальпації підшлункової залози.

3. Вміти визначити больові точки (Мейо-Робсона, зони Захар’їна-Геда, Шаффара-Ріво), характерні для патології підшлункової залози.

4. Вміти провести клінічну інтерпретацію результатів лабораторних та інструментальних обстежень тематичних хворих.

Контроль засвоєння теми, контрольні запитання.

1. Назвіть основні скарги при захворюваннях підшлункової залози.

2. Які особливості болю, що виникає при захворюваннях підшлункової залози?

3. Які прояви диспепсичних розладів, обумовлених зовнішньосекреторною недостатністю функції підшлункової залози?

4. Яке значення має порушення режиму харчування, шкідливі звички у розвитку хвороби?

5. Особливості огляду хворих при патології підшлункової залози.

6. Які лабораторні обстеження найбільш інформативні для виявлення підшлункової залози?

7. Назвіть сучасні інструментальні методи діагностики захворювань

підшлункової залози.

8. Яке діагностичне значення має ендоскопічна ретроградна холецистохолангіопанкреатографія (ЕРХПГ) та комп’ютерна томографія (КТ) в розпізнаванні захворювання підшлункової залози?

Матеріали методичного забезпечення заняття

Тестовий контроль

1. Скільки у звичайних умовах виділяється соку підшлункової залози за добу:

1) 1,5-2 л;

2) 0,3-0,5 л;

3) 0,5-1,0 л;

4) 2,0-2,5 л?

2. Які ферменти визначають у крові та сечі при порушенні зовнішньосекреторної функції підшлункової залози:

1) амілазу;

2) трипсин;

3) ліпазу;

4) усі перелічені?

3. Який метод є «золотим стандартом» оцінки зовнішньосекреторної функції підшлункової залози:

1) визначення її ферментів у крові та сечі;

2) безпосереднє дослідження панкреатичного соку;

3) визначення еластази 1 в калі;

4)копрологічне дослідження калу?

4. Які фізіологічні стимулятори секреції панкреатичного соку:

1) холецистокінін;

2) соматостатин;

3) гастрин;

4) соляна кислота та секретин?

5. Що виявляють під час копрологічного дослідження у хворих зі значним порушенням зовнішньосекреторної функції підшлункової залози:

1) випорожнення масні, консистенції мазі;

2) випорожнення сіруватого забарвлення з гірким запахом;

3) мікроскопічно: краплі жиру, зерна крохмалю, м’язові волокна з поперечною смугастістю;

4) усе перелічене?

6. Чим проявляється внутрішньосекреторна недостатність підшлункової залози:

1) двогорбими варіантами глікемічних кривих після подвійного навантаження глюкозою з максимальним підвищеням вмісту глюкози в крові після другого навантаження;

2) гіперглікемією;

3) глюкозурією;

4) усім переліченим?

7. Які основні скарги при патології підшлункової залози:

1) біль, диспепсичні явища (зниження апетиту, метеоризм, бурчання, пронос, нудота;

2) жовтяниця;

3) зниження маси тіла;

4) усе перелічене?

8. Які особливості болю при патології підшлункової залози:

1) біль інтенсивний, часто нестерпний, може бути нападоподібним, часто провокується надмірним вживанням жирної їжі;

2) локалізується в надчеревний ділянці або лівому підребер’ї з іррадіацією в спину (оперізуючий біль);

3) знімається спазмолітичними, інколи лише наркотичними препаратами;

4) усе перелічене?

9. Що таке симптом Воскресенського:

1) відсутність пульсації черевної частини аорти в надчеревній ділянці;

2) біль при пальпації у лівому реберно-хребтовому куті;

3) біль у ділянці живота, обмеженій серединною лінією та лінією, проведеною від пупка вгору до переднього краю правої пахвової ямки;

біль у точці, розташованій на 6 см вище від пупка на лінії, що з’єднує пупок з переднім краєм правої пахвової ямки?

10. Яким методом користуються для визначення прохідності внутрішньопечінкових жовчних проток:

1) лапароскопією;

2) спленопортографією;

3) холеграфією;

4) дуоденальним зондуванням?

11. З якою метою використовують лапароскопію:

1) вивчення морфології печінки;

2) вивчення розмірів печінки;

3) вивчення екскреторної функції печінки;

4) огляду черевної порожнини?

12. Ехогепатографія — це обстеження за допомогою:

1) радіоактивних ізотопів;

2) рентгенівського випромінювання;

3) лапароскопії;

4) ультразвукових імпульсів;

5) пневмоперитонеуму.

13. Як називають кал з наявністю великої кількості жиру:

1) стеаторея;

2) мелена;

3) ахолічний кал;

4) овечий кал?

14. Які існують рентгенологічні методи дослідження підшлункової залози:

1) оглядова рентгенографія та рентгеноскопія травного тракту;

2) ретроградна панкреатографія;

3) вірсунгографія, ангіографія;

4) комп’ютерна томографія;

5) усі перелічені?

15. Яке діагностичне значення методу ультразвукової ехографії підшлункової залози:

1) діагностика гострого панкреатиту;

2) діагностика хронічного панкреатиту;

3) діагностика кіст;

4) діагностика пухлин;

5) усе перелічене?

16. У чому полягає метод трансдуоденальної ендоскопічної ретроградної холангіопанкреатографії:

1) в огляді великого сосочка дванадцятипалої кишки з його канюлізацією під візуальним контролем і введенні в загальну жовчну протоку контрасту з наступною рентгенографією;

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: