Критерії розмежування зарубіжного публічного й приватного права

Загальновизнаним є уявлення, що поділ права на публічне й приватне було введено римським юристом Ульпіаном. Публічним є право, що відноситься до положення римської держави, а приватне належить до користі окремих осіб. Такий розподіл був сприйнятий правом континентальної Європи в період розвитку приватновласницьких відносин епохи буржуазних революцій. До публічного права належить конституційне, адміністративне, кримінальне й фінансове право. До приватного права належить сімейне, цивільне й торговельне право, а також із застереженнями транспортне, трудове право. Правова система Англії й США такого розподілу не підтримує, хоча в правовій доктрині цих країн ці поняття вживаються.

Основними правовими галузями приватного права є цивільне (включаючи сімейне) і торговельне право, що відокремилося від нього. Торговельне право склалося під час появи нових капіталістичних відносин, які вимагали особливого правового регулювання. Цьому сприяв і становий характер суспільства. У результаті виникло так зване дуалістичне регулювання приватноправових відносин: цивільним і торговельним правом. Французька буржуазна революція усунула становий розподіл, але дуалістичне регулювання в приватному праві Франції збереглося. Дуалізм у регулюванні приватноправових відносин властивий і правовій системі Німеччини.

Цивільне право зарубіжних країн характеризується наступними основними положеннями:

• його норми мають загальний характер і застосовуються, оскільки немає відповідних норм торговельного права;

• воно в більшій мірі зазнає впливу від національних й історичних традицій;

• має більше формальний характер, тобто встановлює підвищені вимоги до форми угод;

• виходить із презумпції безоплатності угод;

• враховує індивідуальні критерії при оцінці поведінки боржника;

• дотримується принципу відповідальності за наявності вини боржника.

Особливості зарубіжного приватного права можуть бути виявлені за допомогою порівняння – аналізу двох або більше правових систем шляхом зіставлення (протиставлення) їхніх окремих аспектів для виявлення спільних та (або) відмінних властивостей. Такий підхід використовує порівняльне правознавство. Вивчення приватного права окремої країни може здійснюватись також й шляхом характеристики найважливіших інститутів її цивільного права без детального порівняння із системами приватного права інших країн. Це дозволяє в стислий термін одержати загальне уявлення про цивільне право окремих зарубіжних країн та здійснити порівняння з набутими знаннями цивільного права України, що може бути корисним у навчальних цілях, особливо особам, які не є професійними юристами.

Тема № 2

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: