Главная | Случайная
Обратная связь

ТОР 5 статей:

Методические подходы к анализу финансового состояния предприятия

Проблема периодизации русской литературы ХХ века. Краткая характеристика второй половины ХХ века

Ценовые и неценовые факторы

Характеристика шлифовальных кругов и ее маркировка

Служебные части речи. Предлог. Союз. Частицы

КАТЕГОРИИ:






Окремі види договорів




 

За договором купівлі-продажу (продажу) одна особа (продавець) зобов’язується надати річ, а інша особа (покупець) зобов’язується оплатити її. У всіх штатах, крім Луїзіани, відносини щодо купівлі-продажу рухомого майна (матеріальних речей) між будь-якими суб’єктами цивільного обороту регламентуються Розділом 2 ЄТК. Зазначений розділ ЄТК не регулює відносини купівлі-продажу цінних паперів, права вимоги й інших безтілесних речей. Окремі норми ЄТК встановлюють інші, ніж у загальному праві, правила (наприклад, спрощену процедуру оформлення договору купівлі-продажу, безвідкличну оферту без зустрічного задоволення – ст. 2‑204 ‑ 2‑207 ЄТК). Договір купівлі-продажу є оплатним, двостороннім, консенсуальним.

Для укладання договору купівлі-продажу сторони повинні досягти згоди щодо його істотних умов (предмету договору і його ціни). Для визначення предмета договору купівлі-продажу потрібно вказати найменування, якість і кількість відчужуваного товару.

Предметом договору купівлі-продажу може бути нерухомість і рухомі матеріальні речі, у тому числі й такі, які ще не існують в момент укладання договору, а також акції, інші оборотні документи та інші «безтілесні речі», у тому числі об’єкти інтелектуальної власності.

Визначення товару по якості може відбуватися на підставі опису, зразка, стандарту або бути комбінованим. Якщо якість товару визначається в договорі за зразком й (або) описом, то цей товар ще повинен бути придатним для торгівлі. В іншому випадку буде мати місце порушення істотної умови договору, що веде до його розірвання з відшкодуванням збитків потерпілій стороні.

Кількість відчужуваного товару може бути встановлено мірами ваги, довжини, обсягу, площі, у штуках або шляхом вказівки на спосіб її визначення. Відхилення від договірної кількості не допускається без яких-небудь виключень, якщо інше не обумовлено сторонами в тексті договору.

Ціна може бути виражена в певній сумі за згодою сторін або договір повинен містити вказівку на спосіб визначення ціни (на підставі цін обумовленого ринку або за іншими критеріями). Допускається визначення ціни й на підставі сформованої практики взаємин між сторонами. При відсутності в договорі умови про ціну, сплаті підлягає «розумна ціна» на момент передачі товару (ст. 2‑305 ЄТК). Невідповідність відчужуваного товару ціні не впливає на дійсність договору. Ціна може бути сплачена грошима, товарами, нерухомістю або яким-небудь іншим способом.

Форма договору визначається на розсуд сторін, якщо інше не встановлено законом (наприклад, продаж товарів на суму 500 і більше доларів повинен бути оформлений підписаним сторонами договором – ст. 2‑201 ЄТК).

Момент переходу права власності за договором визначає час, з якого покупець вправі розпоряджатися річчю й коли на покупця переходить ризик випадкової загибелі або псування речі (ст. 2‑509 ЄТК). Це відбувається будь-яким способом і на будь-яких умовах, які прямо обумовлені сторонами з урахуванням положень частини 4 Розділу 2 ЄТК. При продажу речі, обумовленої родовими ознаками, право власності переходить до покупця в момент індивідуалізації речі, тобто її виділення з маси однорідних (ст. 2‑105 (2), 2‑401 ЄТК). Право власності на індивідуально-визначену річ переходить в момент й в місці укладання договору (ст. 2‑401 (3) ЄТК). Якщо інше не обумовлено сторонами, продавець також вважається таким, що вчинив фізичну передачу товару в момент й у місці його відвантаження (при передачі товару перевізникові) або в момент й у місці передачі товаророзпорядчого документа.

Права та обов'язки сторін.Головними обов’язками продавця є перенесення на покупця права власності на річ і передача речі покупцеві (ст. 2‑401 ЄТК). Перенести право власності продавець може лише володіючи їм або маючи повноваження дійсного власника речі на її відчуження (ст. 2‑403 ЄТК). Допускається договірне обмеження відповідальності продавця за недоліки в переданому ним покупцеві праві на товар (ст. 2‑312 (2) ЄТК). Передачею речі визнається будь-яка дія, що дозволяє фізично перемістити її у володіння іншої сторони (у тому числі здача товару перевізникові). Місце передачі (здачі) рухомої індивідуально-визначеної речі визначається її місцем знаходження (ст. 2‑308 (b) ЄТК). Строк передачі товару покупцеві є істотною умовою договору. При його порушенні договір може бути розірвано. Якщо в договорі не визначений строк передачі речі, вона повинна бути передана в «розумний строк», обумовлений у випадку спору судом. Товар повинен бути придатним по якості (ст. 2‑314 ЄТК) і повинен бути переданий у встановленій договором кількості. Покупець, якщо інше не зазначено в договорі, не зобов’язаний приймати товар частинами (ст. 2‑307 ЄТК). Якщо інше не встановлено договором, продавець несе витрати по передачі товару й витрати, пов’язані із приведенням товару в стан, придатний для передачі.

Покупець зобов’язаний прийняти й оплатити куплену річ (ст. 2‑507 ЄТК). При простроченні прийняття товару, продавець вправі вимагати від покупця компенсації заподіяних збитків, також як й у випадку відмови в прийнятті товару. В останньому випадку продавець також вправі вимагати розірвання договору (ст. 2‑703 ЄТК). Умови проведення оплати встановлюються сторонами в договорі. Продавець вважається таким, що не отримав платежу у випадку, якщо ціна договору не була сплачена повністю або була оплачена передачею оборотного документа, що не був згодом оплачений. Для захисту своїх прав на оплату товару продавець має право на притримання товару, його перепродаж, повернення товару (ст. 2‑702, 2‑703, 2‑705 ЄТК).

Продавець відповідає за явні й приховані недоліки проданого товару в силу прямо виражених й передбачуваних гарантій на нього (ст. 2‑ 314 ЄТК). Засоби захисту, які надаються покупцеві в цих випадках, залежать від того, прийняв він товар чи ні. Якщо покупець прийняв товар, то він вправі лише стягнути заподіяні йому збитки, у тому числі супутні. Якщо покупець товар не прийняв, то він має такі ж права, як й у випадку непередачі йому товару (ст. 2‑711 ЄТК). Покупець вправі відмовитися від договору зі стягненням всіх своїх збитків також у випадку невиконання продавцем обов’язку по перенесенню на покупця права власності на проданий товар, що призвело до вилучення речі у покупця. У випадках, коли поставкою дефектного товару була заподіяна шкода особі або майну покупця або членам його родини, за потерпілими визнається право пред’явити позов про відшкодування шкоди до продавця й (або) до виробника товару (ст. 2‑318 ЄТК).

Договір майнового найму – угода сторін, за якою одна сторона (наймодавець) бере на себе обов’язок надати іншій стороні (наймачеві) в користування рухому або нерухому річ на певний строк і за певну плату, а інша сторона (наймач) зобов’язується здійснювати оплату за користування цією річчю й повернути її після закінчення встановленого строку. Договір майнового найму – двосторонній, оплатний, триваючий, консенсуальний, що має своїм предметом тільки індивідуально-визначені неспоживані речі. При наймі нерухомості наймач одержує майно на умовах обмеженого речового права, а при наймі рухомих речей – права із зобов’язання. Ці обставини визначають більш високий ступінь правової захищеності наймача нерухомості у відносинах із третіми особами. Договір найму регулюється не тільки судовими прецедентами, але й нормами законів (наприклад, оренда нерухомості регламентована в США законами штатів).

Істотними умовами договору майнового найму є предмет договору, розмір найманої плати й термін дії договору.

Форма договору може бути обрана за згодою сторін, крім договорів, що укладаються на строк від року до трьох років (залежно від положень законодавства штатів) або договорів довгострокової оренди від п’яти до десяти років, що підлягають укладенню в простій письмовій формі. В окремих штатах може вимагатися також і реєстрація договорів оренди нерухомості.

Обов’язком наймодавця є надання наймачеві речі в стані, придатному для встановленого в договорі використання, підтримка речі в цьому стані й надання наймачеві можливості спокійного користування річчю протягом терміну дії договору. Річ повинна бути надана наймодавцем вільною від недоліків, що перешкоджають її використанню, крім випадків, коли він не знав про них в момент укладання договору.

Наймач зобов’язаний користуватися річчю відповідно до її призначення за умовами договору або передбачуваним призначенням і вносити плату за користування річчю в строки, визначені договором. При відсутності заборони наймач може передавати річ у користування третім особам, продовжуючи відповідати за річ перед наймачем. Наймач зобов’язаний повернути цю річ після закінчення терміну дії договору в такому ж стані, в якому вона була отримана з урахуванням нормального зносу.

Припинення договору майнового найму відбувається після закінчення встановленого в ньому строку, внаслідок загибелі речі, при порушенні договору й розірванні його. Відчуження наймодавцем переданої в найм нерухомості не впливає на обсяг речових прав наймача.

Відносини за договором підряду розглядаються в праві США як різновид договору особистого найму, але з допущенням певної самостійності підрядника (незалежного контрагента) і регулюються судовою практикою, а також законодавством окремих штатів. За договором підрядник зобов’язується виконати певну роботу за завданням замовника на свій ризик і за свій рахунок (що відрізняє договір підряду від договору особистого наймання), а замовник зобов’язаний прийняти виконану роботу й оплатити за неї встановлену ціну – винагорода підрядника. Договори підряду й особистого найму відрізняються й за своїм предметом: одержання замовником результату роботи в першому випадку й самій виконуваній роботі – у другому. Договір підряду є двостороннім, консенсуальним, оплатним. У випадку, коли власником на матеріали є підрядник, такий договір визнається договором купівлі-продажу майбутніх речей.

Права й обов’язки підрядника полягають у виконанні у встановлений строк робіт відповідно до договору й вказівок замовника й здачі результатів роботи замовникові.

Підрядник зобов’язаний виконати роботу своєю працею або забезпечити її виконання іншими особами, залишаючись відповідальним перед замовником. Замовник вправі змінити завдання в будь-який час виконання робіт за договором підряду.

Замовник зобов’язаний прийняти роботу, виконану підрядником, оглянути її й оплатити йому обумовлену винагороду. Ціна за роботу може бути твердою за всю роботу в цілому, може бути встановлена кошторисом або бути прив’язаною до обсягу виконаних робіт. Робота може бути прийнята в цілому або частинами.

Підрядник відповідає за те, щоб результат виконаних ним робіт мав обумовлені договором якості й був позбавлений недоліків, що роблять його непридатним для використання за призначенням. Здійснене замовником приймання результату роботи знімає відповідальність із підрядника за явні недоліки. За приховані недоліки підрядник залишається відповідальним ще протягом шести років за умови, що такі недоліки викликані його недбалістю.

Договір підряду припиняє свою дію в будь-який час до завершення роботи за бажанням замовника, при цьому підрядник зберігає право на відшкодування понесених витрат. Договір підряду припиняється при смерті підрядника, якщо його особа була важлива для замовника при укладанні договору й визначала мотив укладення самого договору.

Агентський договір являє собою здійснення агентом юридичних і фактичних дій за рахунок й, як правило, від імені принципала. Цей договір виступає головною формою торговельного представництва. Цей правовий інститут схожий із представництвом в праві країн континентальної Європи, що виникає на підставі договорів доручення й комісії, але має ряд особливостей (наприклад, агент не обов’язково повинен мати повну дієздатність). Даний правовий інститут розроблений англійським правом і регулюється в США в основному судовими прецедентами, хоча існують і закони, присвячені окремим видам агентів (спеціальне законодавство про фактори - тобто агенти). Принципалом найчастіше виступають комерційні організації – корпорації, а агентами можуть бути як юридичні, так і фізичні особи.

Форма договору залишена на розсуд сторін. Допускається встановлення агентських відносин і на підставі поведінки принципала, що дає підставу третім особам робити висновок про його згоду на дії агента.

Дії агента повинні вчинятися в межах наданих йому принципалом прямо виражених й передбачуваних повноважень.

 






Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском:

vikidalka.ru - 2015-2019 год. Все права принадлежат их авторам! Нарушение авторских прав | Нарушение персональных данных