Відбувати, виїжджати, відходити, вирушати, але не відправлятися

У сучасному українському вжитку дієслова відправлятися / відправитися під впливом російських отправляться / отправиться стали єдиними виразниками різних значень руху, пор.: Автобус відправляється з Києва о 8 годині; Поїзд відправляється з другої колії; Обережно! Поїзд відправляється; Ми відправляємося в дорогу; Вони відправляються в подорож автобусом. Для кожного з названих уживань в українській мові є свої дієслівні відповідники, пор.: Автобус відправляється з Києва о 8 годині – Автобус відбуває (виїжджає) з Києва о 8 годині; Поїзд відправляється з другої колії – Поїзд відходить з другої колії; Обережно! Поїзд відправляється – Обережно! Поїзд рушає; Ми відправляємося в дорогу – Ми вирушаємо в дорогу; Вони відправляються в подорож автобусом – Вони вирушають у подорож автобусом.

Отже, замість відправлятися / відправитися використовуйте виразніші, точніші українські синонімічні дієслова відбувати / відбути, від’їжджати / від’їхати, відходити / відійти, рушати / рушити, вирушати / вирушити та інші, зважаючи на властиві їм відтінки значення руху.

Котеджовий чи котеджний?

Порівняно недавно в українському повсякденному вжитку з’явилося слово котедж на означення невеликого, переважно заміського, одноквартирного житлового будинку з ділянкою землі. Місцевість, забудовану такими будинками, називають котеджовим і котеджним містечком, комплексом або масивом, пор.: Тут планують розташувати три голф-майданчики, будівництво одного з яких уже розпочалося, реконструювати парк відпочинку “Наталка”, звести котеджовий комплекс і набережну (http: //kakadela.kiev.ua/17254/art/749.html); Учора міська рада дозволила будувати котеджовий будинок на Довбуша (http://zik.ua/ua/chat/38); Котеджний масив “Наше містечко” – сучасне котеджне містечко, що розташоване в с. Тарасівка (http://nashemistechko.cjm/ua.html). Із двох однакових за значенням прикметників перевагу рекомендуємо надати котеджовий, тому що він милозвучніший, адже в ньому суфікс -ов- усуває важкий для вимови збіг приголосний, характерний для котеджний.

Мінімум, як мінімум не для загальномовного вжитку

Запозичене слово мінімум і утворена на його основі стійка словосполука як мінімум стали досить модними в українському усному та писемному вжитку. Іноді здається, що вони ледь не єдині засоби вираження найменшої кількості чого-, кого-небудь, потрібної для чогось, або означення найкоротшого відтинку часу тривання чого-небудь. Пор.: На боротьбу зі зсувами в Києві потрібно мінімум 100 мільйонів (Українська правда, 06.07.2013); На підготовку до чемпіонату Європи з баскетболу 2015 року Україні необхідно, як мінімум, 300 мільйонів євро (Високий Замок, 28.12.2012); Криза в єврозоні триватиме як мінімум п’ять років (Економічна правда, 05.11.2012); Обсяг коштів в цих інститутах повинен становити мінімум 1,3 % від обсягу застрахованих у місцевих банках депозитів (Економічна правда, 27.06.2013); Зразкові громадяни передплачували їх [газет] як мінімум три: одну московську, одну київську й одну місцеву (Ю. Андрухович); Кожен керівник, як мінімум, повинен знати роботу тієї ланки, якою він керує (Г. Гордасевич); Щодня я витримую мінімум дві поїздки в тролейбусі в години пік (С. Пиркало); Нам потрібно купити мінімум дві капсули (Україна молода, 28.08.2013). А чи й справді мінімум, як мінімум незамінні виразники необхідної чи бажаної найменшої кількості або найкоротшого тривання чого-небудь? Коли їх потрібно вживати, а коли варто уникати? Слово мінімум обов’язкове, коли вживається як математичний термін, що означає ‘найменше значення безперервної функції’, як компонент терміна соціально-економічної сфери прожитковий мінімум, що означає ‘найменшу кількість грошей, засобів, необхідних для забезпечення життєдіяльності людини’ (напр.:... проект закону передбачає обов’язковий перегляд споживчого кошика кожні три роки і автоматичне збільшення прожиткового мінімуму, у разі якщо інфляція перевищить закладену в бюджет більш ніж на 1% (Дзеркало тижня, 08.02.2013; У 2013 році уряд пропонує підняти прожитковий мінімум на 13 грн. (Львівська газета, 04.12.2012), і терміна освітньої галузі знань кандидатський мінімум, яким позначають ‘сукупність знань або заходів, необхідних у якій-небудь галузі’ (напр.: Аспіранти склали іспит кандидатського мінімуму зі спеціальності). У загальномовному українському вжитку книжному слову мінімум за значенням відповідає похідний прийменник не менше ніж, а словосполуці як мінімум – обмежувально-підсилювальні частки щонайменше, хоч би, бодай та ін. Пор. заміну ними мінімум, як мінімум у поданих на початку реченнях: На боротьбу зі зсувами в Києві потрібно не менше ніж 100 мільйонів; На підготовку до чемпіонату Європи з баскетболу 2015 року Україні необхідно щонайменше 300 мільйонів євро; Криза в єврозоні триватиме щонайменше п’ять років; Обсяг коштів в цих інститутах повинен становити не менше ніж 1,3% від обсягу застрахованих у місцевих банках депозитів; Зразкові громадяни передплачували їх [газет] щонайменше три..; Кожен керівник повинен знати роботу бодай тієї ланки, якою він керує; Щодня я витримую щонайменше дві поїздки в тролейбусі в години пік; Нам потрібно купити хоч би (бодай) дві капсули.

Отже, запозичене слово мінімум в українській мові потрібно вживати як математичний термін та як складник термінологічних словосполучень і зовсім воно не бажане через свій книжний характер у загальномовному використанні, бо тут його значення та стійкої словосполуки як мінімум виражають органічніші, до того ж експресивніші засоби – похідний прийменник не менше ніж та частки щонайменше, хоч би, бодай.

Нерідні діти: прийомні чи названі?

В Україні стає більше сімей, які хочуть узяти на виховання чужу дитину. Справа благородна. Але вона виявила труднощі в називанні не пов’язаних родинними зв’язками батьків і дітей. Під впливом російської мови їх іменують прийомні батьки, прийомний батько, прийомна мати, прийомні діти, прийомний син, прийомна дочка, напр.: Відповідно до вітчизняного законодавства різниця у віці прийомних батьків і дітей не повинна перевищувати 45 років… (Україна молода, 16.09.2009 ). Батьків, які взяли за свою чужу дитину, і дітей, яких прийняли в сім’ю за своїх, в українській мові іменують переважно названими, рідше – нареченими. Із першим, уживанішим означенням можуть бути названі батьки, названий батько, названа мати, названі діти, названий син, названа дочка, напр.: – Семене Ларивоновичу, – сказав Мишуня твердо й саме так, як чекав од нього названий батько … (Ю. Яновський); Жила вона з названою матір’ю у Явтушенків (Д. Мордовець); Не показуючи на люди своєї радості, пишався Мирослав названим сином (А. Хижняк).

Тож хай живуть щасливо в родинах названі батьки і названі діти.

Чим жінки годують немовлят?

З того, як сьогодні пишуть та як подають тлумачні й перекладні словники (порівняйте: Молоді матері не годують груддю; Годуйте дітей груддю; Препарат заборонено вживати жінкам, які годують груддю), може скластися думка, що жінки в Україні годують своїх немовлят лише однією молочною залозою. Звичайно ж, обома, а зазначені вживання поширилися в українській мові під впливом російської і тих рекомендацій, які подають перекладні російсько-українські словники, пор. рос. вскармливать, вскормить грудью і укр. вигодовувати, годувати груддю (Російсько-український словник. – К.: Абрис, 2002, с. 132). В українській літературній мові значення ‘молочні залози жінки’ виражає слово груди, тому правильно вживати вигодовувати, годувати дитину (немовля) грудьми. Саме це слово використано в перекладі відомого вислову Максима Горького “Восславим женщину-мать, чьей грудью вскормлен весь мир!”, пор.: “Уславимо жінку-матір, грудьми якої вигодуваний увесь світ!“.

У розмовному мовленні українок, особливо сільських, звичними були й далі є вживання давати (дати) дитині цицьку (цицю); дитина взяла цицьку (цицю); дитина не бере (не взяла) цицьки (циці); плекати дитину грудьми та ін., напр.: Гапочка – помолоділа, гаряча, рум’янощока – примостилася скраєчку на скрині й дає дитині цицьку (Є. Гуцало); Проциха плекала дитину.. грудьми та й приповідала (О. Мартович).

Отож не забуваймо своїх, уживаних віками словосполук і використовуймо їх залежно від ситуації: в офіційній – вигодовувати, годувати дитину (немовля) грудьми, у неофіційній – давати (дати) дитині цицьку (цицю), плекати дитину грудьми та ін.

Навколо нас оточуючі чи інші?

Пасажирів застерігають: “Ви можете травмувати оточуючих!” або “Не заважайте оточуючим!”. У рекламі звучить: “Хворих на псоріаз уникають оточуючі”; “Оточуючі уникають спілкування з ними”. Хто ж ці оточуючі? Звичайно ж, люди. У різних контекстах вони мають конкретизовані найменування. У транспорті – це пасажири. Тому наведені застереження повинні звучати так: Ви можете травмувати інших пасажирів! Не заважайте іншим пасажирам! Контактів із хворими, особливо з інфекційними недугами, уникають здорові люди, які оточують їх. В українській мові цих людей називають оточенням. У рекламі природно б звучало: Хворих на псоріаз уникає оточення; Оточення уникає спілкування з ними.

Отже, замість оточуючі, що є буквальним перекладом російського окружающие, в українській мові правильно вживати інші (люди, чоловіки, жінки, пасажири) або оточення.

Відповідає дійсності чи насправді так?

За допомогою словосполук відповідає дійсності, не відповідає дійсності багато хто тепер визначає відповідність / не­відповідність чого-небудь тому, що є насправді, реально. Пор.: Знайшлися тверезо мислячі люди, які вирішили з’ясувати, якою мірою повідомлення про “бермудські чудеса” відповідають дійсності (Людина і світ, 1987, № 10); Те, що повідо­мив депутат, не відповідає дійсності (Із радіорепортажу); Це не відпо­ відає дійсності (З усного розмовного мовлення). Серед значень дієслова відповідати,справді, є значення ‘бути відповідним чомусь’. Напр.: Зовнішня політика України відповідає її національним інтересам (Україна молода, 03.11.2006); Дисертація відповідає вимогам ВАКу (Із відгуку). Проте утворені на основі цього значення словосполуки відповідає дійсності, не відпо­відає дійсності неорганічні для української мови, навіть як канцеляризми в діловій сфері. Замість них природніше вживати насправді (реально) так, насправді (ре­ ально) не так.

Відслідковуємо чи відстежуємо?