Робити пропуск, а не ставити пробіл

Серед вимог до оформлення статей або тексту праць є й та, що визначає відстань до і після тире, між ініціалами і прізвищем, родовою і видовою назвою населеного пункту, цифрами і назвами грошових або метричних одиниць тощо. Ця відстань – не заповнене нічим місце між буквами або іншими знаками в друкованому рядку. У видавничій справі її називали донедавна пробілом, напр.: Треба розрізняти тире (–) і дефіс (-): відмінність полягає в їх розмірі та наявності пробілів до і після тире (Із вимог до оформлення статей). Коротшу відстань, створену комбінацією клавіш Ctrl+Shift +Пробіл у комп’ютерному друці, називають нерозривним пробілом, пор.: Між цифрами і назвами одиниць (грошових, метричних тощо), а також між прізвищами та ініціалами ставити нерозривний пробіл (Із вимог до оформлення статей); Ініціали відділяються від прізвищ нерозривним пробілом (комбінація клавіш Ctrl+Shift +Пробіл) (Із вимог до оформлення статей); Скорочення т. п., т. д., ХІХ ст., ініціали при прізвищах, назви населених пунктів на зразок м. Київ, с. Михайлівка друкувати через нерозривний пробіл (одночасне натискання клавіш Ctrl+Shift +Пробіл) (Із вимог до оформлення статей).

Друкарський термін пробіл в українській мові вживали як кальку російського пробел. Дослідники пропонують замінити його одним із трьох синонімів – пропуск, проміжок, прогалина. Найточнішою назвою не заповненого нічим місця між буквами або буквами та іншими знаками є слово пропуск. Саме тому його почали вживати замість пробіл у нових вимогах до оформлення статей, пор.: У тексті використовується дефіс ”-„, який не відділяється пропусками, і тире ”—„, яке відділяється з обох боків пропусками. Перед розділовими знаками пропуск не роблять, а після них – роблять. Дужки та лапки безпосередньо охоплюють текстовий блок і відділяються лише зовні пропусками (Із вимог до оформлення статей).

Отже, українською мовою правильно вживати так: Робити пропуск до і після тире; Відділяти тире з обох боків пропусками; Робити нерозривний пропуск між ініціалами і прізвищем; Робити нерозривний пропуск між цифрою і назвою грошової чи метричної одиниці; Назви населених пунктів на зразок м. Київ, с. Михайлівка друкувати через нерозривний пропуск і т. д.

З другого чи іншого боку?

Донедавна, характеризуючи щось, уживали з одного боку, з другого боку. Тепер другого нерідко замінюють на іншого, із чим дехто не погоджується, бо вважає, що за допомогою цієї парної словосполуки зіставляють лише два аспекти (підходи, факти тощо), двоє явищ, тісно пов’язані між собою: наявність одного передбачає наявність другого, подібно до того, як уживають в одній руці, у другій..; одне око, друге..; на одному березі річки, на другому …

Ті, хто використовує словосполуку з одного боку, з іншого боку, не обмежує її лише двома аспектами аналізу чого-небудь, бо може бути: з одного боку, з іншого боку, а ще з іншого боку. Крім того, форму одного тут ужито зі значеннями займенників цього, такого, якогось, тобто з одного боку – це те саме, що із цього (такого, якогось) боку (погляду). Пор. рівнозначні вживання: Із цього боку (погляду), м’яка іграшка – потрібна, а з іншого – шкідлива і З одного боку, м’яка іграшка – потрібна, а з іншого – шкідлива; Із такого боку (погляду), штучні вітаміни корисні, а з іншого – небезпечні і З одного боку, штучні вітаміни корисні, а з іншого – небезпечні.

Саме тому українською мовою правильно вживати з одного боку, з іншого боку.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: