Загальна схема Ф.М. 4 страница

5) Побудова ефективних систем контролю за грошовими активами підприємства. Об’єктом такого контролю є сукупний рівень залишку грошових активів, який забезпечує поточну платоспроможність підприємства.

66. Управління фінансуванням оборотних активів підпр-ва

Політика фінансу-ня ОА являє собою частину загальної політики управління його оборотними активами, яка заключається в оптимізації обсягу і складу фінансових джерел, їх формування з позицій забезпечення ефекти-го використання власного капіталу та достатньої фінансової стійкості підпр-ва.

Розробка політики фінанси-ня ОА здійснюється за наст. етапами:

1)аналіз стану фінансування ОА підпр-ва в попередньому періоді. Основ метою цього аналізу є оцінка рівня достатності фінансових коштів, які інвестуються в ОА. Така оцінка відбувається на основі коефіцієнту достатності фінансування ОА підприємства вцілому, в тому числі власних оборотних активів.

КДФ_оа = ФПО_оа / НПО_оа

КДФ_воа = ФПО_воа / НПО_воа

КДФ_оа – коефіцієнт достатності фінансування оборотних активів в розглядаємо му періоді; КДФ_воа – коефіцієнт достатності фінансування власних оборотних активів; ФПО_оа – фактичний період обороту ОА в днях в розглядаємо му періоді; НПО_оа – норматив ОА підпр-ва в днях, встановлений на відповідний розглядає мий період.

Обсяг поточного фінансування ОА підп-ва розраховується за наступною формулою:

ОПФ_оа = З_тмц + ДЗ-КЗ,

ОПФ_оа -середній обсяг поточного фінансування ОА підпр-ва в розглядаємо му періоді, З_тмц – середня сума запасів ТМЦ в складі оборотних активів підпр-ва в періоді, що розглядається, ДЗ – середня ума дебіторської заборгованості в періоді, що розглядається, КЗ – середня сума кредит. заборгованості.

2)формування принципів фінансування ОА підпр-ва(консервативний – передбачає, що за рахунок власного і довгострокового залученого капіталу повинні фінансуватися постійна та змінна частина ОА; помірний – за рахунок власного і довгострокового залученого капіталу фінансується постійна частина ОА, за рахунок короткострок-го залучення капіталу – змінна їх частина; агресивний – за рахунок власного і довгострок. залученого капіталу фінансується лише невелика частка постійної частини ОА, за рахунок короткості.залучення капіталу – частина постійних і всі змінні ОА).

3) Оптимізація обсягу поточного фінансування ОА з урахуванням створюваного циклу підпр-ва. На цьому етапі прогнозується обсяг кредиторської заборг-сті підпр-ва в майбутньому періоді

КЗ_{п =} (КЗ_т +КЗ_вн - КЗ_пр)*(1 + Т_р)

КЗ_п – прогнозує мий обсяг кредиторської заборгованості підпр-ва, КЗ_т – середня фактична сума кредиторської заборгованості підпр-ва за товарними операціями, КЗ_вн – середня фактична сума внутрішньої кредиторської заборгованості, КЗ_пр – середня фактична сума простроченої кредиторської заборгованості, Гр. – планує мий темп приросту обсягу вироб-ва прод-ції.

4) Оптимізація структури джерел фінансування ОА підпр-ва. При визначенні структури цього фінансування виділяють наступні групи джерел:власний капітал підпр-ва, довгостроковий фінан-вий кредит, короткості-вий фінан-вий кредит, товарний кредит, внутр-ня кредит-ка заборгова-сть підпр-ва.

Результати розробленої політики відображаються в балансі формування і фінансув-ня ОА.

67.Класифікація необор. активів підпр-ва(НА)

НА – сукупність майнових цінностей підпр-ва, які неодноразово беруть участь у процесі господ-кої діяльності та поступово переносять свою вартість на продукцію.

Різноманітність видів і елементів НА підпр-ва визначає необхідність їх класифікації з метою забезпечення цілеспрямованого керування ними. З позицій фінанс-го менедж-та класифікація будується за наступними основними ознаками:

1. За функціональними видами: ОЗ, нематеріальні активи, незавершене капітальне будівництво; обладнання, призначене для монтажу, довгострокові фінансові вкладення.

2. За характером обслуговування окремих видів діяльності підпр-ва: НА, які обслуговують операційну діяль-сть; НА, які обслуговують інвестиційну діяль-сть; НА, що задовольняють соціальні потреби персоналу (спортивні споруди, оздоровчі комплекси, дитячі садки).

3. За характером володіння: власні НА; НА,що орендуються.

4. За формами забезпечення кредиту та особливостями страхування: рухомі НА(машини і обладнання, транспортні засоби); нерухомі НА (земельні ділянки, споруди, будинки).

68. Управління фінансуванням необор.активів(НА) підпр-ва

НА – сукупність майнових цінностей підпр-ва, які неодноразово беруть участь у процесі господ-кої діяльності та поступово переносять свою вартість на продукцію.

Політика управління НА підпр-ва формується за наступними основними етапами:

1. Аналіз НА підпр-ва в попередньому періоді. Цей аналіз відбувається з метою вивчення динаміки загального їх обсягу і складу, міри їх придатності, інтенсивності поновлення і ефективності використання.

На даному етапі аналізу оцінюється стан НА, що використовуються на підпр-ві. Використовуються такі основні показники:

КЗ_оз = З_оз/ПВ_оз

КЗ_оз – коефіцієнт зносу ОЗ; З_оз – сума зносу ОЗ підприємства; ПВ_оз – первісна вартість ОЗ підпр-ва на певну дату.

КП_оз = КВ_оз / ПВ_оз

КП_оз – коефіцієнт придатності ОЗ; КВ_оз – кінцева вартість ОЗ підпр-ва; ПВ – початкова вартість ОЗ.

КА_на = А_на / ПВ_на

КА_на – коефіцієнт амортизації нематеріальних активів; А_на – сума амортизації нематеріальних активів підпр-ва на певну дату, ПВ_на – початкова вартість нематер. активів на певну дату.

КП_на = ЗВ_на / ПВ_на

КП_на - коефіцієнт придатності нематеріальних активів

КП_она = ОНА_зв / ОНА_пв

КП_она – зведений коефіцієнт придатності операційних НА, що використовуються підпр-вом; ОНА_зв – сума всіх операційних НА, що використовуються підпр-вом по залишковій вартості на певну дату; ОНА_пв – сума.......за первісною вартістю.

КВ_на = НА_в /НА_п

КВ_на – коефіцієнт вибуття НА, НА_в – вартість НА, що вибули в звітному періоді, НА_п – вартість НА на початок звітного періоду.

КВД_на = НА_вд / НА_к

КВД_на – коефіцієнт вводу в дію нових НА,НА_вд – вартість знову введених НА в звітному періоді, НА_к – вартість НА на кінець звіного періоду.

КО_на = (НА_вд - НА_в)/НА_к

КО – коефіцієнт оновлення НА, НА_вд – вартість введених НА в звітному періоді, НА_в – вартість виведених НА в звітному періоді;НА_к – вартість НА на кінець звітного періоду.

КР_на = ЧП_од / НА

КР – коефіцієнт рентабельності НА, ЧП_од – сума чистого прибутку, отримана підпр-вом від його операційної діяльності в звітному періоді, НА – середня вартість НА підпр-ва в звітному періоді.

2) Оптимізація загального обсягу і складу НА підпр-ва.

3) Забезпечення своєчасного поновлення НА підпр-ва.

4)Забезпечення ефективного використання НА підпр-ва. Таке забезпечення заключається в розробці системи заходів, спрямованих на підвищення коефіцієнтів рентабельності і виробничої віддачі НА.

5) Формування принципів і оптимізація структури джерел фінансування НА.

69. Капітал і його сутність

З позицій фінансового менедж-ту капітал підприємства характеризує загальну вартість засобів в грошовій, матеріальній і нематеріальній формах, які інвестовані в формування його активів.

Економічну сутність капіталу розглядають через його характеристики:

1. Кап. підпр-ва є основним фактором вироб-ва. В економічній теорії виокремлюють три основних фактори виробництва, які забезпечують господарську діяльність виробничих підприємств – капітал, землю та трудові ресурси.

2. Кап. характеризує фінансові ресурси підприємства, які приносять дохід, тобто капітал виступає у формі кредитного капіталу, який забезпечує формування доходів підприємства інвестиційній сфері його діяльності.

3.Кап. є головним джерелом формування становища його власників. Він забезпечує необхідний рівень становища як в поточному, так і в перспективному періоді.

4. Динаміка капіталу підприємства є важливим показником ефективності його господарської діяльності. Здатність власного кап-лу до зростання високими темпами характеризує високий рівень формування і ефективний розподіл прибутку підприємства, його здатність підтримувати фінансову рівновагу за рахунок внутрішніх джерел.

Види капіталу підпр-ва за основними класифікаційними ознаками:

- за належністю підприємства - власний і залучений;

- за метою використання – виробничий, позичковий, спекулятивний;

- за формою інвестування – фінансовий, матеріальний, нематер-й;

- за об’єктом інвестування –основний, оборотний;

- за формою перебування в процесі кругообігу –грошовий, виробничий, товарний;

- за організаційно-правовою формою діяльності – акціонерний, пайовий, індивідуальний;

за характером використання в господарському процесі – працюючий, непрацюючий.

70. Визначення вартості капіталу

Вартість кап. – ціна, яку платить підпр-во за використання капіталу, що формується з різних джерел і сприяє здійсненню його господар-кої діяль-сті.

До факторів, що визначають вартість капіталу, належать:

1)джерела фінансування

2)структура капіталу

3)ризиковість функціонування підприємства

- виробничий ризик, пов’язаний з можливістю підпр-ва виготовляти та продавати прод-цію,

- фін-вий ризик, який визначається співвідношенням власних та позичкових коштів

- ризик неліквідності – неможливість швидко перекинути грош. кошти у вигідніші проекти.

Якщо підпр-во має високу заборгов-сть, нестабільні грошові надходження, не має фінансової репутації, то цінні папери такого підпр-ва характеризуються високим ступенем ризику, і купувати їх будуть лише тоді, коли цей ризик буде компенсований високими доходами. І навпаки – доходи, що постійно зростають, низька заборгованість і добра фінансова репутація дають змогу підпр-ву випускати акції та облігації з низькими витратами.

Вартість капіталу можна розглядати як премію за ризик. Невпевненість і ризик спричиняє також час. Чим довший термін вкладання грошей, тим вища вартість капіталу, викликана ризиком часу, зокрема ризиком втрати капіталу через не платоспроможність.

Середньозважену вартість капіталу визначають наст.чин.

СЗВК=(питома вага позичених коштів*вартість*(1-ставка капіталу))+(питома вага власного капіталу * вартість власного капіталу)

Питому вагу позичених коштів та власного капіталу вираховують діленням кожної складової частини капіталу на весь капітал.

Зміни відповідних часток різних джерел фінансування або зміни відповідних значень вартості капіталу можуть підвищити або знизити СЗВК.

71.Сутність власного капіталу підпр-ва

Власний капітал – це частина в активах підпр-ва, що залишається після вирахування його зобов’язань, тобто це власні джерела фінансування підпр-ва, які без визначення строку повернення внесені його засновниками або залишені ними на підпр-ві з чистого прибутку.

Власний капітал підпр-ва визначається як різниця між вартістю його майна і борговими зобов’язаннями. Тому формула, за якою обчислюється власний капітал, набуває такого вигляду: ВК = А-З, А – загальна вартість активів за балансом, З – боргові зобов’язання.

Власний капітал є важливою частиною капіталу підприємства і виконує такі функції:

- довгострокового фінансування – перебуває у розпорядженні підприємства необмежено довго;

- відповідальності і прав захисту кредиторів – власний капітал підпр-ва є для зовнішніх користувачів орієнтиром відносин відповідальності на підпр-ві, а також захистом кредиторів від втрати капіталу;

- компенсації понесених збитків – тимчасові збитки мають погашатися за рахунок власного капіталу;

- кредитоспроможності – при наданні кредиту, за інших рівних умов, перевага надається підпр-вам з меншою кредиторською заборгов-стю і більшим ВК.

- фінансування ризику – ВК використовується для фінансування ризикових інвестицій;

- самостійності – розмір ВК визначає ступінь незалежності підпр-ва.

- розподілу доходів і активів – частки окремих власників у капіталі є основою при розподілі фінансового результату та майна в разі ліквідації підпр-ва.

За джерелами утворення ВК поділяється на інвестований капітал і нерозподілений прибуток.

Інформація про ВК вміщується у 1 розділі пасиву балансу.

72. Складові власного капіалу і їх характер-ка

Власний капітал – це частина в активах підпр-ва, що залишається після вирахування його зобов’язань, тобто це власні джерела фінансування підпр-ва, які без визначення строку повернення внесені його засновниками або залишені ними на підпр-ві з чистого прибутку.

Складові ВК:

Статутний капітал АТ складається з внесків акціонерів. Він відображає власні джерела формування активів і власність АТ як юрид. особи. Водночас сума статутного капіталу відображає колективну власність акціонерів, де частка кожного визначається номінальною вартістю придбаних ним акцій.

АТ має право збільшувати статутний капітал, якщо всі раніше випущені акції повністю сплачені за вартістю не нижче за номінальну. Збільшення статутного капіталу може здійснюватись шляхом: випуску нових акцій: обміну облігацій на акції; збільшення номінальної вартості акцій.

Зменшення статутного капіталу АТ може здійснюватись шляхом: зменшення номінальної вартості акцій; зменшення кількості акцій існуючої номінальної вартості шляхом викупу їх у власників з метою анулювання.

Пайовий капітал відображає суму пайових внесків членів спілок та інших підпр-в, що передбачена установчими документами. Таким чином, пайовий капітал – це сукупність коштів фізичних та юридичних осіб, добровільно вкладених у здійснення спільної фінансово-господарської діяльності.

Додатковий вкладений капітал відображає суму, на яку вартість реалізації випущених акцій перевищує їхню номінальну вартість. Емісійний дохід буде обліковуватись на відповідному субрахунку, який передбачається відкривати до рахунку „Додатковий капітал”.

Інший додатковий капітал – сума до оцінки необоротних активів, вартість активів, безкоштовно отриманих підприємством від інших юридичних та фізичних осіб.

Резервний капітал відображає суму резервів, створених за рахунок чистого прибутку підпр-ва відповідно до чинного законод-ва або установчих документів.

Нерозподілений прибуток – сума прибутку, яка реінвестована у підпр-во, або сума непокритого збитку. Сума нерозподіленого прибутку поточного року = нерозподілений прибуток за попередній рік+ чистий прибуток за поточний рік – дивіденди за поточний рік – внески на поповнення резервного капіталу.

Неоплачений капітал відображає суму заборгованості власників за внесками до статутного капіталу підпр-ва.

Вилучений капітал відображає фактичну собівартість акцій власної емісії, або часток, викуплених товариством у його учасників. Показник вилученого капіталу має від’ємне значення та вираховується при визначенні підсумку власного капіталу.

73. Ціна капіталу

Використання джерел, які формують капітал підпр-ва, пов’язані з відповідними витратами: акціонери сплачують дивіденди, банки – проценти. Ціна капіталу – загальна сума коштів, яку підпр-во повинно сплатити за використання відповідного обсягу фінансових ресурсів, у процентах до цього обсягу.

Ціна капіталу пов’язана з річними витратами підпр-ва по обслуговуванню своєї заборгованості перед власниками та інвесторами.

Кожне джерело коштів, що формують капітал, має свою

76. Оптимізація структури капіталу.

Оптимізація структури капіталу передбачає такі напрямки: аналіз капіталу підприємства, оцінка основних чинників, що визначають формування рівня доходності, оптимізація структури капіталу за критерієм мінімізації його вартості, оптимізація структури капіталу за критерієм оптимізації доходності.

Не існує єдиного рецепту оптимізації структури капіталу. Проте існує ряд об'єктивних і суб'єктивних факторів. На структуру капіталу впливають галзеві особливості діяльності підприємства, кон'юктура товарного і фінансового ринків. Кожне підприємство прагне досягти оптимального співвідношення між джерелами фінансування, оскільки структура капіталу впливає на його вартість. Для оптимізації структури капіталу застосовується цілий ряд показників, які мають за мету показати ступінь можливого ризику банкротства підприємства, у зв'язку з використанням позичкових фінансових ресурсів. Основні показники, що використовуються для оптимізації структури капіталу: відношення заборгованості активів, відношення заборгованості до капіталізації, відношення заборгованості до власного капіталу.

При збільшенні частки позичкового капіталу збільшується ризик банкротства і росте об'єм зобов'язань підприємства. Успішне використання позичкових коштів дозволяє збільшувати прибутки власників підприємства, тому що їм належить прибуток, отриманий за ці кошти поверх виплачених відсотків.

Існують різні методичні підходи. Що вирішують завдання оптимізації структури капіталу: управління величиною ефекту фінансового левериджу, який використовується підприємством, формування політики фінансування активів з урахуванням вартості, ризику та термінів залучення капіталу, мінімальної вартості залучення капіталу.

77. Вплив структури капіталу на фінансування товариства.

Оцінка структури капіталу компанії дозволяє судити про те, на скільки захищений кредитор чи інвестор, що хоче фінансувати підприємство. Структура капіталу допомагає визначити залежність компанії від позичкових коштів і співставити позиції інвесторів і власників.

Кожне підприємство прагне досягти оптимального співвідношення між джерелами фінансування, оскільки структура капіталу впливає на його вартість. Для аналізу структури капіталу застосовується цілий ряд показників, які мають за мету показати ступінь можливого ризику банкротства підприємства, у зв'язку з використанням позичкових фінансових ресурсів. Основні показники, що використовуються для оптимізації структури капіталу: відношення заборгованості активів, відношення заборгованості до капіталізації, відношення заборгованості до власного капіталу.

Не існує єдиного рецепту оптимізації структури капіталу. Проте існує ряд об'єктивних і суб'єктивних факторів. На структуру капіталу впливають галузеві особливості діяльності підприємства, кон'юктура товарного і фінансового ринків.

При збільшенні частки позичкового капіталу збільшується ризик банкротства і росте об'єм зобов'язань підприємства. Успішне використання позичкових коштів дозволяє збільшувати прибутки власників підприємства, тому що їм належить прибуток, отриманий за ці кошти поверх виплачених відсотків.

78. Структура капіталу і інвестиційна діяльність.

Оцінка структури капіталу компанії дозволяє судити про те, на скільки захищений інвестор, що хоче вкласти інвестиції в підприємство. Структура капіталу допомагає визначити залежність компанії від позичкових коштів, оцінити фінансовий стан підприємства, ризик інвестора та співставити позиції інвесторів і власників.

Кожне підприємство прагне досягти оптимального співвідношення між джерелами фінансування, оскільки структура капіталу впливає на його вартість. Тому при аналізі струкури капіталу, визначається потреба у позичкових і залучених коштах (інвестиціях)..

При збільшенні частки позичкового капіталу збільшується ризик банкротства і росте об'єм зобов'язань підприємства. Успішне використання позичкових коштів дозволяє збільшувати прибутки власників підприємства, тому що їм належить прибуток, отриманий за ці кошти поверх виплачених відсотків та очікуваних прибутків інвестора. Наявність вільних коштів у підприємства дозволяє йому самому розглянути рішення про можливу інвестиційну діяльність, що дасть змогу отримувати додаткові прибутки.

80.Сутність левериджа (фінансового, виробничого).

Зі структурою капіталу пов’язані 2 поняття ризику: підприємницький і фінансовий.

Підприємницький ризик – це ризикованість вкладень в активи п-ва. Це невизначеність одержання валового прибутку від операційної діяльності. Головним показником такої невизначеності є високий рівень операційного левереджу. Його суть полягає в тому, що прибуток від основної діяльності залежить від рівня постійних витрат у складі собівартості продукції. Якщо підприємство має високий рівень постійних витрат, то воно є більш чутливим до зміни обсягів реалізації продукції і зміни ринкової ситуації. Показник операційного левереджу слугує для управління обсягами випуску продукції. Він дає змогу обрати той варіант, при якому прибуток від основної діяльності (виробництва) буде найменш чутливим до частки постійних витрат.

Фінансовий ризик виникає, коли п-во використовує у своїй діяльності залучені кошти. Тому, коли п-во працює з залученими грошима, які треба повернути в певний термін з певними %, доцільно говорити про фінансовий леверидж. Фін.левер. це рівень залучених коштів, який впливає на рівень доходності власного капіталу і дає можливість отримати додатковий прибуток на власний капітал. Тобто суть показника фін.левереджу полягає в тому, що він показує як різний рівень залучених коштів в структурі капіталу впливає на одержання додаткового прибутку з власного капіталу. І відповідно до цього п-во обирає для себе оптимальне співвідношення власних і залучених коштів.Показник фінансового лівериджу характеризує залежність підприємства від довгострокових зобов’язань і визначається як відношення довгострокових зобов’язань до власного капіталу. Зростання коефіцієнта фінансового лівериджу свідчить про зростання фінансового ризику, тобто можливість втрати платоспроможності. В такому разі, більш детально аналізуються показники зобов’язань підприємства. Вплив фінансового левердижу визначається за формулою:

* (рівень дохідності активів – рівень %за кредит)*(1 – податок на прибуток)

81.Вимірювання фінансового левериджу.

Фін.левердж – це використання підприємством залучених коштів, яке впливає на зміну доходності власного капіталу і дає змогу одержати додатковий прибуток на власний капітал. Показник, що відображає рівень додаткового прибутку на власний капітал за різних варіантів структури капіталу, називається ефектом фінансового левереджу. Розрахунок впливу (ефекту) фін.левереджу можна представити у такому вигляді.

* (рівень дохідності активів – рівень %за кредит)*(1 – податок на прибуток)

Показник фінансового лівериджу характеризує залежність підприємства від довгострокових зобов’язань і визначається як відношення довгострокових зобов’язань до власного капіталу. Зростання коефіцієнта фінансового лівериджу свідчить про зростання фінансового ризику, тобто можливість втрати платоспроможності. В такому разі, більш детально аналізуються показники зобов’язань підприємства.

82 Економічна сутність і класифікація інвестицій.

Інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект.

Такими цінностями можуть бути:

кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери;

рухоме та нерухоме майно (будинки, споруди, устаткування та інші матеріальні цінності);

майнові права, що випливають з авторського права, досвід та інші інтелектуальні цінності;

сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, навиків та

виробничого досвіду, необхідних для організації того чи іншого виду виробництва, але не запатентованих ("ноу-хау");

права користування землею, водою, ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права;

інші цінності.

Інвестиції у відтворення основних фондів і на приріст матеріально-виробничих запасів здійснюються у формі капітальних вкладень.

Усі інвестиції можна поділити на дві основні групи: портфельні і реальні. Портфельними інвестиціями називаються вкладення капіталу в групу проектів, наприклад, придбання цінних паперів різних підприємств. Реальні інвестиції - це фінансові вкладення в конкретний, як правило, довгостроковий проект і зазвичай пов'язані з придбаням реальних активів.

За об'єктом використання розрізняють: інвестиції в майно (матеріальні інвестиції0, фінансові інвестиції, нематеріальні інвестиції. Також виділяють короткострокові та довгострокові інвестиції.

83.Інвестиційна політика підприємства.

Інвестиційна політика - це приорітетні напрямки поведінки суб'єктів інвестиційної діяльності, які приймають рішення про вкладання власних, позичкових чи залучених майнових і інтелектуальних цінностей в об'єкти інвестування, тобто інвестор самостійно визначає цілі, напрями, види й обсяги інвестицій, залучає до їх реалізації будь-яких учасників інвестиційної діяльності, уточнює приорітетні напрями залучення інвестицій.

Важливою складовою інвестиційної політики є визначення інвестиційних потреб та вибір джерел фінансування інвестиціної діяльності: власних фінансових ресурсів інвестора (прибуток, амортизаційні відрахування, відшкодування збитків від аварій, стихійного лиха, грошові нагромадження і заощадження громадян,

юридичних осіб тощо);

позичкових фінансових коштів інвестора (облігаційні позики, банківські та бюджетні кредити);

залучених фінансових коштів інвестора (кошти, одержані від продажу акцій, пайові та інші внески громадян і юридичних осіб);

бюджетних інвестиційних асигнувань;

безоплатних та благодійних внесків, пожертвувань організацій.

підприємств і громадян.

Також важливими складовими інвестиційної політики є складання графіків повернення довгострокових кредитів, визначення підходів для визначення вартості капіталу, аналіз і оцінка ризику, стимулювання ресурсозбереження, впровадження нових технічних і технологічних досягнень.

84. Форми реальних інвестицій і їх характеристика.

Інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект.

Усі інвестиції можна поділити на дві основні групи: портфельні і реальні. Реальні інвестиції - це фінансові вкладення в конкретний, як правило, довгостроковий проект і зазвичай пов'язані з придбанням реальних активів. Реальні інвестиції - це інвестиції в обладнання, будівлі, запаси матеріалів.

Інвестиції у відтворення основних фондів і на приріст матеріально-виробничих запасів здійснюються у формі капітальних вкладень.

Реальні інвестиції поділяють на два види:

1.Інвестиції оновлення за рахунок фонд відшкодування (амортизаційного фонду); 2.Інвестиції розширення - за рахунок фонду накопичення; 3.Валові - об'єднують перші два види.

Також реальні інвестиції класифікують на стартові інвестиції, реінвестиції та брутто-інвестиції.

85. Класифікація інвестиційних проектів підприємства.

Міжнародна практика інвестиційної діяльності дозволяє виділити типові інвестиційні проекти:

Заміна застарілого обладнання як процес продовження існуючого бізнесу в незмінних масштабах. Такі проекти не потребують довгих процедур обгрунтування і прийняття рішення. Багатоальтернативність може проявлятися у випадку, коли існує декілька типів подібного обладнання і необхідно оцінити переваги кожного з них.

Заміна обладнання з ціллю зменшення поточних виробничих витрат. Ціллю подібних проектів є використання більш досконалого обладнання замість робочого, менш ефективного, що піддалося моральному старінню.

Збільшення випуску продукції чи розширення ринку послуг. Даний тип проектів потребує дуже відповідального, що приймається верхнім рівнем управління підприємства. Найбільш детально треба а аналізувати комерційну можливість виконання проекту та фінансову ефективність проекту, тобто чи приведе збільшення випуску продукції до відповідного росту прибутку.

Розширення підприємства з ціллю випуску нових продуктів. Цей тип проектів є результатом нових стратегічних рішень і може торкатися зміну сутності бізнесу. Всі стадії аналізу в однаковій мірі важливі для проектів даного типу. Особливо варто підкреслити, що помилка, зроблена в ході проектів даного типу, приводить до найбільш драматичних наслідків для підприємства.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: