Загальна схема Ф.М. 6 страница

Результати приведеного групування дозволяє оцінити рівень концентрації фін операцій в різних зонах ризику за розміром можливих фін втрат. Для узагальнюючої хар-ки рівня ризику фін д-ті взагалі використовується показник – “к-т концентрації капіталу в зоні відповідного фін ризику”: ККЗР = ККз/К, де ККз – обсяг капіталу п-ва, пов’язаного з операціями у відповідній зоні ризику, К- загальна сума капіталу.

104. Показники оцінки фінансових ризиків.

На практиці для визначення міри ризику використовуються різноманітні показники, які, в основному, представлені статистичними величинами, такими як дисперсія, стандартне відхилення, коефіцієнти варіації, коваріації та кореляції. Ці хар-ки цінного паперу показують, в якій мірі та з якою ймовірністю його фактична дохідність відрізнятиметься від очікуваної. Основні показники ризикованості:

1. Коефіцієнт бета. Для окремого цінного паперу b розраховують як відношення коваріації дохідності паперу та ринку в цілому до дисперсії дохідності ринку:

b=cov(P,R) / s²(R)

де b - бета цінних паперів, cov(P,R) – коваріація ціни цінного паперу Р та ринку R; s²(R) – дисперсія ринку.

2.Стандартне відхилення показує, наскільки широким є розрив між значенням конкретного спостереження та середнім значенням ряду і обчислюється за формулою:

де Рi – значення доходу за цінним паперомв і-му спостереженні; Р – середнє значення ряду; n – кількість спостережень. Квадрат стандартного відхилення називається дисперсією.

3. Дохідність портфелю є адитивною величиною і дорівнює сумі доходів, що їх генерують окремі цінні папери. Середня ставка доходності портфеля (d_p) визанчається як середньозважена величина доходності фін інструментів, що входять до його складу:

де d_i - дохідність і-того виду цінних паперів;W_i - обсяг цінних паперів і-то виду в портфелі; n – кількість видів цінних паперів у портфелі.

4. К-т варіації – статистичний оціночний п-к, що хар-є відношення середньоквадратичного відхилення до середнього значення досліджуємого п-ка. Він виражає ступінь коливання вивчаємого п-ка: КВ= s *100/СП, де s - середньокв-не відх-ня, СП – середнє значення групи досліджуємих однотипних п-ків.

105. Організація ризик – менеджменту на п-ві.

Управління фін ризиками є одним з найважливіших функціональних завдань фін мен-ту. На практиці цю сферу управління фінансами здебільшого виокремлюють у специфічний напрям д-ті фін мен-ту – ризик-мент-т.

Система управління ризиками вклаючає такі блоки завдань:

- Ідентифікація ризиків: виявлення та інвентаризація всіх ризиків, які загрожують п-ву.

- Оцінка ризиків: відображення наслідків впливу ризиків та ймовірності їх настання в кількісному виразі;

- Нейтралізація ризиків: вжиття відповідних заходів щодо зменшення ймовірності настання ризиків і зменшення наслідків їх впливу.

Організація ефективного ризик-мен-ту забезпечується в результаті розробки дійової політики управління ризиками, яка містить ситему цілей та завдань управління ризиками; методи і засоби досягнення цих цілей. Політика управління ризиками знаходить своє відображення у стратегії і тактиці виявлення та нейтралізації ризиків.

Базовими величинами, які розраховують підчас оцінки ризиків, є величина збитків, яких може зазнати п-во та ймовірність настання цих збитків. Результати оцінки ризиків є основою для вибору відповідних заходів щодо їх нейтралізації.

До основних інструментів нейтралізації ризиків слід віднести такі:

- Формування резервів;

- Уникнення ризиків

- Лімітування концентрації ризиків;

- Диверсифікація ризиків;

- Хеджерування;

- Страхування ризиків за допомогою страхових компаній.

106. Премія за ризик та порядок її визначення.

Премія за ризик – додатковий дохід, що виплачується інвестору як компенсація за вкладення капіталу у проекти з високим рівнем ризику. Цей додатковий дохід повинен зростати пропорційно збільшенню рівня ризику вкладеного капіталу в той чи ін. інструмент інвестування. При цьому слід мати на увазі, що премія за ризик повинна збільшуватись пропорційно росту не загального рівня інвестиційного ризику по тому чи ін інструменту, а тільки систематичного (ринкового) ризику, рівень якого визначається за допомогою бета-коефіцієнта. Основу цієї залежності складає графік “лінії надійності ринку”. “Лінія надійності ринку” – графічний метод визначення залежності між рівнем систематичного ризику за конкретним цінним папером і рівнем необхідної доходності за ним.

Рівень премії за ризик з урахуванням рівня систематичного ризику за конкретним інструментом інвестування визначається за формулою: RPi= (R-A)*b, де RPi – рівень “премії за ризик” за конкретним інструментом інвестування, R – середній рівень інвестиційного доходу на фін ринку, А- рівень доходності за безризиковими інструментами інвест-ня, b - бета-к-т, що хар-є рівень систематичного ризику за конкретним інструментом інвест-ня.

Відповідно загальний рівень інвестиційного доходу за конкретним інстр-ом інвест-ня з урахуванням “премії за ризик” визначається за формулою: Di = A+ RPi/

107. Хеджерування як інструмент нейтралізації ризиків.

Хеджерування – один з найпоширеніших способів нейтралізації ризиків зміни ціни на окремі елементи активів, який полягає вздійсненнізустрічних операцій з купівлі-продажу активів (фін інструментів). Фінансовий інстр-т використовується як хеджерування і враховується в цій якості, якщо:

- точно визначена позиція активів, за якою існує ризик втрат від зміни цін і яку п-во з цієї причини хеджує;

- фін інстр-т точно визначений як хндж у момент його придбання або продажу;

- існує зворотня залежність між зміною ціни на актив і зміною ціни на інструмент, визначений як хедж, у результаті чого ризик втрат від зміни цін на активи суттєво знижується.

Якщо фін інструмент не задовольняє ці вимоги, він визначається я к спекулятивний.

До основних фін інструментів хедж-ня ризиків належать:

1.Хедж-ня з використанням ф’ючерсних контрактів. Воно хар-є механізм нейтралізації фін ризиків за операціями на товарній або фондовій біржах шляхом проведення протилежних угод з різними видами біржових контрактів.

2.Хедж-ня з використанням опціонів. Воно хар-є механізм нейтралізації фін ризиків за операціями з цінними паперами, валютою, реальними активами та ін видами деривативів.

3.Хедж-ня з використанням осперації “своп”. Воно хар-є механізм нейтралізації фін ризиків за операціями з валютою, цінними паперами, борговими фін зобов’язаннями п-ва.

108. Зовнішнє страхування фін ризиків.

Страхування фін ризиків представляє собою захист майнових інтересів п-ва при настанні страхової події спеціальними страховими компаніями за рахунок грошових фондів, які формуються ними шляхом отримання від осіб, що страхуються страхових премій. Основні умови страхування фін ризиків п-ва:

- страхуємость ризику;

- обов’язковість страхування фін ризику;

- наявність у п-ва страхового інтересу;

- неможливість повністю поповнити фін втрати від ризику за рахунок власних фін ресурсів

- висока ступінь вірогідності виникнення фін ризику

- неможливість прогнозування ризику на п-ві

- вартість страхового захисту від ризику має задовольняти.

Класифікація страхування фін ризиків п-ва:

6. За формами:обов’язкове та добровільне.

7. За об’єктами: майнове, страхування відповідальності, страхування персонала.

8. За об’ємами: повне та часткове.

9. За системами, що використовуються: стр-ня по дійсній вартості майна, стр-ня по систамі пропорційної відповідальності, стр-ня за системою першого ризику, стр-ня з використанням безумовної франшизи,, стр-ня з використанням умовної франшизи.

10. За видами страхування: страхування майна, стр-ня кредитних ризиків, стр-ня депозитних ризиків, стр-ня інвестиційних ризиків, стр-ня непрямих фін ризиків, стр-ня фін гарантій та ін

109. Мехінізм диверсифікації фін ризиків.

Диверсифікація – один зі способів зниження ризиків, який полягає в розподілі ризиків шляхом розширення об’єктів капіталовкладень, асортименту товарів і послуг, фін інстр-тів тощо. Механізм диверсифікації використовується для нейтралізації негативних фін гаслідків несистематичних видів ризиків. Принцип дії цього механізму заснований на розподілі ризиків, що запобігає їх концентрації. Розрізняють диверсифікацію інвестицій, активів, продукції та вир-ва.

В якості основних форм диверсифікації фін ризиків можуть бути використані наступні її напрвлення:

1.Диверсифікація видів фін д-ті;

2. Диверсифікаціявалбтного портфеля (“валютної корзини”) п-ва;

3.Диверсифікаціядепозитного портфеля;

4.Диверсифікація кредитного портфеля;

5.Диверсифікаціяпортфеля цін паперів;

6. Диверсифікація прграми реального інвестування.

При розробці політики дивер-ції ативів слід враховувати принцип обмеженого обсягу окремих їх категорій та необхідность їх дивер-ції. Так, банківські вклади плвинні бути розміщені не в одному банку, а вкількох. У нерухоме майно рекомендується інвестувати також обмежену суму коштів. Якщо кошти вкладаються у прибуткові цінні папери, то слід дотримуватися принципу дивер-ції видів цін паперів та їх елементів.

110. Прогнозування ризиків.

За можливістю предбачення фін ризики поділяються на дві групи:

1.Ризик, що прогнозується. Він хар-є ті види ризиків, які пов’язні з циклічним розвитком економіки, зміною стадій кон’юнктури фін ринку, передбаченим розвитком конкуренції. Прогнозування фін ризиків носитьвідносний хар-р, так як прогнозування з 100% -им результатом виключає явище, що досліджується з категорії ризиків. Прикладом фін ризиків, що прогнозуються є інфляційний ризик, процентний ризик та ін.

2.Ризик, що не прогнозується. Він хар-є ті види ризиків, які відрізняються повною непередбаченістю проявлення. Прикладом таких ризиків є ризики форс- мажорної групи, податковий ризик та ін.

Прогнозування ризиків здійснюється за допомогою методу експертних оцінок, який представляє собою комплекс аналітично-статистичних методів та процедур, пов’язаних з д-тю експерта по преробці інфо, необхідної для прийняття рішень. Величина ризику вимірюється за допомогою двох категорій: середньоочікуване значення та коливання можливого результату. Середньоочікуване значення – це значення величини події, яке пов’язане з невизначеною ситуацією. Воно є середньозваженим для всіх можливих результатів, де ймовірнвсть кожного результату використовується в якості частоти або ваги відповідного значення. Числове значення =середньоквадратичному відхиленню.

Крім методу експертних оцінок застосовуються також аналітичний метод оцінки ризику і метод проведення аналогій. Аналітичний метод дозволяє визначити ймовірність ризиків на підставі власної інформаційної бази (бух звітність, упр облік). Метод проведення аналогій грунтується на тотожностіприроди окремих госп (фін) операцій п-ва.

Сутнiсть i цiлi внутрiшньофiрмового фiнансового прогнозування i планування.

План-ня – це процес розробки і прийняття цільових установок кількісного і якісного хар-ру з визначенням шляхів найефективнішого їх досягнення. План-ня в упр-ні – це: 1)конкр-ція цілей упр-ня в системі пок-ків фін-госп д-ті п-ва; 2) розробка стратегії і тактики д-ті, орієнтованої на досягнення цілей менеджменту. З погляду менеджменту ф-ція план-ня полягає в розробці змісту і послідовності дій для досягнення сформульованих цілей.

Фін план-ня не тотожне фін прогноз-ню. Відомо що прогноз-ня сконцентровано на найбільш ймовірних подіях і рез-тах.

Внутр фін план-ня і прогноз-ня базується на викор-ні 3-х основних його систем: прогноз-ня фін д-ті, поточне фін план-ня, операт фін план-ня. Усі системи фін план-ня і прогноз-ня взаємопов‘язані і реаліз-ся в певній послідовності.

Цілями є визначення можливих обсягів надх-нь грош коштів і їх витрачання в план періоді; забезпечити фін можл-ті для успішної госп д-ті, досягти приб-ті і конкурентоспром-ті п-ва.

Завдання: забезп-ня норм відтворювального процесу необх джерелами фін-ня, їх форм-ня та викор-ня; дотримання інтересів акціонерів та ін інвесторів; гарантія виконання зобов‘язань перед б-том і позабюдж фондами, банками та ін кред-ми; виявлення резервів та побіл-ція ресурсів з метою ефективного викор-ня приб-ку та ін доходів; контроль за фін станом, плато- і кредитоспр-тю п-ва.

Значення фiнансового прогнозування i планування в фiнансовому менеджментi.

Фін план-ня можна визначити як один з найголовніших інструментів зміни напрямків фінансових потоків на підприємстві.

План-ня – це процес розробки і прийняття цільових установок кількісного і якісного хар-ру з визначенням шляхів найефективнішого їх досягнення. Місце фін план-ня в ринк ек-ці визнач-ся тим, що фін план-ня – це ф-ція упр-ня фінансами. План-ня в упр-ні – це: 1)конкр-ція цілей упр-ня в системі пок-ків фін-госп д-ті п-ва; 2) розробка стратегії і тактики д-ті, орієнтованої на досягнення цілей менеджменту. Практично вся система госп упр-ня і регул-ня вир-ва створена на методах план-ня. Оскільки завершення одного етапу роботи служить початком наступного, пов‘язати всі етапи без допомоги план-ня неможливо.

Необх-ть складання планів визнач-ся такими причинами: 1) невизначеність майбутнього, 2) координуюча роль плану, 3) оптимізація екон наслідків. Невизн-ть майбутнього полягає не у визначенні точних цифр і орієнтирів стану фірми у майбутньому, а у встановленні важливих напрямів, в межах яких може варіюватися той чи інший пок-к. Зміст координуючої ролі плану полягає у наявності добре деталізованих і взаємопов‘язаних цільових установок, що дисциплінують оперативну і перспективну д-ть п-ва. Оптимізація екон наслідків полягає в тому, що будь-яке неузгодження чи збій д-ті системи потребує фін витрат на його подолання. Якщо є план ймовірність збою є нижчою.

Фін план-ня не тотожне фін прогноз-ню. Відомо що прогноз-ня сконцентровано на найбільш ймовірних подіях і рез-тах. Якщо уявити наперед, що саме може відхилити заплановане в будь-який інший бік, тоді найбільш ймовірно, що п-во помітить небезпечні симптоми, а, отже, зможе зреагувати швидше, щоб виправити положення. Слід відзначити, що фін план-ня не ставить за мету обов‘язково звести до мінімуму ризики. Навпаки його зміст полягає в аналізі і виборі ризиків, які необх-но прийняти і тих яких можливо було уникнути.

Фін план-ня і прогноз-ня представляє собою фін забезпечення госп д-ті п-ва і формує основу для прийняття фін рішень.

Таким чином значення полягає в тому, що воно: 1) втілює стратег цілі в форму конкр фін-екон пок-ків; 2) забезпечує фін ресурсами операц і ін вест д-ть п-ва; 3) визначає життєзд-ть проекту в умовах конк-ції; 4) є ф-ром отримання фін підтримки з боку як внутр так і зовн інвесторів.

113.Система прогнозування фiнансової дiяльностi.

Внутр фін план-ня і прогноз-ня базується на викор-ні 3-х основних його систем: прогноз-ня фін д-ті, поточне фін план-ня, операт фін план-ня. Усі системи фін план-ня і прогноз-ня взаємопов‘язані і реаліз-ся в певній послідовності.

Перспективне фiнансове планування i фiнансова стратегiя.

Перспективне фін план-ня включає розробку фін стратегії п-ва і прогноз-ня фін д-ті. Останнє спрямоване перш за все на розробку фіе стратегії п-ва.

Етапи форм-ня фін стратегії: 1) визначення заг періоду форм-ня фін стратегії; 2) досл-ня ф-рів зовн фін середовища і кон‘юнктури фін р-ку; 3) форм-ня стратег цілей фін д-ті п-ва; 4) конкретизація цільових пок-ків фін стратегії по періодах її реал-ція; 5) розробка фін політики по напрямах фін д-ті, що вивчаються; 6) розробка систем орган-екон заходів по заб-ню реал-ції фін стратегії; 7) оцінка еф-ті розробленої стратегії.

Прогноз-ня склад-ся з вивчення можливого фін стану п-ва на довгострокову перспективу. На віміну від план-ня метою прогноз-ня є не розробка прогнозів на практиці, оскільки вони є лише припущенням можливих змін. Прогноз-ня передбачає розробку альтернат пок-ків і параметрів, викор-ня яких дозволяє визначити один з варіантів розвитку фін д-ті п-ва.

Рез-том перспект фін план-ня є розробка 3-х осн док-тів: прогноз звіту про приб-ки і збитки, прогноз руху грош коштів, прогноз бухгалтерського балансу.

Після складання цих прогнозів визначають стратегію фін-ня п-ва, суть якої полягає у: форм-ні стр-ри і витрат кап-лу, визн-ні джерел довгості фін-ня, виборі способів нарощування кап-лу на перспективу.

Розробка фін стратегії і фін політики щодо найважливіших напрямів фін д-ті дає змогу приймати ефективні управл рішення, пов‘язані з фін розвитком п-ва.

Аспекти фін стратегії: політика упр-ня активами, політика упр-ня кап-лом, політика упр-ня інв-ми, політика антикризового фін упр-ня, політика упр-ня фін ризиками, політика упр-ня грош потоками.

115.Система поточного планування фiнансової дiяльностi.

Поточне фін план-ня розгул-ся як складова перспект фін плану і є конкретизацією його пок-ків на поточ плановий період. Дане план-ня полягає в розробці конкр видів поточ фін планів, які дозволяють визначити на наступ період усі джерела фін-ня розвитку п-ва, сформувати стр-ру його одходів і витрат, заб-ти постійну платоспром-ть п-ва, визн-ти стр-ру його активів і кап-лу на кінець періоду, що план-ся. Поточ фін план розробл-ся на рік з розбивкою по кварталах.

Осн видами поточ фін планів п-ва є:

План доходів і видатків з операц д-ті – мета розробки – визн-ня суми чистого приб-ку від вир-комерц д-ті п-ва;

План доходів і видатків з інвестиц д-ті – відображає осн напрями фін забез-ня цієї д-ті. Мета розробки – визн-ня обсягу та потреби в фін ресурсах для реал-ції запланованих інвестиц програм, а також можл-ть знах-ня цих ресурсів у процесі здійснення інвестиц д-ті;

План надх-нь і видатків грош коштів – мета – забезп-ня пост платоспром-ті п-ва на всіх етапах план періоду;

Прогноз баланс – відображає рез-ти прогноз-ня складу активів і стр-ри фін засобів, що викор-ся п-вом, на кінець план періоду. Мета – визн-ня необх приросту окремих видів активів із забезп-ням їх внутр збалансованості, а також фін-ня оптим стр-ри кап-лу, що забезпечує достатню фін стійкість п-ва в періоді, що план-ся.

116.Сутнiсть i значення плану надходжень i витрат грошових коштiв (план доходiв i видаткiв грошових коштiв) пiдприємства.

Важливим док-том фін плану вваж-ся баланс грош витрат і надх-нь (баланс грош потоків). Мета його складання полягає в тому, щоб досягти синхронності надх-ня і витрачання коштів або ін слвами досягти необхідного рівня ліквідності активів майб п-ва. Бажано щоб дані балансу грош витрат і надх-нь наводилися на короткі відрізки часу. При подовженні часових відрізків значення даних, викладених в цьому док-ті, знижується навіть якщо вони є надійними.

Баланс грош потоків склад-ся у вигляді таблиці, в якій відобр-ся дані про наявність грош коштів на поч.-к періоду, їх надх-ня і витрачання в самому періоді, і заверш-ся таблиця даними про наявність грош коштів на кінець періоду. В аналіт цілях таблиця може бути доповнена даними про дебіторську заборг-ть, а саме: про розмір безнадійних боргів, складських запасів, кред заборг-ті, що були взяті з ін розділів фінплану. Дані балансу грош потоків необхідно пов‘язати з діями п-ва по фрм-ню власних обор коштів. Адже саме недостатність ВОК та їх імобілізація створюють ситуацію, коли в потрібний момент на рах-ках п-ва немає потрібних грош коштів. Потрібно згадати і те, що пок-ки ліквідності визн-ся співв-ням розміру обор коштів і короткості джерел їх форм-ня.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: