Главная

Популярная публикация

Научная публикация

Случайная публикация

Обратная связь

ТОР 5 статей:

Методические подходы к анализу финансового состояния предприятия

Проблема периодизации русской литературы ХХ века. Краткая характеристика второй половины ХХ века

Ценовые и неценовые факторы

Характеристика шлифовальных кругов и ее маркировка

Служебные части речи. Предлог. Союз. Частицы

КАТЕГОРИИ:






Перед державою за неналежне виконання делегованих повнова- 4 страница




також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші пи-

тання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.

Територіальна громада має загальну (універсальну) компетен-

цію, тобто має право вирішувати всі питання місцевого значення

на відповідній території. Єдиною формою вирішення територіаль-

ною громадою шляхом прямого волевиявлення питань місцевого

значення є місцевий референдум, його предметом може бути будь-

яке питання, віднесене Конституцією та іншими законами України

до відання місцевого самоврядування. На місцевий референдум не

можуть бути винесені питання, віднесені законом до відання ор-

ганів державної влади (ст. І)2.

1 Злобін С. Місце Статуту територіальної громади в системі нормативно-

правових актів України / С. Злобін, А. Гель // Статут територіальної громади:

проблеми розробки, прийняття та впровадження в практику місцевого самовря-

дування: навч. посіб. - К.: Книга-почтой, 1999. - С. 72.

2 Про місцеве самоврядування в Україні: Закон України від 21.05.97р. // Ві-

дом. Верхов. Ради України. - 1997. - № 24. -Ст. 170.

3 7 7

Муніципальне право України

= = = = = §5. Розмежування повноважень органів

державної влади та місцевого самоврядування

Найбільш тісно місцеве самоврядування пов'язане з державою,

її органами та посадовими особами. Отже, безумовно, актуальною

і такою, що потребує до себе особливої уваги, є лроблема опти-

мального співвідношення держави і місцевого самоврядування,

причому з урахуванням історичних і національних особливостей

українського суспільства. Насамперед важливим є дослідження

граничного поля між цими інститутами публічної влади, розроб-

лення раціональних, гнучких і ефективних механізмів взаємодії і

співробітництва.

Погляди науковців щодо співвідношення місцевого самовря-

дування і державного управління істотно різняться. М. О. Байму-

ратов наголошує на необхідності оптимального співвідношення

державного управління та місцевого самоврядування з погляду

їхньої соціальної ефективності, злагодженого функціонування

соціального організму як макросистеми. На його думку, держава

має бути заінтересованою в наявності системи місцевого самов-

рядування як підсистеми на мезорівні соціуму. Державна влада не

має свободи, характерної для самоорганізованих систем (місцево-

го самоврядування), та перебуває «в полоні» своїх специфічних

«надцентралізованих» завдань і функцій, для реалізації яких вона

й створена. При цьому залишається невикористаним колосальний

потенціал самоорганізації. Місцеве самоврядування опосередко-

ване локальними репродуцентами і внаслідок специфіки питань

місцевого значення має динамічніший характер1.

Державна організація, на відміну від системи самоврядуван-

ня, на думку О.В. Петришина, засновується на чіткому розподілі

суб'єкта і об'єкта владних відносин, характеризується виокрем-

ленням певного соціального прошарку людей - державних служ-

бовців, які обіймають посади в органах державної влади на заса-

дах централізованої ієрархічної підпорядкованості, займаються

1 Баймуратов М. А. Международное сотрудничество органов местного са-

моуправления Украиньї: концептуальньїе основи, иновационная деятельность

[Текст] / М. А. Баймуратов, В. С. Коссей. - Одесса: Астропринт, 1998. - С. 14—

15.

3 7 8

Гпава 9. Компетенція місцевого самоврядування

управлінською діяльністю на постійних професійних засадах1.

О.Ф. Фрицький уважає, що в сучасний період розширення сфери

послуг, які надаються демократичними державами своїм громадя-

нам, спричиняється подвійний вплив на функціонування місцево-

го управління. З одного боку, посилюється роль і відповідальність

місцевих органів у реалізації урядових програм, а звідси й політи-

ки уряду на місцях, зокрема, в наданні різних послуг населенню,

що в свою чергу визначає заінтересованість держави в ефектив-

ному функціонуванні місцевого управління, підвищення впливу

місцевих органів на політичні процеси в цілому; з другого, - поси-

лилася інтеграція місцевих органів до державного механізму, що

призводить до втрати місцевим самоврядуванням максимальної

самостійності2.

На думку В. Борденюка, поняття «місцеве самоврядування»

є умовною назвою демократичної системи державного управ-

ління на місцях, яка передбачає залучення громадян України,

об'єднаних спільним проживанням, у відповідні територіальні

громади, до управління державними справами на засадах право-

вої, організаційної та фінансово-матеріальної автономії в межах,

визначених Конституцією і законами України3. Ю.О. Тихомиров

указує на необхідність по-новому осмислити поняття публічності

в суспільстві, не зводячи його до забезпечення державних інтере-

сів. Це - спільні інтереси людей як різноманітних співтовариств,

об'єднань (політичних, професійних тощо), це - об'єктивні умови

нормального співіснування і діяльності людей, їх організацій, під-

1 Петришин О. Громадянське суспільство - підґрунтя формування право-

вої держави в Україні / О. Петришин // Вісн. Академії правових наук України.

- 2003. - № 2-3. - С. 144.

2 Фрицький О. Ф. Конституційне право України [Текст]: [підручник] /

О. Ф. Фрицький. - К.: Юрінком-Інтер, 2002. - С. 516.

3 Борденюк В. Діалектика співвідношення самоврядування, місцевого са-

моврядування та державного управління / В. Борденюк // Інноваційні механіз-

ми місцевого та регіонального розвитку. За матеріалами VIII Всеукраїнських

муніципальних слухань «ресурси місцевого і регіонального розвитку: націо-

нальний та міжнародний аспекти», 29 липня - 2 серпня 2002 року, Судак, Ав-

тономна Республіка Крим / наук. ред. М. Пухтинський. - К.: Атака-Н, 2003.

- С. 280.

3 7 9

Муніципальне право України

приємств, суспільства в цілому, це - колективна самоорганізація і

саморегулюванні, самоврядування1.

Абстрактне протиставлення держави і місцевого самоврядуван-

ня є помилковим, світова практика наочно демонструє неминучість

їх співіснування і тісної взаємодії. Державний механізм і місцеве

самоврядування с інститутами суспільства, кожен з яких, здійсню-

ючи притаманні йому функції, сприяє в цілому його становленню

і розвитку. Конституювання держави і місцевого самоврядування

як складових суспільного організму дозволяє розв'язати проблему

їх співвідношення і взаємодії. У такій системі координат говорити

про підпорядкованість місцевого самоврядування державній владі

немає сенсу тому, що пріоритети визначаються верховним сувере-

ном - Українським народом, а зміст і спрямованість діяльності ор-

ганів публічної влади направлені на забезпечення прав та свобод

людини і громадянина.

Проблема оптимальної децентралізації, знаходження балансу

між об'єктивною тенденцією до розширення повноважень органів

місцевого самоврядування, залучення до управління місцевими

справами громадськості і потребою для держави регулювати еко-

номічний, соціальний та екологічний стан територій країни, забез-

печувати достатні фінансові ресурси для підтримки збалансовано-

го розвитку регіонів є досить дискусійною в середовищі правників

і політиків. Одні вважають, що передання державою на регіональ-

ний рівень усіх інструментів впливу на економічні процеси не-

одмінно матиме наслідком зростання регіональних дисбалансів;

інші виступають за визнання потреби підтримувати конкурентос-

проможність регіонів. Сьогодні управління в державі продовжує

базуватися на радянській концепції патерналізму. Модель, за якої

держава повинна відповідати за все, природно породжує надмірну

централізацію, стратегічні завдання ігноруються або залишаються

поза увагою.

Загалом держава не повинна брати на себе розв'язання тих пи-

тань, які, по-перше, випливають із колективних потреб жителів

сіл, селищ, міст, тобто безпосередньо стосуються їхніх інтересів, і,

по-друге, можуть успішно вирішуватися територіальними грома-

' Тихомиров Ю. А. Публичное право [Текст]: учебник / Ю. А. Тихомиров.

-М.:БЕК, 1995.-С. 25.

380

Гпава 9. Компетенція місцевого самоврядування

дами та обраними ними органами. Навіть ті питання, в яких досить

виразно представлений інтерес держави повинні вирішуватися ор-

ганами, які найближче стоять до населення, тобто органами само-

врядування. Це зумовлено тим, що децентралізоване ухвалення

рішень, як зазначається у Всесвітній декларації місцевого самов-

рядування, зменшує перевантаження центру, а також поліпшує та

прискорює урядові дії Слід зауважити, що обсяг повноважень,

який надається органам місцевого самоврядування, є тим лакму-

совим папірцем, за яким визначається ступінь довіри держави до

своїх громадян та обраних ними органів місцевої влади. Адже сут-

ність децентралізації полягає в передачі на вирішення громадам

або органам, які вони обирають, тих справ, урегулювання котрих

до певного часу належало державі2.

Досить часто держава витрачає більше коштів на утримання

штатів управлінь, відділів, інших органів виконавчої влади, ніж

на самі послуги, що їх повинні надавати ці державні служби. За-

рубіжний досвід свідчить, що в окремих випадках державі дешев-

ше заплатити за надання послуг недержавним установам, зокрема,

органам місцевого самоврядування, ніж самій утримувати громіз-

дкий апарат. Виходячи із цих міркувань, формується блок деле-

гованих повноважень органів місцевого самоврядування. Надання

державних послуг органами місцевого самоврядування повинно

здійснюватися переважно на договірній основі. Це дасть змогу

реально оцінити вартість послуги, покращити ситуацію з відпові-

дальністю. Органи місцевого самоврядування, отримавши кошти

за надання послуг, будуть нести відповідальність за належну їх

якість, а в разі невиконання договірних умов - сплачувати штрафи

і нести інші фінансові зобов'язання. Чітке регулювання взаємовід-

носин позбавить державу можливості всю провину за ненадання

послуг звалювати на органи місцевого самоврядування.

Розмежуванню повноважень органів державної влади та міс-

цевого самоврядування має передувати розмежування їх функцій.

' Борденюк В. Деякі проблеми законодавчого визначення компетенції ор-

ганів місцевого самоврядування в Україні / В. Борденюк // Вісн. Укр. акад. держ.

управління. - 1996. - № З - С. 128.

2 Коваленко А. Столиця - у законопроектних риштуваннях / А. Коваленко //

Місцеве самоврядування. - 1997. - № 3-4. - С. 29.

3 8 1

Муніципальне право України

При цьому не повинно бути сфер, якими ніхто не опікується, так

само як і питань, їа які відповідальні одразу декілька органів вла-

ди. Сьогодні все ще трапляються випадки, коли органи різних під-

систем публічної влади змагаються за контроль над фінансовими

ресурсами та власністю. Однією з основних проблем у взаємовід-

носинах держави і місцевого самоврядування, яка потребує свого

невідкладного розв'язання є ліквідація конкуренції компетенцій.

За органами державної влади мають закріплюватися лише повно-

важення для реалізації загальнодержавного інтересу та держав-

ної політики в різних сферах. Повноваження органів місцевого

самоврядування мають бути направлені на вирішення питань, які

стосуються інтересів населення відповідної адміністративно-тери-

торіальної одиниці (місцевого або регіонального значення.

= = = = = §6. Власні, делеговані, виключні повноваження

органів місцевого самоврядування

та особливості їх реалізації

Власні повноваження - це повноваження, закріплені нормами

муніципального права за суб'єктами місцевого самоврядування,

щодо вирішення питань місцевого значення, тобто справ, що без-

посередньо стосуються життєдіяльності громади і відповідають її

управлінським та фінансовим можливостям. Власна сфера компе-

тенції місцевого самоврядування - це значна частина питань міс-

цевого значення, яка законом прямо віднесена до його відання і не

належить до відання жодного з органів державної влади.

У власній компетенції органи місцевого самоврядування само-

стійно і під свою відповідальність приймають рішення про шляхи

та способи розв'язання конкретних завдань. Інстанції, що здійс-

нюють нагляд за реалізацією органами місцевого самоврядування

власних повноважень, можуть видавати лише загальні приписи.

При цьому слід мати на увазі, що коли мова йде про власну ком-

петенцію місцевого самоврядування, державний контроль обме-

жується наглядом за дотриманням норм права, тобто здійснюється

«загальний нагляд». Це означає, що, використовуючи закон, від-

повідний орган, має право втручатися в справи місцевого самов-

382

Гпава 9. Компетенція місцевого самоврядування

ря Чувашія лише в разі протиправних дій. Визначення доцільності

мі різниця в політичних поглядах не можуть бути підставою для

наглядових заходів.

І Ірішовс регулювання власної компетенції органів місцевого

самоврядування ідіИсіиомься іакож галузевим законодавством.

Ііік, Водниіі кодекс України закріплює компетенцію обласних,

районних. сшьсі.ких, селищних, міських та районних у містах рад

у галузі реіулюнаїїіія водних відносин (статті 8-10). У Земельно-

му кодексі України визначаються повноваження місцевих рад у

іаиуп ісмсаміих відносин (статті 8-12). Лісовий кодекс України

їй і аііонлюс компетенцію обласних, районних, міських, селищних,

сільських рад у галузі регулювання лісових відносин. Згідно із За-

коном України «Про систему оподатковування» органи місцевого

самоврядування встановлюють і скасовують місцеві податки і збо-

ри відповідно до переліку й у межах розмірів ставок, установлених

законодавством України, визначають порядок їхньої сплати. Ком-

петенцію органів місцевого самоврядування у сфері дорожнього

руху, його розвитку й безпеки, контролю за підготовкою водіїв,

будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних

шляхів, вулиць визначає Закон України «Про дорожній рух». Зага-

лом більше ста законодавчих актів України регулюють компетен-

цію місцевих рад.

Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» розріз-

няє загальну і виключну компетенцію місцевих рад (статті 25, 26).

Здійснюючи загальну компетенцію, місцеві ради правомочні роз-

глядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією та закона-

ми України до їх відання. Ряд питань, які належать до компетенції

місцевих рад підлягають розгляду виключно на пленарних засі-

даннях. Це і стало підставою для виникнення такого виду повно-

важень, як виключні. Цей вид компетенції місцевих рад є доволі

умовним, адже виключні повноваження одночасно є й власними

повноваженнями. Тому окремі вчені-правники, стверджуючи, що

мати два поняття «компетенція ради» і «виключна компетенція

ради» навряд чи логічно. При застосуванні обох термінів виникає

проблема їх співвідношення, складається враження, що компетен-

ція ради, яка не входить до виключної, є компетенцією не тільки

ради, а й інших органів і посадових осіб. Тому термін «виключ-

3 8 3

Муніципальне право України

ні» пропонують застосовувати у відношенні владних повноважень

ради, а не компетенції в цілому.1

Виключні повноваження - це повноваження, закріплені нор-

мами муніципального права за конкретним суб'єктами місцевого

самоврядування, і не можуть бути передані чи делеговані іншим

органам чи посадовим особам. До виключних повноважень Закон

України «Про місцеве самоврядування в Україні» відносить вирі-

шення питань, які знаходяться у віданні місцевих рад (статті 26,

43) і підлягають розгляду виключно на їх пленарних засіданнях.

Це, як правило, найважливіші питання місцевого значення, роз-

гляд і вирішення яких не може бути делеговано іншим органам.

Закріплення чинним законодавством України виключної компе-

тенції сільських, селищних, міських, районних та обласних рад

має велике значення для діяльності цих органів, підвищує їх роль

у системі місцевого самоврядування.

Аналіз нормативних актів і практики діяльності сільських,

селищних, міських рад показує, що виключні повноваження

місцевих рад можна об'єднати в чотири основні групи, які сто-

суються: а) організації і діяльності місцевих рад та їх органів;

б) взаємодії рад відповідно із сільським, селищним, міським

головою; в) організації самоврядування відповідної території;

г) соціально-економічного та культурного розвитку відповідних

територій.

На жаль, визначаючи компетенцію місцевих рад, не завжди

враховують їх спроможність реалізувати відповідні повноважен-

ня. В результаті сільські й селищні ради мають значно ширші

повноваження, ніж районні та обласні ради. На конституційному

рівні необхідно закріпити новий статус, функції та повноваження

органів місцевого самоврядування обласного та районного рів-

ня шляхом передання їм значної частини управлінських функцій

щодо розв'язання регіональних проблем соціальної політики, еко-

номічного та науково-технічного розвитку.

Делеговані повноваження - повноваження органів виконавчої

влади, надані органам місцевого самоврядування законом, а також

повноваження органів місцевого самоврядування, які передають-

1 Кутафин О. Е. Компетенция местньїх Советов [Текст]: учеб. пособие /

О. Е. Кутафин, К. Ф. Шеремет. - 2-е изд. - М.: Юрид. лит., 1986. - С. 53.

384

Гпава 9. Компетенція місцевого самоврядування

ся відповідним місцевим державним адміністраціям за рішенням

районних, обласних рад.

Закон «Про місцеве самоврядування в Україні» розрізняє дві

групи делегованих повноважень. По-перше, це повноваження, в

яких представлені інтереси держави в цілому, які здійснюються

органами місцевого самоврядування під контролем держави, не

порушуючи при цьому самостійності й незалежності місцевого

самоврядування. Слід зазначити, що делегування повноважень

органів державної виконавчої влади органам місцевого самовря-

дування добре відоме світовій практиці державотворення, про що

йдеться і в Європейській хартії про місцеве самоврядування, в якій

закріплено, що при делегуванні повноважень центральними або

регіональними органами місцеві органи самоврядування повинні,

наскільки це можливо, мати свободу пристосовувати їх здійснення

до місцевих умов (ч. 5 ст. 4). Така практика не порушує автономію

місцевого самоврядування в межах його власних повноважень і

разом із тим є однією з найважливіших форм економії фінансових

та людських ресурсів, оскільки виключає необхідність створення

поряд з органами місцевого самоврядування ще якихось структур

державної виконавчої влади1. Делеговані повноваження реалізу-

ються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад у

таких сферах: 1) соціально-економічного й культурного розвитку,

планування та обліку; 2) бюджету, фінансів і цін; 3) житлово-кому-

нального господарства, побутового, торговельного обслуговуван-

ня, громадського харчування, транспорту і зв'язку; 4) будівниц-

тва; 5) освіти, охорони здоров'я, культури, фізкультури і спорту;

6) регулювання земельних відносин та охорони навколишнього

природного середовища; 7) соціального захисту населення; 8) зов-

нішньоекономічної діяльності; 9) оборонної роботи; 10) забезпе-

чення законності, правопорядку, охорони прав, свобод і законних

інтересів громадян. Ці повноваження делегуються виконавчим

органам сільських, селищних, міських рад Законом України «Про

місцеве самоврядування в Україні» (статті 27-38).

По-друге, це повноваження органів місцевого самоврядування,

які передаються відповідним місцевим державним адміністраціям

1 Корнієнко М. Місцеве самоврядування та «урядова вертикаль» / М. Кор-

нієнко // Місцеве самоврядування. - 1997. - № 3-4. - С. 40.

3 8 5

Муніципальне право України

за рішенням районних, обласних рад. У ст. 44 Закону «Про місцеве

самоврядування в Україні» закріплено перелік повноважень, які

районні та обласні ради можуть делегувати відповідним місцевим

державним адміністраціям. Тобто для делегування повноважень

районні та обласні ради приймають відповідні рішення. Делегу-

вання радами повноважень місцевим державним адміністраціям

супроводжується переданням фінансових, матеріально-технічних

та інших ресурсів, необхідних для їх здійснення.

= = = = = §7. Основні засади делегування повноважень

у сфері місцевого самоврядування

У чинному законодавстві України, що регулює компетенцію

місцевого самоврядування, досить часто застосовується делегу-

вання повноважень. Окремі повноваження щодо регулювання

відносин у галузі екологічної експертизи місцеві ради можуть

делегувати своїм виконавчим комітетам1. Закон «Про місцеве

самоврядування в Україні» передбачає різні види передання та

делегування повноважень: а) органів виконавчої влади органам

місцевого самоврядування (ч. 13 ст. 1); б) органів місцевого самов-

рядування відповідним місцевим державним адміністраціям (ч. 13

ст. 1); в) визначення міськими радами обсягів і меж повноважень,

що здійснюються районними в містах радами та їх виконавчими

органами (ст. 41); г) передання сільськими, селищними, міськими

радами повноважень обласним і районним радам (ч. 2 ст. 10); ґ)

делегування виконавчими органами сільських, селищних, місь-

ких рад на конкурсній основі генеральній будівельній організації

(підрядній організації) функцій замовника на будівництво, реконс-

трукцію і ремонт житла, інших об'єктів соціальної та виробничої

інфраструктури комунальної власності(п. 2 ч. 1 ст. 31).

У науковій літературі пропонується виділяти такі форми на-

дання повноважень органам місцевого самоврядування: а) уста-

новлення - такий спосіб регулювання, коли парламент у консти-

туції і законах визначає компетенцію місцевого самоврядування;

' Про екологічну експертизу: Закон України від 09.02.95 р. // Відом. Верхов.

Ради України. - 1995. - № 8. - Ст. 23.

3 8 6

Гпава 9. Компетенція місцевого самоврядування

(5) передання - форма регулювання повноважень, коли будь-яке

повноваження державного органу виключається з його компетен-

ції і включається до компетенції органу місцевого самоврядуван-

ня; в) делегування - надання державним органом належного йому

права вирішення питань органам місцевого самоврядування на

один раз, на деякий час, або на пснизначений строк.1 Окремі авто-

|іи зазначають, що поділ повноважень місцевого самоврядування

па «власні» та «делеговані» не пссс в собі якесь серйозне концеп-

іуаньпі- паиаііталсіїпи, оскільки всі свої владні повноваження міс-

цеве самоврядування отримує в законі, де втілена державна воля

народу Дійсно чинне законодавство України делегованими на-

пни» повноваження, які органам самоврядування надані законом,

що не відповідає традиційному поняттю делегування, яке застосо-

вується в теорії.

Делегування є специфічним способом надання повноважень, при

якому один орган покладає на інший обов'язок і надає йому на виз-

начений або невизначений час право вирішувати питання, віднесені

до компетенції першого органу. Делеговані органу повноваження

звичайно пов'язані з його «власною» компетенцією3. Делегування

повноважень не є формою їх повного передання, деволюції на рі-

вень того, кому вони делегуються, вони залишаються повноважен-

нями органу, який їх делегував і який не втрачає при цьому права на

прийняття рішень із питань, що входять до сфери делегування. Акт

про делегування повинен точно визначати предмет і об'єм делега-

ції, перелік повноважень, принципів і критеріїв яких необхідно до-

тримуватись, форму контролю в ході здійснення цих повноважень.

Делегування повноважень необхідно відрізняти від доручень органів

вищих інстанцій нижчим, які є виявом звичайного керівництва, без

внесення будь-яких змін до компетенції обох органів.

Отже, основні засади класичного делегування такі: а) акт про

делегування повинен обов'язково прийматися делегуючим орга-

' Шургина Е. С. Муниципальное право [Текст]: учеб. пособие /Е. С. Шурги-

на. - Новосибирск: Изд-во Новосиб. ун-та, 1995. - С. 13, 14.

2 Корнієнко М. Місцеве самоврядування та «урядова вертикаль» / М. Кор-

нієнко // Місцеве самоврядування. - 1997. - № 3^1. - С. 40.

3 Лазарев Б. М. Компетенция органов управлення [Текст] / Б. М. Лазарев.

- М.: Юрид. лит, 1972. - С. 252.

3 8 7

Муніципальне право України

ном; б) делегуватися можуть тільки окремі повноваження, які є

частиною власної компетенції, орган не може делегувати більше,

чим має сам; в) після делегування повноважень компетенція де-

легуючого не змінюється, компетенція органа, якому делегуються

ці повноваження, тимчасово розширюється за рахунок останніх;






Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском:

vikidalka.ru - 2015-2024 год. Все права принадлежат их авторам! Нарушение авторских прав | Нарушение персональных данных