Роль та призначення контролю у функціонуванні держави, здійсненні державної влади.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1. ЗАГАЛЬНОТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ КОНТРОЛЬНОЇ ФУНКЦІЇ ПАРЛАМЕНТУ

Тема 1. Парламентський контроль як складова системи державного контролю в Україні.

1. Роль та призначення контролю у функціонуванні держави, здійсненні державної влади.

2. Основні наукові підходи до розуміння контролю в системі державної влади.

3. Види державного контролю.

4. Парламентський контроль як складова державного контролю, його характерні особливості.

5. Призначення, роль парламентського контролю у функціонуванні державного механізму.

Роль та призначення контролю у функціонуванні держави, здійсненні державної влади.

Визначення ролі і призначення контролю у здійсненні державної влади вимагає розгляду цього явища у різних аспектах: як філософської категорії, як властивості, притаманної суспільству, як функції держави, виду її діяльності тощо.

Тлумачний словник української мови визначає поняття контролю як

перевірку, облік діяльності кого-небуть, чого-небудь, нагляд за кимось, чимось; цензура (преси) [1].

Як філософська категорія, контроль являє собою функцію, що природньо супроводжує різноманітну діяльність людини. При цьому обо’язковими умовами є:

відповідність діяльності людини встановленим правилам;

спрямованість такої діяльності на досягнення конкретних результатів.

Акт контролювання полягає в оцінці того, на скільки дії людини відповідають певним, встановленим вимогам. Тому вимоги, із якими людина має узгоджувати свою діяльність, повинні бути чітко визначені. Від того, на скільки точно сформульовані такі вимоги, залежить ступінь ефективності контролю.

Коли ж загальні правила, яким людина повинна підкорити свою діяльність, зовсім не визначені чи визначені не чітко, ефективність контролю падає або він взагалі стає неможливим.

Поняття „соціальний контроль” у філософському енциклопедичному словнику визначається як -

сукупність процесів у соціальній системі (суспільстві, соціальній групі, організації і т. ін.) за допомогою яких забезпечується відповідність діяльності суб’єктів визначеним правилам, а також дотримання ними певних обмежень поведінки, порушення яких негативно впливає на функціонування системи [2].

Отже, із наведеного випливає, що соціальний контроль забезпечує певну організацію суспільного життя, адекватну поведінку членів суспільства, а отже, він нерозривно пов'язаний із життєдіяльністю суспільства.

Проблеми соціального контролю, як властивості, притаманної суспільству, розроблялися багатьма вченими – юристами, економістами. Серед них: О. В. Шоріна, Е. О. Вознесенський, В. Г. Афанасьєв, В. С. Основін, О. Ф. Андрійко та багато інших.

Кожен із дослідників висловлює та обґрунтовує свою точку зору з приводу теоретичних питань контролю. При цьому всі автори приходять до висновку про те, що контроль – це система нагляду та перевірки відповідності процесу функціонування об'єкта, що знаходиться в управлінні, прийнятим управлінським рішенням, визначення результатів управлінських впливів на об'єкт. Це здійснюється шляхом виявлення відхилень, що допущені у ході виконання цих рішень, усунення несприятливих умов та сигналізування про них при необхідності компетентним органам.

Як вид діяльності, контроль має складну структуру та виявляється в різних аспектах. Цим обумовлюються різні його характеристики, неоднакове розуміння сутності контролю.

Яке ж значення контролю у функціонуванні державної влади?

На всіх етапах історичного розвитку суспільства таке явище, як влада завжди було об'єктом пильної уваги та домагань.

Якісні та структурні ознаки й характеристики влади обумовили виокремлення її галузей або - гілок – законодавчої, виконавчої і судової.

На думку Ш. Монтеск'є:

"щоб створити помірне правління, треба вміти комбінувати влади, регулювати їх, приводити в дію, це такий шедевр законодавства, який рідко вдається виконати випадку і який рідко дозволяють виконати розсудливості" [3].

Світова практика державного будівництва свідчить про те, що найбільш оптимальною організацією державної влади є побудова і функціонування її за принципом поділу на самостійні гілки влади. Зміст ідеї поділу влади полягає у децентралізації державної влади та її поділі в залежності від функціонального призначення на законодавчу, виконавчу та судову галузі або - гілки.

Слід зазначити, що необхідною умовою ефективного втілення цього принципу в практику організації та діяльності державного апарату є створення системи взаємних стримувань і противаг між органами, які належать до різних гілок влади. Інакше кажучи, для запобігання ситуації, за якої одна з гілок влади може одержати якісь переваги перед іншими, необхідно, щоб усі гілки влади мали чітко визначену компетенцію і можливості запобігання спробам окремих гілок влади виконувати невластиві їм функції.

Невід’ємним елементом системи стримувань і противаг у діяльності державного механізму є контроль. До компетенції органів різних гілок влади входять відповідні контрольні повноваження. Завдяки цьому діяльність кожної із трьох гілок влади стримується і урівноважується через застосування взаємного контролю, у визначених законом межах, останніми двома гілками державної влади.

Таким чином, в організації і функціонуваннї державної влади на засадах поділу влади невід’ємною складовою є система стримувань і противаг, визначальним елементом якої виступає контроль. Саме за цих умов стає можливим забезпечити найбільш оптимальну побудову державного механізму.

На основі наведених положень сформувалася теза про те, що демократія - це скоріш не гармонія влади, а суворий її поділ у межах повноважень органів, що представляють державну владу і через які вона реалізується. Реальне й ефективне здійснення державної влади забезпечується через виділення основних функцій, форм, способів та видів діяльності держави, поділ державної влади на законодавчу, виконавчу та судову гілки.

Водночас, досягнення найбільшої ефективності в управлінні суспільними і державними справами забезпечується при діалектичному поєднанні принципу концентрації влади з принципом її поділу.

Державний контроль є одним із різновидів соціального контролю. Він являє собою одну із невід'ємних функцій державної влади, є її характерною рисою.

Здійснюється державний контроль відповідними державними установами в межах їх компетенції, що визначена у законодавстві держави. Він забезпечує ефективне функціонування інститутів державної влади у напрямку прогресивного розвитку суспільства і держави.

Виходячи із положень теорії наукового управління, контроль –

це система спостереження і перевірки функціонування відповідного суб'єкта. Метою здійснення контролю є усунення відхилень у діяльності підконтрольного суб’єкта від заданих параметрів.

Як функція соціального управління, контроль об'єктивно необхідний, оскільки спрямовує процес управління відповідно до встановлених ідеальних моделей, коректуючи функціонування підконтрольного суб'єкта.

Контроль забезпечує виконання державою покладених на неї завдань і функцій, сприяє ефективній роботі органів державної влади, які виконують роль організаторів суспільної діяльності людей у різних сферах. Державний контроль включає в себе нагляд за додержанням законності всіма суб’єктами правовідносин, за доцільністю їхньої діяльності, її оцінку з правових, наукових, соціально-політичних, організаційно-технічних позицій.

Виступаючи у якості одного із видів діяльності держави, контроль є засобом забезпечення нормального функціонування всього суспільства. Він, водночас, відіграє роль одного із каналів, за допомогою якого отримується об'єктивна інформація стосовно життєдіяльності суспільства в цілому, щодо політичних, економічних та соціальних процесів, які мають місце у суспільстві і державі, про діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування, інших суспільних і державних інституцій.

Головною метою державного контролю є підвищення ефективності діяльності органів державної влади і забезпечення захисту інтересів людини, суспільства, держави. Це досягається шляхом посилення відповідальності цих органів і їхніх посадових осіб за виконання покладених на них повноважень.

Однією із важливих функцій контролю в державі є функція регулювання державних процесів. Здійснюючі зазначену функцію, контроль відображає економічні закони і процеси, що відбуваються у суспільстві і державі.

З’ясування сутності функції контролю, розуміння її змісту здійснюється через визначення внутрішньої структури цієї функції.

З огляду на це, в науці виокремлюються наступні стадії процесу здійснення функції контролю:

1) стадія констатації (тобто встановлення фактичного стану речей);

2) стадія аналізу (тобто порівняння фактичного стану із встановленим режимом та оцінка характеру допущених відхилень);

3) стадія розробки заходів по покращенню ситуації та проведенню корегування процесу управління, забезпечення їх реалізації [4].

Запроваджений в Україні як і у більшості демократичних країн принцип поділу влади органічно поєднується із механізмом стримувань і противаг. Їх поєднання проявляється в тому, що згідно із Конституцією України, органи кожної із гілок державної влади наділені визначеним обсягом повноважень, у межах яких вони вправі контролювати і впливати на діяльність органів іншої гілки влади і з іншого боку є підконтрольними їм.

Так, серед гарантій стримувань стосовно органів виконавчої влади, одне із найважливіших місць займає їх підконтрольність парламенту та відповідальність виконавчої влади перед органом народного представництва – парламентом.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: