Вчення Епікура про душу

Епікур (341 - 271 рр. до н.е.) вважав, що первинною реальністю є матеріальний світ, незалежно від людини. Вихідними елементами всього сущого є атоми. Атоми перебувають у вічному русі, необхідною умовою якого є порожнеча.

Душа - це те, що надає рух. Представляючи собою найтоншу речовину, душа поширюється по всьому тілу, з яким вона тісно пов'язується. Без тіла душа розсіюється, тіло ж без душі - руйнується.

Душевні атоми - повітряно-вогненної природи. Співвідношення в душі вогняних і повітряних атомів визначає рівень психічної активності. Чим душа ближче до вогню і чим її стан сухіший, тим вище її активність. Переважання в душі повітряних атомів знижує душевну діяльність.

Першою формою психічного є, по Епікуру, не рослинні функції, як це було у Аристотеля, а відчуття і сприймання. У них відбиваються зовнішні предмети і їх властивості. Механізм відчуття і сприймання описувався Епікуром з позицій теорії витікань.

Відчуття і сприймання є вихідним матеріалом, з якого утворюються уявлення. Без відчуттів і сприймань уявлення та пам'ять не виникають. Мислення полягає в тому, щоб порівнювати між собою одиничні й узагальнені образи, які зберігаються пам'яттю і зіставляти їх з знову з враженнями, які поступають. Критерієм істинного знання являється збіг думки з реальністю, яка з достовірністю дана в первинних сприйманнях.

Почуття задоволення і позитивні емоції, на думку Епікура, пов'язані із задоволенням потреб і рівномірним рухом круглих, гладких атомів. Негативні афекти і почуття невдоволення або страждання виникають в тому випадку, якщо потреби організму не задовольняються, а рух атомів нерівномірний, причому самі атоми шорсткуваті і мають крючкоподібну форму.

Спонукання, почуття, афекти, переживання розглядалися Епікуром як провідні рушійні сили людини. Тому для філософа представлялося дуже важливим питання про взаємне співвідношення у людини станів задоволення і страждань. Задоволення є придбання спокійного настрою, усунення страждань і тривог. Для відновлення спокою душі велике значення має задоволення основних природних потреб. Крім цього людина повинна мати чітке уявлення про своє минуле, сьогодення і майбутнє, яке допомагає їй доцільно співвіднести страждання і задоволення в різні періоди життя.

Рекомендована література

1. Ждан А.Н. История психологии от античности до наших дней /

А.Н. Ждан. – М., 1990.

2. Марцинковская Т.Д. История психологии / Т.Д. Марцинковская. – М., 2001.

3. Роменець В.А. Історія психології Стародавнього світу та середніх віків / В.А. Роменець. – К., 1983.

4. Якунин В.А. История психологии / В.А. Якунин. - СПб, 1998.

5. Ярошевский М.Г. История психологии / М.Г. Ярошевский. – М., 1985.

6. Ярошевский М.Г. История психологии от античности до середины ХХ в. / М.Г. Ярошевский. – М.: Academia, 1996.

ЛЕКЦІЯ №4

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: