Психологічні погляди стоїків

Стоїци́зм — вчення однієї з найбільш впливових філософських шкіл античності, заснованої близько 300 р. до н.е. Своє ім'я школа отримала від назви портика Стоя Пойкиле (грец. στοά ποικίλη, букв. розписний портик), де засновник стоїцизму, Зенон із Кітіона, вперше виступив в якості самостійного вчителя.

Стоїки вважали логіку, фізику і етику частинами філософії. Відоме їх порівняння філософії з фруктовим садом, де логіка – садова огорожа, фізика – фруктове дерево, а етика – плоди дерева, тобто результат, що базується на певних (зумовлено-визначених) принципах і обмежений певними рамками.

Стоїцизм був впливовим філософським напрямком від епохи раннього еллінізму аж до кінця античного світу. Свій вплив ця школа залишала і на подальші філософські епохи.

Стоїки вважали, що всі явища космосу пов'язані єдністю свого походження в результаті взаємодії двох світо утворюючих початків - пасивного та активного. Пасивним початком виступає матерія, активним - повітряно-вогняна стихія, названа стоїками пневмою. Пневма в її найбільш досконалих проявах і є те, що складає людську душу.

З вищевикладеного видно, що душа людини за своєю природою матеріальна. Вона подібна теплому диханню. В основі своїй душа єдина, але може проявлятися в різних здібностях, кожна з яких визначається різним ступенем розвитку та інтенсивності пневми. Усього стоїками виділяється вісім здібностей душі. Властива людині, як і всього живого, здатність до розмноження і росту, здатність мови, п'ять основних видів чутливості і гегемонікон, що у ролі носія вищої і ведучою здібності, пов'язаної з переробкою всіх вражень в загальні уявлення, поняття, вольові і спонукальні акти.

Від народження гегемонікон подібний до чистого аркушу паперу, записи на якому з'являються в результаті взаємодії людини із зовнішнім світом. Після цього в гегемоніконі відбувається переробка чуттєвих вражень в загальні уявлення, яким стоїки приписували характеристики і ознаки, які притаманні поняттям. Процес формування цих узагальнених уявлень і становить суть мислення.

З мисленням стоїки тісно пов'язували і афективну сторону душі. Афекти розумілися ними як реакції на відхилення в розумовій діяльності, і тому оцінювалися ними як неприродні і хворобливі стани душі, що вимагають не стільки управління ними, скільки повного викорінення та позбавлення від них. У зв'язку з цим стоїки вказували на два можливих шляхи подолання афективних станів. Один з них полягає в усуненні первинного афекту іншим, йому протилежним. Так, наприклад, гнів може бути здоланим страхом. Відомо, що стоїки виділяли чотири основні види афектів - печаль, страх, бажання і задоволення. Печаль і задоволення викликаються, на їх думку, помилковими уявленнями про сьогодення, страх і бажання - хибними уявленнями про майбутнє. Тому другий шлях позбавлення від афектів повинен полягати у тому, щоб за допомогою розуму придбати вірні знання та уявлення про своє сьогодення і майбутнє.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: