Деякі поради викладачу, майстру виробничого навчання ПТНЗ

Педагог не може втілювати в життя ідеї, котрі не стали його переконаннями. Моральну особистість може виховувати лише людина, яка сама володіє такими якостями.

Педагог не може виховувати в учнів почуття відповідальності й вимогливості до себе, якщо сам не буде проявляти ці якості на кожному кроці.

Під час навчання і виховання учнів варто пам’ятати слова видатного педагога К.Д. Ушинського:

«Педагог повинен бути добрим, але без слабкості, вимогливим, але без прискіпливості, допускаючим жарт, але не перетворюючим серйозну справу на жарт»; а також народну мудрість: «Не той учитель, хто навчає, а той, в якого учаться».

Однак із найважливіших проявів педагогічної майстерності викладача – вміння організувати процес навчання так, щоб нові знання, вміння і навички учні засвоювали самостійно на основі і за допомогою отриманих раніше. Треба завжди пам’ятати, що самостійно здобуті знання і вміння – найміцніші, чіткі і дієві.

Чим вищим є авторитет викладача, майстра виробничого навчання, тим більше значення мають його вимоги до учнів.

В авторитеті педагога багато складових.

- Чи знаєте Ви їх? У Вас є небагато вільного часу – сядьте і подумайте. Самоаналіз – ось чому треба вчитися с початку.

Викладач повинен завжди пам’ятати, що для учнів він є представником професії, котру вони обрали. Тому свій авторитет, повагу учнів до себе він повинен розглядати як авторитет професії, повагу до неї.

Організовуючи працю учнів, викладач, майстер виробничого навчання сам повинен працювати організовано. Якщо у нього немає плану уроку, якщо він просто ходить по кабінету, береться то за одну справу, то за іншу, якщо в його шафах безлад – він ніколи не досягне порядку в групі і не виховає організованого учня.

Виховуйте в собі хороший стиль педагогічної діяльності: організованість, плановість, діловитість, цілеспрямованість, творчу активність, життєрадісність, єдність слова і діла, результативність, уміння спілкуватися з учнями і колегами по роботі.

Від стилю Вашої роботи загалом залежить стиль навчальної діяльності Ваших учнів.

Не будьте білоручкою, показуйте учням особистим прикладом виконання будь-якої особливо важкої, брудної, «невдячної» роботи. Привчайте до цього актив групи.

Викладач зобов’язаний бути на «рівні століття» і на «рівні року», він повинен говорити «мовою сьогоднішнього дня». Саме цим обумовлене завдання постійної педагогічної і професійної самоосвіти.

Пам’ятайте слова К.Д. Ушинського: «Учитель живе, доки він навчається. Коли він перестає навчатися - у ньому вмирає вчитель».

Ніколи не соромтеся невміння і незнання. Постійно звертайтесь до досвідчених товаришів по роботі, частіше відвідуйте їхні уроки, з урахуванням своїх можливостей вивчайте і переймайте їх досвід.

Збереження і зміцнення здоров’я і працездатності учнів – не лише службова повинність, а й важливий соціальний обов’язок викладача, майстра в/н. Тому особливу увагу надавайте створенню і підтриманню безпечних умов, забезпеченню нормального санітарно-гігієнічного режиму праці учнів.

Вимагаючи від учнів виконання правил техніки безпеки, перш за все, виконуйте ці правила самі. Уважно вивчайте діючі і нововведені інструктажі і правила безпеки праці з професії.

Самостійність, здатність здійснювати ефективний самоконтроль, так як й інші якості учнів не приходять до них самі по собі – їх потрібно спеціально формувати. До самостійності необхідно привчати поступово, систематично, на кожному етапі навчання.

Перш ніж вимагати від учнів хорошу, якісну роботу, оцінити їх учбову працю, необхідно навчити їх працювати.

Оцінка – один із дієвих інструментів викладача. І користуватися ним треба дуже обережно. Оцінка має завжди сприяти навчанню і вихованню учнів. Це можливо лише за умови абсолютної об’єктивності оцінки, коли учень внутрішньо згодний з нею і розуміє її значення.

Під час оцінювання важливим є не лише те, який бал ставиться, але й те, як він повідомляється групі.

Необхідно якомога ширше впроваджувати «Оціннєве» спілкування з учнями на уроці. Це створюється для ефективної «самооцінки», аналізу учнями своєї роботи.

Викладач може поставити учню заслужену двійку, але головне завдання – попередити її. Двійку можна ставити тоді, коли зроблено все, щоб її не було.

Велике значення під час аналізу й оцінки роботи учнів з високим рівнем знань має широка гласність, яка сприяє тому, щоб позитивний приклад став стимулом для решти учнів групи.

Не хваліть і не заохочуйте завжди одного й того ж учня, щоб не протиставляти його всьому колективу. Хвалити і заохочувати хороших учнів варто не лише за хороше навчання, скільки за прагнення навчання краще.

Ніколи не поспішайте зараховувати учня до «нездібних» і «безнадійних».Постійно удосконалюйте вміння бесідувати з учнями і їх батьками.

Пам’ятайте слова видатного психіатра В.М. Бехтерьова: «Якщо хворому не стало легше після розмови з лікарем, то це не лікар».

До серйозних покарань не вдавайтеся, обходьте їх.

Не можна батьківські збори зводити до переліку недоліків учнів. На батьківських зборах потрібно порадитися з батьками, прагнути зробити їх своїми колегами у вихованні й навчанні їх дітей.

Не всі питання життя групи варто виносити на батьківські збори. Індивідуальні бесіди з батьками про навчальні досягнення й поведінку їхніх дітей дають кращі результати.

ВИСНОВОК

Постійний контроль з боку керівництва навчальним закладом сприяє розширенню світогляду педагогічних працівників, зростанню їх педагогічної майстерності та загальної культури, розвитку інтелектуальних й моральних якостей, підвищенню рівня їх розвитку. Контроль сприяє систематизації навчальної роботи, реалізації конкретних заходів з удосконалення навчально-виховного процесу, прийнятих за результатами контролю. Однак, актуальним сьогодні є проблема демократизації контролю.

Етичні правила контролю:

·Контролюючому не варто обговорювати невдалі моменти на негативні наслідки роботи колеги під час бесід з третіми особами. Помилки та недоліки можуть мати тимчасовий характер, а тому не слід створювати негативний образ колеги в очах оточуючих.

·Повідомлення колективу про результати контролю – це перший вихід інформації про контроль, раніше відомої лише контролюючому та підконтрольного. Необхідно, наперед, повідомити колегу, якого контролювати, про зміст повідомлення за результатами контролю. Те, що в повідомленні викличе його заперечення, не повинно виноситися на загальне обговорення колективу.

·Під час контролю перевіряючий повинен досконало розібратися в особливостях навчальних груп та реальних навчальних можливостей учнів, перш ніж винести на судження колективу свої висновки про результати роботи колеги.

·В основу контролю завжди мають бути покладені співставлення результатів роботи одного і того ж самого вчителя в тому ж самому класі в різні періоди навчального року; співставлення результатів роботи різних педагогів в однакових умовах контролю з урахуванням відмінностей у навчальних можливостях учнів, але ж ніяк не порівняння результатів роботи того, а також з роботою будь-яких інших викладачів, майстрів виробничого навчання, не задіяних у даній ситуації контролю.

·Під час контролю ініціатива повністю належить тому, кого контролюють. Він повинен повністю показати свої знання та вміння, тому не слід втручатися в його дії, нав’язувати йому свій аналіз уроку, вимагати від нього суворо фіксованої послідовності обговорення, часто перебивати його запитаннями, дозволяти собі різкі висловлювання, передчасні оцінки тощо.

·Висновки контролюючого повинні бути досконало обґрунтованими та витікати з реальних дій та фактів, які мали місце. Повідомляти про свої висновки слід у тактовній формі. Висновки про результати контролю не повинні звучати категорично.

·Контролюючий повинен демонструвати високу культуру та компетентність з питань, що підлягають контролю.

Таким чином, пріоритетними формами в управлінській діяльності сучасних керівників закладів освіти повинна стати модернізація контролюючої діяльності, розуміння різниці між змінами взагалі і розвитком. Керівник сучасного навчального закладу повинен вести колектив до нових досягнень і успіхів, формувати імідж установи, проявляючи високий рівень професійної майстерності.

Досвід роботи переконує, що правильна організація внутріліцейного контролю ефективно впливає на кардинальні зміни в роботі ліцею.. Разом з тим, якість контролю залежить від конкретних умов. Так, важливою умовою поліпшення управлінської діяльності в професійних закладах є глибока обізнаність керівників про реальний стан оправ на кожній ділянці, уміння виявити причини, що обумовлюють незадовільний стан справ, проаналізувати їх і усунути, правильно і своєчасно відреагувати на запити колективу, вжити конкретних і дієвих заходів по їх реалізації.

Внутрішньоліцейний контроль дає належні результати за умов, коли він охоплює всі сторони педагогічного процесу, і коли в ньому взаємодіють всі учасники цього процесу, коли кожного педагога вчать самоконтролю, а самоаналізу. Контроль за навчальним процесом — не короткочасна кампанія. Він повинен здійснюватись постійно в три етапи: попередній (підготовка до проведення контролю), поточний (збір інформації), заключний (аналіз отриманих результатів і перевірка виконання пропозицій).

Дієвість контролю залежить також від врахування індивідуальних особливостей інженерно-педагогічних працівників при його організації, врахування реальних умов праці кожного, Безумовно, ефективність контролю в значній мірі залежить від уміння керівниківліцею поєднувати вимогливість з повагою до викладачів, майстрів виробничого навчання, підтримувати їх ініціативу, стимулювати творче зростання.

Там, де правильно розуміють основні завдання і цілі внутрішньоліцейного контролю, з'являється можливість правильно організувати колективну, індивідуальну і самостійну методичну роботу і підвищення кваліфікації педпрацівників.

Лише за таких умов внутрішньоліцейний контроль може сприяти підвищенню якості навчання і виховання висококваліфікованих робітників.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: