Лекція 2. Переклад як особливий вид двомовної комунікації.

Перекладознавство– сукупність наукових дисциплін, що вивчають різні аспекти перекладу. Вступ до перекладознавства – дисципліна, що знайомить з загальними проблемами перекладу, формує основні складові перекладацької компетенції (ПК).

ПК – сукупність знань, вмінь та навичок, які дозволяють перекладачу вирішувати свої професійні проблеми. ПК складається з двох основних частин (базова частина та прагматична частина), які в свою чергу поділяються на дві складові.

Базова частина ПК – елементи, які задіяні в професійному перекладі постійно, у всіх його проявах (під час письмового та усного, у всіх тематичних та стилістичних діапазонах – під час перекладу будь-якого тексту)

Концептуальна складова ПК – сукупність знань перекладача про сутність перекладу, специфіку, що відрізняє його від різних видів міжмовного посередництва; про загальні цілі перекладу в залежності від тематики та стилістичного жанру тексту перекладу; про завдання, які вирішує перекладач під час перекладу.

Технологічна складова - сукупність базових перекладацьких вмінь, які допомагають перекладачу подолати типові «технічні» труднощі перекладу, які супроводжують процес перекладу.

Прагматична частина ПК – знання, вміння та навички, які необхідні перекладачу тільки під час виконання певного перекладу (письмового чи усного), при перекладах текстів певної тематики та певних жанрів. Володіння певними видами перекладу відноситься до специфічної складової, а тематичні та жанрові можливості до спеціальної складової.

2.Визначення поняття переклад. Сутність перекладу

Переклад з однієї мови іншою має два різні значення:

1) «Переклад як результат певного процесу», тобто визначення самого перекладеного тексту.

2) «Переклад як сам процес, тобто дія від дієслова перекладати, в результаті якої з’являється текст перекладу.

В сучасному перекладознавства існують різні думки, щодо питання, в якому саме значенні слід вживати термін «переклад», як результат, чи як процес. Російський мовознавець Л.С.Бархударов розглядає переклад як процес і вважає, що переважно у цьому значенні поняття «переклад» вживається в контексті теорії та практики перекладу.

Термін «процес» стосовно перекладу розглядається в першу чергу не як психолінгвістична або розумова діяльність перекладача, тобто психофізіологічний процес, що відбувається в мозку людини під час здійснення перекладу, а насамперед в чисто лінгвістичному сенсі, тобто як ряд мовних та мовленнєвих перебудов, тобто трансформацій тексту з однієї мови на іншу.

Перекладом називається процес трансформації мовленнєвого твору однією мовою в мовленнєвий твір іншою мовою при збереженні незмінного плану змісту, тобто його значення.

Визначення процесу перекладу як певного виду трансформації тексту однєї мови в текст іншою мовою означає, що під час перекладу має бути два тести, з яких один є вихідним та створюється незалежно від другого, а другий створюється на основі першого шляхом певних операцій – міжмовних трансформацій. Перший текст є текстом оригіналу (ТО), другий – текстом перекладу (ТП). Мова, якою написаний вихідний текст є мовою оригіналу (МО). Мова, якою здійснюється переклад - мова перекладу (МП).

Переклад створюється на основі першого тексту шляхом міжмовних трансформацій. Але не кожна заміна тексту однією мовою текстом іншою мовою є перекладом. При заміні тексту МО текстом МП має зберігатися певний зміст, який називається інваріантом. Ступінь збереження певного інваріанта визначає рівень еквівалентності тексту.

Переклад – це засіб забезпечення спілкування (комунікації) між людьми, які говорять різними мовами.. Переклад – основна складова двомовної опосередкованлї комунікації.

Д-------ТО---------П--------ТП---------Р

Кожний комунікативний процес передбачає наявність Джерела інформації (Д) – учасник комунікації, який створює текст та адресує його іншому учаснику комунікації та Реципієнта (Р) – учасник комунікації, якому адресований текст перекладу.

Реципієнт не може вилучати інформацію з іноземного тексту (ТО), тому міжмовна комунікація має опосередкований характер. Обов’язковою умовою спілкування між «різномовними» комунікантами є наявність проміжної ланки (П - перекладач та процес перекладу), яка здійснює комунікативне посередництво, тобто перетворює вихідне повідомлення (ТП) - текст перекладу) в таку мовну форму, яку може сприйняти Реципієнт. Мовний посередник (перекладач) має вилучати інформацію з вихідного повідомлення (тексту оригіналу) та передавати її іншою мовою. Тому цю роль може виконувати особа, яка володіє двома мовами.

3.Переклад та адаптивне транскодування

Передача інформації, яка міститься в ТО, може здійснюватися мовним посередником в різній формі та з різним ступенем відповідності., в залежності від мети комунікації, яка визначається як учасниками комунікативного процесу, так і самим мовним посередником. Розрізняють два основних види мовного посередництва: переклад та адаптивне транскодування.

Переклад – це вид мовного посередництва, який повністю орієнтований на іншомовний оригінал.

Задача перекладу – забезпечити такий тип міжмовної комунікації, під час якої текст перекладу зміг би виступати в якості повноцінної комунікативної заміни тексту оригіналу в функціональному, структурному та змістовному відношенні.

Функціональне ототожнення оригіналу та перекладуполягає в тому, що переклад мов би приписується автору оригіналу, публікується під його ім’ям, цитується, мов би це є оригінал, але іншою мовою.

Змістовне ототожнення оригіналу та перекладу полягає в тому, що Рецептори перекладу вважають, що переклад повністю відтворює зміст оригіналу тільки іншою мовою.

Структурне ототожнення полягає в тому, що Рецептори вважають, що перекладач повністю передає структуру оригіналу, порядок викладення змісту, не дозволяє собі щось змінювати, виключати, або додавати своє. Кількість та зміст розділів тексту оригіналу та перекладу мають співпадати. Якщо перекладач дозволяє собі робити деякі зміни стосовно окремих деталей структури тексту, то це лише для того, щоб точніше передати зміст оригіналу.

Таким чином, переклад можна визначити як вид мовного посередництва, в результаті якого виникає текст на мові перекладу, комунікативно рівноцінний оригіналу, при чому його комунікативна відповідність проявляється в його ототожненні з оригіналом в функціональному, структурному та змістовному відношеннях. Комунікативний підхід до перекладу – провідний принцип сучасної теорії перекладу.

Адаптивне транcкодування – вид мовного посередництва, під час якого відбувається не тільки транскодування (перенесення) інформації з однієї мови на іншу (що має місце і під час перекладу), а й її перетворення (адаптація) з метою викласти її в іншій формі, яка визначається певним завданням міжмовної комунікації. Специфіка адаптованого транс кодування визначається орієнтацією мовного посередництва на конкретну групу Рецепторів перекладу.

Таким чином, адаптивне транс кодування, подібно перекладу, є певною репрезентацією змісту оригіналу, але на відміну від перекладу вихідний текст не можна оцінувати як повноцінну заміну оригіналу.

Адаптивне транскодування орієнтоване на заданий об’єм та характер інформації, здійснюється шляхом складання рефератів, анотацій, резюме та інших форм передачі інформації, які пов’язані з відбором та перебудовою змісту, який знаходиться в іншомовному тексті

4.Лінгвістичні методи дослідження в перекладознавстві

Сучасне перекладознавство використовує лінгвістичні методи дослідження. Оскільки в процесі перекладу встановлюється певне відношення між текстами різними мовами, вивчення перекладу передбачає використання процедури порівняльного аналізу. Порівняння текстів – джерело важливої інформації при перекладі. В сучасному перекладознавстві використовують чотири процедури такого аналізу. По-перше, порівнюються тексти перекладу з оригіналом. Таке порівняння дозволяє отримувати важливу інформацію про схожість текстів, засоби отримання еквівалентності, стандартні прийоми перекладу. По-друге, порівнюється декілька варіантів перекладу одного оригіналу.. Це дає можливість знайти загальні закономірності, які не залежать від кваліфікації та індивідуальних особливостей кожного окремого перекладача. Трете, порівнюються переклади з оригінальними текстами мовою перекладу. Таким чином стає відомим, що мова перекладу є особлива підсистема відповідної національної мови. Четвертий різновид порівняння полягає в порівняльному аналізі паралельних текстів на МО та МП, тобто текстів близьких за змістом, та таких, що належать до аналогічних функціональних стилів та жанрів. Таким чином виявляються відмінності при використанні мовних засобів у відповідних текстах в двох мова, що викликає необхідність в стилістичній адаптації при перекладі.

Теорія перекладу користується також такими лінгвістичними методами дослідження, як компонентний аналіз, методи трансформаційного аналізу та статистичних підрахунків.

Використання компонентного аналізу для виявлення в значення мовних одиниць елементарного змісту (сем) дозволяє порівняти семний склад одиниць оригіналу та перекладу та виявити ступінь їхньої відповідності.

Успішно використовується метод т рансформаційного аналізу. Як зазначалося, процес перекладу можна представити як особливий вид міжмовної трансформації: перетворення синтаксичних структур оригіналу в структурі перекладу за певними правилами переходу. Це дає можливість виявити та описати цілу низку прийомів перекладу у вигляді перекладацьких трансформацій.

Додаткову інформацію про співвідношення текстів оригіналу та перекладу можна отримати за допомогою точних статистичних підрахунків. Порівнюється частотність окремих частин мови, синтаксичних структур, лексичних одиниць

5.Галузі перекладознавства

Серед численних галузей перекладознавства насамперед виділяють загальну теорію перекладу, яка досліджує універсальні закономірності перекладу та розглядає переклад як міжмовну комунікацію, а процес перекладу як такий, що складається з двох основних етапів: аналізу (розуміння інформації) та синтезу (творення повідомлення).

Часткові теорії перекладу аналізують лексичні, морфологічні та синтаксичні особливості двох мов.

Спеціальні теорії перекладу розкривають особливості процесу перекладу текстів різних типів та жанрів, а також вплив на характер цього процесу мовленнєвих форм.

Визначивши теорію перекладу як лінгвістичну дисципліну, слід встановити її місце серед інших галузей науки про мову. В сучасному мовознавстві існує два основних розділи: мікро лінгвістика та макролінгвістика. Перший розділ поєднує в собі лінгвістику в узькому сенсі, тобто вивчення мови як незалежного від інших явищ об’єкта, за словами Ф.де Сосюра «в собі та для себе», не враховуючи екстралінгвістичні фактори. До мікролігвістики належать такі класичні дисципліни як фонетика, граматика, лексикологія, семасіологія, які розглядаються в плані як загального так і часткового мовознавства, як історично (в діахронії), так і описово (в синхронії), а також порівняльно-історичне та типологічне вивчення мов.

До макролінгвістики, тобто до лінгвістики в широкому розумінні належать ті напрями мовознавства, які вивчають мову в зв’язку з екстралінгвістичними явищами, тобто з факторами, які існують поза мовою. До їх числа належать такі дисципліни, як психолінгвістика, що вивчає психофізіологічні механізми мовленнєвої діяльності; соціолінгвістика, що вивчає взаємодію мови з соціальними факторами; етнолінгвістика, що досліджує взаємодію мови та культурно-етнографічних факторів; лінгвістична географія, предметом якої є вплив на мову територіально-географічних факторів. Окрім зазначеного розподілу лінгвістики на мікро- та макролінгвістику, існує також розподіл мовознавчих дисциплін на теоретичні та прикладні. До числа останніх належать такі, що безпосередньо пов’язані з практичним використанням мови в тих чи інших видах людської діяльності: методика викладання мови, аспекти теорії інформації, пов’язані з використанням мови технічних каналах зв’язку, проблеми автоматичного пошуку інформації, реферування та цілий ряд інших.

Що стосується теорії перекладу, то вона, на думку багатьох дослідників, належить до тих галузей, які входять в макролінгвістику, та до галузі прикладного мовознавства.

Лекція 2. Переклад як особливий вид двомовної комунікації.

План

1. Комунікативний підхід до процесу перекладу.

2. Ефективність міжмовної комунікації..

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: