Комунікативний підхід до процесу перекладу.

Переклад – це засіб забезпечення спілкування (комунікації) між людьми, які говорять різними мовами. Тому для теорії перекладу особливе значення мають дослідження комунікативної лінгвістики про особливості процесу мовленнєвої комунікації, про вплив контексту та ситуації спілкування на розуміння тексту, та інші фактори, які визначають комунікативну поведінку людини.

Кожний комунікативний процес передбачає наявність Джерела інформації (той, хто говорить, або пише) та Реципієнта (того, хто слухає, або читає). Хоча при наявності усіх необхідних умов є можливість вилучення з повідомлення усієї важливої інформації, яка в ньому міститься, кожний окремий Реципієнт вилучає з цього повідомлення різну за обсягом інформацію, в залежності від його знань, ступеня зацікавленості, участі в процесі комунікації. Тому кожне повідомлення існує мовби в двох формах: повідомлення того, хто говорить та повідомлення, яке сприймає той, хто слухає. Форми одного й того ж повідомлення комунікативно рівноправні, оскільки вони складаються з однакових мовних одиниць, які пропонують однакову інформацію для усіх членів даного мовного колективу;

Таким чином, для учасників комунікативного процесу реально існує один єдиний текст, зміст якого є досяжним для усіх, хто володіє мовою, за допомогою якої передається та сприймається повідомлення.

Під час міжмовної комунікації. Реципієнт не може вилучати інформацію з іноземного тексту, тому обов’язковою умовою спілкування між «різномовними» комунікантами є наявність проміжної ланки, яка здійснює комунікативне посередництво, тобто перетворює вихідне повідомлення в таку мовну форму, яку може сприйняти Реципієнт. Мовний посередник має вилучати інформацію з вихідного повідомлення (тексту оригіналу) та передавати її іншою мовою. Тому цю роль може виконувати особа, яка володіє двома мовами. Під час перекладу інформація передається від Джерела (Д) до Реципієнта (Р) не прямо, а через Посередника – Перекладача (П)

2.. Ефективність міжмовної комунікації.

Сучасна теорія перекладу виходить з того, що одним з важливих видів вербальної комунікації є обмін інформацією між людьми, які говорять різними мовами та належать до різних культур. Така міжмовна (або двомовна) комунікація може здійснюватися лише за участю посередника (людини або комп'ютерної програми), які здатні сприймати повідомлення в письмовій або усній формі на одній мові і відтворювати його засобами іншої мови. Таке мовне посередництво може здійснюватися різними способами, головним з яких є переклад. Переклад відрізняється від інших видів мовного посередництва (реферату, анотації, переказу, резюме), в першу чергу, особливою функцією - служити повноправною заміною початкового повідомлення (оригіналу). Реципієнти виходять з припущення, що текст перекладу змістовно та структурно адекватно відтворює оригінал. Вони використовують переклад так, як ніби це і є оригінал: цитують за перекладом оригінал, виражають думки про зміст оригіналу, оцінюють його мову і стиль. Ототожнення перекладу з оригіналом відбувається незалежно від реальної близькості цих двох текстів, оскільки рецептори перекладу, як правило, не можуть оцінити ступінь цієї близькості, не маючи доступу до іншомовного оригіналу. Ефективність міжмовної комунікації вимагає значний ступінь точності перекладу, але в реальній перекладацькій практиці ця вимога виконується по-різному, залежно від багатьох об'єктивних і суб'єктивних факторів.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: