Лекція № 9 Культурологічні та соціологічні аспекти перекладознавства.

1.Проблема взаємозв’язку мови та культури.

2.Вплив соціально-культурних факторів на перекладацькі стратегії.

3.Види мовної варіативності.

1.Проблема взаємозв’язку мови та культури.

Важливу базу для сучасного перекладознавства складає соціолінгвістика, яка вивчає різні аспекти проблеми «мова та суспільство». Особливо важливими для теорії перекладу є два підходи до вивчення цієї проблеми. З одного боку, мова розглядається як єдине соціально-культурне утворення, яке віддзеркалює особливості окремого етносу як носія певної культури, та вирізняє його серед інших культур. З іншого боку, вивчаються різні види варіативності в мові, які пов’язані з неоднорідністю та багатогранністю суспільного життя, існуванням соціальних, професійних та інших відмінностей між людьми у межах однієї культури.

В останні десятиріччя поняття «культура» має більш широку інтерпретацію. Розуміння культури як сукупності матеріальних та духовних цінностей цивілізації набуває більш розширеного тлумачення, а саме, культура – це усі особливості історичних, соціальних, психологічних явищ, які характерні для певного етносу, його традиції, цінності, погляди, інститути, поведінка, побут – тобто усі сторони його буття та пізнання. Таке розуміння культури, безумовно, містить в собі мову та усі інші аспекти вербальної комунікації як найважливішої умови людського існування.

В теоретичному плані нове трактування культури надалі розвивалось у двох напрямах: по-перше, сформувалася нова наукова дисципліна «культурологія» як важлива частина глобальної науки про людину. По- друге, традиційна проблема «мова та культура» отримали нову значущість та масштабність.

Мова як засіб вербальної комунікації є найважливішою частиною культури, всі особливості її структури та функціонування можуть вважатися виявленням культури певного мовного колективу. Але слід враховувати складний характер зв’язку мови з іншими елементами культури. Світ що нас оточує, духовне життя та поведінка людей відображується у свідомості людини в певних когнітивних структурах, які, в свою чергу, реалізуються в мовних категоріях та формах.

Для дослідження закономірностей перекладацької діяльності великий інтерес мають особливості мови, які безпосередньо, або опосередковано обумовлені культурою носіїв мови. Такі особливості містяться на різних рівнях мовної структури, в правилах вербальної комунікації, серед способів зображення позамовної реальності.

Не складно продемонструвати соціально-культурну детермінованість словникового складу мови. Кількість найменувань в певній сфері діяльності людини залежить від суспільної значущості цієї сфери.

Вивчення культурної обумовленості різних сторін вербальної комунікації становить великий інтерес для перекладознавства. Як вже відзначалося, перекладацька діяльність означає не тільки взаємодію двох мов, а й контакт між двома культурами. Слід враховувати, що поряд з унікальними особливостями, що характеризують кожну окрему культуру, існують фактори, спільні для багатьох культур. Крім того, різні культури завжди впливають одна на одну. Реальне життя доводить взаємовплив більшості культур. Деякі лінгвісти, етнографи, філософи підтримували думку про неможливість повноцінного контакту між різними культурами. В мовознавстві з цього приводу відома так звана «Гіпотеза Сепира-Уорфа». Ця концепція, яку називають гіпотезою лінгвістичної відносності, базується на припущені, що структура мови визначає структуру мислення та спосіб пізнання зовнішнього світу. Характер пізнання дійсності залежить від мови, якою мислить суб’єкт. Люди пізнають світ так, як це їм «нав’язує» мова. Пізнання не має об’єктивного, загальнолюдського характеру: спільні явища складаються в різні картини через відмінності в мислені, що нав’язується різними мовами. Звідси виходить, що повне взаєморозуміння між представниками різних культур, що говорять різними мовами є неможливим: мови створюють між мисленням людей, що говорять різними мовами бар’єр, який не можна подолати.

Як відомо, кожна мова створює своєрідну «мовну картину світу», що складає певні труднощі при перекладі. Структура мови дійсно може визначити можливі шляхи побудови повідомлень, організуючи певним чином думки, іноді нав’язуючи обов’язкове вживання певних форм. Але правильно й те, що мовна форма висловлення не визначає однозначно зміст висловлення, а служить лише основою для розуміння «глобального смислу». Один і той же зміст можна знайти в різних мовних структурах, і, навпаки, одна й та ж структура може бути основою для формування та розуміння різних повідомлень. Таким чином, залежність думок від способу їх мовного вираження можна вважати відносною та обмеженою.

Мовні бар’єри не перешкоджають контактувати різним культурам. В умовах взаємозв’язку та взаємозалежності сучасного світу різні культури не ізольовані одна від одної, а постійно взаємодіють. Представники однієї культури зустрічаються з особливостями інших культур при безпосередньому спілкуванні з носіями тієї культури у себе в країні та за її межами, або отримують інформацію завдяки телебаченню, газетам та іншим джерелам. Одним з таких джерел є переклади. Вони широко розповсюдженні в сучасному світі, та сприяють взаєморозумінню, збагачують культуру кожного народу, роблять значний внесок в розвиток мови, літератури, науки та техніки.

2.Вплив соціально-культурних факторів на перекладацькі стратегії.

Соціально-культурні фактори завжди впливали на перекладацькі стратегії. Частково вибір стратегії міг визначатися характером тексту, який перекладався, або теоретичними установками перекладачів. Так, перекладачі релігійних текстів, які дуже поважно ставилися до тексту-оригіналу, прагнули досягти максимально буквального перекладу, навіть якщо було втрачено значення та норми мови перекладу. Навпаки, багато перекладачів художньої літератури дуже «вільно» поводилися з оригіналом. Перші спроби зробити переклад Біблії більш «зрозумілими», та таким, що відповідав би мовним нормам викликали обурення віруючих, в культурах яких вважалося, що священний текст має бути містичним та загадковим. Рішуча відмова Мартіна Лютера від практики буквального перекладу Біблії зробила розкол в християнському світі.

В сучасних культурах відносно спокійно ставляться до «вільності» перекладачів літературних творів та висувають в свою чергу вимогу високої точності інформативних (дипломатичних, комерційних, технічних) перекладів.

Відома також залежність стратегії перекладача від ступеня престижності іншомовного автора. Класичні твори авторів, які вважаються відомими, перекладаються з підвищеною увагою до змісту та до авторського стилю, в той час як в перекладах маловідомих авторів використовуються стандартні, наближені варіанти, які полегшують завдання перекладача.

Соціально-культурний вплив на стратегію перекладача визначає повноту відтворення в перекладі змісту оригіналу. Іноді перекладачі вимушені скорочувати або повністю викреслювати ті моменти, які вважаються нетиповими або неприйнятими для культури МП з ідеологічних, моральних та етичних причин.

Різні форми культурної детермінованості перекладацької діяльності складають своєрідну конвенціональну норму перекладу – сукупність вимог, які суспільство ставить до перекладу на певному етапі історії.

На сучасному етапі конвенціональну норму перекладу можна визначити як вимогу максимальної відповідності перекладу до оригіналу, його здатність повноцінно замінювати оригінал як в цілому, так і в деталях, виконуючи задачі, заради яких переклад був здійснений. Практично ця вимога реалізується шляхом виконання всіх або деяких з вказаних аспектів перекладацької норми.

3.Види мовної варіативності.

Існування спільної культури та мови не означає однорідності культурно-мовного колективу. Для кожного суспільства характерна наявність територіальних, соціальних, професійних та інших відмінностей, які знаходять відображення в особливості вживання мовних засобів окремими групами людей. Крім того люди можуть по різному користуватися мовою в різних соціальних ситуаціях. Різні види мовної варіативності подібного роду складають сферу інтересів соціолінгвістики, і дані цієї лінгвістичної дисципліни широко використовуються в сучасному перекладознавстві.

Перш за все відмінності у вживанні мовних засобів пов’язані з територією де живуть люди, які користуються однією мовою - в різних країнах або в різних її частинах. Якщо однією мовою розмовляють в різних країнах, то в кожній з них вона набуває характерних рис. Внаслідок цього виникають національні варіанти однієї мови. Так існують британський, американський та австралійській варіанти англійської мови та різні варіанти німецької мови в Німеччині, Австрії, Швейцарії, Люксембурзі, Ліхтенштейні. У межах однієї країни можуть існувати певні відмінності у мові мешканців окремих територій – територіальні діалекти. Між деякими діалектами існують лише незначні фонетичні, лексичні та граматичні відмінності, а в інших випадках ці відмінності настільки значні, що діалекти можна вважати різними окремими мовами. В деяких країнах діалектичні відмінності стираються повністю, а в інших залишаються більш стійкими.

Для теорії перекладу існування територіальних діалектів становить інтерес у зв’язку з практичними проблемами, що виникають під час перекладу. Вживання в оригіналі форм таких діалектів може мати двоякий характер. З одного боку, діалект може виступати в якості мови оригіналу. З іншого, діалектичні форми можуть вживатися з метою мовної характеристики окремих персонажів. У першому випадку, діалектичний статус мови оригіналу взагалі не має відношення до змісту тексту, і переклад має відтворювати цей діалект, враховуючи особливості його вживання та його відмінність від літературної норми. У другому - перед перекладачем стоїть завдання передати додаткову інформацію про територіальну належність того, хто говорить. Труднощі полягають в тому, що неможливо використовувати відповідні діалектичні форми МП, навіть якщо такі є, оскільки вони ідентифікують зовсім іншу групу людей.

Мова членів одного мовного колективу може різнитися не тільки тому, що вони мешкають в різних частинах своєї країни, але й внаслідок їхньої належності до певних прошарків суспільства. Більш поширеною є різниця між мовою людей, що отримали стандартну шкільну освіту та оволоділи прийнятими мовними нормами та мовою малоосвічених людей, яка відхиляється від літературної норми.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: